Рішення № 138308457, 17.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1361/26

провадження у справі № 2/0285/1405/26

17 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в сумі 129 641,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на наступні обставини.

18.03.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2171596 за яким відповідач отримала кошти, але в порушення умов договору не повернула.

16.12.2025 між ТОВ та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16122025, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, серед яких ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №16122025 від 16.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 80585,99 грн, яка складається з наступного:

- 22199,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 47286 грн - сума заборгованості за відсотками;

- 11100 грн - сума заборгованості за пенею.

Крім того, 26.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8896787, за яким Відповідач отримала кошти, але в порушення умов договору не повернула.

24.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24122025/3, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, серед яких ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №24122025/3 від 24.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 22400 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу.

Крім того, 14.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №73144772, за яким відповідач отримала кошти, але в порушення умов договору не повернула.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, серед яких ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 26655,44 грн, яка складається з наступного: 7019,10 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10086,48 грн - сума заборгованості за відсотками; 7299,86 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Кредитом; 2250,00 грн - комісія за надання кредиту.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Відзив на позовну заяву, будь-яких заперечень проти позовної заяви та клопотань Відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 625 ЦК України).

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 18.03.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №2171596 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за яким відповідач отримала кошти в сумі 22 200 грн строком на 360 днів. Пунктом 1.5.1 Договору визначено стандартну процентну ставку в розмірі 1% на день. Крім того, пунктом 6.4 Договору передбачено сплату штрафів за порушення умов цього договору.

Договір був укладений дистанційно в електронному вигляді шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором /В133/, який було використано Відповідачем, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Переказ коштів первинним кредитором на картковий рахунок позичальника підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 16.12.2025.

16.12.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16122025, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, серед яких ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №16122025 від 16.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 80585,99 грн, яка складається з наступного: 22 199,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 47 286 грн - сума заборгованості за процентами, 11 100 грн - сума заборгованості за пенею.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2171596 від 18.03.2025 в сумі 69485,99 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту в сумі 22 199,99 грн та заборгованість за процентами в сумі 47286 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 11 100 грн суд відмовляє, оскільки такі санкції не передбачені умовами наданого Позивачем Договору.

Крім того, суд враховує положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 11 100 грн не підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що 26.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №8896787 про надання споживчого кредиту, за яким відповідач отримала кошти в сумі 28000 грн на строк 360 дні, виплатою процентів за ставкою 1% на день.

Договір був укладений дистанційно в електронному вигляді шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором /С1748/, який було введено Відповідачем, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Переказ коштів первинним кредитором на картковий рахунок позичальника підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» від 31.12.2025.

19.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №8896787 про надання споживчого кредиту, за яким сторони визначили розмір заборгованості за кредитом в сумі 22 400 грн та строк її погашення - до 17.10.2025 рівними частинами по 5 600 грн.

24.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24122025/3, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до позичальників за кредитними договорами, серед яких ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №24122025/3 від 24.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 22400 грн.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за Договором №8896787 про надання споживчого кредиту від 26.03.2025 в сумі 22400 грн.

Крім того, наданими доказами підтверджено, що 14.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит №73144772, за яким Відповідач отримала кошти в сумі 15 000 грн на строк 30 днів.

Договір був укладений дистанційно в електронному вигляді шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором /57772/, який було використано Відповідачем, згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Переказ коштів первинним кредитором на картковий рахунок позичальника підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» від 14.02.2025.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, серед яких ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26655,44 грн, яка складається з наступного:

- 7019,10 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 10086,48 грн - сума заборгованості за відсотками,

- 7299,86 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом;

- 2250,00 грн - комісія за надання Кредиту.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно розрахунку Позивача залишок заборгованості за тілом кредиту складає 7019,10 грн. За відсутності будь-яких заперечень з боку Відповідача, суд стягує зазначену заборгованість у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, суд дійшов висновку про необґрунтоване застосування позивачем до суми кредиту завищеної процентної ставки.

Так, умовами договору одночасно визначено дві різні денні процентні ставки: 0,15% (п. 2.2.3 Договору) та 0,65% (п. 2.3 Договору).

Частиною 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

За таких обставин, суд застосовує денну процентну ставку 0,15% до суми кредиту 15000 на встановлений договором строк 30 днів і визначає суму процентів, яка підлягала сплаті за договором у розмірі 675 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості суд відмовляє, з наступних підстав.

Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Включення Позивачем до розрахунку заборгованості Відповідача суми комісії суд визнає необґрунтованим, з наступних підстав.

Позивачем не надано розрахунку суми заборгованості за комісією, перелік та докази надання додаткових послуг, що підлягають оплаті позичальником.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниє обов`язком фінансової установи. Виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати відповідача боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність їх включення до розрахунку заборгованості.

На підставі вищевикладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором надання коштів у кредит №73144772 від 14.02.2025 у сумі 7694,10 грн, що складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту в сумі 7019,10 грн; заборгованість за процентами 675,00 грн.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача становить 99 580,09 грн, у тому числі:

- 69485,99 грн за Договором про надання споживчого кредиту №2171596 від 18.03.2025;

- 22400,00 грн за Договором про надання споживчого кредиту №8896787 від 26.03.2025;

- 7694,10 грн за Договором надання коштів у кредит №73144772 від 14.02.2025.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2556,30 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість у сумі 99580 гривень 09 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 2556 гривень 30 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв