Рішення № 138300392, 09.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №465/632/26

Провадження № 2/461/1910/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Чубей К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 2874226 від 28.01.2022 в розмірі 97653,95 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 28.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2874226, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки позичальника у розмірі 20000 грн., строком на 360 днів, а позичальник зобов`язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором. Кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали у вигляді електронного документа у відповідності до ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». 17.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір №17052023, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2874226. 23.05.2024 між ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2874226. Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало повністю, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в сумі 97653,95 грн., яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 19999,99 грн. та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 77653,96 грн. Відтак, відповідач перед ТОВ «Факторинг Партнерс» має невиконані зобов`язання з повернення кредитних коштів, які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення до суду з відповідним позовом та стягнення заборгованості в судовому порядку.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.02.2026 справу передано за підсудністю на розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 визначено головуючого суддю Зубачик Н.Б.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.03.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.03.2026 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2026 клопотання представника позивача Сердійчук Я.Я. про витребування доказів - задоволено. Витребувано в АТ «Універсал Банк» (04082, Україна, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352): інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 ; докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_2 кредитних коштів, які 28.01.2022 були на неї перераховані, а саме виписок по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 28.01.2022 по 07.02.2022; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , у тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 28.01.2022 по 07.02.2022; інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у зв`язку з чим відкладено розгляд справи.

04.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 АТ «Універсал Банк» надало інформацію, про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком не була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , що позбавляє можливості розкрити інформацію, що містить банківську таємницю. Номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) /а.с.120/.

Також, 15.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2026 АТ «Універсал Банк» надало інформацію, про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), банком не було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , відповідно Банк не може підтвердити або спростувати інформацію наявну в запиті /а.с.130/.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2026 клопотання представника позивача Сердійчук Я.Я. про витребування доказів - задоволено. Витребувано в ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", (ЄДРПОУ 37973023, 04080, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 45а) повний номер банківської картки № НОМЕР_2 на яку було зараховано: 28.01.2022 о 17:07:31 грошові кошти у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay - 134171735, отримувач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та відкладено розгляд справи.

02.06.2026 ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" отримало копію ухвали суду від 19.05.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення R067182469189, проте така станом на 16.06.2026 не виконана, витребувана інформація не надана.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.06.2026 клопотання представника позивача Сердійчук Я.Я. про відкладення розгляду справи - задоволено. Повторно витребувано в ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ", (ЄДРПОУ 37973023, 04080, місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 45а) повний номер банківської картки № НОМЕР_2 на яку було зараховано: 28.01.2022 о 17:07:31 грошові кошти у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay - 134171735, отримувач ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та відкладено розгляд справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" 30.06.2026 отримало копію ухвали суду від 16.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення R067204853409, проте така станом на 09.07.2026 не виконана, витребувана інформація не надана.

07.07.2026 представник позивача Сердійчук Я.Я. через систему "Електронний суд" подала клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення збору належних доказів та просила повторно зобов`язати ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" виконати ухвалу суду та надати витребувані докази.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач, не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги, у тому числі факту належного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів відповідачу.

Відповідно до статті 84 ЦПК України витребування доказів судом є процесуальним засобом сприяння учасникам справи у збиранні доказів, однак не звільняє сторону від покладеного на неї законом обов`язку доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 23.04.2026 було витребувано відповідні докази в АТ «Універсал Банк», однак отриманими відповідями від 04.05.2026 та 15.05.2026 підтверджено, що банком не емітувалася платіжна картка № НОМЕР_2 на ім`я відповідача, а тому банк не має можливості надати запитувану інформацію.

З метою всебічного та повного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 19.05.2026 задоволено повторно клопотання представника позивача та витребувано необхідні відомості у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Оскільки зазначена ухвала не була виконана, ухвалою суду від 16.06.2026 судом повторно витребувано ті самі докази та відкладено розгляд справи.

Таким чином, судом неодроразово вживалися заходи процесуального сприяння позивачу у збиранні доказів та у зв`язку з чим було відкладено розгляд справи виключно з метою отримання інформації, на яку посилається позивач як на підтвердження своїх вимог.

Крім цього, суд також враховує, що позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи наявні у нього докази достатніми для підтвердження заявлених вимог. При цьому ризик недостатності доказової бази не може бути покладений на суд або компенсований шляхом неодноразового відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).

Таким чином, враховуючи те, що провадження у справі відкрито ще 03.03.2026, розгляд справи неодноразово відкладався виключно з ініціативи позивача для отримання додаткових доказів, а судом були створені всі необхідні процесуальні умови для реалізації позивачем його процесуальних прав. Подальше відкладення розгляду справи за відсутності об`єктивних даних про можливість отримання витребуваних доказів суперечило б принципам процесуальної розумності строків судового розгляду та правової визначеності, відтак суд дійшов висновку, що заявлене представником позивача клопотання не містить належного обґрунтування необхідності подальшого відкладення розгляду справи, не підтверджене новими обставинами чи доказами, а його задоволення призвело б до необґрунтованого затягування судового розгляду.

У зв`язку з наведеним клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 28.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2874226 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 20 000,00 грн. строком на 360 днів, із стандартною процентною ставкою, що становить 1,99% в день та застосовується у межах всього строку кредитування. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором /а.с.21-29/.

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора Е402.

Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлені вимоги, яким повинен відповідати правочин, зокрема, такий не може суперечити вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бутивільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів згідно умов кредитного договору, позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» вих. № 1-0103 від 01.03.2024, відповідно до якого Товариство надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, відповідно до отриманої ліцензії Національного банку України №3 від 11.11.2013.

12.03.2019 між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01.

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 28.01.2022 на суму 20000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 134171735 /а.с. 97/.

Таким чином, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку в сумі 20000 грн., яку він вказав при укладенні кредитного договору.

17.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №17052023, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитними договорами до позичальників /а.с.47-48/. Проте, з витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №17052023 від 17.05.2023 не вбачається перехід прав вимоги до відповідача за кредитним договором №2874226 /а.с.49/.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів`та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №23/05/24, відповідно до якого та витягу з реєстру заборгованостей №5 до договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів`передало (відступило) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2874226 у розмірі 97653,95 грн, із яких: 19999,99 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 77653,96 грн. - заборгованість за відсотками /а.с. 9-13, 19-20/.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №2874226 від 28.01.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, наданим ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 17.05.2023 утворилась заборгованість в сумі 97653,95 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі 19999,99 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 77653,96 грн. /а.с. 98-109/.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Однак, позивач пред`являючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не надав суду належних доказів щодо укладення договору саме відповідачем та переказу саме йому кредитних коштів в розмірі 20000 грн. Зокрема, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про фактичне отримання кредитних коштів відповідачем, або про те, що саме відповідач скористався вказаним платіжним інструментом.

Крім того, суд враховує, що предметом доказування у даній категорії спорів є не лише факт існування електронного кредитного договору, а й фактичне виникнення кредитного зобов`язання, що передбачає доведення передачі кредитодавцем грошових коштів саме відповідачу.

Сам по собі факт формування електронного документа або наявність у ньому персональних даних відповідача не є безумовним доказом виникнення між сторонами кредитних правовідносин без підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідно до статті 1054 ЦК України обов`язок позичальника щодо повернення кредиту виникає лише після надання кредитодавцем грошових коштів.

Суд звертає увагу на те, що саме набуття права вимоги за договором факторингу не звільняє нового кредитора від обов`язку доведення існування самого права вимоги та факту виникнення зобов`язання.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав. Водночас відступлення права вимоги саме по собі не створює нового зобов`язання та не усуває необхідності доведення первісним або новим кредитором факту виникнення такого права.

Разом з тим, судом двічі витребовувалися докази безпосередньо у суб`єктів, які могли підтвердити факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Так, АТ «Універсал Банк» повідомило суд, що банківська картка № НОМЕР_2 не емітувалася на ім`я відповідача, а фінансовий номер телефону, який зазначався при оформленні кредиту, також не належить відповідачу. Таким чином, інформація, яка міститься у кредитному договорі та матеріалах справи, не знайшла підтвердження у безпосереднього володільця відповідних відомостей.

Після цього, суд повторно витребував інформацію у ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», оскільки саме ця юридична особа здійснювала переказ коштів. Однак, незважаючи на дві ухвали суду, остання жодних доказів не надала.

Відсутність відповіді на ухвали суду не може автоматично свідчити про доведеність обставин, на які посилається позивач. Навпаки, відповідно до принципу змагальності та статей 12, 81 ЦПК України негативні наслідки недостатності доказів покладаються саме на сторону, яка повинна була їх надати.

Наданий позивачем лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» не може бути визнаний достатнім доказом передачі кредитних коштів відповідачу, оскільки містить лише інформацію про здійснення переказу на певну маску картку та номер транзакції, однак не підтверджує належність цієї картки відповідачу, не містить відомостей про її повний номер, банк-емітент, власника рахунку чи фактичне зарахування коштів саме відповідачу.

При цьому, відповідь АТ «Універсал Банк» фактично спростовує один із ключових доказів позивача, оскільки свідчить про те, що зазначена у договорі картка відповідачу не належить. Жодних інших доказів, які б підтверджували, що кредитні кошти були зараховані на іншу платіжну картку відповідача відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, позивачем суду не надано.

Також, суд звертає увагу, що із витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 17052023 від 17.05.2023 не вбачається переходу права вимоги саме за кредитним договором № 2874226. Таким чином, навіть ланцюг правонаступництва, на який посилається позивач, документально підтверджений не у повному обсязі, що також викликає сумнів щодо належності позивачу заявленого права вимоги.

Таким чином, докази, покладені в основу позову, не є достатніми для підтвердження обставин викладених у позовній заяві та не можуть бути прийняті судом як підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення відповідних зобов`язань боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на наведені положення та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами факту укладення кредитного договору із відповідачем та отримання ним кредитних коштів, у зв`язку із чим позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Враховуючи вищезазначене, оскільки у задоволенні позову ТОВ «Факторинг Партнерс» відмовлено повністю, відтак відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, електронна адреса: office@factoringp.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя Зубачик Н.Б.