Рішення № 138309358, 16.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/11905/25

Провадження № 2/524/521/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Косенко Р.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До суду звернувся ТОВ «Факторинг партнерс» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.. Зазначають, що 03.07.2019 року між ТОВ « ФК «Інвест фінанс » та ОСОБА_1 укладено договір № 10000704638, відповідно якого відповідачу надано кредит (загальний розмір) 5600 грн , строк кредитування 30 днів, зі сплатою процентної ставки 365 %річних. Підписанням договору кредиту відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі з Правилами надання коштів у позику та йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 11.05.2021 укладено договір №11052021 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимог за договором № 10000704638Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Так загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 10000704638від 03.07.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16009 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5600 грн. - заборгованість за відсотками станом на дату відступлення права вимоги 10409 грн. , та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Автозаводського районного суду м. Кременчука відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу направлено засобами рекомендованого поштового зв`язку

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8ст. 178 ЦПК України зі згоди представника позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача до суду не надходив.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

З вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 03.07.2019 року між ТОВ «ФК Інвест фінанс » та ОСОБА_1 укладено договір № 10000704638 на умовах повернення позики в кінці строку. Відповідно до умов договору сума кредиту складає 5600 грн., строком 30 днів з кінцевим терміном повернення згідно графіку платежів

Згідно договору, позичальник сплачує за користування кредитом 5600 грн., які нараховуються за ставкою 365 відсотків річних.

Вищевказаний кредитний договір укладений в електроній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно телекомунікаційний системі кредитодавця (п. 6.1.)

На виконання умов вищевказаного договору № 10000704638 первісним кредитором перераховано на картковий рахунок НОМЕР_1 відповідача грошові кошти в розмірі 5600 грн., що підтверджується квітанцією .

Таким чином, первісним кредитором - ТОВ «ФК Інвест фінанс» належним чином виконано свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, зокрема шляхом надання відповідачу кредитних коштів в розмірі 5600 грн., в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

При цьому, відповідач в порушення умов вищевказаного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, зокрема не сплатив в передбачені договором строки заборгованість по тілу кредиту та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У свою чергу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Особливою формою відступлення права вимоги є договір факторингу, правове регулювання якого визначено Главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги,право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1081 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

11.05.2021 укладено договір №11052021 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест фінанс» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимог за договором № 10000704638

Так, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 10000704638 від 03.07.2019 вбачається, що сума боргу 16009 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5600 грн. - заборгованість за відсотками станом на дату відступлення права вимоги 10409.грн

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання». Крім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах № 296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, № 912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, № 910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Враховуючи наведене, оскільки договором від 03.07.2019 року визначено конкретні умови надання кредиту, його розмір; процентну ставку, то нарахування і стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним договором строком кредитування суперечить вимогам ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відтак, надані позивачем докази (розрахунки заборгованості та витяги з реєстру боржників до договору) не можуть вважатися належними доказами на підтвердження наявності заборгованості у вищевказаній сумі.

Разом з тим, суд при обрахунку розміру заборгованості виходить з наступного.

Так, матеріали справи не містять письмових підтверджень того, що саме долучені позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК Інвест фінанс» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) підписав відповідач, а тому, з огляду на мінливий характер вищевказаних Правил, їх не можна вважати складовою вищезазначеного договору, враховуючи також й факт відсутності на них підпису відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, анкета заява на кредит заповнена відповідачем, що відображено в процесі оформлення та розгляду заяви містить лише відомості про те, що первісним кредитором - надано відповідачеві кредит у розмірі 5600 грн., строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення згідно графіку кредиту. Такі ж відомості щодо строків кредитування містить графік як невід`ємна частина кредитного договору сума до повернення 7280 грн. складові частини сукупної вартості кредиту : сума кредиту 5600 грн., проценти за користування кредитом 1680 грн.Жодних відомостей про пролонгацію строку кредитування вищевказаний договір не містить.

Таким чином, розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача за вищевказаним договором становлять 1680 грн

Відповідач доводів позивача про визначену судом заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не надав, докази сплати заборгованості за кредитними договорами відсутні.

На підставі ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути у повернення сплаченого судового збору пропорційно до задоволеним позовним вимогам.

Згідно положень ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частинами 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 9000 грн . витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: - копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» від 01.11.2023 року, заявку на надання юридичної допомоги № 530 від 01.07.2025 року (на загальну суму 9000 грн , витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 31.07.2025року Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідача у визначеному позивачем розмірі. З огляду на подані представником позивача процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, враховуючи виконані роботи,принципи співмірності та розумності судових витрат,реальності адвокатських витрат, затрачений час, суд вважає,що обґрунтованими є витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,81,141,263-265,268, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором № 10000704638 від 03.07.2019 у розмірі 7280 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 5600 грн. - заборгованість за нарахованими процентами 1680грн: у повернення сплаченого судового збору 1101, 57 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»(місце знаходження: 03150 м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6 офіс 521, ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1

Суддя Олена Предоляк