Рішення № 138324280, 20.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5750/26

Провадження № 2/712/3666/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1988657 від 16.10.2021 в загальній сумі 25 067 грн, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 16.10.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1988657, на підставі якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 7 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість. 01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн». У зв`язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 25 067 грн, з яких 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 067 грн заборгованість за відсотками. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 25 067 грн, а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.04.2026 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків сім днів з дня її отримання.

На виконання ухвали суду від 30.04.2026 представником позивача Пархомчуком С.В. 11.05.2026 (надійшла 12.05.2026) подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.05.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Пархомчук С.В. в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача і у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки до її електронного кабінету, відзиву на позовну заяву не подавала, жодних заяв чи клопотань до суду не направляла, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи зазначене, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.07.2026, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) 16.10.2021 укладений в електронній формі договір позики № 75747855, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G3795.

Згідно умов вищевказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 7 000 грн на умовах терміновості, повернення та платності на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором.

Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме з 16.10.2021 до 13.11.2021 включно.

Процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день. Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем починаючи з дня надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день користування ним за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит. До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день повернення кредиту.

Кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору.

Відповідачу 16.10.2021 було надано грошові кошти в сумі 7 000 грн шляхом їх перерахування на її платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Санрайз Фінанс» № 1903/2026-3 від 19.03.2026.

Відповідно до п. 5.2.9 договору кредитодавець має право передати іншій особі свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги або факторингу без згоди позичальника.

Між ТОВ «ФК «Верона» (кредитором) та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (фактором) 16.10.2021 укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, на підставі якого до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право грошової вимоги заборгованості до боржників, які зазначені в реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги заборгованості за кредитним договором № 1988657 від 16.10.2021, укладеним із ОСОБА_1 . Розмір кредитної заборгованості відповідача складав 25 067 грн, з яких: 7 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 067 грн заборгованість за відсотками.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором № 1988657 від 16.10.2021, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем укладено кредитний договір № 1988657 від 16.10.2021, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором G3795. На підставі такого договору відповідачем 16.10.2021 отримані грошові кошти в розмірі 7 000 грн, які вона зобов`язувалась повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, однак в порушення умов договору не зробила цього. В такому договорі, зокрема у п. 11 містяться всі ідентифікуючі дані відповідача.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначених у кредитному договорі № 1988657 від 16.10.2021 і вона користувалась такими коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 18 067 грн, то слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 29 днів, тобто до 16.10.2021. За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що строк дії договору складає 29 днів, тобто з 16.10.2021 до 13.11.2021, а отже аналіз змісту позовних вимог та підстав позову свідчить, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми процентів, обчислених за період з 16.10.2021 до 13.11.2021, ґрунтуються на приписах ч. 2 ст. 625 ЦК та договору. Вказаний кредитний договір не містить посилання на ч. 2 ст. 625 ЦК України як на підставу нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору як міри відповідальності.

Згідно з наданими позивачем розрахунками станом з дати видачі кредиту (з 16.10.2021) до закінчення строку, на який він виданий (до 13.11.2021) загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами складає 4 060 грн, а тому правомірними є вимоги лише щодо стягнення суми процентів саме у такому розмірі.

Роблячи такі висновки, суд враховує те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

А тому, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 11 060 грн, яка включає заборгованість за основною сумою боргу 7 000 грн, заборгованість за відсотками 4 060 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 174 грн 65 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662 грн 40 коп./сума плаченого судового збору/ х 44,12 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 174 грн 65 коп.)

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025, укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», акт про отримання правової допомоги від 15.06.2026, рахунок № 15.06.2026-107 від 15.06.2026 на суму 13 000 грн та платіжну інструкцію № 2852 від 15.06.2026 на суму 13 000 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Однак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 764 грн 80 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 4 000 грн/сума витрат на правничу допомогу/ х 44,12 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 764 грн 80 коп.)

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором № 1988657 від 16.10.2021 в загальній сумі 11 060 (одинадцять тисяч шістдесят) грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 764 (одна тисяча сімсот шістдесят чотири грн, а всього 13 999 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 45 (сорок п`ять) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 20.07.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження за адресою: вул. Саперне Поле, 12, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар