Рішення № 138315827, 17.07.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/318/26

Провадження №2/377/394/26

17 липня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через представника-адвоката Усенка М.І. в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 239697 від 04.11.2019 в сумі 7 845,00 грн, а також судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2019 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту № 239697, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п.1.1.договору). Договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття ( акцепт) пропозиції (оферти). Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. У порушення вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором. 16.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» уклали договір факторингу №ККЛУ- 16112020, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №239697 від 04.11.2019. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 845,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн; заборгованість за процентами - 4 370,00 грн; заборгованість за пенею - 1 475,00 грн.

Ухвалою судді від 16 квітня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13 травня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ «УкрСиббанк».

Ухвалою судді від 13 травня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 03 червня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

03 червня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у відпустці, судове засідання призначено на 22 червня 2026 року.

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки до зареєстрованого електронного кабінету позивача та його представника - адвоката Усенко М.І., що підтверджується довідками про доставку електронного документу. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача-адвоката Усенка М.І., в якому він просив розглянути справу без участі представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», щодо заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 107).

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлялась у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким їй направлялась судова повістка за зареєстрованим місцем проживання, повернутий до суду з відміткою «адресат відсутній», тому відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вона вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подала, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 04 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали електронний договір № 239697 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, який відповідач підписала 04.11.2019 об 11:08 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М970 (далі-договір) (а.с. 8-13).

Відповідно до п.1.1. договору Товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з п.1.2. договору позика надається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

У п.1.3. договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

1.3.1. Акційна процентна ставка становить 0,01 процентів від суми позики за кожен день користування позикою ( 3,65 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

1.3.2. Стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою ( 693,50 процентів річних).

1.3.3. У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п.3.4., 3.5. цього договору.

Відповідно до п.1.4, 1.5 договору сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 100,25 % від суми позики ( у процентному виразі) або 2 005,00 грн ( у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 0,25 % від суми позики ( у процентному виразі) або 5,00 грн ( у грошовому виразі). Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 147,50 % від суми позики ( у процентному виразі) або 2 950,00 грн ( у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50 % від суми позики ( у процентному виразі) або 950,00 грн ( у грошовому виразі).

Пунктом 1.6. договору передбачено, що позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.

У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах ( п.1.7. договору).

Відповідно до п.3.1. договору сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.2. договору нарахування процентів за договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики ( перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у графіку розрахунків ( додаток №1 до цього договору). Дотримання клієнтом терміну повернення позики, зазначеного у графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше трьох календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки ( п.п.3.2.1.). У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою ( п.п.3.2.2.).

Відповідно до п.3.4. договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором:

3.4.1. з першого по третій день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється;

3.4.2. у разі прострочення виконання зобов`язань за договором більше ніж на три календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити Товариству проценти за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього договору.

3.4.3. з четвертого дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №239697 від 04.11.2019, що є графіком платежів, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів: не пізніше 29.11.2019; сума позики: 2 000,00 грн; сума нарахованих процентів: 5,00 грн; разом до оплат: 2 005,00 грн. Цей графік складений без врахування передбачених договором пролонгацій строку користування позикою та строку дії договору ( а.с.14).

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №239697 від 04.11.2019, ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) М970, який було направлено 04.11.2019 об 11:08 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.15).

До позовної заяви також додані Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», які затверджені наказом директора ТОВ «Лінеура Україна» №07-ОД від 21.10.2019 ( а.с. 23-44), що є невід`ємною частиною договору №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті www.credit7.ua та з якими, приймаючи умови цього договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Листом №6607-ВП від 04.03.2026 ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» підтвердило успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта 04.11.2019 на суму 2 000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 180740, номер транзакції в системі WayForPay Credit7-239697-0 (а.с.17).

Належність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , платіжної картки № НОМЕР_4 , відкритої до рахунку № НОМЕР_5 , та здійснення на цю картку 04.11.2019 транзакції зарахування грошових коштів в сумі 2 000,00 грн підтвердило на виконання вимог ухвали суду від 16 квітня 2026 року АТ «УкрСиббанк» листом від 23.04.2026 №31-4-01/5504-БТ (а.с.17).

Також АТ «УкрСиббанк» на виконання вимог ухвали суду від 16 квітня 2026 року надало витяг з виписки за вказаним картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 04.11.2019 по 06.11.2019, з якої вбачається зарахування грошових коштів 04.11.2019 на суму 2 000,00 грн, код авторизації 180740 ( а.с. 92 зв.ст.).

16 листопада 2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу, відповідно до п.1.1. якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги ( права вимоги) до боржників за кредитними договорами ( портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами ( п.1.2.) ( а.с.37-44).

Згідно з п.п.6.2.3. п.п.6.2. п.6 договору факторингу права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимоги п.7.2. договору.

Пунктом 7.2. договору факторингу передбачено, що фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.2. цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом двох робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

За змістом п.7.1. договору факторингу в якості ціни за придбання ( відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату ( ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 502 890,00 грн без ПДВ.

На підтвердження виконання новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» п.7.1., п.7.2. договору факторингу надано платіжну інструкцію № 20164 від 18.11.2020, з якої вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит Капітал» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» ціну продажу

згідно з договором факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 (а. с. 47).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №239697 від 04.11.2019 в розмірі 7 845,00 грн, з яких: 2000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту, 950,00 грн- заборгованість по відсотках, 3 420,00 грн - заборгованість по прострочених відсотках, 1 475, 0 грн- заборгованість за пенею ( а.с. 45).

До позовної заяви також додано акт приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2020 до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 ( а.с.46).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Лінеура Україна», за договором № №239697 від 04.11.2019 про надання коштів на умовах фінансового кредиту станом на 17.11.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 7 485,00 грн, з яких: 2 000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 4 370,00 грн- заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 475,00 грн- заборгованість за пенею ( а.с. 18-21).

12 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило про відступлення йому права вимоги за кредитним договором № 239697 від 04.11.2019 та вказало про необхідність погасити заборгованість у сумі 7 845,00 грн за вказаними у вимозі реквізитами ( а.с.48).

Матеріали справи не містять доказів виконання вимоги відповідачем.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» зареєстровано як юридична особа та здійснює такі види економічної діяльності: 64.92 Інші види кредитування ( основний); 64.99 Надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення) ( а.с.49).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», який суд застосовує в редакції станом на час укладення договору №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України « Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до реквізитів договору № 239697 від 04.11.2019 та довідки про ідентифікацію відповідач підписала договір електронним підписом 04.11.2019 об 11:12:56 одноразовим ідентифікатором М970.

При цьому, в п.7.4. договору № 239697 від 04.11.2019 відповідач підтвердила, що отримала від Товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; повідомлена про свої права згідно із статтею 8 Закону України « Про захист персональних даних»; інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Товариством суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; надала згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 , вказаних у договорі №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір №239697 від 04.11.2019 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису відповідно до вимог частин шостої та восьмої статті 12 Закону України « Про електронну комерцію». Такий договір прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі, за своїм змістом відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених в ньому.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання та надало ОСОБА_1 кредит у сумі 2000,00 грн шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» №6607-ВП від 04.03.2026, листом АТ «УкрСиббанк» №31-4-01/5504-БТ від 23.04.2026 та витягом з виписки за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 04.11.2019 по 06.11.2019 ( а.с. 17, 92).

Вказані докази в їх сукупності є достатніми для встановлення обставини виконання свого обов`язку первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» за договором №№239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту щодо надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 2 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористалась, жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, суду не надала.

На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» позивач надав копію договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал»; платіжної інструкції № 20164 від 18.11.2020 на виконання умов договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020; акту прийому- передачі реєстру боржників від 16.11.2020 до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020; витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», згідно з якими право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №239697 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 04.11.2019 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» (а.с.37-44, 45, 46,47).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором за договором №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, станом на 17.11.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 7 485,00 грн, з яких: 2 000,00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 4 370,00 грн- заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 475,00 грн- заборгованість за пенею ( а.с. 18-21). Проценти за користування позикою нараховані за період з 04.11.2019 по 28.11.2019 за акційною процентною ставкою 0,01% ( 0,2 грн) в день відповідно до п. 1.3.2. договору, за період з 29.11.2019 по 27.02.2020 за стандартною процентною ставкою 1,90 % ( 38, 00 грн) в день відповідно до п. 1.3.3. договору. У зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором більше ніж на три дні, проценти за користування позикою перераховані у розмірі стандартної процентної ставки ( 1,90 %) від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2. договору та з четвертого дня прострочення нарахування процентів здійснено за стандартною процентною ставкою до 90-го дня прострочення ( 115 днів ( 25 днів +90 днів) х 38,00 грн = 4 370,00 грн).

Отже, нарахування процентів за користування кредитом відповідало умовам договору.

Доказів повернення відповідачем тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом на рахунок первісного кредитора та позивача матеріали справи не містять.

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею в розмірі 1 475,00 грн.

Згідно з п.4.4. договору №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку у вигляді пені в розмірі 1,1 % від суми позики, що становить 22,00 грн за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.5. договору №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту штрафні санкції за договором нараховуються з першого дня порушення клієнтом умов договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим договором, та становить 1 475,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення договору про споживчий кредит № 6377529 від 25.04.2024 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Таким чином, нарахування відповідачу заборгованості за пенею є необґрунтованим, оскільки неустойка (штраф, пеня), нарахована у період воєнного стану в Україні, підлягає списанню кредитодавцем.

Враховуючи всі наявні у матеріалах справи докази, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашала заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, в той же час під час воєнного стану вона звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за таким договором, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту в розмірі 6 370,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 2 000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 4 370,00 грн.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 1 475,00 грн необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, наведеному у позовній заяві, вказав, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат суду надано: копію договору про надання правової допомоги №0107, укладеного 01 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал » та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; копію ордеру серії ВС № 1381377, виданого адвокатом Усенком М.І. 02.07.2025 на підставі договору про надання правничої допомоги №0107; детальний опис робіт наданих послуг до договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025; копію акту наданих послуг № 1640 від 09.03.2026, відповідно до якого адвокат Усенко М.І. надав, а клієнт ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв послуги професійної правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості за договором № 239697, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , на загальну суму 8000,00 грн (а.с. 53,54,55,56).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Усенко М.І. правової допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Усенко М.І. на надання правової допомоги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 239697 від 04.11.2019, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , види виконаних робіт (наданих послуг), зазначених в акті прийому-передачі виконаних робіт(наданих послуг) № 1640 згідно з договором № 0107 від 01.07.2025, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 8000,00 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач суду не надала.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 496,00 грн ( 6 370,00 грн х 100% : 7 845,00 грн =81,2 %; 8 000,00 грн х 81,2 % : 100 % = 6 496,00 грн).

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17154 від 17.03.2026 (а.с.2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а.с. 1).

З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 161,87 грн ( 2 662,40 грн х 81,2 % : 100 % = 2 161,87 грн).

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №239697 від 04.11.2019 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту в розмірі 6 370 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 2 000 гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом - 4 370 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 161 гривень 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 496 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вулиця Смаль - Стоцького, будинок № 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 17 липня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич