Рішення № 138315500, 17.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/19113/25

Провадження № 2/362/2824/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій вони просять стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 7384941 від 10.09.2022 року в розмірі 19750,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14250,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та суму сплачених витрат за професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.09.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 7384941, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало, надало відповідачу кредитні кошти. 27.12.2012 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 87-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуває права вимоги до відповідача. Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав, грошові кошти у визначений термін не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 19750,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14250,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 18-21).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 86-87).

24.03.2026 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що матеріали справи не містять належного обгрунтування використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що не дає можливості достовірно ідентифікувати особу, яка вчинила правочин. Позивачем не надано належних доказів фактичного отримання відповідачем грошових коштів, належності банківського рахунку відповідачу. Розрахунок заборгованості не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, є необгрунтованим, не містить детального порядку нарахування процентів, які є явно завищеними, не відповідають принципам розумності, справедливості, співмірності. Позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги саме за спірним зобов`язанням, витяг з реєстру боржників не може вважатися достатнім доказом набуття права власності. Витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. не підтверджені належним доказами та є неспівмірним складності справи, у зв`язку з чим підлягають зменшенню (а.с. 91-92).

03.04.2026 року позивач подав відповідь на відзив. Зазначає, що відповідач здійснив вільне волевиявлення щодо укладення договору, шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір №73844941 від 10.09.2022 року. Відповідач передбачив усі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Без отримання листа на електронну адресу чи смс-повідомлення на номер телефону відповідача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт ТОВ «Мілоан» за допомогою логіна та паролю, договір з ТОВ «Мілоан» не був би укладений. Тобто, кредитний договір відповідає внутрішній волі відповідача. Усі документи знаходяться в особистому кабінеті позичальника, з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погодився на його умови, повністю розуміє та зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил наданння фінансових кредитів. На підтвердження надання відповідачу кредиту, позивач надав копію платіжного доручення про переказ коштів згідно укладеного кредитного договору, на підставі вказаного платіжного доручення товариством здійснюється облік за кредитним договором №73844941 від 10.09.2022 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан». Відповідачем не надано доказів того, що кредитні кошти не отримував, картковий рахунок йому не належить, а тому такі доводи є безпідставними. Проценти за користування кредитом, комісія нараховані відповідно до умов та строку договору. Витяг з реєстру боржників є письмовим доказом у справі, містить персональні дані осіб, а тому є належним доказом переходу права вимоги. Позовні вимоги просить задовольнити (а.с.93-98).

08.04.2026 року відповідач подав заперечення, зазначає про відсутність доказів належності банківської картки відповідачу, також докази фактичного отримання відповідачем коштів. Факт використання одноразового ідентифікатора не є безумовним доказом того, що правочин вчинено саме відповідачем. Позивачем не надано детального розрахунку процентів, обгрунтування періодів нарахування, що не дає можливості перевірити правильність нарахувань. Сума процентів суттєво перевищує суму основного боргу, що не відповідає принципам розумності, справедливості. Витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. є завищеними та підлягають зменшенню (а.с. 102-103).

Представник позивача, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 7).

ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, направив до суду відзив, відповідь на відзив та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи відзив на позовну заяву, заперечення, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10.09.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7384941 (індивідуальна частина), відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (а.с. 31-40).

Відповідно до п. 1.2 п.1.4 кредитного договору, сума кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається загальним строком 105 днів з 10.09.2022 року і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25.09.2022 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.12.2022 року. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 25.09.2022 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.12.2022 року.

Пунктом 1.5.1-п.1.5.3 договору визначено, що комісія за надання кредиту: 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.3.2 договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором в порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1-1.5 та п. 2.4 цього договору.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору - цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність комбінацію цифр і літер або тільк цифр, або тільки літер) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника.

Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа, розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 5.1 Договору).

Відповідно до довідки від 18.07.2025 року, ТОВ «Мілоан» підтвердив, що кредитний договір № 7384941 від 10.09.2022 року підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором U62188 від 10.09.2022 року о 18:20 (а.с. 44).

Згідно з платіжним дорученням №82335928 від 10.09.2022 року, ТОВ «Мілоан» здійснило переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 5 000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 7384941, кредит. рах. НОМЕР_1 (а.с. 47).

27.12.2022року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 87-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (а.с. 51-59).

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» склали акт приймання-передачі реєстру боржників від 27.12.2022 року до договору №87-МЛ від 27.12.2022 року, відповідно до умов якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 1705 (а.с. 66).

Відповідно до платіжної інструкції від 27.12.2022 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» здійснило переказ коштів на рахунок ТОВ «Мілоан» за договором № 87-МЛ від 27.12.2022 року (а.с. 67).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 87-МЛ від 27.12.2022 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7384941 від 10.09.2022 року на загальну суму 19750,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. сума виданого кредиту, 14250,00 грн. залишок по відсотках, 500,00 грн. - залишок по комісії (а.с. 68).

Відповідно до розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунка за кредитним договором № 7384941 від 10.09.2022 року, станом на 20.08.2025 року розмір заборгованості становить 19750,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14250,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту (а.с. 48-50).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Згідно з частинами 1, 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

27.12.2022року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 87-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 87-МЛ від 27.12.2022 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7384941 від 10.09.2022 року, позичальником за яким є відповідач

Таким чином, з огляду на викладене, помилковими є твердження відповідача про те, що позивачем не було доведено факт відступлення права вимоги. Долучені до позовної заяви докази на підтвердження переходу права вимоги від кредитора до нового кредитора сумніву в суду не викликають, оскільки є належним чином засвідченими копіями та містять всі необхідні реквізити, а також надають змогу встановити повний ланцюг переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача у справі.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду, зокрема, копії кредитного договору № 7384941 від 10.09.2022 року, графік платежів за договором, анкети-заяви на кредит № 7384941. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду належні та допустимі докази укладення ОСОБА_1 кредиту за договором № 7384941 від 10.09.2022 року.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивач надав копію платіжного доручення №82335928 від 10.09.2022 року на суму 5000,00 грн., яке підписано посадовою особою ТОВ «Мілоан» з прикладенням печатки товариства. Вказане платіжне доручення містить повне ім`я отримувача ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , банк отримувача, кредитний рахунок НОМЕР_1 , призначення платежу - кошти згідно договору 7384941, дату операції 10.09.2022 року та суму - 5 000,00 грн. Сукупність цих ідентифікуючих даних відповідає персональним даним відповідача, зазначеним у розділі 10 кредитного договору та в анкеті-заяві на кредит, поданий ним особисто.

Кредитний договір № 7384941 від 10.09.2022 року в п. 2.1 передбачає, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

У той же час, заперечуючи проти укладення договору, відповідачем не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою, за відсутності його волевиявлення, а також перерахування кредитних коштів не на його рахунок. Також, ОСОБА_1 не вказав, що вказаний у договорі номер телефону та адреса електронної пошти йому не належать. Останнім на підтвердження своїх заперечень не надано також доказів, що рахунки в АТ «Універсал Банк» на його ім`я не були відкриті в момент перерахування коштів, зокрема рахунок, на який було позивачем перераховано кошти, або такі рахунки були відкриті на його ім`я іншою особою, а кошти зараховані на такий рахунок ним не використовувалися.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, зокрема виписки з власного банківського рахунку або іншого документа, що підтверджував би відсутність надходження суми 5 000,00 грн. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Саме позичальник має доступ до свого рахунку і мав можливість надати суду відповідну виписку.

Таким чином, враховуючи, що додане до позовної заяви платіжне доручення, завірене підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням повного імені та ідентифікаційного коду відповідача, карткового рахунку та призначення платежу, є належним та допустимим доказом надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 7384941 від 10.09.2022 року. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду первинний бухгалтерський документ на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі вказаного кредитного договору.

За таких умов суд дійшов висновку про доведення надання відповідачу кредиту за вказаним договором, неналежного виконання зобов`язань за вказаним договором та наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7384941 від 10.09.2022 року, станом на 20.08.2025 року розмір заборгованості становить 19750,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14250,00 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 500,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, з огляду на таке.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись обумовленими між контрагентами договорів про надання фінансових послуг умовами та нормами матеріального права, які не дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку або нарахувати непропорційно велику суму компенсації (відсотків), оскільки така непропорційно велика сума компенсації (відсотків) не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісні кредитори як фінансові установи, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукали у такий спосіб позичальника на укладення договорів на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не могла оцінити належно.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Заявлений до стягнення розмір боргу за відсотками за договором від № 7384941 від 10.09.2022 року у розмірі 14 250,00 грн. значно перевищує тіло кредиту (5000,00 грн.), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором № 7384941 від 10.09.2022 року в розмірі 14 2500,00 грн. не є співмірною сумі кредиту в розмірі 5 000,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансових установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за вказаними правочинами, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за відсотками за договором № 7384941 від 10.09.2022 року у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (надалі Закону), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина 2 ст.8 Закону).

Отже, цим Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 стаття 12 Закону).

Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 виснувано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у договорі про споживчий кредит № 7384941 від 10.09.2022 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» містяться умови про комісію за надання кредиту, а саме у пункті 1.5.1 договору зазначено, що комісія за надання кредиту: 500 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Із виписки з особового рахунку відповідача та відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7384941 від 10.09.2022 року вбачається, що відповідачу нараховувалася комісія за надання кредиту і розмір простроченої заборгованості становить 500,00 грн.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також ТОВ «Мілоан» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з чим, підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії в сумі 500 грн. не має.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного наданого доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 5 000,00 грн. - проценти.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг від 20.08.2025 року, детальний оппс наданих послуг від 20.08.2025 року (а.с. 75-78).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 2 000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 226,46 грн.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 536, 612, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронній документи та електронний документообіг», статтями 1-23, 76-81, 89, 95 ,131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №17384941 від 10.09.2022 року в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 226,46 грн.та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 17.07.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко