Рішення № 138304501, 16.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року № 640/21512/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТЕНЕРГО» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТЕНЕРГО» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.08.2022 №7165421/36253988, яким було відмовлено у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватенерго" №66 від 06.07.2022.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватенерго" №66 від 06.07.2022 датою її фактичного подання.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватенерго" (ідентифікаційний код 36253988) судовий збір у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.).

На адресу суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви позивача про долучення документів та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого представник відповідача зазначає, що заявлений позивачем розмір правничої допомоги є безпідставним та необґрунтованим, стверджує про неспівмірність вказаної суми, просить відмовити в задоволенні клопотання

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки судове рішення у справі №640/21512/22 прийнято в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, також, здійснюється в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено в частині 5 статті 134 КАС України.

Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15.05.2018 по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, в яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

Судом встановлено, що 06.10.2022 між Адвокатським Бюро "Тетяни Андріанової" в особі Керуючого бюро Андріанової Тетяни Анатоліївни та ТОВ " Приватенерго" в особі Директора Полівода Вадима Вадимовича (Клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги №07/22, за умовами якого адвокатське бюро зобов`язалось надати визначену в доручені правничу допомогу, а клієнт зобов`язався оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених у дорученні завдань клієнта.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цієї справи в сумі в розмірі 15000,00 грн суду надано наступні докази, а саме: копію ордера надання правничої допомоги, копію договору про надання правничої допомоги №07/22 від 06.10.2022, копію додаткової угоди до нього від 07.10.2022 №1, копію акта №20 від 14.03.2025 приймання-передачі наданих послуг, копію рахунку на оплату №34 від 06.10.2022, платіжну інструкцію №238 від 17.10.2022 про оплату, копію виписки по особовому рахунку за 17.10.2022, яка підтверджують сплату позивачем 15 000,00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідач, заперечуючи проти заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначив, що позивачем не надано доказів того, що Адвокатським Бюро "Тетяни Андріанової" було витрачено саме ту кількість часу для надання йому послуг, яка вказана в акті щодо наданих послуг від 14.03.2025.

Суд зазначає, що зі змісту акта щодо наданих послуг від 14.03.2025 вбачається, що Адвокатським Бюро "Тетяни Андріанової" було надано позивачу одну послугу у вигляді підготовки позовної заяви, яка безпосередньо охоплює вчинення дій з оформлення відповідних матеріалів позовної заяви та їх направлення до суду.

У зв`язку з цим, суд вважає, що акт щодо наданих послуг від 14.03.2025 містить необхідну інформацію щодо кількості витраченого представником позивача часу для надання йому відповідної послуги (6 години) та вартість за годину роботи - 2500,00 грн.

Більш того, стверджуючи про ненадання представником позивача жодного доказу на підтвердження витрати саме того часу, який вказаний в акті щодо наданих послуг від 14.03.2025, відповідач не зазначив, яким доказом такі обставини можуть бути підтверджені в принципі і чому саме до таких доказів не може бути віднесено відповідний акт. Звідси, такі зауваження відповідача суд визнає непереконливими.

У зв`язку з цим суд вважає такі твердження суб`єктивною оцінкою відповідача, які, до того ж, не підтверджені жодними доказами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

У цьому зв`язку, оскільки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені документально та знайшли своє відображення в матеріалах судової справи, є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на підготовку та подання позовної заяви, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.

Таким чином, заява адвоката про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №640/21512/22 - задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватенерго" (ідентифікаційний код 36253988) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011) витрати на надання правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.