Ухвала суду № 138318422, 16.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа №465/5914/26

Провадження1-кп/465/1104/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

16.07.26 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026140000000223 від 10.03.2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тернопільської області, Зборівського району, с. Млинів, українця, громадянина України, раніше не судимого, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

У Франківському районному суді м. Львова на стадії підготовчого провадження перебуває указане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприянні його вчиненню порадами і вказівками, вчиненому з корисливих мотивів.

До початку проведення підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурор мотивує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 указаного кримінального правопорушення. Його провина, на думку сторони обвинувачення, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами, на даний час ризики, враховані слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу продовжують існувати, їм не можна запобігти шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу.

У поданому клопотанні прокурор обґрунтовує наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна), характер та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, обізнаність із способами незаконного перетину кордону, що вже само по собі може бути підставою та мотивом переховуватися від суду та уникнення кримінальної відповідальності.

Також може незаконно впливати на свідків та осіб, що підлягають допиту під час проведення судового розгляду, особливо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з метою схилити їх у будь-який спосіб до спростування наданих раніше показань, що негативним чином може вплинути на всебічне, повне і неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання з тих мотивів, які наведено ним у письмовому клопотанні, звернувши увагу на істотній суспільній небезпеці інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Обвинувачений висловився проти задоволення клопотання прокурора, звернув увагу суду на надуманості, на його думку, висунутого йому обвинувачення, перекрученні показів свідків, намірі доводити свою невинуватість, наявності міцних соціальних зв`язків, зважаючи на наявність вищої юридичної освіти, звання доцента кафедри міжнародного права факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.

Захисник обвинуваченого підтримав позицію обвинуваченого, оскільки на його думку, обвинувачений зацікавлений у швидкому та об`єктивному розгляді справи та доведенні своєї невинуватості, тому просив призначити запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, виходячи з таких мотивів.

Як вбачається із змісту клопотання 31.03.2026 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_4 затримано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01.04.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16 год. 30 хв. 29.05.2026, з можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У подальшому, 27.05.2026 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова продовжено строк дії запобіжного заходу до 25.07.2026 із визначенням застави у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

У рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2027 №1-р/2017 суд зазначив, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2026 продовжують існувати.

Під час оцінки такого ризику, як ризик впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачена може бути обізнана із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки недопитані, то у суду існують обґрунтовані підстави припускати імовірність незаконного впливу обвинуваченим на свідків, ключовими із яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у цьому кримінальному провадженні, для зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього й сам обвинувачений у підготовчому судовому засіданні зазначає про надуманості, на його думку, висунутого йому обвинувачення, яке як убачається із змісту обвинувального акта також ґрунтується на показах двох ключових свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Суд також звертає увагу на положення ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до яких метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.

Отже, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним, обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на продовження існування вказаного ризику, суд також вважає необхідним встановлення ОСОБА_4 заборони спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Щодо ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд бере до уваги те, що інкримінований ОСОБА_4 злочин кваліфіковано як організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння його вчиненню порадами і вказівками, вчиненому з корисливих мотивів. Санкція статті передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення. Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у п.80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, заява №33977/96 від 26/07/2001), а також п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) ЄСПЛ нагадав, що «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину». В обидвох рішеннях ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

Втім у зазначеному кримінальному провадженні справу обвинувальний акт лише надійшов на адресу суду, саме кримінальне провадження розпочато лише 10.03.2026, обвинуваченого затримано працівниками поліції у порядку ст. 208 КПК України уже 31.03.2026. Клопотання про продовження строку тримання під вартою Франківським районним судом м. Львова розглядається вперше.

Також суд враховує, що для небезпеки переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення має значення не лише суворість можливого покарання, але й характер обвинуваченого, його кошти, зв`язки. У зв`язку із цим суд бере до уваги те, що згідно із обвинувальним актом обвинувачений, спілкуючись із ключовими свідками, оперував можливістю використання ним наявних у нього міжнародних зв`язків, із створенням можливості безперешкодного перетину державного кордону України ОСОБА_7 .

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У даному випадку суд дійшов висновку про наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, суд зазначає про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наявністю обґрунтованої підозри, яка стала підставою для звернення до суду з обвинувальним актом та наявністю заявлених ризиків, які стали підставою для звернення із клопотанням про продовження строку тримання під вартою. Повноту зібраних на досудовому розслідуванні доказів суд перевіряти у підготовчому засіданні не вправі та не має такої можливості за відсутності в нього матеріалів досудового розслідування.

А тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже відсутності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).

Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку суду, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який обвинувачений та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов`язків.

Окрім цього, визначений раніше обвинуваченому розмір застави не становить для нього надмірного тягаря.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 196, 197, 315 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Клопотання обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України терміном на 60 днів, тобто до 13.09.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок.

Роз`яснити ОСОБА_4 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду №UA918201720355299001500000757, банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати за викликом суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв`язку;

- не відлучатися за межі Тернопільської області, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Франківський районний суд м. Львова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення

Повний текст ухвали складено 20.07.2026.

Суддя: ОСОБА_9