Рішення № 138309966, 10.07.2026, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/674/25

номер провадження 2/558/63/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року селище Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово Феха Т.С., за участю секретаря судового засідання Ковальської Л.С., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ходака С.К., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Фабро Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року до участі у справі №558/674/25 залучено, як співвідповідача, ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Згідно позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначав про те, що 19 липня 2024 року приблизно о 13:30 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, відповідач ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху. В автомобілі, яким в стані алкогольного сп`яніння керував ОСОБА_2 , в той час на передньому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час руху по ґрунтовій дорозі, зі сторони села Петрівка в напрямку селища Шевченкове Куп`янського району Харківської області, в районі автодороги Шевченкове-Новомиколаївка +720 м до повороту на село Петрівка Куп`янського району Харківської області, водій автомобіля «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, перед маневром ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався автомобіль марки «MitsubishiL200 2.5 TD», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , чим створив небезпеку для руху останнього та допустив зіткнення таких транспортних засобів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , як пасажир автомобіля марки «MitsubishiL200 2.5 TD», р.н. НОМЕР_2 , отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля марки «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 загинув на місці події.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортного пригоди ним були отримані середньої тяжкості тілесні ушкодження, що стало причиною суттєвих змін у його житті. Він зазнав душевних страждань через погіршення стану здоров`я, тривале лікування (більше року), часткову втрату працездатності. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 400000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 400000 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ходак С.К. позовні вимоги позивача зменшив, зробивши усну заяву в судовому засіданні, та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 200000 гривень, як відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь позивача 200000 гривень, як відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Фабро Є.А. підтримав думку відповідача ОСОБА_2 щодо визнання позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 200000 гривень.

Представник ПАТ НАСК «ОРАНТА» Атаманчук А.О. в судове засідання на розгляд справи не з`явилася, подала до суду заяву в якій просила справу розглянути без її участі.

Крім того, представник ПАТ НАСК «ОРАНТА» Атаманчук А.О., посилаючись на відсутність заявлених позивачем позовних вимог до ПАТ НАСК «ОРАНТА», просила закрити провадження у справі в частині вимог до ПАТ НАСК «ОРАНТА».

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року судом прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і відкрито провадження у справі № 558/674/25 за вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року залучено до участі у справі №558/674/25, як співвідповідача, ПАТ НАСК «ОРАНТА».

В ході проведення підготовчого засідання, ухвалами суду від 15 травня 2026 року, були задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Фабро Є.А. про витребування у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Моторного (транспортного) страхового бюро України, Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (перейменований на Індустріальний районний суд м. Харкова) доказів (документів) щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19 липня 2024 року за участі автомобілів марки «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , та марки «MitsubishiL200 2.5 TD», р.н. НОМЕР_2 , а також щодо виплати страхового відшкодування.

Судом проведено підготовче засідання по даній цивільній справі 23 червня 2026 року.

Суд вирішив справу в межах позовних вимог позивача та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Ухвалою суду від 8 липня 2026 року змінено співвідповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» та залучено ПАТ НАСК «ОРАНТА», як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд, заслухавши представників сторін, відповідача, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується та повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи та дослідженні доказів, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу вимог ч. 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог позивача ОСОБА_1 не встановлено.

Ч. 1 ст. 82 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.

Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року в справі №644/7448/24 (а.с. 14-16, 222-224) ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та йому призначене покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Такий вирок суду набрав законної сили 18 квітня 2025 року.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року в справі №644/7448/24 (а.с. 14-16, 222-224) встановлено, що ОСОБА_2 19 липня 2024 року, приблизно о 13:30 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , чим грубо порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, згідно з яким: - п. 2.9 а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин». В автомобілі, яким в стані алкогольного сп`яніння керував ОСОБА_2 в той час на передньому пасажирському сидінні перебував пасажир ОСОБА_3 .

Під час руху по ґрунтовій дорозі, зі сторони села Петрівка в напрямку селища Шевченкове Куп`янського району Харківської області, в районі автодороги «Шевченкове-Новомиколаївка» + 720 м до повороту на село Петрівка Куп`янського району Харківської області, водій автомобіля «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, перед маневром ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу руху по якій у зустрічному напрямку зі сторони селища Шевченкове в напрямку села Петрівка Куп`янського району Харківської області рухався автомобіль «Mitsubishi L200 2.5 TD», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , чим створив небезпеку для руху останнього та допустив зіткнення зазначених транспортних засобів. Таким чином, водій автомобіля «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, згідно з яким: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напряму руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

В наслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля «Mitsubishi L200 2.5 TD», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажир автомобіля «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 загинув на місці події.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Дослідженими довідками №549 від 26 вересня 2024 року, №123 від 6 лютого 2025 року, виданими КП «Корецька обласна лікарня відновного лікування» Рівненської обласної ради; випискою №25-2275, виданою КП «Дубенська міська лікарня» Дубенської міської ради, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 26 вересня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, з 6 лютого 2025 року по 27 лютого 2025 року, з 27 лютого 2025 року по 12 березня 2025 року, з 12 березня по 31 березня 2025 року.

Відповідно до виписки №7170, виданої КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27 листопада 2024 року по 10 грудня 2024 року.

Відповідно до виписки з медичної карти хворого №7621, виданої Військово-клінічним центром Північного регіону (а.с. 11), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 19 липня по 31 липня 2024 року. ОСОБА_1 встановлено діагноз поєднана травма від 19 липня 2024 року, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки зліва, закритий багатоуламковий перелом нижньої третини плечової кістки справа зі зміщенням уламків.

Із змісту досліджених довідок Військової частини НОМЕР_3 від 31 липня 2024 року, Військової частини НОМЕР_4 від 28 серпня 2024 року, Військової частини НОМЕР_4 від 14 жовтня 2024 року, Військової частини НОМЕР_4 від 13 листопада 2024 року, Військової частини НОМЕР_4 від 11 грудня 2024 року, Військової частини НОМЕР_4 від 8 січня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 потребував відпустки для лікування після травми, внаслідок стану після операції, проведеної 23 липня 2024 року з приводу закритого багатоуламкового перелому (19 липня 2024 року) (а.с. 5-13, 17-22).

Дослідженими доказами по справі встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Відповідач ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, внаслідок якого позивач отримав такі тілесні ушкодження.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як особи, яка керувала транспортним засобом - автомобілем марки «LADA 212140», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за полісом № 219763699 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, як потерпілий, з заявою про виплату страхового відшкодування до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не звертався.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 208/8463/19 зазначено, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні трансформують шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування обчислює шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 покликається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав душевних страждань, що пов`язані з фізичним болем, тривалим лікуванням, частковою втратою працездатності.

Судом встановлено, що позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у вигляді закритої поєднаної травми тіла, у вигляді уламкового перелому правої плечової кістки, черепно-мозкової травми та наявністю зовнішніх ушкоджень, забійної рани лобної ділянки голови зліва.

Беручи до уваги, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_2 та завданою позивачу моральною шкодою, яка полягала в душевних та фізичних стражданнях, той факт, що він був вимушений тривалий час лікуватися, переніс операцію, проходив курс реабілітації і з рекомендаціями подальшого лікування, кількість ушкоджень, які спонукали до погіршення здібностей на певний час, переживання болю, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог позивача, та виходячи зі принципів розумності, виваженості та справедливості, вищевказаних обставин справи та наслідків, що наступили для позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, суд враховує роз`яснення Верховного Суду, викладені у постанові від 14 лютого 2018 року в справі №754/1114/15-ц про те, що сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із чч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Таким чином, право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

За приписами п. 2 ч. 1 статті 5 Закону України " Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, то з другої сторони стягуються судові витрати.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та того, що на час звернення до суду з позовною заявою позивач був звільнений від сплати судового збору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, з урахуванням суми зменшених представником позивача позовних вимог.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини справи та правові норми позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПАТ «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 200000,00 (Двісті тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2000,00 (Дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ПАТ НАСК «ОРАНТА», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, ЄДРПОУ 00034186.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.