Рішення № 138325760, 20.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2565/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", м. Київ

до Грищенко Ірини Миколаївни, с. Домоткань, Дніпропетровська область

про стягнення 94 905, 40 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Грищенко Ірини Миколаївни загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 94 905,40 грн., з яких: 50 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 39 375,00 грн. заборгованість за процентами, 5 530,40 грн. заборгованість за комісією, 2 662,40 грн. витрат по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем кредитного договору № 477985-КС-005 від 16.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026, на підставі статті 176 Господарського процесуального кодексу України господарським судом витребувана інформація про зареєстровані місця проживання фізичної особи - відповідача у справі.

Згідно з інформацією, наданою на запит суду місце реєстрації фізичної особи - відповідача у справі ( ОСОБА_1 ) відповідає адресі, зазначеній позивачем у позові.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху; позивачу постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

18.05.2026 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, з доказами їх усунення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026 у справі №904/2565/26 доставлена ОСОБА_1 25.05.2026 о 12:59, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 25.05.2026) до електронного кабінету Грищенко Ірини Миколаївни.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 25.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 136782000) надіслано судом 25.05.2026, зареєстровано в реєстрі 25.05.2026 та оприлюднено 26.05.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Грищенко Ірина Миколаївна відзиву на позов не надала.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату отримання судом повідомлення про доставлення копії ухвали до електронного кабінету відповідача (25.05.2026 о 12:59), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 09.06.2026.

Судом також враховані Нормативи строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на час ухвалення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - кредитодавець) та Грищенко Іриною Миколаївною (далі - позичальник) було укладено договір про надання кредиту №477985-КС-005 (шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Грищенко Ірині Миколаївні, пропозицію (оферту) укласти договір №477985-КС-005 про надання кредиту. 16.11.2024 Фізична особа-підприємець Грищенко Ірина Миколаївна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №477985-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Грищенко Ірині Миколаївні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8788, на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Договір про надання кредиту №477985-КС-005 підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", Час підпису: 15:28:44, 16.11.2024., що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 45 000, 00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".

Тип кредиту: кредит.

Строк, на який надається кредит: 16 тижнів.

Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,7%, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 9 000,00 грн.

Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої додаткової угоди до цього договору є відсутньою. Додаткові та/або супутні послуги за цим договором відсутні, оскільки кредитодавець не надає додаткові та/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні позичальником кредиту.

Тарифи за цим договором є незмінними впродовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою (далі додаткова угода).

Загальний розмір наданого кредиту: 45 000,00 (Сорок п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн.

Строк дії договору: до 08.03.2025 року.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 79 136,86 грн.

Загальні витрати за кредитом: 34 136,86 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Три тисячі триста вісімдесят вісім цілих тридцять дві сотих процентів.

Застереження: наведені обчислення загальних витрат за кредитом, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого кредиту є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Дата видачі кредиту 16.11.2024.

Дата повернення кредиту 08.03.2025.

Мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

За цим Договором надається фінансова послуга з надання коштів та банківських металів у кредит. (пункти 2.2. - 2.14. договору)

Відповідно до пункту 4.1. договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. Договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та додатку№1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка: 30.11.2024, 4 725,00 грн., проценти за користування кредитом, 5 175,00 грн., комісія за надання кредиту, 14.12.2024, 4 410,00 грн., проценти за користування кредитом, 1 665,00 грн., частковий платіж основної суми., 3 825,00 грн., комісія за надання кредиту, 28.12.2024, 4 246,90 грн., проценти за користування кредитом, 5 653,10 грн., частковий платіж основної суми., 11.01.2025, 3 692,87 грн., проценти за користування кредитом, 6 207,22 грн., частковий платіж основної суми., 25.01.2025, 3 084,48 грн., проценти за користування кредитом, 6 815,52 грн., частковий платіж основної суми., 08.02.2025, 2 416,54 грн., проценти за користування кредитом, 7 483,46 грн., частковий платіж основної суми., 22.02.2025, 1 683,22 грн., проценти за користування кредитом, 8 216,78 грн., частковий платіж основної суми., 08.03.2025, 877,94 грн., проценти за користування кредитом, 8 958,92 грн., частковий платіж основної суми.

Відповідно до пункту 4.3 договору кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів та інших платежів, передбачених умовами договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються неустойка за договором;

2) у другу чергу сплачуються прострочені прострочена комісія за видачу кредиту (видачу додаткових коштів), проценти за користування кредитом та прострочена до повернення сума кредиту;

3) у третю чергу сплачуються комісія за видачу кредиту (видачу додаткових коштів), проценти за користування кредитом та сума кредиту.

Відповідно до пункту 5.2.3 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) дії договору.

Відповідно до пункту 5.3.11.1. договору кредитодавець має право ініціювати дострокове повернення кредиту у разі, якщо будуть мати місце будьякі або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором, вимагати повернення суми кредиту, сплати всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом та комісії (якщо комісія не була сплачена позичальником раніше), в повному обсязі, у разі затримання сплати частини боргу за кредитом та/або процентів та/або комісії на строк (термін), що перевищує один календарний місяць.

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в п. 2.7. договору (окрім п. 11.2.6. договору, який діє протягом передбаченого у зазначеному пункті строку).

Відповідно до пункту 11.12 договору спосіб перерахування позичальнику кредиту: в безготівковій формі, шляхом переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, що наведений в розділі 12 договору з урахуванням умов п. 5.3.3. цього договору.

21.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - кредитодавець) та Грищенко Іриною Миколаївною (далі - позичальник) було укладено додаткову угоду до договору про надання кредиту №477985-КС-005 (шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди кредит збільшується на 5 000 грн. та кредитодавець, на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 5 000 грн. у строки та на умовах викладених у договорі.

Відповідно до пункту 2.2. додаткової угоди після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та не повернутого позичальником кредиту складатиме 50 000 грн.

Відповідно до пункту 4 додаткової угоди комісія за надання додаткової суми кредиту: 1 000 грн.

Відповідно до пункту 5 додаткової угоди після укладення додаткової угоди та збільшення розміру кредиту будуть змінені умови кредитування за договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит:

- загальний розмір Кредиту становить: 50 000 грн. (п.1 та п.2.1 Додаткової угоди);

- орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить: 87 718,74 грн.;

- загальні витрати за кредитом: 37 718,74 грн;

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: 4864,62 процентів.

Відповідно до пункту 10 додаткової угоди ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 11 додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії договору.

04.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" (далі - установа) було укладено договір про надання послуг № ПГ-5 відповідно до пункту 1.1. якого цей договір регулює відносини установи з клієнтом, згідно з якими установа надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів, що надходять на користь клієнта в якості повернення (сплати) платниками сум кредитів/ позик/ фінансових кредитів/ відсотків (інших платежів) за кредитами/ позиками/ фінансовими кредитами, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів (далі за текстом "Послуги").

Відповідно до пункту 1.1.1. договору установа забезпечує технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування грошових коштів на підставі договору про співробітництво з оператором послуг платіжної інфраструктури Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН", яке під час надання послуг використовує систему Platon.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4441111142815145, яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, на підтвердження чого надав підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів відповідно до яких номер платіжної інструкції: b5ff3db8-a41e-11ef-b90a-000c29d57ed2_1, сума переказу 45 000, 00 грн., призначення платежу "Перерах. коштiв Грищенко І. М. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №477985- КС-005 від 16.11.2024 Без ПДВ"., 73d13b6d-a7f8-11ef-b90a-000c29d57ed2_1, сума переказу 5 000, 00 грн., призначення платежу "Перерах. коштiв Грищенко І. М. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №477985- КС-005 від 16.11.2024 Без ПДВ".

Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 7 900, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 43417-88849-53304 на суму 300, 00 грн., № 43451-54171-06884 на суму 300, 00 грн., № 43811-87929-41994 на суму 100, 00 грн., № 43315-50727-77673 на суму 1500, 00 грн., № 43338-45137-56513 на суму 1000, 00 грн., № 43349-83613-15654 на суму 1500, 00 грн., № 43355-93787-00363 на суму 500, 00 грн., № 43373-71876-74743 на суму 400, 00 грн., № 43382-03296-08044 на суму 1500, 00 грн., № 43392-84351-37463 на суму 400, 00 грн., № 43399-66181-91323 на суму 400, 00 грн.

Позивач стверджує що, до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором у зв`язку з чим, заборгованість відповідача за договором складала суму в розмірі 94 905,40 грн, з якої: 50 000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 39 375,00 грн суми прострочених платежів по процентах, 5 530,40 грн суми прострочених платежів за комісією, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору №477985-КС-005 від 16.11.2024, додаткової угоди до договору, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень та підстав для стягнення заборгованості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 Цивільного кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Закон України "Про електронну комерцію" регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено порядок укладення електронного договору.

Так, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

За приписом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною одинадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:

- умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;

- найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;

- гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

- порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" було направлено Фізичній особі-підприємцю Грищенко Ірині Миколаївні, пропозицію (оферту) укласти договір №477985-КС-005 про надання кредиту. 16.11.2024 Фізична особа-підприємець Грищенко Ірина Миколаївна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №477985-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі-підприємцю Грищенко Ірині Миколаївні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8788, на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Позивач надав позичальнику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується підтвердженнями щодо здійснення переказу грошових коштів відповідно до яких номер платіжної інструкції: b5ff3db8-a41e-11ef-b90a-000c29d57ed2_1, сума переказу 45 000, 00 грн., призначення платежу "Перерах. коштiв Грищенко І. М. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №477985- КС-005 від 16.11.2024 Без ПДВ"., 73d13b6d-a7f8-11ef-b90a-000c29d57ed2_1, сума переказу 5 000, 00 грн., призначення платежу "Перерах. коштiв Грищенко І. М. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. №477985- КС-005 від 16.11.2024 Без ПДВ".

Таким чином, відповідач отримав грошові кошти від позивача у сумі 50 000,00 грн.

Наведені обставини підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, виконання позивачем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у сумі 50 000,00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування в Акціонерного товариства "Універсал банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 Грищенко Ірині Миколаївні (РНОКПП НОМЕР_1 ); інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 16.11.2024 року по 02.12.2024 року включно.

Відповідно до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Клопотання позивача обґрунтовано тим, що для належного встановлення та підтвердження фактичних обставин справи щодо надання кредитних коштів відповідачу, є необхідність в отриманні (витребуванні) інформації, що містить банківську таємницю, а саме чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 Грищенко Ірині Миколаївні, а також інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 16.11.2024 року (дата видачі кредитних коштів) по 02.12.2024 року включно (дата першого платежу за кредитним договором).

Враховуючи, що поданими доказами підтверджується надання відповідачу кредиту на реквізити, вказані у кредитному договорі, укладеному через телекомунікаційну систему відповідно до приписів Закону України "Про електронну комерцію", часткову сплату відповідачем за кредитним договором, господарський суд не вбачає підстав для витребування інформації, що містить банківську таємницю.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, також враховуючи умови пункту 3 договору (кінцевий термін повернення кредиту 08.03.2025), строк повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії банку є таким, що настав.

Доказів сплати 50 000,00 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 39 375,00 грн заборгованості за процентами (проценти нараховані за період з 16.11.2024 по 08.03.2025 (день закінчення користування кредитними коштами, після 08.03.2025 розмір заборгованості про процентам не змінювався), 5 530,40 грн заборгованості за комісією відповідач до суду не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (чинний на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 Господарського кодексу України) (чинний на час виникнення спірних правовідносин).

З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 760/13915/18 від 26.06.2019.

Відкриваючи провадження у даній справі між товариством (юридичною особою) та фізичною особою суд врахував, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Оскільки кредитний договір № 477985-КС-005 вiд 16.11.2024 Грищенко Ірина Миколаївна уклала як фізична особа-підприємець (про що вказано у кредитному договорі), станом на час подання позовної заяви припинила діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису: 26.01.2026, номер запису: 2010350060001927808, підстава: власне рішення), вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/8729/18 від 13.02.2019.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 39 375,00 грн заборгованості за процентами, 5 530,40 грн заборгованості за комісією.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу (правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього договору).

Відповідно до пункту 2.1.1.1 договору адвокатське об`єднання, на підставі звернення (в тому числі за його окремим усним або письмовим замовленням (дорученням) клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: Без обмежень вести справи (представляти інтереси) в усіх судах які входять до системи судоустрою України, та користуватися всіма процесуальними правами клієнта як сторони (учасника) справи (провадження) відповідно до положень процесуального законодавства України, в тому числі, але не виключно: ознайомлюватися з матеріалами справи, в яких стороною (учасником) є/був клієнт (у тому числі з такими, по яких припинено, закінчено провадження), робити з них витяги, копії/фотокопії, одержувати копії судових рішень; брати участь в судових засіданнях, підписувати та подавати заяви по суті справи, скарги, клопотання, пояснення, заперечення, інші документи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати заяви, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших учасників судового процесу, знайомитись з технічним записом та журналом судового засідання, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, закінчити справу мировою угодою, оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали (підписувати апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими та винятковими обставинами тощо), отримувати виконавчі документи, подавати/пред`являти виконавчі документи до примусового виконання/стягнення, подавати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку виконавчого документу до виконання.

Відповідно до пункту 3.1.4. договору клієнт приймає на себе зобов`язання оплачувати правову допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях.

Відповідно до пункту 4.2. договору оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків).

Відповідно до пункту 4.3. договору при розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками.

Відповідно до пункту 4.4. договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги і ії вартість (ціна) - гонорар (винагорода).

Відповідно до пункту 4.5. договору акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо акт про надання правової допомоги підписаний обома сторонами.

Відповідно до пункту 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2027 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та Адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Р-00000318-05-05/26 від 05.05.2026 відповідно до якого були проведені такі роботи (надані такі послуги) згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.10.2024 р: Надання правової допомоги згідно розділу 2 договору про надання правової допомоги від 01.10.2024, а саме за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з Грищенко І.М., 10 500, 00 грн.

Адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" Рахунок-фактура № Р-00000318 від 05 травня 2026 р на суму 10 500, 00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" було здійснено оплату наданих послуг Адвокатському об`єднанню "Правовий баланс" у розмірі 10 500, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 6720 від 05.05.2026 на суму 10 500, 00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення суми позову (відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/2565/26 в розмірі 10 500, 0 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 8 000,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення 94 905, 40 грн. задовольнити.

Стягнути з Грищенко Ірини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 50 000,00 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 39 375,00 грн заборгованості за процентами, 5 530,40 грн заборгованості за комісією, 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору, 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.07.2026

Суддя Ю.А. Бажанова