Рішення № 138315647, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/4685/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ 20551088), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2026 року №046350022011 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком по ст.114 ч.3 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий та пільговий стаж роботи по списку №1 (підземні Постанова № 202 від 31.03.1994р.) за основною професією прохідник один місяць служби за три: час проходження військової служби з 27.02.2022 р. по 17.04.2023р., та з 17.08.2023р. по 25.12.2025р. протягом якого ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій областях з 11.06.2022р. по 02.08.2022р.; з 10.08.2022р. по 04.11.2022р. з 21.12.2022р. по 05.03.2023р.; з 16.03.2023р. по 16.04.2023р.; з 26.09.2023р. по 25.12.2023р., з 27.12.2023р. по 31.12.2023р.; з 01.01.2024р. по 22.09.2024р.; з 26.09.2024р. по 04.10.2024р., з 17.10.2024р., по 30.04.2025р.; з 01.08.2025р. по 11.08.2025р.; з 14.08.2025р. по 05.09.2025р., з 08.09.2025р. по 17.10.2025р.; з 20.10.2025р. по 03.11.2025р.; 06.11.2025р.; з 08.11.2025р. по 17.11.2025р.; з 19.11.2025р. по 02.12.2025р.; з 10.12.2025р., по 18.12.2025р. та час перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранення з 23.09.2024р. по 25.09.2024р., з 11.05.2025р. по 17.05.2025р., з 13.07.2025р. по 26.07. 2025р. один місяць служби за три.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно до заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 11 лютого 2026 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідні документи, що підтверджують його трудову діяльність за професією, віднесеною до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці.

Позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2026 року № 046350022011 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Як вказує позивач, відповідачем неправильно визначено тривалість його пільгового стажу за Списком № 1, зокрема, безпідставно не враховано весь період його роботи за основною професією «прохідник з повним робочим днем під землею». На думку позивача, відповідно до записів у трудовій книжці, пільгових довідок, виданих підприємством, та відомостей з Реєстру застрахованих осіб, він фактично працював на зазначеній посаді з 05 квітня 2013 року по день призову на військову службу, а тому стаж роботи за основною професією становить більший період, ніж визначено органом Пенсійного фонду. Також позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового та пільгового стажу періоди проходження військової служби за мобілізацією в особливий період, а саме з 27 лютого 2022 року по 17 квітня 2023 року та з 17 серпня 2023 року по 25 грудня 2025 року, протягом яких він виконував завдання із забезпечення оборони України, брав безпосередню участь у бойових діях у районах проведення бойових дій, а також перебував на лікуванні у зв`язку з отриманими пораненнями. Позивач вважає, що зазначені періоди відповідно до положень статті 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, а також наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 мають бути зараховані на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяці. Крім того, позивач зазначає, що під час визначення права на пенсію відповідач не застосував положення роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №8 щодо кратного обчислення стажу роботи працівників провідних професій вугільної промисловості, унаслідок чого неправильно визначив загальний розмір пільгового стажу та дійшов помилкового висновку про відсутність у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач наголошує, що його професія «прохідник з повним робочим днем під землею» передбачена Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202, а характер виконуваної роботи підтверджується належними доказами, зокрема трудовою книжкою, пільговими довідками роботодавця, відомостями про спеціальний стаж та іншими документами. У зв`язку з наведеним позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19 лютого 2026 року №046350022011 протиправним та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, гарантоване статтею 46 Конституції України, у зв`язку з чим просить суд визнати його протиправним та скасувати, зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

23.03.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач 11.02.2026 року звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вказав, що розгляд заяви про призначення пенсії здійснювався за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1). За результатами розгляду поданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 19.02.2026 №046350022011 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Як зазначено відповідачем, підставою для прийняття такого рішення стало те, що на дату звернення позивач не набув необхідного спеціального стажу роботи для призначення пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV. Відповідач зазначив, що за наданими документами страховий стаж позивача із врахуванням установленої законодавством кратності становить 37 років 03 місяці 13 днів, а стаж роботи за Списком №1 та за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, становить 17 років 05 місяців 06 днів. Разом з тим відповідач вказав, що до пільгового стажу були зараховані всі підтверджені документально періоди роботи позивача за професіями, що дають право на пенсію на пільгових умовах, зокрема періоди роботи за професією «прохідник», що підтверджені записами трудової книжки та відповідними уточнюючими довідками підприємств, а також даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5). Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу періодів проходження військової служби в особливий період із розрахунку один місяць служби за три місяці, відповідач зазначив, що положення частини третьої статті 114 Закону №1058-IV не передбачають застосування кратного обчислення спеціального стажу роботи на підземних роботах для цілей призначення пенсії незалежно від віку. На думку відповідача, норми законодавства, які регулюють порядок зарахування військової служби на пільгових умовах, стосуються визначення вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не пенсій за віком на пільгових умовах за Законом №1058-IV. Відповідач послався на положення статей 17, 17-1 Закону України №2262-XII, статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, зазначаючи, що порядок обчислення вислуги років один місяць служби за три місяці застосовується саме при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Також відповідач звернув увагу суду на те, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 не є нормативно-правовим актом та не може бути підставою для розширеного тлумачення положень частини третьої статті 114 Закону №1058-IV. На підтвердження своєї позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.07.2021 у справі №212/1743/17-а та від 26.10.2022 у справі №200/591/19-а, відповідно до яких зазначене роз`яснення має лише інформаційний та рекомендаційний характер і не є джерелом права у розумінні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, відповідач зазначив, що суд при розгляді спору щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень здійснює лише перевірку його законності та обґрунтованості відповідно до частини другої статті 2 КАС України та не може підміняти орган Пенсійного фонду України у здійсненні його дискреційних повноважень. Посилаючись на положення статей 2, 7, 162, 245 КАС України, практику Верховного Суду щодо меж судового контролю за дискреційними повноваженнями суб`єктів владних повноважень, відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу пенсійного забезпечення за місцем свого проживання - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області 19.02.2026 року прийнято рішення № 46350022011 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058.

Як убачається зі змісту вказаного рішення, органом Пенсійного фонду України встановлено, що страховий стаж позивача становить 37 років 03 місяці 13 днів.

При цьому, до пільгового стажу роботи позивача зараховано періоди роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних та відкритих гірничих роботах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202.

Згідно з розрахунком, наведеним у рішенні відповідача, пільговий стаж позивача становить 17 років 05 місяців 06 днів, у тому числі:

періоди роботи на підземних роботах за професіями, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, - 4 роки 03 місяці 23 дні;

навчання за фахом - 19 днів;

періоди роботи на підземних роботах за провідною професією - 9 років 05 місяців 18 днів;

військова служба в особливий період - 3 роки 07 місяців 06 днів.

Водночас відповідачем зазначено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг віку 48 років 05 місяців 06 днів.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що, на думку відповідача, позивач не набув необхідного спеціального стажу роботи, передбаченого частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV, оскільки для призначення пенсії незалежно від віку працівникам провідних професій на підземних роботах необхідним є стаж такої роботи не менше 20 років, тоді як у позивача такий стаж, за розрахунком органу Пенсійного фонду України, є недостатнім.

Разом з тим, відповідачем підтверджено, що до страхового та пільгового стажу позивача були включені всі періоди роботи, підтверджені належними документами, зокрема записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.08.2000, уточнюючими довідками підприємств №934, №935 від 19.11.2025 та №760 від 25.11.2025, а також відомостями персоніфікованого обліку (форма ОК-5).

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач виходив із того, що положення частини третьої статті 114 Закону №1058-IV не передбачають можливості застосування кратного обчислення пільгового стажу за періоди проходження військової служби в особливий період за принципом «один місяць служби за три місяці» для цілей призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач послався на те, що такий порядок обчислення часу проходження військової служби встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та застосовується при визначенні вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2026 №046350022011, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу періоди проходження військової служби в особливий період із розрахунку один місяць служби за три місяці та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058).

Згідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

Згідно статті 2 Закону України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Статтею 8 Закону України №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.3 розділу 2 Положення "Про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей" № 530 (далі-Положення №530) передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсії (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 зазначає, що "...відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, Суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення".

З матеріалів справи убачається, що згідно військового квитка серії НОМЕР_3 від 14.05.1997р. з 27.02.2022р. по 17.04.2023р., та з 17.08.2023р. по 25.12.2025р. позивач проходив військову службу за мобілізацією, та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України та безперервно перебував на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень.

Так, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 10.05.2023р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом досліджено довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого сержанта ОСОБА_1 від 26.07.2025 №72, видану військовою частиною НОМЕР_4 Міністерства оборони України.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що 13.07.2025 року молодший сержант ОСОБА_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді командира зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки, отримав бойове поранення під час безпосередньої участі у бойових діях та виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

Як зазначено у довідці, поранення було отримано 13.07.2025 року о 12 год. 40 хв. внаслідок атаки ворожого FPV-дрона противника по позиції ВОП «ДРЕН», розташованій у районі населеного пункту Чарівне Пологівського району Запорізької області, під час виконання бойового завдання.

Унаслідок вказаної події позивач отримав бойову травму у вигляді: вибухової травми, акубаротравми, без перфорації барабанної перетинки, цефалгічного синдрому та тинітусу.

Військовою частиною НОМЕР_4 підтверджено, що на момент отримання травми позивач перебував при виконанні обов`язків військової служби, діяв у зв`язку із виконанням бойового завдання, знаходився у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом), не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а отримане ушкодження не є наслідком самокалічення.

Вказана довідка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 22.07.2025 №579 та підтверджує факт отримання позивачем бойового поранення саме за обставин, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.

Судом також досліджено довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України від 07.02.2026 №573/42, видану військовою частиною НОМЕР_5 .

Із змісту зазначеної довідки вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 на посаді колишнього командира кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки НОМЕР_6 батальйону військової частини НОМЕР_5 .

Військовою частиною НОМЕР_5 підтверджено, що позивач у періоди: з 01.08.2025 по 11.08.2025; з 14.08.2025 по 05.09.2025; з 08.09.2025 по 17.10.2025; з 20.10.2025 по 03.11.2025; 06.11.2025; з 08.11.2025 по 17.11.2025; з 19.11.2025 по 02.12.2025; з 10.12.2025 по 18.12.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Зазначені заходи здійснювалися позивачем під час перебування у Запорізькій області, Пологівському районі, Преображенській територіальній громаді, тобто у районі виконання бойових завдань, пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії Російської Федерації.

У довідці зазначено, що її складено на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_5 , наказів командира НОМЕР_6 батальйону НОМЕР_7 окремої бригади територіальної оборони, а також журналів бойових дій №1413 (том 1 від 01.08.2025, том 2 від 19.09.2025, том 3 від 25.11.2025), що підтверджують фактичне виконання позивачем завдань у складі військового підрозділу.

Крім того, у довідці прямо зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), що додатково підтверджує наявність правового статусу позивача як військовослужбовця, який безпосередньо виконував завдання із захисту України в умовах збройної агресії.

Також, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 17.05.2025 року №110, молодший сержант ОСОБА_1 , знадився на лікуванні в лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_5 з 15.05.2025 року по 17.05.2025 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 18.05.2025 №47 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.05.2025 о 18 год. 30 хв. під час безпосередньої участі у бойових діях, виконуючи бойове завдання на посаді командира зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_4 , у районі населеного пункту АДРЕСА_2 , внаслідок мінометного обстрілу позиції ВОП «ДРЕН» отримав бойове поранення.

Згідно із зазначеною довідкою, характер отриманого ушкодження: акустична баротравма (АКБТ) без перфорації барабанної перетинки, цефалгічний синдром, вестибуло-атактичний синдром.

Військовою частиною підтверджено, що зазначене поранення отримано саме за обставин виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини. При цьому під час виконання завдання позивач перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом), ознак алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння не мав, випадок не є наслідком самокалічення.

Підставою для видачі довідки зазначено наказ командира військової частини НОМЕР_4 від 15.05.2025 №409.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 №2710/167 від 30 липня 2025 року, виданої за формою додатка 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887, позивач у військовому званні молодший сержант, перебуваючи на посаді командира зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_4 , дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Такою довідкою підтверджено безпосередню участь позивача у бойових діях у такі періоди: з 11 червня 2022 року по 02 серпня 2022 року; з 10 серпня 2022 року по 04 листопада 2022 року; з 21 грудня 2022 року по 05 березня 2023 року; з 16 березня 2023 року по 16 квітня 2023 року; з 26 вересня 2023 року по 25 грудня 2023 року; з 27 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року; з 01 січня 2024 року по 22 вересня 2024 року; з 26 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року; з 17 жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року.

При цьому встановлено, що зазначені періоди проходження військової служби відбувалися у районах ведення бойових дій, а саме на територіях: Комарської сільської територіальної громади Волноваського району Донецької області; Тернуватської, Гуляйпільської, Воздвижівської та Преображенської сільських територіальних громад Пологівського району Запорізької області.

Факт безпосередньої участі позивача у заходах із забезпечення оборони України підтверджується не лише зазначеною довідкою, а й первинними військовими документами, зокрема: бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_5 №932 від 09 червня 2022 року; наказом командира військової частини НОМЕР_4 №85 від 10 червня 2022 року; бойовими розпорядженнями командування військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_4 ; наказами командирів військових частин; журналами ведення бойових дій військової частини НОМЕР_4 №15/87т том 6 від 17 січня 2023 року, №15/88т том 7 від 08 квітня 2023 року, №15/89т том 8 від 28 жовтня 2023 року, №15/97т том 9 від 20 березня 2024 року, №15/134т том 10 від 10 серпня 2024 року, №165т том 11 від 13 листопада 2024 року, №190т том 1 від 17 лютого 2025 року, №45/219т том 2 від 15 квітня 2025 року, №45/235т том 3 від 24 червня 2025 року.

Звертаючись до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком та до суду з даним позовом, позивач наголошує, що у період проходження військової служби з 27.02.2022 по 25.12.2025 він виконував обов`язок із захисту України, а в окремі періоди безпосередньо перебував у районах ведення бойових дій та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Зокрема, позивач зазначає, що такі обставини підтверджуються відповідними довідками військових частин, якими встановлено його безпосередню участь у бойових діях у такі періоди: з 11.06.2022 по 02.08.2022; з 10.08.2022 по 04.11.2022; з 21.12.2022 по 05.03.2023; з 16.03.2023 по 16.04.2023; з 26.09.2023 по 25.12.2023; з 27.12.2023 по 31.12.2023; з 01.01.2024 по 22.09.2024; з 26.09.2024 по 04.10.2024; з 17.10.2024 по 30.04.2025; з 01.08.2025 по 11.08.2025; з 14.08.2025 по 05.09.2025; з 08.09.2025 по 17.10.2025; з 20.10.2025 по 03.11.2025; 06.11.2025; з 08.11.2025 по 17.11.2025; з 19.11.2025 по 02.12.2025; з 10.12.2025 по 18.12.2025.

Позивач вказує, що у зазначені періоди він перебував у Донецькій та Запорізькій областях, виконував бойові завдання у складі військових підрозділів Збройних Сил України, що підтверджується довідками про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, виданими військовими частинами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 .

Крім того, позивач зазначає, що під час проходження військової служби ним були отримані бойові травми, у зв`язку із чим він проходив лікування у військових лікувальних закладах, після чого повернувся до виконання завдань військової служби.

На переконання позивача, періоди безпосередньої участі у бойових діях, а також періоди перебування на лікуванні у зв`язку з пораненнями, отриманими під час виконання обов`язків військової служби, повинні бути зараховані до страхового та пільгового стажу в порядку, передбаченому законодавством, із застосуванням пільгової кратності один місяць служби за три місяці.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не застосовано зазначений порядок обчислення стажу щодо періодів військової служби, протягом яких він безпосередньо брав участь у бойових діях, що призвело до неправильного визначення розміру його пільгового стажу за Списком №1 та, як наслідок, до безпідставної відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Позивач зазначає, що з урахуванням зарахування спірних періодів військової служби у пільговому обчисленні його стаж роботи за провідною професією «прохідник», яка відповідно до Списку робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, належить до робіт, що дають право на пенсію незалежно від віку, є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Саме з наведених підстав позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2026 №046350022011 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди військової служби у пільговому обчисленні та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, у постанові від 20.04.2026 у справі №460/1349/24 Верховний Суд вказує на те, що пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови КМУ №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови КМУ №119) визначає види служби, які зараховуються на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу наведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування зазначених періоду до пільгового стажу позивача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у кратному обчисленні.

Отже, з урахуванням аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, а, відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 19.02.2026 року №046350022011 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність рішення відповідача протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.02.2026 року №046350022011 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року, з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, встановлених судом обставин у справі та висновків Верховного Суду, які наведені вище та позивачем не спростовані.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення від 19.02.2026 року №046350022011 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року, суд приходить до висновку, що пенсійний орган, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушень прав позивача при прийнятті оспорюваного рішення відповідача від 19.02.2026 року №046350022011 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року, а тому у задоволенні даних позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2026 року №046350022011 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком по ст.114 ч.3 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (основних вимог), а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення похідних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 в страховий та пільговий стаж роботи по списку №1 (підземні Постанова № 202 від 31.03.1994р.) за основною професією прохідник один місяць служби за три: час проходження військової служби з 27.02.2022 р. по 17.04.2023р., та з 17.08.2023р. по 25.12.2025р. протягом якого ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Запорізькій областях з 11.06.2022р. по 02.08.2022р.; з 10.08.2022р. по 04.11.2022р. з 21.12.2022р. по 05.03.2023р.; з 16.03.2023р. по 16.04.2023р.; з 26.09.2023р. по 25.12.2023р., з 27.12.2023р. по 31.12.2023р.; з 01.01.2024р. по 22.09.2024р.; з 26.09.2024р. по 04.10.2024р., з 17.10.2024р., по 30.04.2025р.; з 01.08.2025р. по 11.08.2025р.; з 14.08.2025р. по 05.09.2025р., з 08.09.2025р. по 17.10.2025р.; з 20.10.2025р. по 03.11.2025р.; 06.11.2025р.; з 08.11.2025р. по 17.11.2025р.; з 19.11.2025р. по 02.12.2025р.; з 10.12.2025р., по 18.12.2025р. та час перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранення з 23.09.2024р. по 25.09.2024р., з 11.05.2025р. по 17.05.2025р., з 13.07.2025р. по 26.07. 2025р. один місяць служби за три та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування згідно до заяви про призначення пенсії від 11.02.2026 року.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, а також і те, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна