Рішення № 138305205, 16.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6675/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 155250039453, яке існує у формі двох актів Відповідачів-2 та 3 за одним номером від 09.03.2026 та від 10.04.2026, як таке, що ґрунтується на сфальсифікованих та суперечливих даних;

- зобов`язати Відповідача-1 - ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплачувати пенсію за ст. 114 Закону № 1058 з 17.12.2024 із індивідуальним коефіцієнтом не нижче 3,74365, БЕЗ обмеження максимального розміру (Рішення КСУ № 1-р(II)/2022), з урахуванням обов`язкової щорічної індексації (ст. 42 Закону № 1058) та виплатою компенсації за Законом № 2050-III;

- стягнути солідарно з Відповідачів-1, 2, 3 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн за системне приниження гідності офіцера флоту та «цифрове мародерство»;

- винести Окрему ухвалу (ст. 249 КАСУ) щодо винних посадових осіб ПФУ за фактом службового підроблення;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Відповідача-1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк (ст. 382 КАС України);

- допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі на підставі ч. 2 ст. 371 КАС України, враховуючи системний характер порушень прав Позивача та умисне затягування процесу призначення пенсії з боку Відповідачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами протиправно відмовлено у призначені пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

ГУ ПФУ в Одеській області подало відзив, в кому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказало, що ними не приймалось оскаржуване рішення по суті заяви Позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

ГУ ПФУ в Миколаївській області подало відзив, в кому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказало, що рішення Головного управління від 10.04.2026 № 155250039453 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання протиправними дій та скасування вказаного рішення. Крім того, значили, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

ГУ ПФУ в Харківській області подало відзив, в кому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказало, що у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту „д ст. 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення, а також у зв`язку з відсутністю необхідного документа, Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно та на законних підставах винесене рішення від 09.03.2026 №155250039453 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788 та Прикінцевих положень Закону №1058.

У відповідях на відзив позивач не погодився з доводами викладеними у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги.

Судом встановлено наступне.

28.02.2026 року та 01.04.2026 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявами про призначення пенсії

Вказані заяви за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області та ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 09.03.2026 року №155250039453, відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено стаж за вислугу років та у зв`язку з відсутністю необхідного документа.

Рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 10.04.2026 № 155250039453 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю документу, що засвідчує особу.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи цей спір суд керувався наступними приписами законодавства.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження пільгового стажу надано довідки №430 від 21.10.2025 та №547 від 27.05.2003.

У спірному рішенні ГУ ПФУ в Харківській області зокрема зазначено, що в довідках наданих позивачем не зазначено інформацію про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідачами вчинялись будь-які дії щодо витребування необхідних документів, а не вчинення органами Пенсійного фонду України таких дій, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Оскільки відповідачами не було вчинено жодних дій щодо перевірки даних зазначених в уточнених довідках та не надано доказів визнання таких довідок недійсними, суд дійшов висновку, що відповідачі неповно розглянули надані позивачем документи, не визначився щодо спірних періодів.

Крім того, ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено в розгляді заяви від 01.04.2026 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю документу, що засвідчує особу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до абзацу 4 пункту 1.8 розділу І «Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).

Водночас, доказів повідомлення пенсійним органом, позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому документу, що засвідчує особу, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідачів.

Щодо вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплачувати пенсію за ст. 114 Закону № 1058 з 17.12.2024 із індивідуальним коефіцієнтом не нижче 3,74365, БЕЗ обмеження максимального розміру (Рішення КСУ № 1-р(II)/2022), з урахуванням обов`язкової щорічної індексації (ст. 42 Закону № 1058) та виплатою компенсації за Законом № 2050-III призначити пенсію, суд заначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки останнім у спірних відносинах компетентним органом, що приймав рішення про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком.

Щодо позовних вимог, в частині стягнення моральної шкоди суд завчає наступне.

Наведені позивачем обґрунтування щодо моральної шкоди не підтверджуються жодними доказами, а отже є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, позивач повинен довести, зокрема, яку саме шкоду йому заподіяно і який її розмір.

При цьому необхідно враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

На думку суду, у цій справі підстав для стягнення моральної шкоди немає, оскільки позивачем не наведено у чому саме полягала ця шкода, та які настали наслідки.

Щодо вимоги позивача про допуск до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості за один місяць суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи ту обставину, що питання про стягнення пенсії не вирішувалося, пенсія позивачу не призначена та розмір її не визначений відповідачем, то на переконання суду, відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення суду. Судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Щодо судового контролю.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .

Отже, суд вирішує питання про встановлення судового контролю з метою надання учасникам справи додаткових гарантій виконання судового рішення.

Відповідно ч.2 ст.119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Відтак, суд вважає за необхідне вжити заходи судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати в тримісячний строк з дня набрання законної сили рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи звіт про виконання.

Що стосується вимог про винесення окремої ухвали, то суд не вважає що зазначене не є позовними вимогами, оскільки вони не спрямовані на захист конкретного порушеного права, свободи чи інтересу позивача, а стосуються реалізації процесуальних повноважень суду.

Відповідно до положень КАС України, зокрема статті 249, постановляння окремої ухвали є правом суду, яке реалізується за наявності встановлених під час розгляду справи підстав, а не його обов`язком та не може бути предметом самостійної позовної вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в сумі 5622,4 грн за дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, а саме двох вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню у сумі 2622,40 грн, пропорційно в рівних долях з ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155250039453 від 09.03.2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 155250039453 від 10.04.2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.04.2026 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн.

У задоволені іншої частини позову відмовити

Встановити Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області тримісячний строк для подання звіту про виконання рішення суду з дня набрання законної сили рішенням суду у справі 420/6675/26.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов