Рішення № 138307861, 17.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/314/26

Провадження №2/930/677/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі судді Богоніс Н.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Немирів Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», за підписом його представника Шкапенка Олександра Віталійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» через свого представника Шкапенка Олександра Віталійовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 09.12.2024 між Банком та позичальником укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок у розмірі 7000,00 грн. на строк 36 місяців (тобто до 08.12.2027) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85,00 % щорічно. Відповідач не виконала своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим станом на 09.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі 10068,22 гривень, з яких: 6572,49 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 3228,79 гривень - сума заборгованості по процентах, 266,94 гривень - сума заборгованості за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю за кредитним договором позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у виді сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 18.02.2026 р., після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано 19.02.2026 року та 23.04.2026 року, тому відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того копію ухвали про відкриття провадження 18.02.2026 року було надіслано на електронну адресу відповідача, вказану у кредитному договорі, та доставлено одержувачу 18.02.2026.

Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

ОСОБА_2 власноруч підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, копія якої міститься у матеріалах справи.

Згідно зі змістом цієї Анкети-заяви відповідач погодилася з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідна з його умовами, про що свідчить її підпис під Анкетою-заявою.

Крім того, відповідач підписала простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком з телефону у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (далі у тексті Паспорт споживчого кредиту), в якому зазначені, зокрема, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, процентна ставка тощо.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України (тут і надалі норми права застосовуються у редакціях, які діяли станом на час виникнення та існування спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 09.12.2024 позивач був, і наразі є, банком юридичною особою, яка здійснює банківську діяльність, що підтверджується Статутом АТ «А-БАНК», нова редакція якого затверджена загальними зборами АТ «А-БАНК», протокол № 1/2022 від 30.09.2022, та погоджена Національним банком України 22.11.2022, а також Витягом з Державного реєстру банків від 16.08.2021 №ДРБ-000007.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Таким чином сторони у порядку визначеному законодавством, зокрема згаданими вище нормами, а також положеннями Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну комерцію», уклали кредитний договір б/н від 09.12.2024 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі у тексті ЦК України), Закону України «Про споживче кредитування», інших актів законодавства.

Зі змісту Паспорта споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною Кредитного договору, вбачається, що Банк зобов`язався надати кредитні кошти ОСОБА_2 у сумі 7000,00 грн. за фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 85,0% на рік строком на 36 місяців. Натомість позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти.

Банк зі своєї сторони належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу банківську послугу з кредитування, що підтверджується випискою по картці, випискою по кредиту, копії яких містяться у матеріалах справи.

Зі змісту меморіального ордеру від 09.12.2024 слідує, що відповідачу на підставі Кредитного договору 09.12.2024 було перераховано кредитні кошти в сумі 7000,00 грн.

З наданої позивачем банківської виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитн ими коштами за допомогою карток №*9447, №* 2950 та №* 1995.

Суд також на підставі наявних у матеріалах справи доказів установив, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, несвоєчасно та не у повній мірі вносячи платежі за Кредитним договором.

Так зі змісту виписки по картці, а також наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на станом на 09.02.2026 борг відповідача за Кредитним договором складає 10068,22 гривень, з яких: 6572,49 гривень - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 3228,79 гривень - сума заборгованості по процентах, 266,94 гривень - сума заборгованості за пенею.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача заборгованості не є, на переконання суду, обґрунтованими з наступних міркувань.

Так, відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьої статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Пунктом 5 частини першої статті 12 Закону №1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається, серед іншого, строк, на який надається кредит.

Уклавши Кредитний договір, сторони погодили строк кредитування, який становить 36 місяців.

Відповідно, протягом цього строку позичальник вправі користуватися кредитними коштами і зобов`язаний повернути кредитні кошти на визначених Кредитним договором умовах, які, втім, не можуть суперечити положенням актів цивільного законодавства.

Суд установив, що сторони здійснювали свої права та виконували обов`язки, передбачені Кредитним договором у період часу, починаючи від дати його укладення. У цей період відповідач користувалася кредитними коштами, частково вносячи платежі на виконання договору. Зі своєї сторони, у цей же період Банк приймав оплати за цим договором від відповідача та нараховував проценти за користування кредитом. Наведене підтверджується банківською випискою та розрахунком заборгованості за Кредитним договором.

Частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII (у редакції, чинній на час укладення та виконання Кредитного договору) передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, наведеного у постанові ВП ВС від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Також у згаданій постанові ВП ВС зазначила, що «звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року аналогічні положення передбачені ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII, то суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, є релевантною для встановлених у цій справі правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Отже, починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону №1734-VIII, якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Аналогічні висновки щодо застосування зазначеної норми права викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17 (провадження №61-14700св21) та від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23 (провадження № 61-2757св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання, проте жодних доказів цього не надав.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача у письмовій формі щодо необхідності усунення порушень умов Кредитного договору.

За оцінкою суду, пункт п.2.1.1.4.2 Умов та Правил надання банківських послуг лише вказує на випадки, які сторони визначили істотним і які можуть бути підставою для реалізації права Банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань, включаючи повернення всієї суми кредиту. Однак, ці умови договору не підміняють собою порядок, встановлений положеннями ч.4 ст.16 Закону №1734-VIII, згідно з яким Банк зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача (відповідача) про відповідну затримку в оплаті із зазначенням дій, необхідних для усунення допущених ним порушень протягом 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

За відсутності у матеріалах справи доказів того, що Банк надсилав відповідачу повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредитної заборгованості, а відповідач її отримувала, відсутні підстави стверджувати, що позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII щодо порядку дострокового погашення споживчого кредиту.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що станом на день звернення позивача до суду Кредитний договір є чинним і строк кредитування за ним не закінчився.

Таким чином, оскільки позивач не довів ті обставини, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, то суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 є передчасними.

Таким чином, у задоволенні позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором №АВН0СТ155101733753048478 від 09.12.2024 р. слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 АТ «АКЦЕНТ-БАНК» сплачено 2662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 6005315553991 від 09.02.2026.

Проте, у зв`язку із відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 203-205, 207, 509, 512, 514, 516, 526-527, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629, 634, 638-639, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1, 1077-1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 11-12 Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст.ст. 1, 16 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись ст.ст. 2-4, 7-13, 15, 17-19, 23, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279, 280-284, 288-289, 352, 354-355, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (адреса місця знаходження: 49074, м.Дніпро, вул.Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080), за підписом ОСОБА_3 (адреса місця праці: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до ОСОБА_1 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія БОГОНІС