Рішення № 138302370, 17.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4165/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Імперія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Імперія» (далі ТзОВ «Транс-Імперія», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0015540902, № 0015550902 від 27.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної відповідачем фактичної перевірки ТзОВ «Транс-Імперія» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, 29.12.2025 складено акт, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 44, 85, п. 63.3 ст. 63, п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідачем 27.01.2026 на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: - №0015540902 у зв`язку із неподанням у строки та у випадках передбачених ПК України заяв або документів для взяття на облік у відповідності контролюючому органі (звіт форми) 20-ОПП, яким застосовано адміністративний штраф в сумі 71 400 грн; - №0015550902 у зв`язку із відсутністю з вини платника податку реєстрації акцизного складу, яким застосовано адміністративний штраф в сумі 1 000 000 грн.

ТзОВ «Транс-Імперія» оскаржувало вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 23.03.2026 №7386/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи винесені ГУ ДПС у Волинській області ППР протиправними, звернулося до суду із цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив заявлені позовні вимоги та вказав на правомірність прийнятого оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що за результатами проведення фактичної перевірки ТзОВ «Транс-Імперія» порушення вимог ст.ст. 44, 85, п. 63.3 ст. 63, п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі ПК України), про що складено акт від 29.12.2025 №03/412/09- 02/32872217.

Зауважив, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі вищевказаних порушень винесено податкові повідомлення-рішення за: №0015540902 від 27.01.2026, де значиться порушення п.63.3 ст.63 ПК України ТзОВ «Транс-Імперія» - неподання у строки та у випадках передбачених ПК України заяв або документів для взяття на облік у відповідності контролюючому органі (звіт форми) 20-ОПП та застосовано адміністративний штраф в сумі 71 400 грн; №0015550902 від 27.01.2026, де значиться порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України ТзОВ «Транс-Імперія» - відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу та застосовано адміністративний штраф в сумі 1 000 000 грн, які належним чином вручені позивачу (скеровані 29.01.2026 за допомогою Національного оператора поштового зв`язку «Укрпошта»).

Вважаючи, що податкове повідомлення рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки СГД ТзОВ «Транс-Імперія» №3976-п від 23.12.2025 та направлень №6425 та №6426 від 29.12.2025 проведено фактичну перевірку ТзОВ «Транс-Імперія», місце зберігання пального, за адресою: Волинська область, с. Липини, вул. Рівненська, 139. з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним.

29.12.2025 за результатами перевірки складено акт №03/412/09-02/32872217, яким встановлено порушення: - пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями); - п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями); - ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

На підставі акта перевірки №03/412/09-02/32872217 від 29.12.2025 ГУ ДПС у Волинській області 27.01.2026 прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення:

- №0015540902 про застосування штрафу в сумі 71 400 грн (неподання заяв або документів для взяття на облік (звіт форми 20-ОПП);

- №0015550902 про застосування штрафу в сумі 1 000 000 грн (відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу).

ТзОВ «Транс-Імперія» оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 23.03.2026 №7386/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи протиправними вищевказані ППР, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений статтею 80 ПК України.

Згідно із пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у підпунктах 80.2.1-80.2.7.

Як слідує з наказу ГУ ДПС у Волинській області №3976-п від 23.12.2025, метою перевірки позивача визначено дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів та правовою підставою призначення фактичної перевірки вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України, відповідно до якого фактична перевірка здійснюється у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Як передбачено пунктом 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Таким чином, аналізуючи положення статті 86 ПК України, слід дійти висновку, що за наслідками фактичної перевірки складається у двох примірниках акт чи довідка, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), один з яких вручається платнику податків. Реєстрація акта (довідки) фактичної перевірки здійснюється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. При цьому, лише в разі відмови платника податків від отримання акта (довідки) фактичної перевірки, такий акт (довідка) надсилається платнику податків засобами поштового зв`язку.

З матеріалів справи слідує, що акт фактичної перевірки позивача складений 07.01.2026 та в цей же день вручений головному бухгалтеру товариства ОСОБА_1 (а.с.10-17). Відтак, у відповідача був відсутній обов`язок надсилати платнику податків вже зареєстрований в контролюючому органі акт перевірки, позаяк відмови у його отриманні після завершення перевірки зафіксовано не було.

Як випливає з матеріалів справи та встановлено судом, 29.12.2025 головним бухгалтером ТзОВ «Транс-Імперія» ОСОБА_2 надано власноручне письмове пояснення щодо обставин, які становили предмет перевірки. Працівниками ГУ ДПС у Волинській області в присутності головного бухгалтера ТзОВ «Транс-Імперія» ОСОБА_2 та за його згодою обстежено місце зберігання пального, встановлено використання 2 резервуарів об`ємом 20 м. куб. та 25 м. куб та проведено фактичний замір пального у даному резервуарі (інформація про що зазначена у акті фактичної перевірки №03/412/09-02/32872217 від 29.12.2025.

Вказане свідчить про допуск працівників ГУ ДПС у Волинській області до проведення фактичної перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки спірного податкового повідомлення-рішення №0015550902 від 27.01.2026, суд зазначає наступне.

Як встановлено контролюючим органом, за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 позивачем згідно акцизної накладної №20 від 14.11.2025 придбано 1 151 557,80 літрів пального. Основними постачальниками дизельного пального за цей період згідно Єдиного реєстру акцизних накладних були: ТзОВ Петрол Груп Лімітед (код ЄДРПОУ: 44808485), ТзОВ Зпек (код ЄДРПОУ: 45193254), ТзОВ Хімзахід (код ЄДРПОУ: 43492481); ТзОВ Панхім (код ЄДРПОУ: 44496202); ТзОВ Рух ПММ (код ЄДРПОУ: 44392468); ПП Укрпалетсистем (код ЄДРПОУ: 32285225).

Позивач не заперечує факту отримання пального в обсязі, встановленому відповідачем під час перевірки, однак вважає, що контролюючий орган безпідставно не врахував, що вказане пальне відвантажено в тому числі безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, які використовуються позивачем у власній господарській діяльності. Відтак стверджує, що у нього не виникло обов`язку здійснювати реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд враховує наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження -розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, в розумінні пунктів «б», «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Передбачений нормою пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України виняток застосовується при сукупності умов, а саме:

загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів;

суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів;

пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 160/15431/21.

Також, з аналізу норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України слідує висновок, що обсяг отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 куб. м., то такий суб`єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.

Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 420/4383/23.

Відповідно до абз. 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України передбачена відповідальність за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 000 000 гривень.

Як уже зазначалося судом вище, протягом 2025 року згідно акцизної накладної №20 від 14.11.2025 позивачем придбано 1 151 557,80 літрів пального.

Суд враховує, що позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу, які б дозволяли ідентифікувати спосіб відвантаження пального, а саме встановити його передачу безпосередньо у паливні баки конкретних транспортних засобів позивача.

Відомості, які містяться у Єдиному реєстрі акцизних накладних щодо постачання пального не фіксують ані факт безпосередньої заправки транспортних засобів позивача, ані дані про конкретні транспортні засоби, до паливних баків яких нібито здійснювався відвантаження пального.

За правилами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які мають містити відомості про відповідну господарську операцію, а також інші обов`язкові реквізити, що дозволяють ідентифікувати таку операцію.

В свою чергу, відповідно до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, передбачено, що приймання, переміщення та відпуск нафтопродуктів оформлюються відповідними первинними та обліковими документами (зокрема актами приймання, товарно-транспортними накладними, журналами обліку, відомостями відпуску пального), які повинні відображати реальний зміст господарських операцій.

Отже, у разі фактичного відвантаження пального безпосередньо у паливні баки транспортних засобів такі операції повинні бути підтверджені належними первинними документами, які дозволяють встановити дату, обсяг відпущеного пального, конкретний транспортний засіб, а також сам спосіб отримання (відвантаження) пального.

Проте позивачем не надано жодних документів, які б у сукупності дозволяли ідентифікувати саме такий спосіб отримання бензину автомобільного для зберігання, що підтверджують відвантаження бензину безпосередньо у паливні баки.

Не доведено позивачем і те, що придбане паливо у великих об`ємах, одразу залито у паливні баки транспортних засобів, без зберігання у ємностях окремо. Матеріали справи не містять та судами не встановлена технічна можливість заправляння або відвантаження палива напряму до паливних баків транспортних засобів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 12.05.2026 у справі №280/1635/23, а тому в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

З огляду на наявні матеріали справи, суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивач у 2025 році був розпорядником акцизного складу, адже він мав територію з ємністю для зберігання пального та протягом календарного року отримав (придбав) пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, проте не провів реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

З огляду на вказане, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0015550902 від 27.01.2026.

Щодо правомірності прийнятого податковим органом ППР №0015540902 від 27.01.2026, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Об`єктом оподаткування, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України, можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Відповідно до п.8.2 розд. VІІІ Порядку №1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття - до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Форма 20 ОПП це офіційний документ, який подається платником податку до контролюючого органу у вигляді повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням чи через які провадиться діяльність.

Повідомлення за формою 20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

За приписами пунктів 8.4, 8.5 розділу VІІІ Порядку №1588 у повідомленні за формою 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень; на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1 020 гривень.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного в постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а встановлений факт неподання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України.

Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постановах від 21.07.2020 (справа №826/14197/17), від 11.04.2023 (справа №260/2584/21) дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

За встановленими обставинами в акті перевірки, ТзОВ «Транс-Імперія» станом на 07.01.2026 несвоєчасно було подано повідомлення форми №20-ОПП (додаток 11 до Порядку), щодо наявності у підприємця рухомого майна, яке використовується у підприємницькій діяльності в кількості 70 шт.

Так, основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Водночас із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 ПК України у всіх без виключення платників податків виник обов`язок із надання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до пункту 111.5 статті 111 ПК України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Отже, порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов`язку станом на час проведення перевірки (незалежно від періоду виникнення об`єкта) є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на Постанову Касаційного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі №560/17705/25, у якій в частині застосування до платника штрафних санкцій за несвоєчасне подання та неподання повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20 -ОПП Верховний Суд підтримав позицію податкового органу та застосував уже попередньо сформовані Верховним судом висновки про те, що несвоєчасне подання та неподання повідомлення про об`єкти оподаткування є триваючим порушенням за яке має бути застосована відповідальність незалежно від виникнення об`єктів оподаткування (поза межами строків, встановлених ст.102 ПК України, у тому числі при виникнення об`єкта оподаткування до набрання чинності ПК України та Порядку 1588).

Окрім того Верховний суд зробив висновок, що для визначення строку подання повідомлення про об`єкти оподаткування не є визначальним первинне виникнення права на об`єкти, а визначальним є факт реєстрації права на ці об`єкти у реєстрі.

При вирішенні справи у кожному конкретному випадку необхідно вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановлювати та надавати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді визначення податкового зобов`язання.

Відповідно до зазначеного вище, контролюючий орган правомірно застосував штрафні санкції за неподання повідомлення форми 20 ОПП ТзОВ «Транс-Імперія».

Аналогічна позиція викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі №140/6610/25, П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі №400/4823/25

Згідно із ч. 1ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На переконання суду, відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Імперія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ф. Костюкевич