Рішення № 138316573, 01.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3767/26

Номер провадження 2/932/1235/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Леміщенко О.О., за участю секретаря судового засідання Маншиліна Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.07.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено кредитний договір № 406226226 (далі - Кредитний договір) на суму 5 000,00 грн. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 5 000,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 12 280,00 грн. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 248 від 12.09.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 10/1024-01. 10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 10/1024-01. 15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 46 835,14 грн. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 46 835,14 грн, яка складається з: 10 302,14 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36 533,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Справу було зареєстровано 30 березня 2026 року в автоматизованій системі документообігу (Д-3).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року, справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду міста Дніпра Леміщенко О.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 23 лютого 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

29 червня 2026 року канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , в якому вона зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір N? 406226226 був укладений ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Первісний кредитор) та ОСОБА_1 - 27.07.2023р., у формі електронного документу з використанням електронного підпису, натомість Договір факторингу N? 28/1118-01 укладено між Первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІЮН ПЛЮС», за яким Первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» - 28.11.2018р. Тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником - Відповідачем, відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018р. Тобто, на час укладення договору відступлення права вимоги N? 28/1118-01 від 28.11.2018р. сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином. Інформація про ОСОБА_2 , як боржника, надана у витягу з реєстру прав вимоги значно пізніше після укладення договору відступлення права вимоги. Отже, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги N? 28/1118-01 від 28.11.2018р. не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання Відповідача, які виникли після укладення цього договору. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно Відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право Позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу. Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права 27.07.2023р. вимагати від Відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним Таким чином, на момент укладення договору про відступлення права вимоги N?28/1118-01 від 28.11.2018р. боргові зобов`язання за кредитним договором від 27.07.2023р. ще не існували, а тому, не могли бути передані новому кредитору, на час укладення договору відступлення права вимоги N? 28/1118-01 від 28.11.2018р. З урахуванням вищенаведеного, Відповідач вважає, що доводи, наведенні Позивачем в обґрунтування своєї позовної заяви відносно стягнення заборгованості за вище зазначеним договором є необґрунтованими, та пред`явленні неналежним Відповідачем, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

29 червня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якому він заперечує на аргументи відзиву на позовну заяву, та зазначає, що укладання договору та передання прав вимоги здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства, та підтверджується усіма доказами по справі, які були надані представником позивача під час звернення із позовною заявою до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В позовній заяві представник позивача просить розглядати справу без його участі, позовні вимогі підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Звернулася до суду із заявою про розгляд справи без її участі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювався.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 27.07.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 406226226, за умовами якого позичальнику надається кредиту у вигляді кредитного ліміту в розмірі 20000,00 гривень, із першим траншем у розмірі 5000,00 гривень, строком на 30 днів, із встановленою процентною ставкою в розмірі 0,20%, 2,05% та 2,98% в залежності від строку користування кредитними коштами. Вказаний кредитний договір було підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «JBCP».

Також судом було досліджено паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 406226226 та Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно довідки від 16.10.2024 року щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 отримала 27 липня 2023 року кредит в розмірі 5000,00 гривень, та в подальшому з 30.07.2023 року здійснювала систематичні дії по збільшенню суми кредиту.

Відповідно до копій платіжних доручень, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено переказ грошових коштів ОСОБА_3 на банківську картку № НОМЕР_1 у наступному розмірі: 5000,00 гривень 27.07.2023 року, 200,00 гривень 30.07.2023 року, 200,00 гривень 30.07.2023 року, 300,00 31.07.2023 року, 300,00 гривень 31.07.2023 року, 200,00 гривень 01.08.2023 року, 100,00 гривень 01.08.2023 року, 200,00 гривень 03.08.2023 року, 100,00 гривень 03.08.2023 року, 250,00 гривень 04.08.2023 року, 800,00 гривень 06.08.2023 року, 100,00 гривень 06.08.2023 року, 200,00 гривень 06.08.2023 року, 100,00 гривень 06.08.2023 року, 200,00 гривень 06.08.2023 року, 200,00 гривень 05.08.2023 року, 100,00 гривень 05.08.2023 року, 500,00 гривень 04.08.2023 року, 230,00 гривень 06.08.2023 року, 250,00 гривень 07.08.2023 року, 2000,00 гривень 07.08.2023 року, 100,00 гривень 09.08.2023 року, 150,00 гривень 09.08.2023 року, 100,00 гривень 10.08.2023 року, 300,00 гривень 10.08.2023 року, 100,00 гривень 10.08.2023 року.

Згідно копії розрахунку заборгованості від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 406226226 від 27.07.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.09.2023 року становить 15214,14 гривень.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

В подальшому, до вказаного договору факторингу було укладено наступні додаткові угоди:

- додаткову угоду № 19 від 28 листопада 2018 року, за якою дію договору факторингу було пролонговано до 31 грудня 2021 року;

- додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року, за якою договір факторингу було викладено у новій редакції та пролонговано його дію до 31 31 грудня 2021 року;

- додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року, за якою дію договору факторингу було пролонговано до 31 грудня 2022 року;

- додаткову угоду № 31 від 31 грудня 2022 року, за якою дію договору факторингу було пролонговано до 31 грудня 2023 року;

- додаткову угоду № 32 від 31 грудня 2023 року, за якою дію договору факторингу було пролонговано до 31 грудня 2024 року;

Відповідно до копії реєстру прав вимоги № 248 від 12.09.2023 року, до ТОВ «Таліон Плюс» відійшли права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 406226226 на загальну суму заборгованості 15521,14 гривень.

Згідно копії розрахунку заборгованості від ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 406226226 від 27.07.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.10.2024 року становить 46835,14 гривень.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 10/1024-01.

Згідно копії з реєстру боржників № 2, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відійшли права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 406226226 на загальну суму заборгованості 46835,14 гривень.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е.

Відповідно до копії з реєстру боржників, до ТОВ «ФК «Ейс» відійшли права вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором № 406226226 на загальну суму заборгованості 46835,14 гривень.

Відповідно до виписку з особового рахунку за кредитним договором № 406226226 від 27.07.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року становить 46835,14 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10302,14 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 36533,00 гривень.

Також судом було досліджено лист від АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-25174 від 12.06.2026 року, в якому банк зазначає, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та на яку було зараховано платежі із зазначеними вище судом грошовими сумами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України , а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 одержала та використовувала за цільовим призначенням грошові кошти, втім, взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим, допустила виникнення заборгованості за кредитним договором № 406226226 від 27.07.2023 року, за яким заборгованість становить 46835,14 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10302,14 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 36533,00 гривень.

З досліджених судом матеріалів справи не вбачається порушення порядку передання прав вимоги між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», які в подальшому також буле передані іншим кредиторам та позивачу. Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово пролонгований через укладання додаткових угод, які були досліджені судом та описані вище, а тому викладена відповідачем позиція з приводу того, що ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем по справі та не могло набути права грошової вимоги до відповідача, не знайшла свого підтвердження у матеріалах справи.

Станом на день розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за цим договором, як і не спростовано доводів позивача щодо проведеного розрахунку заборгованості позивача, зазначеного у позовній заяві.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за договорами, та те, що відповідач належним чином не виконав умови договору про надання грошових коштів у позику, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які би спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 46835,14 гривень.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача було надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, який укладено між АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс»; копію додаткової угоди № 25770997273 від 01.09.2025 року; копію акту прийому- передачу наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року на загальну суму 7000,00 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги були задоволені, витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню на його користь з відповідача в розмірі 7000,00 гривень.

Позивачем також при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3-5, 10-13, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь То Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 406226226 від 27.07.2023 року в розмірі 46835,14 гривень (сорок шість тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень 14 копійок), яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10302,14 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 36533,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь То Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь То Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті правничої допомоги в розмірі 7000,00 гривень (сім тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано суддею 01 липня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Леміщенко