Рішення № 138303713, 16.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 443/444/26

Провадження № 2/450/1827/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Дем`яновської Ю.Д.,

за участю секретаря судових засідань Микитів Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів, пені, інфляційних витрат та штрафних санкцій,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , яким просить визнати дії відповідача такими, що порушують права позивача, як споживача; розірвати договір купівлі-продажу металопластикових конструкцій від 08.09.2025; стягнути з відповідача на його користь 28500,00 гривень основного боргу, 131670,00 гривень пені за прострочення зобов`язання, 735,30 гривень інфляційних втрат, 361,01 гривень 3%річних, 10000 гривень на відшкодування моральної шкоди, та 12000,00 гривень витрат на правничу допомогу; 50% штрафу в розмірі 50% від присудженої суми в порядку ст.23 ЗУ «Про захист прав споживача».

Вимоги мотивує тим, що 08.09.2025 року між ним та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу металопластикових конструкцій, за умовами якого поставка мала відбутись не пізніше 15.09.2025. Позивачем проведено оплату товару в сумі 28500,00 гривень згідно розрахункового документу, однак відповідач не виконав своїх зобов`язань, оскільки вперше товар було поставлено з дефектами (тріщини та відколи), а при другій поставці відповідач намагався поставити не новий товар, а той самий товар після процесу реставрації, однак позивач відмовився від отримання такого. В подальшому, позивач звертався за поверненням коштів, однак йому було відмовлено з тих підстав, що товар готовий до передачі.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 09.03.2026 справу передано за територіальною підсудністю Пустомитівському районному суду Львівської області.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.05.2026 на адресу суду надійшов відзив проти позову, яким відповідач заперечила позовні вимоги, вказала, що вона лише приймає замовлення на виготовлення конструкцій, а виготовлення, доставка, монтаж замовлення здійснюється силами та засобами заводу. Під час первинної поставки товару були виявлені пошкодження, а тому було негайно повідомлено виробника, товар повернуто, здійснено повне усунення недоліків товару шляхом виготовлення нового товару, що підтверджується документами виробника, після чого повторно безкоштовно доставлено замовлення покупцю за його адресою, однак позивач без огляду, розпакування, без оформлення відповідного акту, без письмових зауважень відмовився від прийняття товару. Всі недоліки були усунуті шляхом виготовлення нового товару, а тому відмова позивача від прийняття такого є протиправною. Зазначає, що за відсутності істотних недоліків товару, договір розірваний бути не може, а тому повернення коштів є безпідставним. Застосування штрафних санкцій унеможливлене відсутністю невиконання вимог споживача, а тому дії відповідача є добросовісними, оскільки останній забезпечив повторну доставку товару, однак сам позивач допустив безпідставну відмову, що є порушенням умов договору. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то такі витрати не підтверджені.

Ухвалою суду від 15.05.2026 до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ТОВ «ЗАВОД СТЕКО».

Також до суду надійшли письмові пояснення третьої особи відносно позову, у яких представник останнього висловився про те, що позивач «на око» робить висновок про неякісність конструкції і те, що перероблені конструкції не нові. Якщо пошкоджені частини конструкції замінено на нові чому Позивач стверджує, що це не нові конструкції. Перероблені конструкції не були у користуванні тому і стверджувати про їх стан не має підстав. Згідно технічного регламенту виробника всі виготовлені конструкції відповідають вимогам ДСТУ ЕN 14351-1:2020. Вся продукція яка виробляється ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» сертифікована і кожні 3 роки здається на сертифікацію та отримується відповідні документи, що підтверджується копією Сертифікату відповідності ТОВ «ВСЦ «ПІВДЕНТЕСТ» від 11 квітня 2025 року та копією Протоколу випробувань від 11.04.2025 року № 0411013/25. Крім того всі конструкції вироблені ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» перед їх доставкою кінцевому споживачу оглядаються працівниками відділу ОТК. При виявлені будь-яких недоліків продукція забраковується та не випускається на доставку. Позивач відмовився отримати перероблені конструкції і стверджує про їх неякісність на підставі власних думок, він не оглянув перероблений товар, а відразу відмовився. Натомість якщо б позивачу було повідомлено що конструкції виготовлені з нових матеріалів, що і відповідає дійсності то він би не відмовився від отримання. Оскільки конструкції були пошкодженні внаслідок падіння - то не всі елементи конструкцій були пошкоджені. Майже всі частини конструкції нові, за виключенням фурнітури та тих елементів які не зазнали пошкоджень. Вказує, що твердження позивача про «склеєний» товар взагалі не підлягає ніяким коментарям бо загальновідомий факт, що скло не можна склеїти і металопластикову конструкції не можна склеїти. Крім цього, не погоджується зі стягненням пені, оскільки саме позивач безпідставно відмовився від прийняття конструкцій, внаслідок чого вони знаходилися на зберіганні у третьої особи і протягом цього часу третя сторона витрачала кошти на їх зберігання, тоді як позивач чекав майже рік, а потім згадав про недопоставлені конструкції і бажає отримати компенсацію, тоді як компенсацію треба сплачувати третій стороні за зберігання майже рік конструкцій. Щодо стягнення моральної шкоди вказує, що відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. А таких доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо спричинення моральної шкоди, позивач суду не надав. З посилання Позивача на ч.1,3 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» як на його право вимагати відшкодування збитків не можна погодитись, так як стаття містить альтернативну відповідальність: або усунення недоліків, або зменшення ціни, або збитки.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, вказала, що укладення договору відбулось в усній формі, підтвердженням оплати в розмірі 28500,00 гривень є товарний чек, строки поставки були обумовлені усно, жодні письмові акти чи рекламації не складались, доказом отримання вимоги є надіслання відповіді на претензію. В подальшому подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, вказала, що вона прийняла замовлення від позивача на виготовлення металопластикових конструкцій, які відразу скерувала заводу-виробнику. Відвантаження товару здійснюється зі складу заводу та доставляється безпосередньо замовнику, вона здійснює лише координаційні дії. Під час першої доставки було встановлено, що конструкції зазнали пошкоджень, а тому позивач відмовився від їх отримання, про що негайно було повідомлено завод у робочому порядку. Після цього, завод повністю переробив металоконструкції, але використовував склопакет та фурнітуру з першого замовлення. Після цього завод повторно відправив замовлення позивачу, однак останній відмовився від отримання, мотивуючи відмову тим, що це не нові металоконструкції, а перероблені, однак навіть не оглядав їх. Ці металоконструкції повернулись на завод і зберігаються там до цього часу. Крім цього, уточнила, що у неї з заводом укладений договір постачання, за яким вона є покупцем. Гроші за замовлення № 404653 від 08.09.2025 в сумі 28500 грн від позивача було зараховано на її рахунок, з якого вона відразу здійснила оплату на завод. Вказала, що постійно була на зв`язку з позивачем шляхом смс-повідомлень та отримала його претензію про повернення коштів, на яку дала відповідь, однак вважає, що підстав для повернення коштів немає, оскільки товар готовий до відвантаження і саме позивач порушує зобов`язання безпідставно відмовляючись прийняти такий. Просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» проти позову заперечила, надала пояснення аналогічні викладеним в письмових поясненнях, просить відмовити в задоволенні позову. В подальшому подала заяву про завершення розгляду справи у її відсутності.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Обставини, що визнаються сторонами не підлягають доказуванню.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 08.09.2025 року позивачем здійснено оплату металопластикових конструкцій в сумі 28500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот гривень), які перераховані ФОП ОСОБА_2 , про що видано товарний чек від 08.09.2025 (а.с.13).

При цьому, між ТОВ ЗАВОД ВІКНА СТЕКО, як постачальником, та ФОП ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір постачання № 30314 від 24.11.2016 року (далі Договір постачання), за яким постачальник зобов?язується поставити і передати у власність Покупця наступний товар у асортименті: а) металопластикові вікна, двері, ролети, підвіконня, відливи, москітні сітки; б) алюмінієві вироби, фасади, ролети та гаражні ворота (п.1.1. Договору постачання) (а.с.80-81).

За умовами п.1.2. Договору постачання, Покупець зобов?язується сплатити цей товар та прийняти його на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Згідно п.1.3. Договору постачання Покупець має право перепродавати Товар придбаний за цим договором іншим особам на території України. При цьому Покупцю забороняється використовувати позначення торгових марок Продавня: STEKO, Еko вікна, Еko окна, Вікна 7 зірок у власних цілях, а також в якості реклами продажу Товару. Розміщення торгових марок вказаних вище та рекламних матеріалів з сайту www.steko.com.ua повинно бути письмово погоджено з продавцем.

У п.2.2., 2.3. Договору постачання сторони узгодили, що якість металопластикових виробів, які поставляються Постачальником, мають відповідати ДСТУ EN 14351-1:2020. В окремих випадках (за Замовленням Покупця) допускається виготовлення товару якість якого відрізняється від ДСТУ, замовляючи такий товар Покупець погоджується з відсутністю гарантій на нього. ???Гарантійні зобов?язання на продукцію починаються з моменту прийняття товару Покупцем. Гарантійний талон на товар можна роздрукувати з сайту Постачальника за адресою www.online. steko.com.ua у розділі перевірки статусу замовлення.

Строк постачання стандартної продукції до 15 робочих днів, не стандартної - до 30 робочих днів, від для надходження 100% оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Під час сезону строки поставки товару можуть бути змінені Постачальником (п.3.2. договору постачання).

Приймання товару по кількості і якості проводиться згідно вимогам затвердженим Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. №? П-6 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку до кількості» і «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю» від 25.04.66р. N? ІІ -7. Приймання-передача проводиться по кількості відповідно до товаросупровідних документів, за якістю - відповідно до ДСТУ EN 14351-1:2020, або до ТУ Постачальника (п.п.6.2.,6.3. Договору постачання).

Постачальник несе відповідальність перед покупцем тільки в рамках вартості товару (п.9.1 Договору постачання).

Сторонами визнано, що під час доставки позивачу металопластикових конструкцій згідно договору купівлі-продажу від 08.09.2025 виявлено, що конструкції, які виготовлені ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», зазнали пошкоджень, а тому позивач відмовився від їх отримання, про що відповідачем негайно було повідомлено виробника. Після цього, ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» повністю переробив металоконструкції, однак відповідач відмовився від отримання таких, оскільки виробник використовував склопакет та фурнітуру з першого замовлення. Зазначене також підтверджується перепискою між продавцем ОСОБА_3 та позивачем (а.с.16-21).

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2026 ОСОБА_1 на поштову адресу відповідача ОСОБА_2 надіслано претензію, у якій позивач просив розірвати договір купівлі-продажу металопластикових конструкцій від 08.09.2025; повернути йому сплачені за товар кошти в розмірі 28500,00 гривень, сплатити йому 131670,00 гривень пені за прострочення зобов`язання, 1165,77 гривень інфляційних втрат, 360,74 гривень 3% річних, а також 12000 гривень пов`язані з наданням правничої допомоги (а.с.22-24).

ФОП ОСОБА_2 було надано відповіді на претензію від 17.02.2026, 24.02.2026, згідно яких під час первинної поставки металопластикових конструкцій були висловлені зауваження щодо їх якості. З метою належного виконання своїх зобов?язань товар було прийнято назад та повністю перероблено. Факт переробки підтверджується відповідними виробничими документами. Після усунення недоліків товар було повторно та безоплатно доставлено за вказаною позивачем адресою. Однак, останній відмовився від прийняття продукції, не здійснивши її огляд, не розпакувавши товар та не оформивши жодного акту невідповідності чи письмових зауважень. Станом на сьогодні металопластикові конструкції виготовлені відповідно до замовлення та готові до передачі покупцеві. Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», розірвання договору та повернення коштів можливе у разі наявності істотних недоліків, які не можуть бути усунуті або повторно виникають після їх усунення. Наразі недоліки були усунені, а повторний огляд товару покупцем не здійснювався. Вважає заявлені у претензії вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат на правову допомогу безпідставними, оскільки відсутній факт прострочення передачі належного товару з боку Виконавця. Натомість має місце відмова Покупця від прийняття виготовленої продукції. Повідомляє про готовність повторно узгодити дату та час передачі товару. Просить протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту отримання цього листа письмово повідомити про зручний час прийняття продукції (а.с.78-79).

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За нормами пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами.

Отже, 08.09.2025 між позивачем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого вартість металопластикових конструкцій становить 28500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот гривень), що підтверджується товарним чеком від 08.09.2025 згідно якого позивач на виконання умов договору купівлі-продажу товару сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 28500 грн на придбання товару, який надійшов в пошкодженому стані.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено також у статтях 673 та 675 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Подібні зобов`язання виробника (виконавця) прописані і в частині 1 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів».

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені статтею 708 ЦК України та статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною першою ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до частини третьої ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 569/222/21 зроблено наступний висновок: «Згідно із частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно із частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частинами третьою та п`ятою статті 680 ЦК України передбачено, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Пунктом 13 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.

Пунктами 12, 15 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем), а істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Так, встановивши, що під час доставки металопластикових конструкцій, позивач оглянув товар та виявив, що такий поставлено з дефектами (тріщини та відколи), а тому суд вважає, що на момент передачі товару позивач виявив недоліки товару. Відповідач та представник третьої особи визнали, що під час доставки позивачу згідно договору купівлі-продажу від 08.09.2025 металопластикових конструкцій такі були пошкоджені внаслідок падіння, тому позивач відмовився від їх отримання.

Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 28.02.2018 у справі №215/46/16-ц, зазначив, що умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим ч1 ст.668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець.

Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази того, що виявлені пошкодження металопластикових конструкцій мало характер істотного недоліку та існувало на момент передачі товару покупцеві, а тому наявні підстави для розірвання договору та покладення на відповідача обов`язку повернення сплаченої суми за товар, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується доводів відповідача про те, що виробником товару є ТОВ «Завод Стеко», то такі не заслуговують на увагу, оскільки правовідношення існує між позивачем та відповідачем, а тому позивач, як споживач, пред`явив безпосередньо продавцеві за місцем купівлі товару вимогу щодо розірвання договору та повернення сплаченої суми, що узгоджується з приписами ч.3 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо доводів відповідача про виправлення виявлених недоліків виробником ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» та відмову відповідача від отримання товару, то такі є безпідставними, оскільки в силу вимог ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач мав право за своїм вибором вимагати від продавця або розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Оскільки споживач пред`явив одну із альтернативних вимог про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, то доводи продавця стосовно заміни товару безпідставні.

Твердження відповідача про те, що виробником металопластикових конструкції є ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» є необгрунтованими, оскільки той факт, що виробником є ТОВ «ЗАВОД СТЕКО», не звільняє ФОП ОСОБА_2 від відповідальності перед покупцем (позивачем), а в свою чергу, згідно п.9.1 Договору постачання, постачальник несе відповідальність перед покупцем (ФОП ОСОБА_2 ) в рамках вартості товару.

Суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Таким чином, зважаючи на те, що порушені права та охоронювані законом інтереси позивача поновлено шляхом розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар, то підстави для задоволення вимоги про визнання дій відповідача такими, що порушують права позивача, як споживача, відсутні та не ефективні.

З приводу заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 131670,00 гривень пені за прострочення зобов`язання, 735,30 гривень інфляційних втрат, 361,01 гривень 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Оскільки письмовий договір купівлі-продажу між сторонами не укладений, з матеріалів справи не можливо встановити строк виконання зобов`язання, лише встановлено, що позивачем скеровано відповідачу письмову претензію, яка датована 16.02.2026, дату отримання відповідачем якої матеріали справи не містять, то, суд вважає, що початок перебігу строку прострочення виконання зобов`язання слід рахувати з дати надання відповіді на претензію, тобто з 17.02.2026.

Однак, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних за період з 16.09.2025 по 16.02.2026, тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, вважає, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Окрім цього, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50% вартості виявлених недоліків, позивач посилається на ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до положень ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, яка застосовується у вигляді штрафних санкцій суб`єктами владних повноважень (органами державного контролю) за результатами перевірок діяльності суб`єктів господарювання. Оскільки суми зазначених штрафів у встановленому законом порядку зараховуються до державного бюджету, а цивільне судочинство спрямоване на захист та відновлення саме порушених цивільних прав позивача, вказаний штраф не може бути стягнутий судом безпосередньо на користь позивача. Отже, вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що цинічне ігнорування прав споживача та спроба обману (реставрація замість заміни) завдали йому значних душевних страждань. Він змушений тривалий час обходитись без належних конструкцій у зимовий період. Враховуючи складні погодні умови впродовж усієї зими, він щодня відчував стрес та переживання. Розмір моральної шкоди оцінює у 10 000,00 грн.

Згідно ч.2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2,3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що протиправною поведінкою відповідача порушено права позивача та завдано у зв`язку з цим душевних та фізичних страждань.

Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з меж пред`явлених позовних вимог, враховує психоемоційний стан позивача та переживання, тому приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на корить позивача компенсації моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн, визначений розмір є достатнім, співмірними із завданою шкодою та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача та не поставить у вкрай тяжкий матеріальний стан відповідача. За наведених обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо витрат на правничу допомогу, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано будь-яких підтверджень понесених витрат, в матеріалах справи такі відсутні.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про те, що мотиви, якими позивач мотивував свої позовні вимоги частково знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Судовий збір в розмірі 3993,30 грн компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 200, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі продажу металопластикових конструкції загальна вартість яких 28 500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривень, укладений 08.09.2025 між позивачем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 .

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

3-я особа без самостійних вимог:ТОВ «ЗАВОД СТЕКО» (код ЄДРПОУ 38114294, 49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 11)

Повний текст рішення складено 16.07.2026

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська