Ухвала суду № 138308388, 17.07.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/1910/26

Провадження по справі № 2/281/434/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року селище Лугини

Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Данчук В. В., розглянувши матеріали позовної заяви Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.06.2026 року указану позовну заяву направлено за підсудністю до Лугинського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 08.07.2026 року відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.07.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернення судового збору.

Розглядаючи указану заяву суд приходить до наступного.

Як зазначено в позовній заяві, між сторонами існують взаємні зобов`язання, відповідно до яких у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 82697 грн. 00 копійок. Після відкриття провадження у справі, як зазначено в заяві представника позивача «у зв`язку з урегулюванням питання заборгованості по Договору про споживчий кредит…. предмет спору по цій справі відсутній». Відтак в даному випадку вбачається відмова позивача від позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 2, 4 ст. 12 ЦПК України).

Як встановлено ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням матеріалів цивільної справи та заяви про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК, враховуючи наступне.

Так, підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8782/16-ц роз`яснив, що мається на увазі під відсутністю предмета спору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави. Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілу низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних скарг.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 60 50/1658/20 (Проведення № 61-9658св20).

Таким чином, подана представником позивача заява дає підстави зробити висновок про те, що предмет спору мав місце, але припинив своє існування унаслідок тих чи інших обставин. Що в свою чергу свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, тобто, за змістом пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Так, представник позивача просить закрити провадження по справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Слід зазначити, що як вказувалось раніше, по даній справі вже було відкрито провадження ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 08.07.2026 року, а отже предмет спору існував на час пред`явлення позову. Доказів зворотнього суду не надано. Саме тому відсутні підстави для закриття провадження з зазначених у заяві причин.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З вищевказаної заяви про закриття провадження по справі та повернення судового збору вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову.

Приймаючи до уваги зміст клопотання представника позивача про закриття провадження по справі та повернення судового збору, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про те, що дійсний намір позивача направлений на відмову від позову свідчить зміст клопотання в частині повернення судових витрат у повному розмірі сплаченому при зверненні до суду.

Однак суд вважає, що така правова підстава визначена ч. 1 ст. 142 ЦПК України, якою предбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Окрім того ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду з вказаним вище позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № ПН2598 від 10.03.2026 року.

Відповідна сума судового збору за квитанцією до платіжної інструкції № ПН2598 від 10.03.2026 року була зарахована до спеціального фонду державного бюджету, що вбачається з виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 45).

З урахуванням викладеного та оскільки суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відмовою від позову, слід повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1664 гривні.

Одночасно суд роз`яснює сторонам положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 142, 255, 256, 258-261 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про закриття провадження у справі та повернення судового збору задовольнити частково.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повернути Кредитній спілці «Істок» (місцезнаходження: м. Одеса, Адміральський проспект, буд. 7 кім. 2; код ЄДРПОУ: 26364449) 50 відсотків сплаченого за квитанцією до платіжної інструкції № ПН2598 від 10.03.2026 року судового збору, що складає 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривнi 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її складення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Данчук