Рішення № 138315618, 10.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6088/26

Справа №754/4736/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Буша Н.Д.

секретаря судового засідання Поліщук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі, які є споживачами послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, які постачає КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», своєчасно не сплачують кошти за надані послуги, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. Оскільки відповідачі у добровільному порядку заборгованість не погашають, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 194 615,66 грн., а саме:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 462,20 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 1 840,00 грн, три відсотки річних у розмірі 428,28 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання розмірі 18 462,39 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 197,02 грн, три відсотки річних у розмірі 511,38 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20 162,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 177,53 грн, три відсотки річних у розмірі 558,47 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 45 718,55 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 440,51 грн, три відсотки річних у розмірі 1 266,34 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 926,98 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 525,95 грн, три відсотки річних у розмірі 583,92 грн, пеню у розмірі 396,72 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 43 557,89 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 612,89 грн, три відсотки річних у розмірі 1 044,57 грн, пеню у розмірі 737,68 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 277,79 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 643,42 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 82,88 грн; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору, понесені ним при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 3 028 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку вимог ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомив.

30.01.2026 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що квартира АДРЕСА_1 є у спільній власності трьох осіб ОСОБА_1 (1/2 частина), ОСОБА_3 (1/4 частина), ОСОБА_2 (1/4 частина). У справі відповідачами є лише ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно, борг, який підлягає стягненню, може стосуватись тільки частки відповідачів у праві власності. ОСОБА_3 , будучи власником, не є відповідачем у цій справі і стягнення з неї не проводиться. ОСОБА_2 є співвласником лише 1/4 частки у праві власності на квартиру, інші співвласники володіють 1/4 та 1/2 частки відповідно. Відповідно до ст.ст. 356, 358, 368 ЦК України та ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» співвласники зобов`язані нести витрати пропорційно до розміру частки у праві власності. Частки співвласників є нерівними (1/4, 1/4 та 1/2). Жодного договору про солідарну або рівну відповідальність не укладено. Отже, відповідальність відповідача не може перевищувати 1/4 частки. Також, відповідач зазначила, що у квартирі не проживає, комунальними послугами не користується, позивачем не надано доказів її проживання та користування послугами. У квартирі за адресою: АДРЕСА_2 встановлені індивідуальні прилади обліку теплової енергії та гарячої води, які введені в експлуатацію та використовуються для обліку фактично спожитих послуг. Відповідно до ст.ст. 7, 9, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оплата житлово-комунальних послуг здійснюється виключно за фактично спожиті обсяги, визначені за показниками приладів обліку. Незважаючи на це, позивач здійснював нарахування без урахування показників лічильників; за нормативами або розрахунковими показниками; без надання суду підтвердження правильності таких нарахувань, тому необхідно здійснити перерахунок заборгованості за весь спірний період. Таким чином, нарахування позивача суперечать вимогам чинного законодавства, а заявлений розмір боргу є необґрунтованим.

Крім того, відповідач вказує на те, що позов подано 10.03.2025 року. Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність становить три роки. Це означає, що позивач має право вимагати в судовому порядку стягнення заборгованості лише за останні три роки, що передують даті подання позову. Разом з тим, позивач заявив до стягнення заборгованість, починаючи з 01.05.2018 року, тобто за період, що значно перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності.

Посилаючись на викладене, відповідач просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 194 615,66 грн, а також судового збору в повному обсязі. Крім того, відповідач просила зобов`язати позивача здійснити перерахунок виключно за показниками індивідуальних лічильників з застосуванням позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України та обмежити відповідальність відповідача розміром 1/4 частки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

ПАТ «Київенерго» з 01.07.2014 року визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198-VІІ.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період з 01.08.2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів.

Отже, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року за адресою: АДРЕСА_3 .

З 01.05.2018 року по 31.10.2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП ««Київтеплоенерго».

З 01.11.2021 року у зв`язку зі зміною законодавства КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).

Також на веб-сайті КП «Київтеплоенерго» оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.

Будинок за адресою: АДРЕСА_3 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання.

З матеріалів справи слідує, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 11.12.2003 року, квартира АДРЕСА_1 , з урахуванням виданого свідоцтва на спадщину за заповітом за № 5-147 від 20.03.2018 року після ОСОБА_6 на ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( частина), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( частина) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( частина).

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року).

Згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року №85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Згідно з п. 32, 33, 35, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

У пп. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;

Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги (постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 727/9295/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18)).

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11.10.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону суд вважає що саме власники квартири несуть відповідальність за сплату комунальних послуг, а тому відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_1 як споживачі послуг, що надавалися позивачем, зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги пропорційно до часток у спільній частковій власності. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої обов`язки по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води не виконували, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ЦПК, відзиву не надав, крім того, розрахунки, надані позивачем не оспорив, не подав доказів на їх спростування повне або часткове.

Відповідач ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву, проте не надала жодних доказів на підтвердження виконання своїх обов`язків по оплаті за споживання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води відповідно до показів індивідуальних приладів обліку теплової енергії та гарячої води, які як стверджує відповідач, введені в експлуатацію та використовуються для обліку фактично спожитих послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості лише з власників квартири, до яких заявлений позо, а саме з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відповідно до їх часток у спільній частковій власності на нерухоме майно.

При цьому суд враховує, що будь-яких позовних вимог до співвласника вищевказаної квартири - ОСОБА_3 , якій належить частина квартири, позивачем не заявлено.

Що стосується клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, то судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ, строк дії карантину закінчився з 01.07.2023 року.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за надані послуги ПАТ «Київенерго» до 01.05.2018 року з централізованого опалення та заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання.

Для підтвердження нарахувань помісячно за весь період боргу, що переданий за договором цесії та визначення періоду, за який утворилась заборгованість, надано розгорнутий розрахунок заборгованості, переданої за договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 01.05.2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з якого слідує, що заборгованість відповідачі мали місце з липня 2015 року.

Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих від березня 2017 року по 31.01.2025 року включно. Натомість, має місце пропуск строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по березень 2017 року включно.

Відтак, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг, а саме: за централізоване опалення за період з 02.04.2017 по 01.05.2018 в розмірі 10 535,29 грн., за постачання гарячої води за період з 02.04.2017 по 01.05.2018 в розмірі 14 190,39 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20 162,30 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 177,53 грн, три відсотки річних у розмірі 558,47 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 45 718,55 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 5 440,51 грн, три відсотки річних у розмірі 1 266,34 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 926,98 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 525,95 грн, три відсотки річних у розмірі 583,92 грн, пеню у розмірі 396,72 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 43 557,89 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 612,89 грн, три відсотки річних у розмірі 1 044,57 грн, пеню у розмірі 737,68 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 277,79 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 643,42 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 82,88 грн, а всього - 180 440,07 грн.

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за період до 02.04.2017 року належить відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Враховуючи розмір часток відповідачів у спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 на частину квартири, ОСОБА_2 - частину квартири, з відповідачів на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг таким чином: з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 90 220,03 грн., з ОСОБА_2 - 45 110,02 грн.

В задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625,638, 642, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка 5) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 90 220,03 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка 5) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 45 110,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 757 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 20.02.2026 року.

Суддя Н.Д.Буша