Рішення № 138314402, 13.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2026 року Справа № 903/428/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія" Український ресурс"

про стягнення 311 318,26 грн

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: позивач ТзОВ "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Торгова компанія "Український ресурс" (відповідача) 311 318,26 грн боргу за спожиту електроенергію. Також просить стягнути з відповідача 3 735,82 грн витрат по сплаті судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору про постачання елетричної енергії споживачу №11/01/24-243 від 11.01.2024.

Ухвалою суду від 06.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.05.2026 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 07.05.2026, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

ТзОВ "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ" здійснює підприємницьку діяльність згідно з ліцензією на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу відповідно до Постанови НКРЕКП від 30.08.2022 № 1020.

11.01.2024 між ТзОВ "ДНПРОЕНЕРГОЗБУТ" (далі Постачальник, позивач) та ТзОВ "Торгова компанія "Український ресурс" (далі Споживач, відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-243 (далі Договір), який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Відповідно до п.2.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії Постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Повідомленні про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу, якщо інше не передбачено Комерційною пропозицією, що є додатком 2 до цього Договору.

Згідно повідомлення про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу початком постачання електричної енергії було 01.02.2024.

Згідно п.13.1. Договору, цей Договір укладається на строку, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, діє з моменту його підписання до 31.12.2024, а в частині розрахунків та стягнення неустойки до повного виконання зобов`язань за договором. Даний Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 календарний день до закінчення строку його дії Договору жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії.

Враховуючи, що жодна із сторін не повідомила про припинення дії Договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Оскільки відповідачем було порушено строки оплати за спожиту електричну енергію, Постачальником у порядку розділу 8 Договору, було вжито заходів щодо відключення об`єкта Споживача (припинення постачання) від електропостачання з 24.03.2026.

Відповідно до п.5.1. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією, що є невід`ємним додатком до цього Договору.

У п.1 Комерційної пропозиції викладено порядок формування ціни на електричну енергію.

Так, відповідно до п.1.1.Комерційної пропозиції, Ціна планового обсягу постачання електричної енергії Розрахункового місяця за 1 кВт*год (Ц.по), яка зазначається у рахунку попередньої оплати, визначається Постачальником за формулою:

Ц.по (без ПДВ) = (Ц.псрдн + Т.пост) + ТП, де:

Ц.псрдн Середнє значення ціни (за 1 МВт*год), що обчислюється як сума погодинних середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за 20 календарних днів місяця (з 1 по 20 число), що передує Розрахунковому місяцю за 1кВт/год (без ПДВ), поділена на кількість годин у періоді 20 календарних днів місяця (з 1 по 20 число), що передує Розрахунковому місяцю.

Погодинні середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії ціни (за 1 МВт*год), які публікуються на веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за посиланням: https://www.oree.com.ua/index.php/pricectr за відповідну годину відповідного розрахункового місяця постачання електричної енергії (без ПДВ) у розділі «Погодинні середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» у відповідній торговій зоні.

Т.пост тариф (коефіцієнт) вартості послуг Постачальника:

(Т.пост = плюс 0 % Ц.псрдн/1кВт*год)

ТП тариф, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР, ставку внеску на регулювання НКРЕКП та інші діючі тарифи, що передбачені законодавством (без ПДВ).

До ціни планового обсягу постачання електричної енергії додається ПДВ 20% відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п.1.2. Комерційної пропозиції, ціна за Фактичний обсяг спожитої електричної енергії (остаточний розрахунок) в Розрахунковому місяці за 1 кВт*год (Ц), розраховується Постачальником за формулою:

Ц (без ПДВ) = (Ц.срдн + Т.пост) + ТП, де:

Ц.срдн фактична середньозважена ціна закупівлі електричної енергії за цінами ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді (Ціна закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» також включає всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені законодавством).

Для площадок вимірювання, віднесених у встановленому нормативними документами порядку, що підтверджується оператором системи, до групи «а», фактична середньозважена ціна закупівлі (ЦРДН) розраховується за сумарним значенням погодинних обсягів споживання (Огд) за площадками «а» Споживача та цін на ринку «на добу наперед» у відповідну годину відповідної доби розрахункового періоду (Цгд рдн) по формулі ?(Огд*Цгд рдн) / ?Огд, грн/кВт*год.

Для площадок вимірювання, віднесених у встановленому нормативними документами порядку, що підтверджується оператором системи, до групи «б», фактична середньозважена ціна закупівлі (ЦРДН) розраховується за сумарним значенням погодинних обсягів споживання (Огд) за площадками «б» всіх Споживачів Постачальника на території відповідного оператора системи розподілу та цін на ринку «на добу наперед» у відповідну годину відповідної доби розрахункового періоду (Цгд рдн) по формулі ?(Огд*Цгд рдн) / ?Огд, грн/кВт*год. Для розрахунку сумарного значення погодинних обсягів споживання (Огд) за площадками «б», Постачальник використовує оперативні дані системи Адміністратора комерційного обліку НЕК «Укренерго» (платформа Market management system (MMS)).

Т.пост тариф (коефіцієнт) вартості послуг Постачальника

Т.пост = плюс 0 % до Ц.срдн/1кВт*год

ТП тариф, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР, ставка внеску на регулювання НКРЕКП та інші діючі тарифи, що передбачені законодавством (без ПДВ).

До ціни за фактичний обсяг електричної енергії (остаточний розрахунок) додається ПДВ 20% відповідно до Податкового кодексу України.

Споживач має точки комерційного обліку (ТКО, електролічильники) в яких наявна можливість їх автоматизованого дистанційного зчитування, по яким облік електричної енергії Споживача та розрахунок її вартості здійснювався за площадками вимірювання групи «а».

Послуги з передачі електричної енергії (надаються Оператором системи передачі ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО») сплачуються через постачальника електричної енергії ТзОВ «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ» у відповідності до умов Договору, за врегульованим тарифом затвердженим відповідною Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.5. Комерційної пропозиції оплата послуг з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу здійснюється Споживачем самостійно Оператору системи розподілу.

Постачальником було передано/відпущено, а Споживачем відібрано/спожито електричну енергію в обсягах підтверджених Звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника ТзОВ «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», надані Оператором системи розподілу АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» за період дії Договору .

З метою підтвердження відомостей щодо обсягів електричної енергії розподіленої Споживачу ТзОВ «Торгова компанія «Український ресурс», електропостачальником було зроблено запит до Оператора системи розподілу щодо отримання інформації.

Відповідно до листа №ЕЕХ-17/311 від 27.04.2026 АТ «Укрзалізниця» (Оператор системи розподілу) підтверджено обсяги спожитої електричної енергії за період лютого 2024 березня 2026 року.

Згідно п.5.3., п.5.5. Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Постачальник у строк, визначений Договором або Комерційною пропозицією, формує, підписує та надсилає Споживачу рахунок на оплату постачання електричної енергії в порядку, передбаченому п.1.4 цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.5.9. Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, зазначений у Комерційній пропозиції, або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання Споживачем.

У п.5.10. Договору зазначено, у разі не направлення Постачальником та/або неотримання Споживачем рахунку на оплату електричної енергії, Споживач самостійно визначає суму вартості спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді шляхом добутку (множення) фактично спожитого обсягу електричної енергії Споживачем (згідно даних електролічильників чи даних АКО) і ціни за 1 кВт*год електроенергії попереднього розрахункового періоду та здійснює оплату на рахунок Постачальника вказаний у розділі 14 Договору у строк до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Після отримання Споживачем рахунку від Постачальника Сторони звіряють розрахунки та здійснюють коригування розрахунків за електричну енергію у відповідності до умов Договору та комерційної пропозиції.

Згідно п.3.1. Комерційної пропозиції, оплата за постачання Планового обсягу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів на попередню оплату: до 25 числа місяця, що передує Розрахунковому місяцю, Споживач сплачує 50 % від суми Планового обсягу постачання електричної енергії Розрахункового місяця.

Згідно п.3.2. Комерційної пропозиції, до 20 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у Розрахунковому місяці електричну енергію.

Остаточний розрахунок за фактично поставлену електричну енергію здійснюється на підставі різниці суми Фактичного обсягу спожитої електричної енергії та суми Планового обсягу постачання електричної енергії.

Відповідно до п.5.6. Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.

Згідно з п.5.8. Договору, оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно п.п.5.17. Договору, Розрахунковий місяць є періодом звірки остаточних обсягів поставленої електричної енергії, розрахунків за Договором, за наслідками чого між Сторонами складається Акт купівлі-продажу електричної енергії у якому фіксується Фактичний обсяг та ціна фактично спожитої електричної енергії, що була поставлена Споживачу протягом Розрахункового місяця.

Сторонами погоджено п.п.5.19. - 5.22. Договору, за якими Постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії в порядку, який зазначений в п.1.4. цього Договору, а Споживач, не пізніше наступного дня з дня отримання, підписує та надсилає Постачальнику в порядку передбаченому п.1.4. цього Договору Акт купівлі-продажу електричної енергії.

У випадку, якщо Споживач не погоджується з даними, викладеними в Акті купівлі-продажу електричної енергії, він зобов`язується протягом 2 днів з дня отримання надіслати обґрунтовані заперечення до Акту купівлі-продажу електричної енергії у порядку, передбаченому п.1.4 цього Договору.

Сторони зобов`язуються узгодити виявлені невідповідності у строк, що не перевищує 10 днів з моменту отримання від Споживача обґрунтованих заперечень до Акту купівлі-продажу електричної енергії.

У випадку не надіслання Споживачем Постачальнику підписаного в порядку передбаченому п.1.4. цього Договору Акту купівлі-продажу електричної енергії до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, або неотримання Постачальником обґрунтованих заперечень до Акту купівлі-продажу електричної енергії, такий Акт купівлі-продажу електричної енергії вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Відповідно до п.4. Комерційної пропозиції, рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії споживачем у Розрахунковому місяці (коригуючий рахунок) надсилається Постачальником в порядку, передбаченому Договором, не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати відповідного платежу, визначеного пунктом 3.2. цієї Комерційної пропозиції разом із Актом купівлі-продажу електричної енергії в порядку передбаченому Договором.

Оплата виставлених рахунків на оплату фактично спожитої електричної енергії (остаточний розрахунок) здійснюється у строки, визначені в рахунку та не пізніше 20 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем у відповідності до пункту 3.2. цієї Комерційної пропозиції.

На виконання умов Договору Постачальником було направлено Споживачу рахунки на оплату та Акти купівлі-продажу електричної енергії (додаються до позовної заяви).

За весь період дії договору акти купівлі-продажу електричної енергії не були повернуті Постачальнику, однак в силу п. 5.22. Договору такі акти вважаються погодженими та підписаними Споживачем.

В той же час, рахунки на оплату електричної енергії були частково сплачені. Наявна заборгованість за електричну енергію, спожиту у січні-березні 2026 року. За 2024-2025 роки заборгованість за спожиту електричну енергію відсутня.

Таким чином за період дії Договору Постачальником поставлено, а Споживачем спожито (прийнято) 211 439 кВт*год електричної енергії загальною сумою 1 521 140,54 грн.

Однак, в порушення умов Договору, Споживачем здійснено оплату лише на суму 1 209 822,28 грн.

Відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за електричну енергію, спожиту у січні-березні 2026 року.

За період постачання лютий-грудень 2024 відповідачем використано 94 741 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 545 505,40 грн. з ПДВ, що підтверджується доданими до позовної заяви актами купівлі-продажу електричної енергії та фактичними рахунками на оплату.

Розрахунки за електричну енергію, спожиту у 2024 році, відповідачем здійснено у повному обсязі.

За період постачання січень-грудень 2025 відповідачем використано 81 967 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 994 135,72 грн. з ПДВ, що також підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та фактичними рахунками на оплату, доданими до позовної заяви.

Розрахунки за електричну енергію, спожиту у 2025 році, відповідачем здійснено у повному обсязі.

У січні 2026 року Споживачем використано 13 736 кВт*год електричної енергії загальною вартістю 149 021,58 грн, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №452 від 31.01.2026 та фактичним рахунком на оплату №1516 від 31.01.2026. Заборгованість за спожиту електричну енергію у січні 2026 року погашено частково в сумі 70 181,16 грн. Залишок заборгованості становить 78 840,42 грн., яка відповідачем не погашена.

У лютому 2026 року відповідач спожив 12 333 кВт*год електричної енергії на загальну суму 155 545,18 грн, що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №1195 від 28.02.2026 та фактичним рахунком на оплату № 3147 від 28.02.2026, з кінцевим терміном оплати 20.03.2026. Заборгованість не погашена.

У березні 2026 року відповідачем було спожито 8 662 кВт*год електричної енергії на загальну суму 76 932,66 грн (Акт купівлі-продажу №1959 від 31.03.2026, фактичний рахунок на оплату №4824 від 31.03.2026) з кінцевим терміном оплати 20.04.2026 (згідно умов Договору та Комерційної пропозиції). Оплата рахунку Споживачем не здійснена.

В порушення умов Договору (п.5.19.) відповідачем не було підписано Акти купівлі-продажу електричної енергії за весь період дії договору, які в силу положень п. 5.22. Договору вважаються погодженими Споживачем. Однак, позивачем повторно направлено Споживачу Акти купівлі-продажу для їх підписання відповідачем та повернення примірника Актів Постачальнику (підтвердження повторного направлення Актів додано до позовної заяви).

У зв`язку із простроченням платежів позивачем направлялися відповідачу листи та вимоги про сплату простроченої заборгованості за електричну енергію вих. №03/02/25-02 від 03.02.2025, вих.№02/07/25-09 від 02.07.2025, вих.№31/03/26-02 від 31.03.2026.

В свою чергу відповідачем направлявся гарантійний лист щодо погашення заборгованості від 09.03.2026 №14, однак заборгованість погашена не була.

У зв`язку з постійним щомісячним зростанням заборгованості за спожиту електричну енергію, позивачем вжито заходів із припинення постачання електричної енергії на об`єкти споживача із 24.03.2026.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача становить 311 318,26 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 311 318,26 грн за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Отже, заборгованість відповідача у розмірі 311 318,26 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-243 від 11.01.2024, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн позивачем надано до матеріалів справи наступні докази:

- договір про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2026, який укладено між адвокатом Чучупакою Тетяною Василівною та ТОВ «РЕЗОНАНС ЕНЕРДЖІ».

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 01.05.2026 на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.03.2026 надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: 1) консультації; 2) складення договорів, локальних, установчих та організаційно-правових документів; 3) ведення претензійної роботи; 4) складання процесуальних документів (заяв по суті спору, заяв з процесуальних питань); 5) інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням Договору; 6) представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

Відповідно до п. 3.4. вищевказаного Договору розмір гонорару Адвоката за надання послуг у формах визначених в підпунктах 1-5 пункту 1.2. Договору визначається виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 3 000,00 гривень за одну годину роботи.

Як вбачається із акту, виконавцем були надані наступні послуги, а саме: підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Волинської області про стягнення з ТзОВ «ТК «Український ресурс», внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором №11/01/24-243 від 11.01.2024, час виконання робіт 4 год., вартість 1 години роботи адвоката 3 000,00 грн, вартість наданих послуг (гонорар) 12 000,00 грн.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір у даному випадку не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Між тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже, враховуючи викладене та дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд доходить висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу 12 000,00 грн підлягає зменшенню до 8 000,00 грн, що відповідає критерію пропорційності та розумності.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 735,82 грн згідно платіжної інструкції №37065 від 01.05.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Український ресурс» (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 34, код ЄДРПОУ 42593175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ» (18001, Черкаська обл., м. Черкаси, бул. Шевченка, 208, офіс 25, код ЄДРПОУ 44809688) 311 318,26 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 3 735,82 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Микола ШУМ