Ухвала суду № 138306424, 07.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи № 208/15404/25

Номер провадження № 4-с/208/6/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

заявника: ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи: Астапової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій державного виконавця протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

02.12.2025 року на розгляд Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області надійшла скарга заявника ОСОБА_1 на дії державних виконавців Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій державного виконавця протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 04.12.2025 року скарга прийнята та призначена до розгляду на 15 годину 00 хвилин 16.12.2025 року.

Скарга вмотивована тим, що заявник ОСОБА_1 є стороною у виконавчому провадженні №70047008 відкритому у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління, Міністерства юстиції (м.Одеса), державний виконавець, посадова особа - Астапова Ольга Володимирівна.

Крім того, заявник є стороною у виконавчому провадженні №78083210, відкритому в Південному відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), державний виконавець, посадова особа - Лінік Сніжана Сергіївна.

20.11.2025 року на поточний рахунок заявника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритий у АТ Універсал Банк, для здійснення видаткових операцій надійшли кошти від ПФУ у розмірі 19002.51 гривень, які є коштами допомоги на поховання.

20.11.2025 року з поточного рахунку для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 , відкритого у АТ Універсал Банк списані кошти у розмірі 5213,17 гривень як стягнення за виконавчим провадженням №70047008.

28.11.2025 року з поточного рахунку для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 , відкритого у АТ "Універсал Банк" списані кошти у розмірі 1117,82 гривень як стягнення за виконавчим провадженням №78083210.

21.11.2025 року та 24.11.2025 року заявник засобами електронної пошти з використанням КЕП повідомив державних виконавців про природу коштів, які надійшли на поточний рахунок для здійснення видаткових операцій НОМЕР_1 , відкритого у АТ "Універсал Банк", також повідомив АТ "Універсал Банк". Крім того, заявник звернувся до ПФУ з вимогою доповнити інформацію, яка зазначена у коментарі до платежу від ПФУ у розмірі 19002.51 гривень, що вони є коштами допомоги на поховання, а також природу інших коштів, що надходили від ПФУ у якості допомоги по догляду за психічно хворою особою. Державий виконавець не відреагував на його звернення і 26.11.2025 року із стягнутих коштів, а саме із коштів допомоги на поховання, перерахував стягувачу КБ «Приват Банк» суму 4739,24 грн.

Вважаючи дії державного виконавця протиправними в частині того, що звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, тому що вони є коштами допомоги на поховання - державному виконавцю повідомлено боржником, заявник звернувся до суду з цією скаргою.

Крім того, на погляд заявника державні виконавці Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) в провадженні яких знаходяться декілька відкритих виконавчих проваджень відносно заявника, повинні об`єднати їх в одне зведене виконавче провадження.

Саме в цьому, на погляд заявника є протиправність дій державних виконавців обох установ (а. с. 1-4).

Скарга призначена до розгляду в порядку ст. 450 ЦПК України (а. с. 15).

Згідно ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується.

Заявник ОСОБА_1 з`явився в судове засідання та підтримав доводи скарги просив її задовольнити.

Представник Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Астапова О. В. подала відзив на скаргу з якою категорично не погоджується, вважає її не обґрунтованою та є такою, що не відповідає дійсності з наступних підстав:

По-перше, з 10.10.2022 р. на примусовому виконанні в Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий лист №187/42/21 від 24.02.2022 виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 23105,33 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1643,93 грн. Усього: 24749,26 грн. по 22.11.2025р. за номером виконавчого провадження: 70047008.

З метою неупередженого, своєчасного та в повному обсязі виконання виконавчого листа №187/42/21 від 24.02.2022 року, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, державним виконавцем відділу у період з жовтня 2023 по листопад 2025 постійно здійснювалось направлення платіжних інструкцій до банківських установ для примусового списання грошових коштів з арештованих рахунків боржника. За цей період часу, заявник ОСОБА_1 жодного разу не здійснив самостійної сплати заборгованості, а лише намагався уникати його виконання.

21.11.2025 р. на депозитний рахунок відділу надійшло останнє списання грошових коштів з арештованих рахунків боржника у розмірі 5213,17 грн. для погашення в повному обсязі залишку боргу за вищезазначеним виконавчим документом.

21.11.2025 р. державним виконавцем відділу, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Звернула увагу суду на довготривале виконання рішення суду та ігнорування боржником його самостійного виконання.

По-друге, посилання заявника ОСОБА_1 на те, що останній повідомив державного

виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське, Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про те, що зараховані кошти на рахунок заявника, на його думку, не підпадають під звернення стягнення, Відділ повідомляє, що дійсно на електронну пошту - 21.11.2025 року о 14 год 09 хв. Надійшла заява боржника ОСОБА_1 про зняття арешту з коштів, які є допомогою на поховання, але виконавче провадження закінчено, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження - 21.11.2025 року об 11 год. 03 хв.

Звернула увагу суду на те, що заявник направив вищезазначену заяву до відділу лише після того, коли грошові кошти були примусово списані, перераховані за призначенням та після того коли виконавче провадження було фактично закінчено.

Тобто, останній повідомив (без будь-яких доказів) після того, коли стягнуті кошти вже були перераховані стягувачу, і із заявника були знятті всі обмеження за виконавчим провадженням (арешти з майна, коштів, припинено розшук майна) та закінчено виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження"

По-третє, заявник до своєї заяви від 21.11.2025 р., яка надійшла на електронну пошту - 21.11.2025 р. про зняття арешту з коштів, які є допомогою на поховання, окрім своїх переконань про те, що списані примусово кошти не підпадають під звернення стягнення та скріншотів з електронного носія, доказів не надав, що примусово списані кошти відділом, є грошовими коштами, які не підпадають під звернення. Заявник станом на 21.11.2025 р. не надав довідок з Банку та будь-яких інших офіційних документів, які б свідчили про походження коштів, як такі на які звернення стягнення заборонено законом (окрім скріну з мобільного носія (який не є офіційним доказом походження коштів) та який взагалі було заявником надіслано на електрону пошту відділу 24.11.2025 року, разом з продубльованою заявою від 21.11.2025 р.) У зв`язку з цим, станом на 20.11.2025 року державний виконавець не мав законних підстав на не здійснення перерахування коштів за призначенням та не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

По-четверте, заявник з моменту відкриття виконавчого провадження (з 10.10.2023р.) знав про існування відкритого виконавчого провадження, знав, що всі рахунки заблоковані та знав, що на 1 (один) із рахунків надійдуть кошти на які зі змісту скарги заявника є такими, на які звернення заборонено законом, не здійснив дій та не надав доказів до моменту списання грошових коштів, не повідомив державного виконавця про надходження на його арештований рахунок таких коштів.

Тоді постало питання, чия винна, що відбулось списання таких коштів?! Сам заявник мав попіклуватись про те, щоб державний виконавець знав походження коштів, до направлення платіжної інструкцій до банку. Виконавець лише робив свою справу у відповідності до чинного законодавства.

По-п`яте, звернула увагу суду, що 22.11.2024 року державним виконавцем відділу, керуючись пунктом 10^2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділом XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 року за № 489/20802 (із змінами), за заявою боржника ОСОБА_1 за вх.№10166 від 21.11.2024 року, винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження за вихідними номерами: 134162 до відома та до АТ Універсал Банк для виконання.

Тобто, у заявника був визначений поточний рахунок для здійснення видаткових операцій в АТ «Універсал Банк» (на який з його переконань, надійшли кошти на які заборонено звернення законом). Отже, шо місяця заявник мав право знімати з арештованого рахунку грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн. Якщо підрахувати, то з посилань заявника на рахунок останнього надійшли кошти на які заборонено звернення законом у розмірі 19002,51

грн. (19002,51 грн. - 16000,00 грн. = 3002,51 грн. списано з арештованого рахунку - 5213,17 грн.) Тобто, не усі кошти були такими, на які згідно зі змісту скарги заявника, є коштами на які звернення заборонено законом.

По-шосте, з 10.10.2022 року заявник не здійснював ніяких самостійних дій для погашення заборгованості перед стягувачем, згідно рішення суду, ухилявся від своїх зобов`язань. В період з жовтня 2023 по листопад 2025 державним виконавцем постійно здійснювалось направлення платіжних інструкцій до банківських установ для примусового списання грошових коштів з арештованих рахунків боржника з метою неупередженого, своєчасного та в повному обсязі виконання виконавчого листа №187/42/21 від 24.02.2022 року виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, оскільки заявник ціле направлено ігнорував рішення суду.

По-сьоме, у своїй скарзі заявник вказує, що тільки порушені його права, але ігнорує те, що сам на протязі 3 (трьох) років порушував права стягувача, ігнорував рішення суду. Крім того, у заявника не було на розстрочення виконання виконавчого документу на інших законних підставах, які б законно давали заявнику досить тривалий час не виконувати рішення суду та порушувати права стягувача.

Списання грошових коштів, було єдиним заходом встановити законні права та не порушувати в подальшому права стягувача та виконати в повному обсязі рішення суду.

По-восьме, зазначила, що саме банк приймає рішення виконувати постанову та платіжні інструкції державного виконавця, оскільки саме їх призначення знає лише клієнт банку та банк, але ніяк не виконавець. Оскільки, це є банківською таємницею. Банк повинен встановити походження таких коштів та вже прийняти рішення про: чи виконати або відмовити у виконанні надісланого державним виконавцем документу (а. с. 46-49).

Представник Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, письмових пояснень на адресу суду не надіслав. Про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі №187/42/21 було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23105,33 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1643,93 грн.

10.10.2022 року виконавчий лист направлено на примусове виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (ас. 133-134)

22.11.2025 року відкрите виконавче провадження №70047008 (а.с.136).

Постанови державного виконавця для відома була направлена стягувачу та боржнику (а.с.135).

Державним виконавцем, в порядку виконання виконавчого провадження з метою забезпечення повного та фактичного виконання рішення суду, керуючись ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»було винесено постанови від 10.10.2022 року, якими було встановлено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника (а.с.138-139, 140-141, 143-144, 145-146).

Крім того, державним виконавцем була спрямована вимога до стягувача -Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», а також до АТ "Універсал Банк" та ПАТ "Банк Восток" про отримання інформації, яка містить банківську таємницю, а саме про наявність рахунків та їх стан у боржника ОСОБА_1 (а.с.147-148).

Також боржника ОСОБА_1 було зобов`язано з`явитися до державного виконавця (а.с. 149-150).

Постановою від 27.102022 року боржника ОСОБА_1 було оголошено в розшук (а.с. 151-152).

На запит державного виконавця до державного реєстру речових прав було встановлено наявність у боржника ОСОБА_1 нерухомого майна (а.с.153-157).

Відомості про явку боржника ОСОБА_1 до відділу ДВС в наданих суду матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання (частина п`ята статті 124 у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; стаття 129-1 у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частини друга та третя стаття 129-1 Основного Закону у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року).

Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.

Згідно Висновку викладеному Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2022 року в справі №640/19274/20, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їхнє подальше списання не можна вважати протиправними.

У постановах від 14 серпня 2024 року в справі №338/1125/23 та від 29 січня 2025 року

в справі №279/809/24 Верховний Суд констатував, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їхнє подальше списання не можна вважати протиправними.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У скарзі вказано, що вона подана в порядку ст.447 ЦПК України. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 447 ЦПК України, скарга на дії або бездіяльність державного виконавця, серед іншого, повинна містити: ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються (п. 4 ч. 3 ст. 447 ЦПК України; ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (п. 5 ч.3 ст. 447 ЦПК України); дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (п. 7 ч.3 ст. 447 ЦПК України).

Зазначеним вимогам подана до Заводського районного суд міста Кам`янського скарга не відповідає, оскільки скаржником не було вказано ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) державного виконавця, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Крім того, до участі у справі не залучено представника банківської установи, через яку було проведене стягнення. А суд розглядає скаргу в межах заявлених вимог.

Щодо вимоги боржника про об`єднання в одне провадження всіх виконавчих проваджень, які наявні в обох виконавчих службах в одне зведене виконавче провадження, то ці вимоги не ґрунтуються на нормах Закону України «Про виконавче провадження».

Суд, сумуючи вищевикладене, перевіривши чи діяв державний виконавець відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення відповідних дій; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, своєчасно, тобто протягом розумного строку, - приходить до переконання, що скарга заявника ОСОБА_2 на дії державних виконавців Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) щодо звернення стягнення на кошти боржника, звернення на які заборонено законом, тому що вони є коштами допомоги на поховання не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що заявник (боржник) ОСОБА_1 не здійснив дій та не надав доказів до моменту списання грошових коштів, не повідомив державного виконавця про надходження на його арештований рахунок таких коштів.

Суд погоджується з думкою заінтересованої особи що державний виконавець не мав законних підстав на не здійснення перерахування коштів за призначенням та не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки банківською установою не було повідомлено державного виконавця, що кошти, які надійшли на рахунок боржника, є такими, що звернення на які заборонено законом. Самостійно перевірити інформацію, яка містить банківську таємницю державний виконавець не міг.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції. У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", N 18357/91, § 40). Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень, справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 14 постанови Пленуму ВСС «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 № 6, враховуючи, що виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження у конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні ЦПК, ні законом «Про судовий збір» не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Такий висновок також викладено Верховним судом в постанові № 589/6044/2013 від 14.02.2018 року.

На підставі Конституції України, Закону України «Про банки і банківську діяльність» ст. ст. 15, 16, 192, 524, 533 ЦК України, ст. ст. 18, 56, 74 Закону України «Про виконавче На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 18, 74 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст. 260, 449, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), державний виконавець Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій державного виконавця протиправним, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Дата складання повного тексту ухвали суду 13.07.2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Кам`янського, Дніпропетровської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: