Рішення № 138303934, 17.07.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/7347/26

Провадження №2/592/2460/26

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СУМИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання Соляник Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради - Мовчан С.А.,

розглянув у відкритому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради зобов`язання вчинити дії по приватизації житлового приміщення,

установив:

Виклад позиції позивача, відповідача. Процесуальні дії.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 01.05.2026 звернулися до Ковпаківського районного суду м, Суми з зазначеним позовом, який мотивують тим, що ОСОБА_2 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Також разом з ним зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зібравши необхідний пакет документів, подали заяву до Сумської міської ради про приватизацію житла, проте отримали відмову через відсутність ордеру на квартиру. Вважають таку відмову протиправною, оскільки законодавством було передбачено передачу ордера, який є тимчасовим документом та дійсний протягом 30 днів, до житлово-експлуатаційної контори. Відсутність його копії у наймача у разі тривалого та на відповідній правовій підставі проживання позивача у приміщенні не може бути підставою для відмови у приватизації квартири. Просять Зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг» Сумської міської ради провести дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за відсутності ордера на жиле приміщення та на підставі поданої заяви про оформлення передачі у приватну власність квартири та доданих до неї документів.

15.05.2026 ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02.06.2026 від представника відповідача Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради Мовчан С.А. надійшов відзив, згідно якого заперечують проти задоволення позовної заяви, на підставі ст. 58 ЖК України, п.п. 18, 19, 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 у зв`язку з відсутністю ордера на квартиру (а.с.47-49).

Відповіді на відзив позивачами не подано.

Ухвалою суду від 15.06.2026 закрите підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Фактичні обставини, встановлені судом. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно копії поквартирної карточки наймачем квартири АДРЕСА_3 був ОСОБА_4 , який помер, згідно рішення міськвиконкому від 01.06.2004 наймачем квартири є ОСОБА_2 , також за даною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 6). Дана обставина підтверджується довідкою Управління обліку, розподілу та приватизації житла від 10.06.2004

Відповідно до Свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 03.03.2001, виданого Сумським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Сумського обласного управління юстиції ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружились 03.03.2001, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 221 (а.с. 11).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 05.05.2026 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.02.2018 по теперішній час, ОСОБА_1 зареєстрована за спірною адресою з 26.01.2005 по теперішній час, ОСОБА_2 з 27.10.1987 по теперішній час (а.34-36). Зазначене підтверджується також інформацією МЄІРЦ від 13.04.2026 (а.с. 16).

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 10.03.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів значиться. Житловий чек не використаний (а.с. 22).

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 10.03.2021 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4 , в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів значиться. Житловий чек не використаний (а.с. 20).

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 10.03.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_4 , в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів значиться. Житловий чек частково використаний 05.02.2009 на суму 1,36 грн. Залишок по житловому чеку складає 2,84 грн. (а.с. 25).

Згідно повідомлення Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 10.03.2021 за інформацією наявною в Департаменті, неприватизовані квартири будинку АДРЕСА_5 , в тому числі кв. АДРЕСА_6 , перебувають у комунальній власності Сумської міської територіальної громади (а.с. 26).

Згідно повідомлення Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 25.03.2021 в документах, отриманих Департаментом від КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради, станом на 29.12.2012, інвентаризаційна справа та інформація про зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а.с. 27).

На замовлення ОСОБА_2 виготовлено Технічний паспорт, складений КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» СМР від 08.04.2026, відповідно до якого двокімнатна квартира АДРЕСА_3 має загальну площу 45,4 кв. м., житлову 12,6 кв.м. (а.с.28-31).

З метою реалізації права на приватизацію займаної квартири позивач ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою 15.04.2026 та необхідними документами в орган приватизації - Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» СМР з питанням приватизації вказаного житла. Однак, згідно з відповіддю вказаної установи від 27.04.2026 № 14.01-15/586 у передачі позивачам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 спірної квартири у спільну часткову власність відмовлено у зв`язку з відсутністю ордера на вказане жиле приміщення (а.с.32), з посиланням на пункт 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, відповідно до якого, громадянином до органу приватизації подається копія ордера на жиле приміщення. ОСОБА_2 не надав копії ордера на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до відповіді Державного архіву Сумської області від 13.05.2021 у протоколах засідань виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів за 1974-1975 роки рішення про обмін квартири за адресою: АДРЕСА_1 немає (а.с. 65).

Згідно Типового договору найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад депутатів трудящих, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української РСР в Додаток до інструкції про порядок укладання договору найму житлових приміщень від 01.01.1975, управління будинками № 4 житлового управління (відділу комунального господарства) Ковпаківського району в особі керуючого управління будинками ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_4 , який далі іменується наймачем, з другого боку, уклали цей договір про те, що Управління будинками здає наймачеві в користування житлове приміщення, окрему квартиру з 2-х житлових кімнат площею 30,7 кв метрів та підсобні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 точно визначене в доданому до цього договору приймальному акті для проживання в цьому приміщенні наймача і членів його сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

У відповідності до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

У частинах першій, другій статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Зазначені норми є загальними, оскільки відсилають до спеціального законодавства.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Офіційне тлумачення цієї статті викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Дану обставину враховано судом при розгляді позовних вимог ОСОБА_3 з урахуванням її попередньої участі в приватизації житлового приміщення та часткового використання житлового чеку.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У Положенні № 396 визначено порядок передання квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, житлових приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

Згідно з абзацом першим пункту 23 Положення № 396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, передання квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

З урахуванням наведених норм органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, до яких належать: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

У постанові Верховного Суду від 26.02.2024 року у справі № 344/12427/21 (провадження № 61-8228св23), за позовом особи про визнання незаконними дій органу приватизації щодо відмови у приватизації житлового приміщення, зобов`язання надати дозвіл на приватизацію та зобов`язання провести приватизацію суди встановили, що хоча особа не є членом сім`ї квартиронаймача, та не включена до ордера на вселення, проте вселилась до спірного житла за згодою наймача, який не заперечує проти приватизації, тривалий час проживає у житловому приміщенні, несе витрати з його утримання, законність її проживання ніким не оспорено, іншого житла не має, тому дійшли висновку про задоволення позову, з чим погодився касаційний суд.

У даній справі суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вказує на те, що у справах за участі органів державної влади суди повинні перевіряти дотримання принципу належного урядування.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia», № 55555/08, ЄСПЛ, від 20.05.2010 року).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення від 13.12.2007 у справі «Gashi v. Croatia», заява № 32457/05,).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення від 15.09.2009 у справі «Moskal v. Poland», заява № 10373/05).

Враховуючи викладене, розглядаючи вказаний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню.

Відмова відповідача як органу приватизації в безоплатній передачі у власність в порядку приватизації житла, є незаконною та такою, що порушує права на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Позивачами зазначено, що судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп., які ними сплачено під час подання позову до суду вони не заявляють до стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за відсутності ордера на жиле приміщення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за відсутності ордера на жиле приміщення за рахунок невикористаного чеку в сумі 2 (дві) грн. 46 (сорок шість) коп. з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253.

Повне судове рішення складено 17.07.2026.

Суддя Олександр ЛИТОВЧЕНКО