Ухвала суду № 138306580, 15.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7551/26

Провадження № 1-кс/0203/4842/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 13 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030018114 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286-1 КК України, у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красногорівка Мар`їнського району Донецької області, громадянина України, який має вищу юридичну освіту, є кандидатом юридичних наук з 2009 року, одружений, малолітніх, неповнолітніх на утриманні не має, має матір ОСОБА_8 1951 року народження, працює на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого управління ГУНП в Донецькій області, зі спеціальним званням «підполковник поліції», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року під наглядом Дніпропетровської обласної прокуратури за проведенням цього досудового розслідування Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави до ОСОБА_4 , підозрюваного у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого злочину за ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 13 липня 2026 року отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення покарання за вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлення волі до восьми років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до восьми років, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також усвідомлюючи суспільний інтерес з боку стороннього спостерігача до розгляду цього провадження, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, чи членів їх родин, оскільки останній впродовж багатьох років працював в системі МВС, в тому числі на керівних посадах, а також підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, наполягаючи на його задоволенні з наведених у ньому підстав, наполягаючи на застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання заперечував, зазначив, що повністю співпрацює зі слідством, а тому застосування запобіжного заходу є недоцільним.

Захисники в судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого тим, що клопотання є необґрунтованим та на початковому етапі досудового розслідування не зрозуміло яким чином було встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних потерпілим, так як відсутні висновки судово-медичних експертиз по даному кримінальному провадженню, що суттєво впливає на кваліфікацію даного кримінального провадження та посилання органу досудового розслідування на тяжкість вчиненого злочину та в подальшому суворість призначеного покарання при обранні запобіжного заходу, а пред`явлення підозри без висновку СМЕ за ч. 2 ст. 286-1 КК України є грубим порушенням процесуального права. Повідомлення про підозру взагалі не містить причинно-наслідкового зв`язку з порушенням пунктів ПДР, оскільки не в достатній мірі проведено слідчих дій які беззаперечно вказували б на саме провину ОСОБА_4 , оскільки доведеність провини водія у даній категорії справ потребує додаткових знань фахівців у галузі автомобільної техніки. Також зазначили, що в матеріалах доданих до клопотання відсутні жодні беззаперечні докази того, що саме спричинило виїзд водія ОСОБА_4 на смугу зустрічного руху, не оглянуто його транспортний засіб на стан технічної справності та не встановлено чи не було чинників непереборної сили, які б вплинули на керованість його автомобілю. Крім того, зазначили, що в клопотанні вказано, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, особливо тяжкого, корупційного кримінального правопорушення, натомість ДТП ніколи не було кримінальним правопорушенням вчиненим з прямим умислом, оскільки даний злочин є необережним та проявляється у вигляді злочинної недбалості та злочинної самовпевненості з відхиленням негативних наслідків та ніколи не було корупційним правопорушенням та особливо тяжким. Захисники також зазначили, що прокурором та слідчим недоведено перелічені у клопотанні ризики, не надано доказів того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, не надано доказів того, що відносно нього раніше застосовувались запобіжні заходи, умови яких він порушував, підозрюваний з 2014 року працював у правоохоронних органах держави Україна на підконтрольній їй території, є учасником бойових дій та наразі перебуває на стаціонарному лікуванні, яке потребує значного та тривалого лікування. також зазначили, що підозрюваний раніше не судимий, до адміністративної відповідності не притягувався, в інших кримінальних правопорушеннях не підозрюється, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, одружений, має стійкі сімейні стосунки та проживає однією родиною з дружиною та повнолітньою донькою за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також ОСОБА_4 має матір похилого віку, яка має інвалідність 3 групи. У зв`язку з викладеним захисники наполягали на відмові у застосуванні найсуворішого запобіжного заходу.

Заслухавши думку прокурора, міркування підозрюваного та його захисників, дослідивши додані до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого злочину за ч. 2 ст. 286-1 КК України, санкцією якого передбачене покарання до восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до восьми років.

13 липня 2026 року ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і детально викладених письмово у цьому повідомленні обставин, наказом начальника Головного управління національної поліції в Донецькій області від 23 березня 2026 року № 98 о/с підполковника поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП в Донецькій області.

06 травня 1994 року ОСОБА_4 у встановленому законодавством порядку набув права керування транспортними засобами категорії «А1», «А», «В1», «В», «С1»,«С», про що отримав посвідчення водія НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, таким чином ОСОБА_4 є працівником правоохоронного органу.

Будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом, відповідно до вимог ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.3., 1.5, 1.7., п.п. «б», «д» п. 2.3., п.п. «а» п.2.9., п.п. 12.1. Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі Правила), має права та обов`язки, а саме:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 1.7 «Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;

п.п. «б», «д» п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху».

п. 2.9. а) Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Однак, 12 липня 2026 року приблизно о 22 год. 20 хв. водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним автомобілем, марки TOYOTA моделі CAMRY, чорного кольору, з номерним знаком НОМЕР_2 , в темну пору доби, рухаючись по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини автодороги Н-08 (418 км + 933 м), яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку з боку м. Запоріжжя в напрямку м. Дніпро, із невстановленою в ході досудового розслідування швидкістю по території Солонянської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області.

Під час руху ОСОБА_4 , проявляючи кримінально протиправну недбалість, легковажно розраховуючи на уникнення дорожньо-транспортної пригоди, маючи об`єктивну можливість у межах видимості за напрямком руху спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, не виконавши покладені на нього, як на водія, обов`язки, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, рухаючись автомобільною дорогою Н-08 (418 км + 933 м) у вищевказаному напрямку по території Солонянської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області, не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем марки TOYOTA моделі CAMRY, з номерним знаком НОМЕР_2 , не обравши безпечної швидкості з урахуванням дорожньої обстановки, втратив контроль над керуванням автомобілем та допустив виїзд за межі проїзної частини ліворуч, внаслідок чого відбулось зіткнення керованого ОСОБА_4 автомобіля з пасажирським автобусом -автомобілем марки MERSEDES моделі SPRINTE, з номерним знаком НОМЕР_3 , який рухався по зустрічній смузі руху, під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кузові якого знаходились пасажири: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п. 2.9 а), п. 12.1 Правил дорожнього руху, якими передбачено:

п. 2.9. а): «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

п. 12.1.: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

Порушення вимог п. п. 2.9 а), п. 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пасажирам автомобіля марки TOYOTA моделі CAMRY, з номерним знаком НОМЕР_2 , спричинено:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійна рана голови, перелом виличної кістки ліворуч;

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внутрішня черепно-мозкова травма, струс головного мозку ІІ ступеня, з геморагічним вогнищем в лівій лобній частці. Перелом кісток носу, Гемосинус гайморової пазухи, закрита травма грудної клітини, перелом кісток великої малогомілкової кісток зі зміщенням з ушкодженням судино-нервового пучка, у зв`язку з чим дії водія ОСОБА_4 органом досудового розслідування попередньо кваліфіковано за ч.2 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження фактичними даними відомостей ЄРДР № 62026170030018114 від 13 липня 2026 року; протоколу огляду місця ДТП від 13 липня 2026 року та додатком до нього у вигляді схеми; результатами токсикологічного дослідження на вміст алкоголю №4898 від 12 липня 2026 року, витягу з наказу по особовому складу №98 о/с від 23 березня 2026 року про переведення ОСОБА_4 на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області, протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 від 13 липня 2026 року, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 13 липня 2026 року, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 липня 2026 року та додатку до нього у вигляді довідки, що сукупно з довідкою про отримані тілесні ушкодження ОСОБА_9 від 13 липня 2026 року, видною КНП «МКЛ №16» ДМР, протоколом допиту свідка від 13 липня 2026 року, та протоколом затримання підозрюваного від 13 липня 2026 року, викривають роль ОСОБА_4 у поставленому йому за вину злочині.

Тому прокурором наведені достатні докази для підтвердження фактів порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 , як водієм транспортного засобу, під керуванням якого здійснено зіткнення з транспортним засобом MERSEDES моделі SPRINTE, з номерним знаком НОМЕР_3 , який рухався по зустрічній смузі руху, що є причиною виникнення підозри, які за практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акта, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження.

Поставлена стороною захисту під сумнів вагомість доказів викриття ОСОБА_4 на початковому етапі розслідування, в тому числі щодо причини виїзду транспортного засобу ОСОБА_4 на зустрічну смугу та ступеню тяжкості завданих тілесних ушкоджень потерпілим, у поєднанні із спірною попередньою правовою кваліфікацією порушень правил безпеки дорожнього руху за відповідними пунктами ПДР, заохочує сторону захисту до обстоювання своєї правової позиції, щонайменше з іншими менш тяжкими наслідками кримінально-правового характеру, проте слідчий суддя, констатуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , не вправі до висунення обвинувачення наперед розв`язувати питання за ч. 3 ст. 190 КПК України, а обстоювана стороною захисту позиція щодо неправильності кваліфікації інкримінованого підозрюваному правопорушення підлягає ретельній перевірці, після чого прокурор вправі буде змінити обсяг підозри або прийняти інше рішення, передбачене ст. 283 КПК України.

Таким чином, прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. ч. 6, 7 ст. 176 КПК України.

За практикою тлумачення ризику втечі в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» слідчий суддя приймає до уваги, що суворість міри покарання, яка загрожує на випадок можливого засудження в межах повідомленої підозри є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі, який сукупно з обставинами способу вчинення інкримінованого злочину, а також оголошеного в країні воєнного стану, проведення воєнних дій на кордонах Дніпропетровщини, та часткової окупації військами російської федерації територій на сході та півдні України, збільшує ризик переховування з переходом лінії фронту, а сама по собі наявність у підозрюваного місця мешкання, роботи, дружини, матері, не виключає вказаного ризику, і не переважає над обставинами суворості міри покарання, яка загрожує підозрюваному у вигляді реального позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до восьми років, а тому слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так само слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підорюваний ОСОБА_4 тривалий час працював у системі правоохоронних органів МВС, в тому числі на керівних посадах, використовуючи своє службове становище та навички, може незаконно впливати на свідків, потерпілих чи членів їх родин, у цьому кримінальному провадженні, погрозами, вмовляннями може схилити останніх до надання показів на свою користь за для можливості отримання ним більш м`якого покарання, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

До того ж, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За наведених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з обмеженням у пересуванні та комунікаціях, не зможе забезпечити доведені прокурором ризики за ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним ризикам переховування, впливу на інших учасників кримінального провадження та перешкоджання досудовому розслідуванню, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання, тобто з 13 липня 2026 року з 13:00 год. до 10 вересня 2026 року, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров`я підозрюваного в умовах попереднього ув`язнення відсутні, про що свідчать досліджені слідчим суддею відповідь КНТ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» №15/1718 від 15 липня 2026 року про можливість ОСОБА_4 за його станом здоров`я приймати участь у судових засіданнях та бути конвойованим для участі в них у спецтранспорті конвойної служби за встановленим після ДТП ОСОБА_4 діагнозом, а також, відповідь Дніпропетровської багатопрофільної лікарні №4 філії державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях №291/4ДБЛ/ДН-24-вих від 15 липня 2026 року про можливість утримання його в умовах УВП з встановленим йому діагнозом під час стаціонарного лікування у відділенні щелепно-лицевої хірургії КНТ «ДОКЛ ім. І.І. Мечникова».

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Доводи прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави слідчий суддя відхиляє, оскільки прокурором не наведено підстав, виключний перелік яких визначений ч. 4 ст. 183 КПК України, для безальтернативного застосування тримання під вартою.

Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути ним забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що, враховуючи майновий стан підозрюваного, розмір отримуваних доходів за місцем роботи та наявних здекларованих за 2025 рік коштів, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою ступенем довіри до перспективи її втрати як стримуючого засобу, не будучи вочевидь непомірною, але відбиваючи бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що на переконання слідчого судді забезпечить застава у 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 499 200 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, з огляду на що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України , слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 13 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62026170030018114 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286-1 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10 вересня 2026 року.

Визначити строк дії ухвали до 10 вересня 2026 року.

ОСОБА_4 , може бути звільнений під заставу 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень) гривень, тобто 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов`язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали до 10 вересня 2026 року:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні, крім участі у процесуальних діях;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_4 , з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 17 липня 2026 року о 15:55 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1