Рішення № 13832535, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-19/150-2011 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Євпаторія (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Комунального підприємства «Житловик - 2», АР Крим, м.Євпаторія (ідентифікаційний код 32518945)

про стягнення 41783,11 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача Певцова В.А. - паспорт

Від відповідача Василишин О.П. ю/к, дов. б/н від 31.01.2011 р.

Суть спору: Позивач Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Комунального підприємства «Житловик - 2» та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість невідємних поліпшень орендованого майна у розмірі 23021 грн., збитки у розмірі 18762,11 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за наявністю достатньої правової підстави здійснила невідємні поліпшення орендованого майна, а відповідач безпідставно ухиляється від зарахування вартості невідємних поліпшень у рахунок орендної плати, у звязку з чим позивач звернулась до суду про стягнення вартості невідємних поліпшень та про стягнення збитків понесених позивачем в результаті неправомірних дій відповідача.

Позивач у судовому засіданні надав суду додаткові документи та докази для вирішення спору. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, але письмовий відзив суду не представив.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представникам сторін розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2005 р. між Комунальним підприємством «Житловик - 2» (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди (а.с.10-11).

Сторони неодноразово змінювали та доповнювали умови даного договору шляхом підписання додаткових угод до договору оренди (а.с.14-19).

Згідно Додаткової угоди № 6 до договору оренди від 13.07.2005 р. сторони визначили, що строк дії договору становить до 12.01.2011 р.

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно: нежитлові приміщення підвального поверху загальною площею 96,2 кв.м. за адресою: м.Євпаторія, пр.Леніна, 15, вартість якого визначена згідно експертному висновку у сумі 24100 грн. станом на 30.06.2005 р.

Згідно п.6.3 Договору Орендар має право, зокрема з погодження Орендодавця вносити зміни у склад орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що обумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що Орендодавець зобовязаний, зокрема відшкодувати Орендарю вартість здійснених невідємних поліпшень орендованого майна, при наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах підвищення в результаті таких поліпшень вартості орендованого майна визначеного у встановленому законом порядку.

У разі припинення або розірвання Договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна, без нанесення йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідємні поліпшення власністю Орендодавця. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна у результаті зазначених невідємних поліпшень вирішуються у відповідності з умовами даного Договору та діючого законодавства (п.10.5 Договору).

Згідно виписки з протоколу № 38 засідання комісії виконкому від 12.10.2005 р. комісією виконкому з питань здачі обєктів комунальної власності в оренду 12.10.2005 р. розглянуто клопотання субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 про дозвіл на проведення капітального ремонту обєкту комунальної власності нежитлових приміщень підвального етажу по пр.Леніна, 15, рекомендовано КП «Житловик - 2» надати дозвіл субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на проведення за рахунок власних коштів капітального ремонту орендуємого обєкту комунальної власності - нежитлових приміщень підвального етажу по пр.Леніна, 15, згідно проектно кошторисної документації, рішення виконкому при оформленні документів у встановленому порядку (а.с.57).

Листом № 35 від 25.07.2006 р. відповідачем був наданий дозвіл на проведення за рахунок власних коштів капітального ремонту орендуємого обєкту комунальної власності - нежитлових приміщень підвального етажу по пр.Леніна, 15 (а.с.48, 58).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), цим законом врегульовані організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями).

Відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вказана норма кореспондується з приписами ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями), відповідно до якої якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Відповідно до абз.4 п.3 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами і доповненнями), орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до п.15 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 25.05.2000 №02-5/237 абзац четвертий частини третьої статті 23 Закону надає орендареві право здійснювати за власні кошти реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна за погодженням з орендодавцем. Вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем цього права, господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови його здійснення за згодою орендодавця.

Матеріали справи містять дозвіл на проведення позивачем за рахунок власних коштів капітального ремонту орендуємого обєкту комунальної власності - нежитлових приміщень підвального етажу по пр.Леніна, 15 в м.Євпаторії.

Оскільки, відповідач листом повідомив фізичну особу підприємця ОСОБА_1 про відмову від зарахування вартості невідємних поліпшень орендованого майна у розмірі 23021 грн. (а.с.50), то у позивача в силу ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) виникло право на відшкодування вартості невідємних поліпшень орендованого майна.

Суд зазначає, що у виконання наданого відповідачем дозволу на проведення ремонтних робіт позивач уклав договір підряду № 4 від 06.05.2006 р. на здійснення ремонтних робіт, відповідно до якого сторони погодили суттєві умови договору, порядок проведення робіт та їх вартість, яка складає 23021 грн. (а.с.24).

Матеріалами справи підтверджується факт проведення ремонтних робіт, а саме: накладна № 21, квитанціями про сплату за виконані роботи № 16-18, проектно кошторисною документацією, довідкою про вартість виконаних робіт, актом прийомки виконаних підрядних робіт (а.с.25-26, 29-47).

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення вартості невідємних поліпшень орендованого майна у розмірі 23021 грн. задовольнити.

Стосовно позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 18762,11 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями), збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить Господарський кодекс України (частина 3 статті 216, стаття 224).

Підставою для стягнення позивач вказує на своє право, передбачене ст.224 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

Статтею 225 Господарського кодексу України віднесено до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Суд зазначає, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.

Як зазначалось вище, позивач звернувся до відповідача з листом про зарахування зустрічних вимог, які понесені позивачем при проведенні ремонтних робіт лише в 30.10.2010 р. (а.с.59).

Отримавши відмову відповідача від зарахування суми проведених невідємних поліпшень нежитлового приміщення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено факту вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 18762,11 грн.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Комунального підприємства «Житловик - 2» (АР Крим, м.Євпаторія, вул.Перекопська, 8; р/р 26001485124362, МФО 324076 в УСБ м.Євпаторії, ідентифікаційний код 32518945) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вартість невідємних поліпшень орендованого майна у розмірі 23021 грн., 230,21 грн. державного мита та 130,03 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення удового процесу.

·В частині стягнення збитків у розмірі 18762,11 грн. у задоволенні позову відмовити.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2011 р.

Рішення направити:

·фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1

·Комунальному підприємству «Житловик - 2», АР Крим, м.Євпаторія, вул.Перекопська, 8

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.