Рішення № 138314567, 17.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокуСправа №160/15592/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, що виражено в рішенні №912480106629 від 13 березня 2024 року, скасувати це рішення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12 квітня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є інвалідом 3 групи у зв`язку з професійним захворюванням та з 26.05.1992 року знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), при цьому, здобувши в подальшому необхідний пільговий стаж, передбачений ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV (понад 25 років), позивач 12.04.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV, проте оскаржуваним рішенням відповідача від №912480106629 від 26 червня 2023 року позивачеві безпідставно та протиправно відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший, з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу. Оскільки рішенням від 26.06.2023 №912480106629 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах через нібито відсутність необхідного пільгового стажу, позивач оскаржив зазначене рішення до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №160/24223/23, позов було задоволено частково, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912480106629 від 26.06.2023 визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 12.04.2023 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах із урахуванням правової оцінки, наданої судом. Так, на виконання зазначеного судового рішення відповідач повторно розглянув заяву позивача, однак рішенням №912480106629 від 13.03.2024 знову відмовив у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах. Підставою повторної відмови визначено те, що період перебування позивача на інвалідності не може бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1, оскільки на момент настання трудового каліцтва він працював за професією, що належить до Списку №2. Саме це повторне рішення Пенсійного фонду є предметом оскарження у даній справі, оскільки, на думку позивача, відповідач фактично не виконав висновків суду, повторно застосував ті самі помилкові підходи до визначення пільгового стажу, не врахував надані позивачем додаткові докази, зокрема пільгову довідку підприємства та документи, що підтверджують виконання ним робіт за Списком №1, чим повторно порушив його право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, позивач наголошує, що відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 24 Закону №1058-IV та частини п`ятої статті 56 Закону №1788-XII періоди перебування позивача на інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання підлягають зарахуванню до відповідного пільгового стажу, загальний пільговий стаж позивача перевищує 25 років, а відтак він набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 року зазначений вище позов розподілений головуючому судді Дєєву М.В. та присвоєно Єдиний унікальний номер судової справи №160/15592/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року (суддя Дєєв М.В.) поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

08.08.2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №160/24223/23 було виконано шляхом повторного розгляду заяви позивача від 12.04.2023 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах. За результатами такого розгляду прийнято рішення №912480106629 від 13.03.2024 про відмову у переведенні на інший вид пенсії, оскільки, на думку відповідача, період перебування позивача на інвалідності не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1, адже на момент настання нещасного випадку на виробництві позивач працював на посаді помічника електрослюсаря на поверхні, що належить до Списку №2. Відповідач вважає, що зазначені обставини виключають можливість зарахування спірного періоду до пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

04.09.2024 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024р. (суддя Дєєв М.В.) закрито провадження в адміністративній справі №160/15592/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №160/15592/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/15592/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. та відкрито провадження в адміністративній справі №160/15592/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 26.05.1992 року отримує пенсію по інвалідності (третя група, трудокаліцтво/профзахворювання згідно з актом від Н1/П4).

12.04.2023 року та 07.06.2023 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду наданих заяв Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №912480106629 від 26 червня 2023 року повідомив позивача про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком, згідно зі статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Так, пенсійним органом в вищеозначеному рішенні зазначено, що 26.06.2023 в результаті повторного розгляду документів на перерахунок пенсії виявлено, що загальний страховий стаж при переведенні на пенсію за віком страховий стаж складає 46 років 07 місяців 01 днів, з урахуванням: за Списком №1 - 11 років 01 місяць 02 дні, (на підземних роботах), додатковий період знаходження на інвалідності з 29.03.1992 по 18.10.1993, з 01.07.2004 по 21.07.2004 - склав 1 рік 07 місяців 00 днів. До пільгового стажу який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, враховано період перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві за виключенням періодів перебування позивача у трудових відносинах. Враховуючи вищевикладене, в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж, а саме 25 років.

Не погоджуючись з вказаним, позивач оскаржив відмову в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року у справі №160/24223/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26 червня 2023 року №912480106629, щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію, відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 квітня 2023 року про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію, відповідно до вимог ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року у справі №160/24223/23 набрало законної сили 23.02.2024 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року у справі №160/24223/23, яке набрало законної сили, встановлено, що період перебування позивача на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується довідкою МСЕК № 00495 від 22 лютого 1992 року, записами в трудовій книжці.

Також вказаним рішенням суду встановлено, що пенсійним органом у відзиві зазначено, що відповідно до інформації, що міститься в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (Довідка ОК-5), позивач у період з 01.01.1999 по 31.03.2023 продовжував працювати за виключенням періоду з 01.07.2004 по 21.07.2004.

Водночас, суд зазначив, що в спірному рішенні управлінням вказано, що згідно розрахунку стажу (Форма PC-право) обрахованого по 31.03.2023, загальний страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням додаткових років за Списком №1 становить 46 років 07 місяців 01 день, пільговий стаж за Списком №1 12 років 08 місяців 02 дні, в тому числі: Список №1 - 11 років 01 місяць 02 дні, додатковий стаж - 01 рік 07 місяців (з дати становлення інвалідності до досягнення віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, з виключенням періодів перебування у трудових відносинах, а саме: з 29.03.1992 по 18.10.1993 та з 01.07.2004 по 21.07.2004).

Крім того, суд також встановив, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 18.10.1993 по 30.06.2004 працював у ДВАТ Шахта Ювілейна" електрослюсарем 4 (5) розряду з повним робочим днем у шахті, з 22.07.2004 по 02.06.2020 по 16.08.2021 працював в ВАТ ДХК "Павлоградвугілля" на різних посадах, з 19.06.2020 по теперішній час працює на ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Першотравенське".

Пільговий характер праці підтверджують довідки про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії № 297 від 03.05.2023 року та №196 від 19.05.2023 року, видані ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Першотравенське".

Так, згідно з довідкою, яка уточнює пільговий характер роботи №196 від 19.05.2023 року, виданої ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Першотравенське", позивач працював електрослюсарем підземної дільниці монтажно-демонтажних робіт з повним робочим днем у шахті у період з 18.10.1993р. по 30.06.2004р.

Згідно з довідкою, яка уточнює пільговий характер роботи № 297 від 03.05.2023 року, виданої ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Першотравенське", позивач працював електрослюсарем підземної дільниці монтажно-демонтажних робіт з повним робочим днем у шахті у період з 22.07.2004р. по 31.07.2005р. та у період з 01.08.2005р. по 01.04.2006р. позивач працював підземним заступником начальника дільниці МДР-2 з повним робочим днем у шахті.

Таким чином, судом зауважено, що зазначені періоди роботи позивача відносяться до категорії посад, що мають право на пільгову пенсію, відповідно до положень частини 3 ст. 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року у справі №160/24223/23, що набрало законної сили 23.02.2024 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву від 12.04.2023 року ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийнято рішення № 912480106629 від 13 березня 2024 року в якому зазначено, що в результаті повторного розгляду документів про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах загальний страховий стаж складає 43 роки 10 місяців 23 дні, в тому числі за Списком №1 12 років 4 місяці 26 днів (на підземних роботах) з 18.10.1993 року по 01.04.2006 року. Додатково у рішенні зазначено про те, що відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві ОСОБА_2 під час отримання трудового каліцтва працював на посаді помічника електрослюсаря на поверхні робота по списку №2, що підтверджується пільговою довідкою, наданою ш.Першотравнева. Таким чином на зарахування до пільгового стажу за Списком №1 період знаходження на трудовому каліцтві ОСОБА_3 немає права, оскільки він працював за списком №2.

Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому ч.1 ст.10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Абзацами 1-2 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Крім цього, абзацом 5 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Такий же порядок зарахування часу перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання передбачений і частиною 5 статті 56 Закону №1788-XII, згідно з якою час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Також згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-XII час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Таким чином, вказані норми законодавства містять пряму вказівку на зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною 3 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий, склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Аналогічні положення містить ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.5 ст.114 Закону №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Таким чином, для виникнення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV незалежно від віку працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий, склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, повинні мати пільговий стаж на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

З урахуванням установлених у справі обставин, суд зазначає, що преюдиційне значення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 року у справі №160/24223/23 відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України поширюється виключно на ті фактичні обставини, які були предметом дослідження та отримали належну правову оцінку під час розгляду зазначеної справи.

Як слідує зі змісту вказаного судового рішення, предметом судового дослідження були питання правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.06.2023 року №912480106629, яким позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах з мотивів недостатності пільгового стажу. При цьому суд перевіряв правильність обчислення відповідачем спеціального стажу, досліджував періоди перебування позивача на інвалідності, його трудову книжку, довідки про підтвердження пільгового характеру роботи №196 від 19.05.2023 та №297 від 03.05.2023, а також надавав оцінку роботі позивача на підземних посадах починаючи з 18.10.1993 року та після 22.07.2004 року.

Разом із тим судом у справі №160/24223/23 не досліджувалося питання щодо характеру роботи позивача саме на момент настання нещасного випадку на виробництві, не встановлювалося, до якого саме Списку№1 чи №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників належала займана ним на той час посада, а також не надавалася правова оцінка документам, які підтверджують зазначені обставини.

Зокрема, судом не досліджувалась довідка шахти «Першотравнева», що міститься в матеріалах цієї справи, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно працював на шахті «Першотравнева» тресту «Павлоградвугілля» на посадах:

1) 06.08.1991р. прийнятий учнем електрослюсаря чергового та по ремонту устаткування поверхневим (наказ №119-к від 06.08.1991р.);

2) 02.01.1992р. звільнений по закінченню практики ст.36 КЗпП України (наказ №1-к від 02.01.1992р.).

При цьому суд звертає увагу, що професія Електрослюсарі (слюсарі) чергові та по ремонту устаткування передбачена позицією 2010100а-19931 підрозділу 1а розділу І (20101000 1. Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні ) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Саме зазначена довідка була врахована відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача та покладена в основу висновку про те, що на момент отримання трудового каліцтва останній працював на поверхні за професією, яка віднесена до Списку №2.

Водночас, зазначена довідка не була предметом судового дослідження під час розгляду справи №160/24223/23, а тому відповідні обставини не можуть вважатися встановленими зазначеним судовим рішенням.

Крім того, аналіз мотивувальної частини рішення від 12.12.2023 свідчить, що суд фактично досліджував лише ті періоди трудової діяльності позивача, які настали після 18.10.1993 року, коли він працював електрослюсарем підземним, а також подальші періоди роботи з 22.07.2004 року та з 01.08.2005 року на підземних посадах, підтверджених відповідними пільговими довідками. При цьому суд лише констатував, що зазначені періоди відносяться до робіт за Списком №1, однак не досліджував правове значення тієї обставини, що вони настали вже після настання нещасного випадку на виробництві.

Натомість, під час повторного розгляду заяви позивача відповідачем були встановлені обставини, які не були предметом дослідження під час розгляду справи №160/24223/23, а саме те, що на момент отримання трудового каліцтва позивач працював на посаді учня електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування поверхні, яка відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників належить до робіт із шкідливими і важкими умовами праці, але не до підземних робіт за Списком №1. Саме ця обставина покладена відповідачем в основу оскаржуваного рішення №912480106629 від 13.03.2024 та є визначальною для вирішення питання щодо виду спеціального стажу, до якого може бути зарахований період перебування позивача на інвалідності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано не зарахував період перебування позивача на інвалідності до пільгового стажу за Списком №1, оскільки на момент настання нещасного випадку на виробництві позивач не виконував робіт, передбачених частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV, а відтак у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж тривалістю 25 років, передбачений частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що виключає можливість його переведення на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому суд зазначає, що звернувшись до відповідача із заявою від 12.04.2023 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, позивач просив здійснити таке переведення саме відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, відповідач під час розгляду зазначеної заяви був зобов`язаний перевірити відповідність позивача виключно умовам, визначеним цією нормою Закону, а саме наявність стажу роботи не менше 25 років на роботах, передбачених частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення чи переведення на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі інших положень статті 114 Закону №1058-IV або просив здійснити перевірку наявності у нього права на інший вид пільгового пенсійного забезпечення, передбачений зазначеною статтею.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для виходу за межі предмета спору та перевірки наявності у позивача права на призначення пенсії за іншими підставами, ніж ті, з якими він звернувся до пенсійного органу. Предметом судового розгляду у цій справі є виключно правомірність рішення відповідача №912480106629 від 13 березня 2024 року щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV, а тому суд оцінює лише дотримання відповідачем вимог цієї норми та наявність у позивача передбачених нею умов для такого переведення.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що період перебування позивача на інвалідності не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1, а визначений відповідачем пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 становить 12 років 4 місяці 26 днів, що є меншим за передбачені частиною третьою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 25 років, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до зазначеної норми. За таких обставин суд доходить висновку про правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2024 №912480106629 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат врегульовано ст.139 КАС України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом відповідно до приписів ст.139 КАС України позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова