Рішення № 138322552, 20.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/6660/25

Провадження № 2/644/686/26

20.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря Селіхової А.В., відповідача- ОСОБА_1 , представника відповідача- Пасашкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 494779,54 грн. та судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг. 27.10.2021 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501380241 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. 27.10.2021 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501380241 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501380241 від 27.10.2021 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7385» шляхом направлення 27.10.2021 року на номер 380680333888, що підтверджується довідкою про ідентифікацією. Таким чином, 27.10.2021 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501380241, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501380241, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 250 000,00 грн; процентна ставка 35 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 60 місяців; дата повернення кредиту 27.10.2026 року; порядок повернення кредиту графік платежів: до 27 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 8872,58 грн., загальна кількість платежів 60; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 654162900 від 27.10.2021 року, виписками по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 501380241 від 27.10.2021 року становить 494779,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом: 243394,27 грн., заборгованість по відсотках: 251385,27 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву з проханням справу розглядати за відсутністю представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, з тих підстав, що відповідач власноруч не підписував договір з АТ «Альфа-Банк», крім того він не має електронного цифрового підпису і ніколи його не мав. Заперечувала проти нарахування позивачем штрафних санкцій, крім того просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, який сплив, оскільки позивач звернувся з позовом у липні 2025 року, останній платіж відповідачем в рахунок погашення заборгованості був внесений 20 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що 27.10.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501380241. Відповідно до угоди, банк надав позичальнику кредит у вигляді кредитного ліміту в сумі 250000 грн., процентна ставка у розмірі 35,00% річних, тип процентної ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців.

Умовами договору передбачено, що дата повернення кредиту -27.10.2026 року, кредит надається для власних потреб, розмір 250000 грн., спосіб видачі -переказ коштів на рахунок, відкритий в АТ «Альфа-Банк». Кредит надається позичальнику для власних потреб.

За умовами оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501380241, відповідачу був оформлений тип кредиту - «споживчий кредит», сума кредиту 250000 грн.

Згідно Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 пропонує АТ «Альфа-Банк»», укласти Угоду про надання споживчого кредиту. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком.

Відповідно до п. 4 Оферти підписанням цієї Оферти на укладення Угоди про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 підтвердив, що попередньо ознайомлений у тому числі у письмовій формі з умовами надання Кредиту.

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного 27.10.2021 року ОСОБА_1 , основні умови його кредитування: тип кредиту споживчі цілі; мета отримання кредиту - споживчі цілі, ліміт кредиту- 250000 грн.; строк кредитування 60 місяців; процентна ставка 35,00% річних; реальна річна процентна ставка- 41,18%.

Додатком № 1 до угоди про надання кредиту №501380241 від 27.10.2021 року є «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг».

Анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» були визначені сторонами основні умови кредитування.

В наданих представником банку документах, підписаних відповідачем, визначені істотні умови кредитного договору, визначений розмір процентної ставки за користування кредитом та інші платежі, а тому суд вважає, що сторони погодили умови договору кредиту.

Документи були підписані ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7385» шляхом направлення 27.10.2021 року на номер 380680333888, що підтверджується довідкою про ідентифікацією. Згідно довідки було підтверджено, що ОСОБА_1 з яким укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в Т «Альфа-Банк», ідентифікований АТ «Альфа-Банк».

Взяті на себе зобов`язання за договором № 501380241банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти. Згідно меморіального ордеру №654162900 від 27.10.2021 року ОСОБА_1 отримав від банка грошові кошти в розмірі 250000 грн. за договором № 501380241.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, сплачував частково заборгованість та проценти за користування кредитними коштами. Відповідач свої зобов`язання за договором № 501380241належним чином не виконав.

Згідно наданих позивачем доказів, заборгованість ОСОБА_1 за договором №501380241 становить 494779,54 грн, з яких: заборгованість за кредитом: 243394,27 грн., заборгованість по відсотках: 251385,27 грн.

16.02.2025 року АТ «Сенс Банк» направив на адресу відповідача досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, в якій просив достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, всього у розмірі 492646,09 грн. Вимоги банку, зазначені в досудовій вимогі, відповідач не виконав.

12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про найменування АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних інших.

В пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, по електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору №501380241 від 27.10.2021 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Під час розгляду справи встановлено, що договір № 501380241 від 27.10.2021 рокумістить інформацію про суму кредитного ліміту, умови та порядок видачі, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін, він підписаний відповідачем, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому частково виконував його умови.

ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання.

Стороною відповідача не заперечується факт отримання та використання кредитних коштів, зазначені дії було ним погоджено шляхом сплати відповідних платежів, як вказував представник відповідача під час судового розгляду, останні платіж був здійснений відповідачем- 20.02.2022 року, а тому суд не вбачає підстав вважати, що між сторонами не склались договірні правовідносини.

Доводи сторони відповідача щодо неправомірного нарахування штрафних санкцій, спростовуються розрахунком заборгованості та випискою по рахунку відповідача, з яких видно, що нарахування штрафних санкцій не відбувалося.

Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.

Так, сторони в договорі №501380241 від 27.10.2021 року погодили, що за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 35% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованості за нарахованими відсотками. Посилання сторони відповідача на не узгодження розміру відсотків під час укладання договору, суд не приймає до уваги, оскільки розмір відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 35% передбачений умовами договору. Тобто, відповідач, підписавши оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту, прийняв всі умови кредитування, включно з визначеним розміром відсотків.

Посилання сторони відповідача на те, що відповідач повинен був підписати договір власноручно, суд не приймає до уваги, оскільки такі посилання не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи містять докази направлення досудової вимоги щодо виконання договірних зобов`язань, яка була направлена на поштову адресу ОСОБА_1 з описом вкладення цінним листом та списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта».

З представлених позивачем письмових доказів за договором №501380241 від 27.10.2021 року вбачається, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснював, внаслідок чого, у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 494779,54 грн., з яких: заборгованість за кредитом: 243394,27 грн., заборгованість по відсотках: 251385,27 грн.

Відповідач не надав доказів, що свідчать про погашення заборгованості за договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо заяви сторони відповідача про застосування строку позовної давності суд враховує наступне.

Позивач звернувся до суду із позовом у липні 2025 року, в якому заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 501380241 від 27.10.2021 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Строк карантину неодноразово продовжувався, в зв`язку з чим карантин в Україні діяв в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

04.09.2025 набув чинності Закон України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності. Вказаним законом внесено зміни до ЦК України, зокрема з його перехідних положень виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строку позовної давності, отже, перебіг строку, позовної давності від 04.09.2025 року відновлено.

Таким чином, трирічний строк позовної давності для звернення до суду щодо договору від 27.10.2021 року не пропущений, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання, суд позовні вимоги задовольняє і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №501380241 від 27.10.2021 року в розмірі 494779,54 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 39440,19 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39440,19 грн. представник позивача надав суду: договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» та АО «Смарт Лекс». Також представником позивача було надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605 адвоката Полетаєвої Т.Ю., довіреність АТ «СЕНС БАНК» від 03.02.2025.

Як вбачається з п. 3.1 договору від 28.01.2025, за надання послуг , що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1. та п. 1.1.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн., за отримання рішення суду - 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %. Тобто, договором про надання АТ «СЕНС БАНК» правничої допомоги було визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39440,19 грн. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 494779,54 грн., а також судові витрати, з яких 5937,35 грн. - сплачений позивачем судовий збір та 3000 грн. - витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 76-81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) заборгованість за договором № 501380241 від 27.10.2021 року в розмірі 494779,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 100, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5937,35 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. С. Зайцева