Ухвала суду № 138322262, 20.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1603/25

Провадження № 6/638/787/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові заяву представника ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко Оксани Олексіївни, про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року у справі № 638/1603/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

04 червня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Моісеєнко Оксана Олексіївна звернулася до суду в порядку ст. 435 ЦПК України, з заявою про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року у справі № 638/1603/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву обґрунтовує тим, що відповідно до витягу з Реєстру боржників відповідач ОСОБА_1 має 3 відкритих виконавчих провадження, за якими проводиться примусове стягнення. Негайне стягнення грошових коштів за рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 02 березня 2026 року за позовними вимогами ТОВ «Бізнес позика» призведе до надмірного фінансового навантаження на боржника та стане неефективним з точки зору його виконання.

Також, зазначає, що місто Харків відноситься до територій, на яких велися та ведуться бойові дії. Безпекова ситуація залишається нестабільною та напруженою. Зберігається загроза ракетних ударів, а також атак керованими авіабомбами (КАБ) чи безпілотниками. Для бізнесу та громадян передбачені певні податкові пільги (наприклад, щодо сплати за землю чи нерухомість). Відстрочка дозволяє законно перенести строк виконання рішення суду, якщо війна чи пов`язані з нею обставини роблять це неможливим.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

В судове засідання представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», заборгованість у розмірі 41640 (сорок одна тисяча шістсот сорок) грн.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Системне тлумачення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік.

Окрім того, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Розстрочка?виконання рішення суду дає можливість відтермінування повної оплати боргу шляхом його поділу на визначені частини, які боржник сплачує поступово протягом встановленого судом періоду.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка або розстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Так, на підтвердження обставин зазначених у заяві про розстрочення рішення суду заявником надана довідки переселенців, що підтверджує статус відповідачів (боржників) як внутрішньо переміщених осіб та те, що останні проживають не за місцем реєстрації проживання.

Водночас, як на підставу для розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 посилається на скрутне матеріальне становище та додаткові витрати.

До матеріалів справи долучено Інформацію з Єдиного реєстру боржників від 04 червня 2026 року.

Відповідно до вказаного документу відносно ОСОБА_1 на виконанні органів державної виконавчої служби перебувають три виконавчі провадження.

Виконавче провадження 57004749, відкрите Шевченківським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, за виконавчим документом, виданим Київським районним судом міста Харкова про стягнення коштів.

Виконавче провадження 57004840, відкрите Шевченківським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області, за виконавчим документом, виданим Київським районним судом міста Харкова про стягнення коштів.

Виконавче провадження 55843692, відкрите Богодухівським ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за виконавчим документом, виданим Московським районним судом міста Харкова про стягнення аліментів.

При цьому, відомості про суми вказаних виконавчих проваджень заявником до суду не надано.

Також, доказів скрутного матеріального становища до заяви про розстрочення виконання рішення суду не надано (документи, які б підтверджували скрутне матеріальне становище, зокрема довідка про доходи боржників; документи, які б підтверджували винаймання житла за місцем фактичного перебування тощо).

Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості оцінити майновий стан боржників та встановити об`єктивну неможливість виконання рішення суду, наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду і відповідно потребу у розстроченні виконання рішення суду, а тому у задоволені заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 260, 353, 435 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко Оксани Олексіївни про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 02 березня 2026 року у справі № 638/1603/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вказаних строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя В.М. Яковлева