Рішення № 138315525, 17.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/13205/25

Провадження № 2/369/8644/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулось до Києво-Святошинвського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 25 280 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 423,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказувало, що 17.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ») та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 97167, за умовами якого позикодавець надав позичальнику позику в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Водночас, відповідач свої зобов`язання за договором впродовж тривалого часу не виконує, кошти не сплачує, у зв`язку з чим на момент пред`явлення позову виникла прострочена заборгованість перед позивачем в розмірі 25280 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за позикою, 20 280 грн. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою. В добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинвського районного суду Київської області від 31.12.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін, встановивши відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали на подачу до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що останній платіж по договору позики був здійснений в 2019 році, а позивач звернувся до суду в грудні 2025 року, тобто після спливу загального строку позовної давності 3 роки. Просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно проаналізувавши фактичні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 17.08.2019 між позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" (23.06.2025 назву змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 97167, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти в безготівковій формі шляхом зарахування на банківський рахунок позичальника в сумі 5 000 грн. в позику строком до 15.09.2019, з можливістю продовження строку договору, з платою за користування позикою у вигляді процентів у розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики та комісією (далі комісійна винагорода), що складає 1,5% в день від початкового розміру позики, та підвищеною комісійною винагородою у розмірі 3,0% в день від суми позики, що застосовується у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за кожний день прострочення, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути позикодавцеві позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк, що визначені в договорі (п.п. 1.1-1.1.5, 3.4.2, 3.4.4, 5.3 договору позики).

В п. 5.4 договору позики сторони також передбачили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості. Пеня нараховується протягом терміну та в розмірі передбаченому чинним законодавством.

Даний договір між сторонами укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 21274556, та пунктом 9.5 договору сторони погодили, що даний електронний договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

В п. 4.2 договору позики сторони погодили, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в особистому кабінеті.

Підписавши вказаний договір, позичальник погодився, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (далі Правила), та підтвердив, що він ознайомлений з Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил та виконувати свої обов`язки, визначені Правилам. (п. 9.3 договору позики).

У договорі також містяться вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації, що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб`єкта персональних даних, зазначені в преамбулі та реквізитах договору.

17.08.2019 відповідач ОСОБА_1 також ознайомився з паспортом позики, в якому визначено основні умови кредитування, спосіб надання кредиту, розмір орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором тощо, чим також підтвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, а також отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором, що засвідчив електронним підписом одноразовим ідентифікатором 21274556.

Таким чином, сторони узгодили всі істотні умови договору, в тому числі, розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на погоджених умовах.

Позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» з метою перерахування коштів позичальникам укладено договір з надавачем платіжних послуг ТОВ ФК ЕЛАЕНС № 04/08-17ПК від 04.08.2017, за умовами якого ТОВ ФК ЕЛАЕНС надає ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від позивача на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації, переказ грошових коштів на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів (п.1.1 договору № 04/08-17ПК).

Згідно повідомлення № 97167 від 01.09.2025 ТОВ ФК ЕЛАЄНС на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 підтвердило, що за результатом ініційованої ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ платіжної операції, на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти, деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів: ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ (код ЄДРПОУ 41229318), 2) отримувач коштів: Сергієнко М.А., 3) номер транзакції в системі: 1142926733, 4) номер операції: 160730972, 5) дата проведення платежу: 17/08/2019, 6) сума платежу 5000, 7) валюта платежу: гривня UAH, 8) платіжний засіб (метод): карта, 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .

Відповідно д ост. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема,відшкодування збитківта сплатанеустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другоюстатті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач уклавши з позивачем договір позики, користуючись наданими йому грошовими коштами на підставі вказаного договору, достовірно знаючи про умови кредитування, про що свідчить його електронний підпис у договорі позики від 17.08.2019 року та паспорті позики, порушив умови договору щодо своєчасного повернення позики, процентів та комісії за користування позикою, внаслідок чого виникла заборгованість.

Крім того, у наданому відповідачем до суду відзиві на позов, останній не заперечує факт укладання договору позики, отримання грошових коштів на умовах зазначених в договорі позики.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонам.

Таким чином, ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ свої зобов`язання за вищевказаним договором позики виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі та на умовах, визначених договором.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором порушив, не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для сплати позики, процентів за її користування та інших платежів, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 97167 від 17.08.2019, розмір нарахованої заборгованості відповідача становить у загальному розмірі 25280 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 74,50 грн. - сума прострочених процентів; 20205,500 грн. - сума прострочених комісій.

Належних доказів, щодо сплати зазначеної заборгованість, відповідачем суду не надано.

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем у встановленому законом порядку. У спростування зазначених представником позивача доводів позову відповідачем будь яких доказів не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» підлягає стягненню сума заборгованості в межах пред`явлених вимог у розмірі 25 280 грн.

Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з цим, відповідно до п.12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в межах строку позовної давності, а тому суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності до вказного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положенням ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Ставки сплати судового збору встановлено ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який,з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 01.01.2025 установлено в розмірі 3028,00 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду з даною заявою в електронній формі, виходячи з визначеної позивачем ціни позову, судовий збір за пред`явлені вимоги підлягає сплаті за мінімальними ставками та становить 3028,00 грн. х 0,8 = 2422,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» при зверненні до суду з позовом сплачено з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ст. Закону України «Про судовий збір» та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 2423,00 грн. згідно платіжної інструкції № 2150 від 21.10.2025.

Враховуючи вказане, з огляду на повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який підлягав сплаті за звернення до суду з даним позовом, у розмірі 2422,40 грн., повернення решти суми судового збору, сплаченого в розмірі понад встановлений законом, здійснюється в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Також, позивачем у зв`язку з розглядом даної справи були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується наданим суду договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, укладеним між адвокатом Рудзеєм Ю. В. та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», актом наданих послуг правничої допомоги № 97167 від 01.09.2025, в яких міститься детальний опис виконаних адвокатом робіт, витрачений на їх виконання час та вартість наданих послуг.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначені вище витрати пов`язані з розглядом справи, є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатським об`єднанням обсягом послуг, затраченим часом на надання правничої допомоги, ціні позову та значенню справи для сторони.

Крім того, відповідач не зазначив жодних заперечень щодо завищення розміру понесених судових витрат на правову допомогу позивачем.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, дійшов висновку, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526, 530, 629, 1048-1049 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄРДПОУ 41229318) заборгованість за договором позики № 97167 від 17.08.2019 у розмірі 25 280 (двадцять п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄРДПОУ 41229318),судові витрати у вигляді судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄРДПОУ 41229318), місцезнаходження якого зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 17.07.2026 року.

Суддя Наталя Хацько