Ухвала суду № 138311776, 14.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37810/26-ц

пр. № 2-10848/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року до провадження судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про захист честі, гідності та ділової репутації.

Дослідивши матеріали справи, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.

Так, вважаю за необхідне повідомити, що у травні 2024 року у телеграм- каналі ОСОБА_1 останнім було розміщено публікацію, у якій він висловив свою суб?єктивну думку щодо законопроєкту № 11079-1, який на той час планувався до голосування у Верховній Раді України у другому читанні та в цілому, зокрема, зазначив, що: «У першому читанні Рада проголосувала його кілька тижнів тому, і тоді всі божилися, що зі звільненням ТОП-корупціонерів вийшло випадково і до другого читання їх приберуть.»

Крім того, ОСОБА_1 вказав, що як негативний приклад кримінальних проваджень, які можуть бути закриті за цим законопроєктом, зокрема і кримінальне провадження, яке розслідувало НАБУ щодо судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, та ч. 1 ст. 366 КК України.

Також, у квітні 2023 року, у телеграм-каналі голови правління ГО «ЦПК» ОСОБА_1 командою ГО «ЦПК» розміщено публікацію, в якій висловлено думку щодо рішення ВРП, яке стосувалося мене, як судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2

Окрім цього, у березні 2026 року, на сторінці ГО «ЦПК» у соціальній мережі Фейсбук розміщено публікацію, в якій висловлено думку щодо скарги, яка і нині перебуває на розгляді ВРП, яка стосується мене, як судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2

Частиною 1 статті 36 ЦПК України визначено перелік підстав для відводу судді, а саме: суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 39 ЦПК України визначено, що в разі наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Як визначено положеннями частини першої-третьої ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

В свою чергу, у Рішенні по справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982, заява № 8692/79, Європейський Суд з прав людини вказав (п.30): не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Вказаний висновок, що потім був підтриманий у наступних рішеннях Суду, зокрема, у справі «МакГоннелл проти Сполученого Королівства» (McGonnell v. the United Kingdom), заява № 28488/65, § 51, ECHR 2000, та Клейн та інші (Kleyn and Others), започаткував розмежуванням критеріїв неупередженості (безсторонності): - суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; - об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий та його склад відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності.

Таким чином, судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумнів у його об`єктивності.

Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Белілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

У преамбулі «Бангалорських принципів поведінки суддів» йдеться про те, що «компетентність, незалежність і неупередженість судових органів має велике значення у питанні захисту прав людини, оскільки здійснення всіх інших прав цілком залежить від належного здійснення правосуддя».

Об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При цьому, суб`єктивна впевненість сторони в упередженості судді навіть за відсутності об`єктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.

Підставою заявлення самовідводу є намір уникнути сумнівів у осіб, які приймають участь у справі, стороннього спостерігача у неупередженості головуючого судді.

Відтак, з метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ`єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді та запобігання у подальшому негативного ставлення учасників справи до судді, з морально-етичних міркувань, вважаю доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін по справі заявити собі самовідвід від розгляду вказаної цивільної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 33, 36, 353 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про захист честі, гідності та ділової репутації.

Цивільну справу № 757/37810/26-ц (провадження № 2-10848/26) передати для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяТетяна ІЛЬЄВА