Рішення № 138321302, 20.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1985/26

№ 2/183/964/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, в якому просили визнати за позивачами: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м. житловою 25 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що позивачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Дана квартира була приватизована та відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.10.1998 року, належала позивачам та померлому ОСОБА_5 , спадщину після якого оформила дружина - ОСОБА_4 .

В подальшому позивачі зареєстрували дану квартиру в бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк (нині Сіверськодонецьк) про що на свідоцтві стоїть відповідна відмітка.

частка квартири після смерті ОСОБА_5 перейшла до дружини ОСОБА_4 про що внесені відомості в ДРРП.

У зв`язку з бойовими діями, які розпочалися в Луганській області м. Сіверськодонецьк було окуповане з 2022 року. Позивачі перемістилися в м. Тернопіль, де мешкають на сьогоднішній день. При цьому документи про право власності на квартиру були втрачені, у позивачів є в наявності тільки скан-копії документів.

29 вересня 2025 року позивачі звернулися із заявою про реєстрацію права власності до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Тернопільської міської ради Тернопільської області з заявою про реєстрацію прав власності на квартиру та надали документів. Однак 11 листопада 2025 року було отримано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81790859 мотивоване тим, що «на запит державного реєстратора, щодо відомостей про зареєстровані права власності на паперових носіях, які проводились до 01 січня 2013 року інформацію в установлений законом термін КП «Міське бюро технічної інвентаризації» не надано», з посиланням на ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивачі звертаються до суду з цим позовом.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 23).

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 33).

Ухвалою суду від 17.03.2026 року призначено розгляд справи по суті (а.с. 33).

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивачі у призначене судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Представник Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 .Дана квартира була приватизована та відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.10.1998 року належить позивачам та померлому ОСОБА_5 , спадщину після якого оформила дружина ОСОБА_4 (а.с. 14).

В подальшому позивачі зареєстрували дану квартиру в бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк (нині Сіверськодонецьк) про що на свідоцтві стоїть відмітка (зворот а.с. 14).

частка квартири після смерті ОСОБА_5 перейшла до дружини ОСОБА_4 про що внесені відомості в ДРРП (а.с. 18-19).

Відповідно до технічного паспорту квартира складається з 2-х кімнат житловою площею 25,00 кв.м., у тому числі: 1-а кімната 13,60 кв.м., 2-а кімната 11,40 кв.м., кухні площею 6,00 кв.м., ванної кімнати 2,60 кв.м., коридору 8,30 кв.м., обладнану балконом 0,80 кв.м. загальною площею 43,60 кв.м. (а.с. 15-16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 18).

ОСОБА_4 успадкувала 1/4 частину означеної вище квартири, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом видане 17.07.2020 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Михайловським А.Т., зареєстроване в реєстрі за № 2181, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , індексний номер 216784472 від 17.07.2020 р.(а.с. 19-20).

29 вересня 2025 року позивачі звернулися із заявою про реєстрацію права власності до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Тернопільської міської ради Тернопільської області з заявою про реєстрацію прав власності на квартиру та надали документів. Однак 11 листопада 2025 року було отримано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81790859 мотивоване тим, що «на запит державного реєстратора, щодо відомостей про зареєстровані права власності на паперових носіях, які проводились до 01 січня 2013 року інформацію в установлений законом термін КП «Міське бюро технічної інвентаризації» не надано», з посиланням на ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141 (а.с. 17).

Суд переконався, що ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою, даний факт підтверджений Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5002336273 від 21.11.2022 року, де зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Суд також переконався, що ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, даний факт підтверджений Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5002336226 від 21.11.2022 року, де зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Суд також переконався, що ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою, даний факт підтверджений Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5002336330 від 21.11.2022 року, де зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1)реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Наданий позивачами реєстраційний напис на копії свідоцтві про право власності на житло, у технічному паспорті, зроблений бюро технічної інвентаризації, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання права приватної власності за позивачами на спірну квартиру, оскільки позивачами доведено їхнє право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачів на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їхнє право власності, у зв`язку з чим, заявлені ними позовні вимоги про визнання права власності підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації, відповідно до Закону та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Право власності позивача на квартиру набуте до 01 січня 2004 року, тому до таких правовідносин суд вважає за необхідне застосувати норми Цивільного кодексу УРСР,1963 року, Закону України від 07.02.1991 року «Про власність».

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про власність» громадяни набувають право власності у разі укладання угод, які не заборонені Законом.

За змістом ст.ст.128,153 Цивільного Кодексу УРСР, 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції від 20.02.1997 року передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок) відповідно до ч. 7 ст. 8 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 4.1. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995р. № 56, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку № 12: б)державними органами приватизації: наймачам квартир в державному житловому фонді, які приватизували їх відповідно до Закону.

Відповідно до ч.1ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Тільки з визначенням часток кожного із співвласників, виникає право спільної часткової власності відповідно до вимогст.356 ЦК України.

Право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, належить співвласнику, відповідно до вимог ч.1 ст. 370 ЦК України. Згідно з ч. 2 ст.370 та ч.2 ст.372 ЦК України, у разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено договором.

З поданих доказів не вбачається спору щодо часток співвласників у спільній сумісній власності, а тому суд приходить до переконання, що їх частки є рівними, судом не встановлено наявність будь-якого іншого договору щодо спірного майна, підстав для зменшення або збільшення частки кожного співвласника також не знайдено.

Суд вважає, що частки співвласників у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , є рівними.

При цьому, суду в достатній мірі наведено необхідність визначення часток саме в судовому порядку через відмову державного реєстратора у реєстрації права власності позивачів в державному реєстрі взагалі.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання права приватної спільної часткової власності позивачів в рівних частках також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м. житловою 25 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м. житловою 25 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м. житловою 25 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: бульвар Незалежності України, буд. 32, м. Сіверськодонецьк (до перейменування - Сєвєродонецьк), Луганська область, Україна, 93400.

Суддя О.В.Сорока.