Рішення № 138309617, 16.07.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/377/26

Провадження № 2/535/481/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Коросташової К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/377/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, який діє на підставі довіреності від 11.08.2025 (а.с. 59), через систему «Електронний суд» подав до суду позовну заяву до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 в розмірі 32225,98 грн, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту 16824,83 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 932,19 грн, заборгованості по сплаті комісій 14468,96 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 11200,00 грн. Відповідно до договору факторингу ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 07.05.2026 у справі №535/377/26 позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 на загальну суму 17757,02 грн (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім грн 02 коп.). В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 3120,78 грн (три тисячі сто двадцять грн 78 коп.) (а.с. 91-94).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 04.06.2026 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та призначено судовий розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду (а.с. 118, 119).

18.06.2026 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 07.05.2026 у цивільній справі №535/377/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 130 - 132).

Представник відповідач адвокат Сідько Світлана Іванівна, яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 15.05.2026 №5-16-2026-000786 (а.с. 111), через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог й витребувати у ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором. Також зазначила, що повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснена плата стосовно суми заборгованості, ОСОБА_1 не отримував, а тому вважає, що даний факт не може залишатися поза увагою суду, та може вплинути на визначення розміру боргу перед новим кредитором; позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №79-113-8500-2-18-Г від 31.10.2018 для аналізу правильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Для підтвердження розміру заборгованостей відповідача ТОВ «ФК «Єврокредит» було надано довідку- розрахунок заборгованості станом на 03.09.2024 АТ «Мегабанк», що на думку сторони відповідача не є належним доказом; позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями, не зазначивши при цьому за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником, одних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано. Умови договору про нарахування позивачем комісій при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії не підлягають задоволенню; відповідно до довідки серії МСЕ №0245304 від 26.07.2001 ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, а тому звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення судового збору з відповідача не підлягали задоволенню; інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір (а.с. 145-153).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 16.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Сідько С.І. про витребування доказів судом відмовлено (а.с. 155).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 137, 138), про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України (а.с. 139, 143, 144).

Представник відповідача адвокат Сідько С.І. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (а.с. 139), 15.07.2026 подала до суду заяву в якій просить розгляд справи провести без участі відповідач та його представника, підтримує відзив на позовну заяву в повному обсязі, та просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» відмовити (а.с. 154).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 31.10.2018 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №79-113-850-2-18-Г (з ануїтентними платежами), за умовами якого кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надається на строк з 31.10.2018 до 29.10.2021 включно. Загальний розмір кредиту становить 23542,60 грн (п. 2.3 кредитного договору). Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) становить 15,00%. Реальна річна процентна ставка 125,485%. Реальна вартість кредиту на дату укладення договору 56916,42 грн. Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. договору становить 0,1% річних. Як встановлено п. 2.9. кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, становить 1560,64 грн. Підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. п. 3.1. кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок, для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок. Як вбачається з п. 7.1 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.10.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним (а.с. 45).

Додатком №1 до кредитного договору №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 є графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 46).

Відповідачем підписано заяву №129002 на отримання кредиту на споживчі цілі у ПАТ «МЕГАБАНК» (а.с. 47).

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою», в якому сторони узгодили умови надання кредиту (а.с. 52).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 39-42), внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань за кредитним договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 у відповідача виникла заборгованість в розмірі 32225,98 грн, з яких: 16824,83 грн заборгованість за кредитом; 932,19 грн заборгованість за відсотками; 14468,96 грн заборгованість по сплаті комісії, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості (а.с. 37).

Відомості щодо погашення в добровільному порядку вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору про надання банківських послуг.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с. 17), з яким в подальшому було укладено між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» договір №GL1N426240 від 03.09.2024, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 (а.с. 13-16).

Також 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК«ЄвроКредит» було укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 (а.с. 11-12).

З витягу з Додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги укладеного 27.12.2024 вбачається, що від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» до ТОВ «ФК «ЄвроКредит» перейшло право вимоги за кредитним договором № 79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 на загальну суму заборгованості 32225,98 грн (а.с. 30).

Положеннями ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ФК Єврокредит», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.10.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018, а саме: суму заборгованості за основною сумою боргу 16824,83 грн; 932,19 грн заборгованості за відсотками (а.с. 31-37), в загальному розмірі 17757,02 грн законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією (комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 14468,96 грн, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зроблено висновок про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (чинних на момент укладення Договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст. 11, частини п`ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, що п. 2.8 кредитного договору передбачений розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,15 % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня для звітного періоду.

Матеріали справи не містять доказів того, які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, були надані позивачем за комісією, а також не містять розрахунку її нарахування, що позбавляє можливості перевірити правильність і підстави її нарахування.

За таких обставин, положення кредитного договору №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 про сплату позичальником на користь кредитора комісії щодо обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 14468,96 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з наступного.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит» (а.с. 23-26); додаток №2 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року «вартість послуг (прейскурант)» від 01 липня 2025 року (а.с. 27 на звороті); ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1414107 від 11 серпня 2025 року (а.с. 19); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 (а.с. 22); актом приймання-передачі послуг з правової допомоги № 12084989 від 05.01.2026 на суму 11200,00 грн (а.с. 44).

Відповідно до п. 3.3.1 договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року сума гонорару за фактичне стягнення заборгованості за цим договором становить 10% від суми фактично отриманих клієнтом грошових коштів від таких боржників, починаючи з дати прийняття судом рішень про стягнення заборгованості та судових витрат з такого боржника.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що враховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної представником позивача роботи, що відображена у доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу або ж суттєво зменшити її розмір (а.с. 145-149).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задоволені судом частково на 55,10%, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1653,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 58). З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 55,10 % з розрахунку: 17757,02 грн (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 32225,98 грн (сума заявлених позовних вимог) = 55,10 % (відсоток задоволених позовних вимог)). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1467,78 грн з розрахунку: 2622,40 грн (сума сплаченого судового збору) х 55,10 % (відсоток задоволених позовних вимог).

Однак, з наданої представником відповідача копії довідки МСЕК серії МСЕ №0245304 від 26.07.2001, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності (а.с. 151).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 №590, компенсація судового збору здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Згідно з абзацом шостим пункту 18 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 цього Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про те, що понесені ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1467,78 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №79-113-850-2-18-Г від 31.10.2018 на загальну суму 17757,02 грн (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім грн 02 коп.).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1653,00 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят три гривні 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», в порядку компенсації, судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 1467,78 грн (одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень 78 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», місцезнаходження: пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 17.07.2026.

Суддя А.В. Шолудько