Рішення № 13832539, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-2/5678.1-2010 за позовом ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів” (85600, м.Марїнка, проспект Ворошилова, 1; 83039, м.Донецьк, вул.Алеутська, 39)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; 95050, АДРЕСА_2; представника відповідача ОСОБА_2 (95000, АДРЕСА_3 6)

про стягнення 277 725,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача - Івашова представник, довіреність у справі.

Від відповідача - не зявився

Суть спору:

ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 277725,00 грн., у тому числі: суму основного боргу 264500,00 грн., штраф 13225,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тім, що між сторонами було укладено договір позички морозильних ларів №60-05/07 від 16.5.2007 року, відповідно до умов якого позичкодавець передає, а користувач приймає у тимчасове безоплатне володіння та користування морозильні ларі з метою реалізації заморожених продуктів, що поставляються позивачем. Відповідно до умов договору з моменту прийняття майна, користувач відповідає за всі видимі та приховані недоліки. У подальшому відповідач не повернув позивачу майно, яке було передано йому у користування и тим самим Фізична особа підприємець ОСОБА_1 заборгував позивачу 264500,00грн. Несплата вказаної суми і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Рішенням ГС АР Крим від 23.11.2009 р. №2-22/4061-2009 позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.6.2010 р. №2-22/4061-2009 апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення ГС АР Крим від 23.11.2009 р. №2-22/4061-2009 залишено без змін.

При поданні касаційної скарги від 26.7.2010р відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу.

Постановою Вищого господарського суду від 14.10.2010р. по справі №2-22/4061-2009 касаційну скаргу задоволено. Рішення ГС АР Крим від 23.11.2009 р. №2-22/4061-2009 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.6.2010 р. №2-22/4061-2009 скасовані, а справу передано на новий розгляд.

Представник позивача у судовому засіданні 13.01.2011 року надав суду письмове пояснення від 13.01.2011 року №13, яким зазначає, що необґрунтованими є доводи відносно того, що договір №60-06/07 на сьогоднішній день є дійсним у звязку із неотриманням відповідачем листів про розірвання договору та повернення майна.

Представник позивача 27.01.2011р у судовому засіданні надав суду доповнення до позовної заяви, у якому зазначено, що відповідач в ході судового розгляду повернув майно загальною вартістю 132000,00грн, а тому позовні вимоги були зменшені, тому сума позову зменшилась до 132500,00грн., у звязку з чим, позивачем були також представлені 27.01.2011р до суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 132500,00грн боргу та 6625,00грн штрафу.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 827 та ст. 785 Цивільного кодексу України у зв'язку з припиненням договору користувач зобов'язаний повернути позичкодавцю майно у стані, в яком воно було прийнято, з урахуванням зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. (ч.1 ст.827, ч.2 ст.828 ЦК України).

Між TOB «Донецький комбінат заморожених продуктів» та ФОП ОСОБА_1 був укладений Дистриб'юторський договір №05-05/07 від 08 травня 2007 року на реалізацію продукції, згідно з п.1.1 якого Компанія уповноважує Дистриб'ютора на продажу заморожених продуктів Компанії на території, вказаній у додатковій угоді №1, а саме на території АР Крим.

Пізніше між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький комбінат заморожених продуктів”, як Позичкодавцем, та Суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1, як Користувачем, було укладено Договір №60-05/07 від 16 травня 2007 року позички морозильних ларів, відповідно до п.1.1 якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у тимчасове безоплатне володіння та користування низькотемпературні морозильні ларі (в подальшому “Майно”), виключно з метою реалізації заморожених продуктів та напівфабрикатів, що постачаються ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів”.

З урахуванням п.1.1. Договору Позичкодавець передає Користувачу Майно в кількості та в асортименті, що зазначена в Актах приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2. Договору). В акті прийняття-передачі зазначається: технічний стан; комплектність; заставна вартість без ПДВ; інвентарний номер; інші відомості, що характеризують стан майна в момент його передачі.

Відповідно п.2.3 Договору з моменту передачі Майна до Користувача переходить право володіння і користування Майном, а також ризик випадкової загибелі Майна. З моменту прийняття Майна, Користувач відповідає за всі видимі і приховані недоліки Майна, переданого в користування за Договором, а також за необхідність їх усунення за власний рахунок, якщо такі недоліки не підлягають усуненню на основі гарантійних правил чи компенсації з боку їх продавця чи заводу-виробника (п.2.4. Договору).

На виконання укладеного договору ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів” було передано, а СПД ОСОБА_1 було прийнято майно, вказане у договорі, що підтверджуються Актами приймання передачі холодильного обладнання (морозильних ларів): Акт приймання-передачі №1 від 16 травня 2007 року, кількість морозильних ларів 5 шт., заставна вартість одиниці 2500,00 грн., загальна вартість майна 12500,00 грн.; Акт приймання-передачі №2 від 16 травня 2007 року, кількість морозильних ларів 56 шт., заставна вартість одиниці 2000,00 грн., загальна вартість майна 112000,00 грн.; Акт приймання-передачі №3 від 26 червня 2007 року, кількість морозильних ларів 50 шт., заставна вартість одиниці 2000,00 грн., загальна вартість майна 100 000,00грн.; Акт приймання-передачі №4 віл 06 липня 2007 року, кількість морозильних ларів 20 шт., заставна вартість одиниці 2000,00 грн., загальна вартість майна 40000,00 грн. Всього ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів” було передано СПД ОСОБА_1 майна на суму 264 500,00 грн.

Згідно з п.10.2, 10.8 Договору, Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2007р. Договір може бути розірваний достроково у випадку припинення дії Дистриб'юторського договору між Позичкодавцем та Користувачем з будь-яких підстав. У такому випадку Договір №60-05 07 позички морозильних ларів припиняє свою дію в момент припинення дії Дистриб'юторського договору.

Виходячи з даного пункту договору №60-05/07 від 16 травня 2007 року сторони узгодили, що дія даного договору припиняється в момент припинення дії Дистриб'юторського договору, укладеного між сторонами.

З наявних матеріалів справи убачається, що відповідно до п.9.5 Дистриб'юторського договору, строк його дії погоджено сторонами до 31.12.2007р, а у частині взаєморозрахунків до повного виконання.

У зв'язку з тим, що дію Дистриб'юторського договору не було продовжено він закінчив свою дію 31 грудня 2007 року.

Також необхідно зазначити, що в самому договорі не прописано, що він автоматично пролонгується в разі не підписання сторонами додаткової угоди про продовження дії Дистриб'юторського договору.

Отже, відповідно до умов Дистриб'юторського договору, він припинив дію 31.12.2007р, а з урахуванням п.10.8 договору №60-05/07 від 16 травня 2007 року, а саме того, що Договір №60-05 07 позички морозильних ларів припиняє свою дію в момент припинення дії Дистриб'юторського договору, Договір позички морозильних ларів також припинив свою дію 31.12.2007р.

Відповідно до п.3.1, 3.2 договору майно повинно бути повернено позичкодавцю протягом 10 календарних днів з моменту розірвання договору або закінчення його строку, вказаного у п.10.2 договору, у справному стані та комплектності з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Повернення майна оформлюється актом передачі, який підписується представниками сторін.

Згідно з п.8.6. Договору №60-05/07 в разі відмови Користувача від повернення майна, по закінченні терміну дії Договору або при його достроковому розірванні, на вимогу Позичкодавця, Користувач відшкодовує Позичкодавцю подвійну ринкову вартість Майна, або його заставну вартість, за вибором Позичкодавця.

При зверненні з позовом до суду ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів” була заявлена вимога про стягнення з відповідача заставної вартості переданого майна у сумі 264500,00грн у зв'язку з порушенням умов Договору №60-05/07 шляхом неповернення майна переданого за Актами приймання-передачі.

Але, судом встановлено, що в процесі розгляду справи СПД ОСОБА_1 було повернене TOB «Донецький комбінат заморожених продуктів» морозильних ларів загальної кількості 65 штук на суму 132000,00гривень, що підтверджується підписаним сторонами Актом №1/в від 26 квітня 2010 року приймання-передачі холодильного обладнання згідно договору позички №60-05/07 від 16.05.2007 року, в результаті чого станом на день прийняття рішення судом СПД ОСОБА_1 повинен повернути 66 штук морозильних ларів, заставна вартість яких становить 132 500,00 гривень.

Враховуючи подане позивачем уточнення позовних вимог №136/1 від 27.01.2011р, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008р. N 01-8/482.

Таким чином, загальна сума заборгованості СПД ОСОБА_1 перед позивачем становить 132500,00грн заставної вартості переданого майна.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 132500,00грн боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 132500,00грн боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, що згідно з п.10.4 Договору позички морозильних ларів №60-05/07 він був автоматично продовжений спочатку до 31.12.2008 року, а потім до 31.12.2009 року є не обгрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки цей пункт мав би юридичне значення тільки тоді, коли був би продовжений термін дії Дистриб'юторського договору. У цьому випадку сторони посилалися би на п.10.4 та їм не потрібно було переукладати договір займу морозильних ларів, а відповідно і підписувати акти приймання-передачі майна (про що говорить ст. 831 Цивільного кодексу України).

Більш того, підтвердженням розірвання договору позички морозильних ларів №60-05/07 являється також факт того, що СПД ОСОБА_1 повернув позивачу морозильних ларів загальної кількості 65 штук на суму 132000,00гривень, що підтверджується підписаним сторонами Актом №1/в від 26 квітня 2010 року приймання-передачі холодильного обладнання.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем, з урахуванням уточнення позовних вимог №136/1 від 27.01.2011р, заявлена вимога про стягнення штрафу у сумі 6625,00грн, яка не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Договором №60-05/07 (п.7.2.) позички морозильних ларів передбачений обов'язок Користувача щомісяця - до 5 (п'ятого) числа за попередній місяць, за допомогою електронної пошти, а також на паперових носіях надавати Позичкодавцю інформацію щодо дислокації та розміщення майна.

Згідно з п.8.4. Договору в разі надання недостовірної інформації про дислокацію майна та/або за ненадання інформації про дислокацію або порушення терміну її надання, користувач сплачує Позичкодавцю штраф в розмірі 5 % від заставної вартості переданого обладнання.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.1 ст.261, ч.2 ст.258, ч.3,4 ст.267 ЦК України).

Тоді як клопотання про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення штрафу було заявлено відповідачем при поданні касаційної скарги від 26.7.2010р на рішення ГС АР Крим від 23.11.2009р. та постанову САГС від 24.6.2010 р. по справі №2-22/4061-2009.

Таким чином, вимога позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог №136/1 від 27.01.2011р, про стягнення штрафу у сумі 6625,00грн за не надання інформації щодо дислокації та розміщення переданого майна у порушення п.7.2 Договору №60-05/07 від 16 травня 2007 року позички морозильних ларів, необґрунтована і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням уточнення позовних вимог №136/1 від 27.01.2011р.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 14.02.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти уточнення до позовної заяви №136/1 від 27.01.2011р.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р № НОМЕР_1, МФО 384436, св-во №НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_2, ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь ТОВ “Донецький комбінат заморожених продуктів”(85600, м. Марїнка, проспект Ворошилова, 1; 83039, м. Донецьк, вул. Алеутська, 39, р/р № 26002037576000 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076, св.-во №07042813, ІПН 326834305383, ЄДРПОУ 32683432) 132500,00грн боргу, 1 325,00грн державного мита, 112,59грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.У частині стягнення штрафу у сумі 6625,00грн відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.