Рішення № 138315642, 25.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа №160/6529/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати протиправним проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахунок пенсії з застосуванням обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2025 року з датою перерахунку на 01.02.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати за даними довідки від 09.05.2025 року наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.02.2023 року, розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90 % грошового забезпечення основного розміру пенсії - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням всіх надбавок доплат, підвищень та премій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером Міністерства оборони України, полковником у відставці, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначає, що розмір його пенсії визначено виходячи із 90 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджено, зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року у справі №160/7703/21, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано здійснити перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром. Вказує, що зазначене судове рішення було виконано відповідачем, у зв`язку з чим протягом тривалого часу він отримував пенсію, розраховану виходячи з 90 % грошового забезпечення без застосування обмеження максимального розміру пенсії. Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25, яке набрало законної сили 03.11.2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату його пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2025 року №ФД105422 із урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного судового рішення позивач 21.11.2025 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії. Однак, як зазначає позивач, при виконанні рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії, посилаючись на положення статті 43 Закону №2262-ХІІ та мотивуючи це тим, що рішенням суду у справі №160/17291/25 прямо не було зазначено про необхідність проведення перерахунку без такого обмеження. Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, оскільки, на його думку, відповідач фактично повторно застосував обмеження максимального розміру пенсії, яке вже було визнано незаконним судом у попередній справі №160/7703/21. На переконання позивача, проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ не є новим призначенням пенсії, а тому не може призводити до погіршення його становища та зменшення обсягу вже набутого права на пенсійне забезпечення. Позивач посилається на те, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ щодо обмеження максимального розміру пенсії були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а тому після ухвалення цього рішення органи Пенсійного фонду України не мають правових підстав застосовувати таке обмеження до пенсій військовослужбовців. Також позивач зазначає, що аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.12.2021 року у справі №440/994/20, від 25.07.2022 року у справі №580/3451/21, від 17.03.2023 року у справі №340/2476/21, відповідно до яких обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, є протиправним. Крім того, позивач вказує, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» не може бути підставою для обмеження його пенсійних прав, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати зміст та обсяг прав, гарантованих законом і Конституцією України. З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку його пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.02.2023 року виходячи із 90 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень та премій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідач вказав, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25 ним проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року виходячи із 90 % грошового забезпечення у розмірі 50 876,40 грн, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2025 року №ФД105422. При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що рішенням суду у справі №160/17291/25 не було покладено обов`язку здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, а тому, на думку відповідача, перерахунок пенсії було правомірно проведено із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ. Також відповідач послався на положення статті 43 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якої розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до статті 64 Закону №2262-ХІІ у разі, якщо пенсії, призначені військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, у попередньому календарному році не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, проводиться їх індексація у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Водночас відповідач вважає, що оскільки пенсія позивача була перерахована з 01.02.2023 року на виконання рішення суду на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення у зв`язку зі зміною його складових з 01.01.2023 року, підстави для проведення додаткової індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 та від 24.02.2023 року №168 відсутні. Також відповідач повідомив, що на виконання рішення суду ним здійснено відповідні розрахунки та нарахування. Зокрема, зазначено, що доплата пенсії позивачу за період з 01.02.2023 року по 02.11.2025 року становить 44 764,80 грн, а за період з 03.11.2025 року по 31.01.2026 року - 4212,20 грн. Розмір пенсійної виплати позивача станом на 01.02.2026 року визначено у сумі 25 950,00 грн. Щодо порядку виплати сум, нарахованих на виконання судового рішення, відповідач послався на постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». На думку відповідача, зазначеним нормативним актом визначено механізм здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплату сум пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, а виплата таких коштів здійснюється у межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний рік. Таким чином, відповідач вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25 виконано належним чином, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Посилаючись на частину другу статті 19 Конституції України, положення Закону України №2262-ХІІ та норми Кодексу адміністративного судочинства України, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером Міністерства оборони України, полковником у відставці, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, пенсія позивачу була призначена у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року у справі №160/7703/21, яке набрало законної сили, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із 90 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром пенсії.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем було проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з чим останній отримував пенсію без застосування обмеження максимальним розміром протягом тривалого часу.

Судом також встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у справі №160/17291/25, яке набрало законної сили 03.11.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2025 року №ФД105422.

На виконання вказаного судового рішення позивач 21.11.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення відповідного перерахунку та виплати пенсії.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року виходячи із 90 % грошового забезпечення у розмірі 50 876,40 грн, зазначеного у довідці від 09.05.2025 року №ФД105422.

Разом із тим, при проведенні такого перерахунку відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії, передбачене статтею 43 Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з чим розмір пенсійної виплати позивача був визначений із врахуванням десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

З матеріалів справи також встановлено, що 20.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь на звернення позивача, у якій зазначено, що рішенням суду у справі №160/17291/25 не передбачено проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру, а тому пенсія була обчислена із застосуванням такого обмеження.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, в якій просить визнати протиправним проведення перерахунку пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки від 09.05.2025 року №ФД105422 без обмеження максимальним розміром, виходячи із 90 % грошового забезпечення, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень та премій.

Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо не проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В силу частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 1 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII), держава гарантує військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, право на пенсійне забезпечення шляхом встановлення їм пенсій за вислугу років, по інвалідності та у разі втрати годувальника.

Статтею 63 Закону №2262-XII визначено порядок перерахунку раніше призначених пенсій. Частиною першою цієї статті передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, проводиться у зв`язку із зміною розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому перерахунок пенсії не є новим призначенням пенсії, а є продовженням уже існуючих пенсійних правовідносин, у межах яких визначається актуальний розмір пенсійної виплати з урахуванням змінених складових грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що позивач набув право на отримання пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, а також право на отримання такої пенсії без обмеження максимальним розміром на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі №160/7703/21.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та відповідно до статті 370 КАС України є обов`язковим до виконання. При цьому обов`язковість судового рішення означає не лише формальне виконання його резолютивної частини, а й недопустимість вчинення після його виконання будь-яких дій, які фактично нівелюють встановлені судом права особи.

Судом встановлено, що після виконання рішення у справі №160/7703/21 позивач протягом тривалого часу отримував пенсію без застосування обмеження максимальним розміром. Отже, для нього сформувалося законне очікування щодо стабільності визначеного судом розміру пенсійного забезпечення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що поняття «майно» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює також гарантовані законом соціальні виплати, якщо особа має законне право на їх отримання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, рішення від 08.11.2005) Суд наголосив, що якщо чинне законодавство передбачає виплату певних соціальних виплат і дотримані всі умови для їх отримання, органи державної влади не можуть відмовляти у таких виплатах, посилаючись на відсутність бюджетних коштів.

Застосовуючи зазначений підхід до спірних правовідносин, суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями самостійно змінювати обсяг уже набутого особою права на пенсію шляхом застосування обмежень, які призводять до зменшення пенсійної виплати.

Щодо посилань відповідача на положення статті 43 Закону №2262-XII суд зазначає наступне.

Дійсно, частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII передбачалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII щодо встановлення максимального розміру пенсій визнано неконституційним.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 20.12.2016 положення Закону №2262-XII, які передбачали можливість обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратили чинність.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі №440/994/20, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 17.03.2023 у справі №340/2476/21 зазначив, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 застосування органами Пенсійного фонду України обмеження максимального розміру пенсії особам, пенсія яких призначена відповідно до Закону №2262-XII, є неправомірним.

При цьому Верховний Суд наголосив, що внесення законодавцем змін до інших нормативних актів не може відновити дію правового регулювання, яке було визнано неконституційним.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, відповідно до яких стаття 63 Закону №2262-XII визначає порядок перерахунку пенсій, а Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати законодавчо встановлений розмір пенсійного забезпечення або встановлювати додаткові обмеження, які звужують права пенсіонерів.

Отже, посилання відповідача на те, що рішення суду від 05.09.2025 у справі №160/17291/25 не містило прямої вказівки щодо проведення перерахунку «без обмеження максимального розміру пенсії», не може бути підставою для застосування такого обмеження.

Судове рішення у справі №160/17291/25 повинно виконуватися у взаємозв`язку з іншими судовими рішеннями, які набрали законної сили та визначили правовий статус позивача, зокрема рішенням у справі №160/7703/21, яким вже встановлено право позивача на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром.

Таким чином, відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.05.2025 №ФД105422, повинен був врахувати не лише сам факт зміни складових грошового забезпечення, а й раніше визначені судом гарантії пенсійного забезпечення позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії є протиправними, оскільки порушують принцип правової визначеності, суперечать обов`язковості судових рішень та призводять до необґрунтованого зменшення гарантованого законом розміру пенсійного забезпечення позивача.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ((частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн., який підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахунок пенсії з застосуванням обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки №ФД105422 від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.05.2025 року з датою перерахунку на 01.02.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату за даними довідки №ФД105422 від 09.05.2025 року наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.02.2023 року, розміру пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення основного розміру пенсії - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням всіх надбавок доплат, підвищень та премій.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна