Ухвала суду № 138323444, 20.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-о/381/98/26

381/3446/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Фіс ОСОБА_3 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

установила:

У червні 2026 року заявник звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цією заявою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, справа надійшла у провадження судді Анапріюк С.П.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 15.06.2026 залишив заяву без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та надав строк для усунення її недоліків.

Одночасно суд роз`яснив заявнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зазначена заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

У вказаній ухвалі суд зазначив про те, що з метою усунення недоліків заяви заявнику необхідно надати до суду докази неможливості реалізувати своє право без звернення до суду з цією заявою (відмова уповноваженого органу влади), а також відомості про те, який орган влади чи інша особа не визнає існування факту, про встановлення якого заявник просить суд. Крім цього, з урахуванням вказаного заявник повинен подати заяву в новій редакції з дотриманням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та належно визначити склад учасників справи.

Заявнику ухвала судді від 15 червня 2026 року надіслана на адресу зазначеного ним у заяві місця його проживання та отримана членом сім`ї 01.07.2026, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.06.2026 представник заявника адвокат Мельник Тетяна Олександрівна подала до суду клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків.

Строк для виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху закінчився 13.07.2026 року.

Перевіривши подані до суду документи, приходжу до таких висновків.

Заявник не виконав вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

Подане його представником клопотання про продовження строку для усунення недоліків не містить доказів вчинення дій та обставин, на які він посилається у клопотанні, та які зазначає як такі, що перешкоджають виконати вимоги ухвали у встановлений судом строк.

З огляду на вказане зазначаю про таке.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Строк для виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху закінчився 13.07.2026 року.

Подане представником заявника клопотання про продовження строку для усунення недоліків не містить доказів вчинення дій та обставин, на які він посилається у клопотанні, та які зазначає як такі, що перешкоджають виконати вимоги ухвали у встановлений судом строк.

З огляду на це вказане клопотання є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Крім цього, наголошую, що відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року (Judgement of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства (Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998 року, та Kreuz v. Poland від 19.06.2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

В контексті викладеного суд зазначає, що приписами ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Заявник звернувся з цією заявою до суду, тому саме він зобов`язаний із розумним інтервалом часу добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду після подання заяви та самостійно цікавитись провадженням у справі, а також виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до другого речення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на те, що представник заявника та заявник у встановлений судом строк не усунули недоліки заяви, суд визнав необґрунтованим клопотання про продовження строку для усунення недоліків та відмовив у його задоволенні, вважаю наявними правові підстави вважати цю заяву неподаною та повернути заявнику.

Керуючись ст. 158, 185, 258, 354 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Мельник Тетяни Олександрівни про продовження процесуального строку для усунення недоліків заяви.

Заяву Фіса ОСОБА_4 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Фіс ОСОБА_3 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, вважати неподаною та повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК