Рішення № 138306729, 16.07.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/612/26

Провадження 2/193/498/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Ратушної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

22.04.2026 до Софіївського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Богдан Д.А. до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 23.10.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1462-9391, відповідно до умов якого позивач (як кредитодавець) надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 8600 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 день; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, порушив його умови і не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем.

Станом на 18.03.2026 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 48593,50 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 11500,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами 34603,50 грн., заборгованість по комісії 1725,00 грн, заборгованість по штрафам - 765,00 грн..

Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, натомість подали до суду клопотання з проханням справу розглядати за відсутності їхнього представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, направила відзив.

Згідно відзиву на позовну заяву від 09.06.2026 року представник відповідачки адвокат Зачепіло З.Я. зазначила, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредиту, виписки по розрахунку, а також касовий ордер видачі кредитних коштів у сумі 8600 грн. також, зазначено, що на виконання умов договору ОСОБА_1 було частково внесено оплату кредитної заборгованості в сумі 2743 грн. заперечувала правомірність стягнення з відповідачки суми комісії в розмірі 1725 грн, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові № 204/224/21 від 06.11.2023 року. Заперечувала правомірність нарахування штрафу в розмірі 765 грн.00 коп, посилаючись на ЗУ від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», а також п. 18 розділом «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, оскільки ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця. Прохала відмовити у задоволенні позову повністю, розглянути справу у її відсутність.

16.07.2026 року від представника позивача надійшли заперечення на відзив, згідно яких зазначено, що відповідачем не долучено доказів на отримання пільг щодо не нарахування процентів за користування кредитом відповідно до вимог п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зауважено, що ТОВ "Укр кредит фінанс" не є банківською установою, а є надавачем платіжних послуг, а відтак не має можливості надати первинні бухгалтерські документи, вважають, що наданих доказів достатньо для вирішення спору. Також представник позивача вважає, що кредит укладений згідно вимог ст.. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», зауважуючи на співпадання маски картки вказаного відповідачем для отримання кредиту та довідки про перерахування грошових коштів на виконання кредиту. Представником позивача роз`яснено, що під час дії пільгового періоду 21 день позивальник користується коштами та сплачує відсотки у визначеному розмірі та повинен за закінченням цього строку повернути кредитні кошти разом із процентами повністю, в іншому випадку обирається строк кредитування 373 дні, враховуючи зміст заявки позичальником обраний тип отримання грошових коштів з базовим періодом 21 день, що відображено у розділі 12 договору. Окрім цього, представником позивача зазначено, що під час отримання кредиту 23.10.2024 року був виключений п. 6.1 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування» з 23.01.2024 року , а відтак посилання позивача не ґрунтується на вимогах закону. Прохав задовольнити позов у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 23.10.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1462-9391, відповідно до умов якого позивач (як кредитодавець) надав відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 8600 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 днів; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту, стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Строк кредитування за базовим періодом до 12.11.2024 року. Дата повернення кредиту 22.10.2025. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору 3769,70%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 37302,50 грн. , додано графік погашення кредиту, який також підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (а.с.12-23, а.с.32)

Вказаний договір був підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А 7216 (а.с.22зв).

Також, між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр кредит фінанс» укладено додаткову угоду до кредитної лінії № 1462-9391 від 31.10.2024 року, який ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором А4700 (а.с.47-48)

Паспорт споживчого кредиту з відповідними до кредитного договору умовами, підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором А0163 (а.с.33-45)

Згідно квитанції № 2536192563 від 23.10.2024 LiqPay та № 2540098990 від 31.10.2024 LiqPay, а також згідно довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» підтверджено здійснення перерахунку грошових коштів на картку на виконання кредитного договору № 1462-9391 від 23.10.2024 року (а.с.46, 46 зв., 51)

У постановахВерховного Суду від 16вересня 2020року у справі №200/5647/18(провадження№ 61-9618св19),від 28жовтня 2020року у справі №760/7792/14-ц(провадження№ 61-16754св19),від 17грудня 2020року у справі №278/2177/15-ц(провадження№ 61-22158св19)вказано,що доказами,які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннямЗакону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.Разом із тим відповідно до пункту 5.6Положення про організацію операційної діяльності в банках України,затвердженого постановоюПравління Національного банку України від 18 червня 2003року №254,виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62Положення про організацію бухгалтерського обліку,бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України,затвердженого постановоюПравління Національного банку України від 04 липня 2018року №75.Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором)можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1462-9391 від 23.10.2024 року , станом на 18.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 складає 48593,50 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 11500,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами 34603,50 грн., заборгованість по комісії 1725,00 грн, заборгованість по штрафам - 765,00 грн.. (а.с.52-58)

Згідно розрахунку, сплачені ОСОБА_1 кошти в розмірі 2743 грн. враховані.

Проте зобов`язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18.03.2026 виникла заборгованість у розмірі 48593,50 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 11500,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами 34603,50 грн., заборгованість по комісії 1725,00 грн, заборгованість по штрафам - 765,00 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож, виходячи з принципу змагальності сторін у процесі, на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Розміри кредитної заборгованості та її складові у вигляді заборгованості за тілом кредиту та нарахованих відсотків, комісії за отримання кредиту, відповідачкою не спростовані ,контррозрахунку боргу не надано, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23) Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Правове врегулювання правовідносин.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким одноразовим ідентифікатором за укладеним з відповідачем кредитним договором є А7216, що підтверджується копією договору. Відповідно судом встановлено, що відповідач прийняв пропозицію укласти договір про надання кредитних коштів, що підтверджується інформацією щодо порядку укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно зі ст.11 ч.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом із тим позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором просить стягнути заборгованість по штрафам у сумі 765,00 грн.

Проте, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимога позивача в частині стягнення заборгованості по штрафам в сумі 765,00 грн, задоволенню не підлягає, оскільки вона нарахована у період дії воєнного стану.

Щодо незаконності нарахування комісії в розмірі 1725 грн. суд вважає посилання представника відповідача на правові позиції Верховного суду у справах № 357/9562/15-ц, 204/224/21, такими, які не підлягають застосуванню в даних спірних правовідносинах, оскільки в даній справі комісія була застосована як комісія за видачу кредиту (грошові кошти , які згідно п.2.2, 4.7, 4.11 Договору позичальник зобов`язаний сплатить кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування кредитом. Комісія нараховується в дату видачі кредиту , якщо умовами кредиту передбачено сплату комісії за видачу кредиту), а не на щомісячну комісію за обслуговування кредиту та процентну ставку за користування кредитом, як у зазначених справах.

Щодо погашення заборгованості в розмірі 2743 грн., як тіла кредиту, суд зазначає наступне. Так, згідно умов п. 4.8. кредитного договору базовий період складає 21 день, згідно розрахунку ОСОБА_1 проведено погашення за межами цього періоду не в повному обсязі, а відтак, згідно п. 4.9. укладеного Договору погашення зараховується на погашення процентів.

Окрім цього, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент відповідача на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі не повернуті, розрахунок та розмір заборгованості відповідачем не спростований, тому сума заборгованості по виконанню кредитного договору підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у загальному розмірі 47828,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11500 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 34603,50 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 1725,00 грн.. Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2603,33 грн.

Керуючись ст.12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за Кредитним договором № 1462-9391 від 23.10.2024, яка утворилася станом на 18.03.2026 у розмірі 47 828 (сорок сім тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11500 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 34603,50 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 1725,00 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2603 (дві тисячі шістсот три) гривні 33 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Дніпровського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16.07.2026.

Суддя Н.О.Кравченко