Рішення № 138326222, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2026Справа № 910/4542/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 34 481,61 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення грошових коштів у розмірі 34 481,61 грн., з яких: 25 727,80 грн. - страхове відшкодування, 3 957,93 грн. - інфляційні втрати, 1 111,99 грн. - 3 % річних, 3 683,89 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору комплексного страхування від 05.06.2024 року № FO-01885987, та у зв`язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 220789712, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування 25 727,80 грн. покладається на відповідача.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним здійсненням Компанією своїх обов`язків з виплати страхового відшкодування, позивач також нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції та компенсаційні виплати у вищевказаних розмірах.

Ухвалою від 23.04.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/4542/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

04.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Компанії від 04.05.2026 року № 78/26, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Товариства з огляду на позбавлення позивачем Компанії можливості брати участь у розслідуванні страхового випадку та встановленні дійсного розміру завданої внаслідок дорожньо-транспортного випадку матеріальної шкоди. Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження направлення на адресу Компанії заяви (претензії) про відшкодування шкоди від 08.08.2024 року, оскільки належне направлення претензії має здійснюватися цінним листом з описом вкладення.

06.05.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 06.05.2026 року на відзив на позовну заяву, в якій останнє навело додаткові мотиви на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.06.2024 року між Товариством (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір комплексного страхування № FO-01885387 (далі - Договір) щодо транспортного засобу "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску.

У пункті 2.1 Договору визначено серію та номер полісу ОСЦПВ - ЕР-221349448.

Строк дії полісу - з 06.06.2024 року по 05.06.2025 року включно.

Згідно з пунктом 11.23 Загальних умов страхового продукту "Повний авто захист" Публічної частини договору комплексного страхування "Повний авто захист" частини 2 (далі - Загальні умови), затвердженого та введеного в дію з 12.03.2024 року наказом Голови Правління Товариства, страховий випадок - це подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування та яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Пунктом 1 Договору до страхових ризиків віднесено, зокрема, ДТП без вини ("Пряме регулювання") (опція "2").

Зі змісту пункту 12.1.1.2 Загальних умов вбачається, що страховий ризик "ДТП без вини" ("Пряме врегулювання") - зіткнення ТЗ з іншим (іншими) механічним (-и) транспортним (-и) засобом (-ами) та/або причепом (-ами), при якому відсутня повністю вина особи, яка керувала ТЗ під час цього зіткнення.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, 18.07.2024 року о 20:30 год. у місті Хмельницький за адресою: вулиця Івасюка, 25 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка, рухаючись в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, здійснила зіткнення із задньою частиною транспортного засобу "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до полісу серії ЕР 220789712 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Hyundai" реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн. та лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000,00 грн.

Враховуючи подання страхувальником заяви від 22.07.2024 року № 4449 про дорожньо-транспортну пригоду та заяви від 24.07.2024 року № 4468 на виплату 25 727,80 грн. страхового відшкодування, беручи до уваги акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) від 22.07.2024 року, ремонтну калькуляцію від 23.07.2024 року № 92416456, страховим актом позивача від 24.07.2024 року № 17182/02/924 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 25 727,80 грн.

Суд встановив, що відповідно до платіжної інструкції від 25.07.2024 року № 427291 Товариство сплатило на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 727,80 грн. із призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № FO1885387 від 05.06.2024, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , т/з Hyundai Santa Fe, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ".

У позовній заяві Товариство вказувало, що з огляду на наведені обставини воно звернулося до Компанії із заявою від 08.08.2024 року № 04231/9224 про виплату 25 727,80 грн. страхового відшкодування за полісом серії ЕР № 220789712.

Оскільки означене страхове відшкодування відповідачем у добровільному порядку сплачене не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як було зазначено вище, 18.07.2024 року о 20:30 год. у місті Хмельницький за адресою: вулиця Івасюка, 25 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка, рухаючись в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, здійснила зіткнення із задньою частиною транспортного засобу "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Суд зазначає, що 21.05.2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який був введений в дію з 01.01.2025 року.

Разом із тим, відповідно до абзацу 6 частини 6 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

Враховуючи набрання чинності Договором та настання спірного у даній справі страхового випадку до 2025 року, суд дійшов висновку про застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення та набрання чинності Договором, а також на момент настання страхового випадку) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Отже, з 19.09.2011 року в Україні в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 року № 3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

З відомостей, які містяться у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 18.07.2024 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Суд встановив, що європротокол складений та заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства є належним доказом вини особи водія транспортного засобу "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що скоїла ДТП.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню саме страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові у справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 року.

Суд вважає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092) (далі - Методика).

Слід зазначити, що розрахунок коефіцієнту зносу деталей транспортного засобу здійснюється згідно з Методикою.

Відповідно до пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з пунктом 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до пункту 2.3 Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

При цьому, відповідно до розділу VIII Методики щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд врахував, що пошкоджений транспортний засіб "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2 , був випущений у 2011 році та на момент ДПТ (18.07.2024 року) строк експлуатації останнього перевищував 7 років.

Отже, з наявних у матеріалах справи документів вбачається наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 7.41 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7.

Для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту КТЗ впродовж двох років до дати оцінки ЕЗ підлягає розрахунку за формулою (13) і його значення приймають не менше 0,5.

Таким чином, для правильного визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Hyundai", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ, який складає 0,7.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.

З наявної у матеріалах справи ремонтної калькуляції від 23.07.2024 року № 92416456 вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 25 727,80 грн., згідно з наступним розрахунком: 13 275,56 грн. (загальна вартість фарбування) + 30 224,64 грн. (вартість складових частин, які підлягають заміні) * (1-0,7) + 592,64 грн. (вартість малоцінних деталей) = 25 727,80 грн.

За таких обставин, при розрахунку страхового відшкодування Товариство врахувало максимально можливий коефіцієнт фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу у розмірі 0,7.

Разом із тим, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві від 04.05.2026 року Компанія вказувала, що огляд пошкодженого транспортного засобу був проведений без участі відповідача (його представника), чим Товариство фактично позбавило відповідача можливості участі у встановленні розміру завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди.

Проте, суд відхиляє наведені твердження відповідача та посилання на статтю 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо порушення порядку визначення розміру шкоди, отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки норми даного Закону не передбачають обов`язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в дорожньо-транспортній пригоді особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.

Зокрема, відповідно до пунктів 34.1 та 34.2 статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов`язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Наведеними вище нормами Закону встановлено порядок та послідовність дій після настання ДТП як водія забезпеченого транспортного засобу, так і страховика.

Тобто, саме на відповідача, як страховика винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, після отримання нею заяви на регламенту виплату покладається обов`язок здійснити передбачені статтею 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дії.

У матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем вимог статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме проведення розслідування щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування та направлення свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

При цьому, судом враховано, що відповідач не звертався до позивача із запитами на отримання додаткових документів, фото тощо, для з`ясування даних, необхідних для оцінки розміру завданої шкоди. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що огляд транспортного засобу проводився з порушенням вимог пункту 5.2 Методики без залучення представника відповідача, що позбавило останнього надавати свої зауваження та забезпечити об`єктивність проведення огляду, оскільки відповідно до наведеного пункту Методики виклик зацікавлених осіб на огляд пошкодженого транспортного засобу не є обов`язковим, а здійснюється у разі потреби, а тому присутність представника відповідача під час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу безпосередньо не впливає на його об`єктивність.

Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також не спростовано розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Зважаючи на застосований позивачем коефіцієнт фізичного зносу (який становить 0,7), що відповідачем у встановленому порядку спростовано не було, враховуючи зазначену в наявних у матеріалах справи документах (зокрема, ремонтній калькуляції від 23.07.2024 року № 92416456) вартість складових пошкодженого автомобіля, що підлягають заміні, беручи до уваги вартість ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів, необхідних для проведення його відновлювального ремонту, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля (з урахуванням фізичного зносу) склала 25 727,80 грн.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 25.07.2024 року № 427291 Товариство сплатило на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25 727,80 грн. із призначенням платежу: "Страх. відш. по Дог. № FO1885387 від 05.06.2024, ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , т/з Hyundai Santa Fe, д/н НОМЕР_1 , без ПДВ".

Суд також звертає увагу на положення пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону.

Відповідно до полісу серії ЕР № 220789712 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Hyundai", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн.

Отже, з урахуванням вищенаведених імперативних законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відшкодуванню на користь позивача підлягали витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (з урахуванням зносу), у розмірі 25 727,80 грн.

За таких обставин, вимога Товариства про стягнення з Компанії 25 727,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство просило суд стягнути з відповідача 3 957.93 грн. інфляційних втрат і 1 111,99 грн. 3 % річних, нарахованих у період з 11.11.2024 року по 20.04.2026 року на суму заборгованості у розмірі 25 727,80 грн.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

У матеріалах справи наявна копія заяви Товариства про виплату страхового відшкодування вих. № 04231/9224 від 08.08.2024 у справі № 16456/02/2024/96, в якій останнє просило Компанію здійснити відшкодування шкоди у розмірі 25 727,80 грн. На підтвердження надіслання такої заяви на адресу Компанії позивач долучив до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.08.2024 року № 0504028648144 з приміткою "04231/9224 № 16456/02/2024//96".

У відзиві на позовну заяву від 04.05.2026 року Компанія вказувала, що позивач не надав належних доказів на підтвердження направлення відповідачу досудової претензії, зокрема опису вкладення до цінного листа.

Проте, суд звертає увагу, що Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено обов`язкової вимоги щодо надіслання заяви про страхове відшкодування цінним листом з описом вкладення.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року в справі № 902/761/18, від 20.08.2020 року в справі № 914/1680/18).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що долучена позивачем до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.08.2024 року № 0504028648144 з приміткою "04231/9224 № 16456/02/2024/96" (яка містить номер заяви Товариства про виплату спірного страхового відшкодування, відповідний номер страхової справи, а також відомості про надсилання поштового відправлення за місцезнаходженням Компанії (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69)) засвідчує здійснення Товариством відправлення Компанії заяви про виплату страхового відшкодування вих. № 04231/9224 від 08.08.2024 року в справі № 16456/02/2024/96 про відшкодування шкоди у розмірі 25 727,80 грн.

Враховуючи те, що заява Товариства про виплату страхового відшкодування була отримана уповноваженою особою відповідача 12.08.2024 року (що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0504028648144), суд дійшов висновку про те, що останнім днем встановленого законом 90-денного терміну для прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову в його здійсненні було 10.11.2024 року (неділя).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов`язанням.

У той же час, в силу положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що першим днем прострочення відповідачем виконання його грошового обов`язку з оплати страхового відшкодування є 12.11.2024 року, а не 11.11.2024 року, як помилково зазначено Товариством.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 3 % річних у розмірі 1 109,88 грн., нараховані у період з 12.11.2024 року по 20.04.2026 року на суму основного боргу в розмірі 25 727,80 грн.

При цьому, належною до стягнення сумою інфляційних втрат, нарахованих протягом означеного періоду на відповідну суму заборгованості (яка не перевищує цієї суми, обрахованої судом), є 3 957,93 грн.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум компенсаційних виплат надано суду не було.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Товариства підлягають 3 % річних у розмірі 1 109,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 957,93 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Компанії 2,11 грн. 3 % річних слід відмовити.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 683,89 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на суму боргу в розмірі 25 727,80 грн. у період з 11.11.2024 року по 11.05.2025 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин та нарахування пені) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому, суд вказує, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За умовами статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий Товариством розрахунок, суд встановив, що останній помилково здійснив нарахування пені з 11.11.2024 року, тоді як дійсне прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання почалось з 12.11.2024 року, у зв`язку з чим наданий позивам розрахунок цієї штрафної санкції також не у повній мірі відповідає положенням чинного законодавства.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 12.11.2024 року по 11.05.2025 року (в межах визначеного позивачем боргового періоду) на суму заборгованості 25 727,80 грн., суд встановив, що з Компанії та користь Товариства підлягає стягненню пеня у сумі 3 665,61 грн. При цьому, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 18,28 грн. вказаної штрафної санкції слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; код ЄДРПОУ 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, код ЄДРПОУ 30115243) страхове відшкодування у розмірі 25 727 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 957 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 93 коп., пеню у розмірі 3 665 (три тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 2 660 (дві тисячі шістсот шістдесят) грн. 83 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.07.2026 року.

Суддя В.С. Ломака