Ухвала суду № 138323630, 17.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/31/2026

Справа № 524/2047/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Крюківського районного суду міста Кременчука клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури області ОСОБА_3 про звернення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

УСТАНОВИВ:

На розгляді в Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025170000000067 від 19.02.2025 року відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.02.2026 року зупинено провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2025 року за №22025170000000067, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, до його звільнення з військової служби.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24.03.2026 поновлено кримінальне провадження №22025170000000067 від 19.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та призначено судове засідання. У зв`язку з тим, що Обвинувачений ОСОБА_4 був комісований за станом здоров`я. 16.07.2026 прокурором подано клопотання про звернення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходжу у вигляді тримання під вартою.

Звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що у зв`язку з систематичними неявками обвинуваченого в судові засідання без поважних причин, а саме: 13.05.2026 обвинувачений ОСОБА_4 до суду не з?явився, натомість адвокатом останнього надано копію довідки ТОВ «КЛІНІКА ДОБРА» датовану 11.05.2026 відповідно до якої ОСОБА_7 має скарги на слабкість, нежить та підвищення температури тіла. При цьому медичний висновок про тимчасову непрацездатність до суду. ОСОБА_4 не видавався, що свідчить про не поважну причину неявки обвинуваченого 17.06.2026 обвинувачений ОСОБА_4 до суду не з?явився, натомість адвокатом останнього надано копію листа зворотного зв?язку № 500 КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради» датовану 16.06.2026, відповідно до якої ОСОБА_4 надано допомогу бригадою екстреної медичної допомоги. В подальшому документів, які б підтверджували поважність неявки ОСОБА_4 до Крюківського районного суду м. Кременчука 17.06.2026 не надано, що свідчить про не поважну причину неявки обвинуваченого до суду. 08.07.2026 обвинувачений ОСОБА_7 до суду не з?явився, натомість подав клопотання про відкладення судового розгляду на підставі копії довідки КП «Зіньківська міська центральна лікарня» Зіньківської міської ради Полтавської області відповідно якої останні перебував на лікуванні з 07.07.2026 по 07.07.2026. При цьому документів, які б підтверджували поважність неявки ОСОБА_4 до Крюківського суду районного м. Кременчука 08.07.2026 не надано, що свідчить про не поважну причину неявки обвинуваченого до суду. Вищевикладене свідчить про намагання обвинуваченого ухилитися від кримінальної відповідальності та суду.

Окрім цього, прокурор посилається на те, що встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що без застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вищезазначеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з огляду.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечували та долучили усі можливі довідки. Окрім цього, захисник просив врахувати, що обвинувачений хворіє на епілепсію стан нападу судом.

Обґрунтування правової позиції суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим, ч. 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів зумовлена наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 народився в селі Вільна Терешківка, Кременчуцького району Полтавської області, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , має середньо-технічну освіту, не працючого, одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків покладених ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_4 не порушував, хворіє на епілепсію, спинний синдром з іррадицієюболю, остеохондроз з шийного відділу хребта з вираженим больовим, м`язево тонічними синдромами, тимчасове порушення СДФК.

Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена міра покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Водночас, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби обвинуваченого переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі "Becciev v. Moldova", п. 58).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приймає до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Однак, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ступінь зазначених ризиків на даному етапі кримінального провадження не є занадто високим.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто, застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі "Амбрушкевич проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі "Хайредінов проти України" ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у "демократичному суспільстві" у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Разом з тим, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду суворим винятком. При цьому, сама лише тяжкість інкримінованого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його скоєння та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров`я, хвороби ОСОБА_4 , соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, та те що за час дії покладених обов`язків обвинувачений не порушував судові вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 188, 193-196, 331, 369-372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури області ОСОБА_3 про звернення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.07.2026 року.

Суддя: ОСОБА_1