Рішення № 138305337, 16.07.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/913/26

Провадження № 2/732/561/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через свого представника Корнійчук Діану Дмитрівну звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1574-4339 від 11.07.2025 у розмірі 81204,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 20000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 48204,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 10000,00 грн та заборгованості по комісії 3000,00 грн. Крім цього, представник позивача просила судові витрати у розмірі 2662,40 грн, пов`язані із розглядом справи, покласти на відповідачку та стягнути їх на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1574-4339 на наступних умовах: сума кредиту 20000,00 грн, строк кредитування 360 днів, базовий період 28 днів, комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, знижена процентна ставка 0,90 % в день, стандартна процентна ставка 1,00 % в день. Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, з якими відповідачка була попередньо ознайомлена. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти. У подальшому відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором. Станом на 10.04.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за договором про відкриття кредитної лінії №1574-4339 від 11.07.2025 склав 81204,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 20000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 48204,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 10000,00 грн та заборгованості по комісії 3000,00 грн.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 12 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляд справи повідомлена належним чином. У додатках до позовної заяви міститься письмове клопотання директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєва Є. В. про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а. с. 208).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася за адресою місця її реєстрації згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2868213 від 10.06.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 210). Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 215).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 16.07.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх

обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом установлено, що 11 липня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1574-4339 продукту «MiniKasa» за допомогою вебсайту (creditkasa.com.ua), який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1351 (а. с. 21-42). Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, у порядку, передбаченому цим договором.

Загальний розмір кредиту (сума кредиту) 20000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту: 11.07.2025 (п.4.1., 4.2. договору).

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. договору, на банківський рахунок позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п.4.6. договору).

Відповідно до пункту 4.14. договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 10.07.2026.

Базовий період складає 28 календарних днів. У договорі зазначено, що базовий період це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 договору.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентні ставки за користування кредитом, зазначені у пункті 4.10 договору, застосовуються у відповідні періоди дії договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника. Однак, позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за Промо-ставкою та/або Пільговою, та/або Зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). (п.4.7. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (сто вісімдесят першого) календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (п.4.10. договору).

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0%, вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту (п.4.11. договору).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його

підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та пройшла реєстрацію на вебсторінці Товариства. Під час здійснення реєстрації відповідачка надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних. Для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка обрала бажану суму, погодилася на строк кредитування, і самостійно внесла номер банківської картки та підтвердила, що ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику.

Після прийняття позичальником умов вище згаданого договору, договір підписано відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідачки. На спростування вказаних обставин відповідачкою доказів не подано.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної

системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

ОСОБА_1 вважається ознайомленою з умовами Правил в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчать виконані фактичні дії в ІТС та підпис останньої вказаних Правил одноразовим ідентифікатором А1351 (а. с. 60). Матеріали справи не містять даних щодо звернення відповідачки до правоохоронних органів з приводу використання третіми особами її персональних даних, а отже у законний спосіб не спростовано волевиявлення відповідачки щодо встановлення кредитних правовідносин із кредитором (позивачем у справі).

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту №1574-4339 від 11.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 видані кошти за вказаним кредитним договором згідно із такою інформацією: дата платежу 11.07.2025, тип операції видача кредиту, платіжна система EasyPay, платіж №1638069031, на рахунок № НОМЕР_2 сума платежу 20000,00 грн (а. с. 167). Номер вказаної платіжної картки співпадає з реквізитами, визначеними відповідачкою під час укладення договору.

На підтвердження факту перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 20000,00 грн позивачем надано лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 15.04.2026 вих. №278834-1638069031-15042026, яким останнє повідомило, що відповідно до договору № 02.06.2020 від 10.06.2020, укладеного з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було успішно здійснено переказ коштів на картку ОСОБА_1 , деталі платежу: № транзакції 1638069031, сума 20000,00 грн, дата виконання операції 11.07.2025 09:17, номер картки НОМЕР_3 , платник «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, призначення платежу видача кредитних коштів за договором 1574-4339, 2025-07-11, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а. с. 166).

Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, отримавши кредитні кошти. У подальшому, відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за договором.

Станом на 10.04.2026 загальний розмір заборгованості відповідачки за договором про відкриття кредитної лінії №1574-4339 від 11.07.2025 склав 81204,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 20000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 48204,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 10000,00 грн та заборгованість по комісії 3000,00 грн (а. с. 168-175).

Вказаний розрахунок в частині визначення заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсотками відповідає умовам укладеного договору і доказів на його спростування матеріали справи не містять.

З розрахунку заборгованості також убачається, що відповідачкою 22.08.2025 було сплачено 1000,00 грн в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про її дії, спрямовані на виконання умов договору, а отже, і на визнання нею факту укладення кредитного договору.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 127/23910/14-ц (постанова від 23 грудня 2020 року), у які вказано про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений

договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, договір про відкриття кредитної лінії, Графік платежів, Правила відкриття кредитної лінії, оформлені та підписані сторонами в установленому законом порядку, документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №1574-4339 від 11.07.2025 в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Станом на час розгляду справи відповідачкою відзиву на позов, будь-яких заперечень щодо позову не подано, як і не подано доказів, що свідчать про неправильність представлених позивачем розрахунків суми кредитної заборгованості, що нарахована згідно з умовами укладеного договору.

Враховуючи, що відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором про відкриття кредитної лінії №1574-4339 від 11.07.2025, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 20000,00 грн та 48204,00 грн заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку дії договору.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 3000,00 грн суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що комісія пов`язана з наданням кредиту.

Натомість, суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення

винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за № 520/2614/17).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 3000,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 10000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що п. 8.2. договору про відкриття кредитної лінії №1574-4339 від 11.07.2025 сторони погодили, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту)та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови Додаткової угоди до договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,

нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеною статтею 625 ЦК України за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

З огляду на вказані положення закону, вимога позивача про стягнення з відповідачки відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 42877 від 04.06.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2236,15 грн.

Керуючись статтями 11, 16, 516-517, 536, 549, 625, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України та статтями 12-13, 43, 89, 128, 130, 131, 133, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1574-4339 від 11 липня 2025 року у розмірі 68204,00 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за кредитом, 48204,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2236,15 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 16.07.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко