Рішення № 138297475, 16.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25244/25

пр. № 2/759/3398/26

16 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., представника позивача - Антонченко А.О., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 69 101,54 грн., з яких: заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 7 527,56 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1 272,16 грн., три відсотки річних у розмірі 357,61 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7 267,93 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 1 228,28 грн., три відсотки річних у розмірі 345,28 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 204,90 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2 896,73 грн., три відсотки річних у розмірі 828,60 грн., пеня у розмірі 1 008,13 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19 410,15 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2 394,87 грн., три відсотки річних у розмірі 679,11 грн., пеня у розмірі 826,25 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 022,93 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які з 01.05.2018 постачає КП «Київтеплоенерго», а з 01.11.2021 споживачами послуг теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.08.2025 складає 57 264,52 грн., а саме: 1) за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 7 527,56 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 7 267,93 грн., 2) за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 204,90 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 19 410,15 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Таким чином, за вказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: 1) у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн. 2) За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 022,93 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн.

Крім того, позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

Надання послуг до 01.05.2018 відповідачам здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Позивач вважає, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій солідарний обов`язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.

На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

30 жовтня 2025 року від представника позивача - Коцюби В.О. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.12.2025 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем повідомлено, що у частині вимог про стягнення заборгованості з центрального опалення та сплати абонентського обслуговування за нього провадження слід закрити, оскільки сума заборгованості була нею сплачена. Щодо вимог про стягнення заборгованості з постачання гарячої води та сплати абонентського обслуговування за неї заперечила, зазначивши, що з 01.11.2021 по 31.08.2025 позивач безпідставно нараховує споживання гарячої води, оскільки 28.09.2022 у квартирі було встановлено засіб обліку споживання гарячої води - лічильник №20220014967, на який було встановлено пломбу. Відповідно до акту №1369368 від 28.09.2022 показник обсягу споживання на момент встановлення лічильника становив 000 м.к. Крім того, відповідно до акту від 03.12.2025 за №1938198 за лічильником №20220014967 обсяг споживання гарячої води становив 0000 м.к. Відтак, відповідач вважає, що у задоволенні вимог у вказаній частині слід відмовити. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з постачання гарячої води з 01.05.2018 по 28.09.2022 відповідач просить застосувати строки позовної давності та відмовити у вказаній частині. Також зазначила, що провадження підлягає закриттю у частині вимог про стягнення заборгованості з абонентського обслуговування з постачання гарячої води, оскільки нею зазначена сума заборгованості була сплачена.

На підставі викладеного просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

15.12.2025 ОСОБА_1 також звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання бездіяльності противоправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 15 січні 2026 року відмовлено у прийнятті зустрічног о позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

17.03.2026 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, обґрунтоване тим, що серед них наявні документи, які на час подання відзиву перебували на стадії витребування і були отримані пізніше, а без них інші не були інформативні.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року змінено порядок розгляду цивільної справи із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

22.04.2026 від представника позивача - Антонченко А.О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про залишок боргу. Повідомила також, що відповідачами було частково сплачено суму заборгованості та здійснено коригування заборгованості. Просила стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за послуги ГВП у розмірі 7 267,93 грн., за послуги ППГВ у розмірі 4 251,03 грн., інфляційну складову боргу у загальному розмірі 7 792,04 грн., три відсотки річних у розмірі 2 210,60 грн., пеню у розмірі 1 834,38 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що разом становить 26 383,98 грн.

23.06.2026 під час судового засідання судом долучено до матеріалів справи письмові пояснення представника позивача - Антонченко А.О., в яких зазначено, що у відповідності до архівних даних програмно-апаратного комплексу по лічильнику ГВП №2022.0014967 - перерахунок виконано відповідно до контрольного зняття показань з моменту встановлення лічильника ГВП. По лічильнику ГВП №453306/12 - потрібна повірка. Зазначений лічильник був закритий в програмному комплексі 30.09.2021. Для проведення по ньому коригування нарахування за послугу ГВП необхідно виконати метрологічну повірку лічильника, за результатами якої повинно бути визнано придатність або непридатність засобу обліку води. Наразі у підприємства відсутні підстави для проведення перерахунку за послугу ГВП. Вказала також, що за спірний період показники лічильника не передавались, відповідачі звернулись до позивача для контрольного зняття показників після подачі позову до суду, на підставі чого було зроблене коригування нарахувань. Наголосила, що для усіх лічильників води установлено міжповірочний інтервал 4 роки. У разі відсутності інформації стосовно проведення чергової повірки засобу обліку гарячої води, у програмному комплексі КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» знімається ознака його наявності та нарахування за послугу з гарячого водопостачання проводиться як для приміщення не обладнаного лічильником гарячої води.

На підставі викладеного просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити у розмірі, визначеному у довідці про стан заборгованості станом на 21.04.2026. Наголосила, що залишок боргу розрахований за період з 30.09.2021 по 28.09.2022, тобто з моменту, коли старий лічильник був закритий та по день встановлення нового лічильника. Крім того, вказала, що відповідачі, всупереч законодавчим нормам, кожного місяця показники лічильника не передавали.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 під час судового засідання щодо задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та докази, долучені до клопотання відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Правом на подачу відзиву на позовну заяву та / або клопотань по справі не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, яку отримав засобами поштового зв`язку особисто 24.11.2025, про що в матеріалах справи наявне відповідне зворотне повідомлення.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 належним чином повідомлений про судове засідання, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості у даному судовому засіданні за його відсутності.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

Суд, вислухавши учасників справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідачів ( АДРЕСА_2 ), послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_2 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01.05.2018 на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

На виконання вимог Закону від 24.06.2004 КП «Київтеплоенерго» на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Надання послуг до 01.05.2018 мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Постановою. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24.06.2004, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Квартира АДРЕСА_3 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу України, підп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Згідно з розрахунками позивача, долученими до позовної заяви, сума заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 становить: 1) за період з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2025 року: за спожиті послуги з централізованого опалення - 7 527,56 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води - 7 267,93 грн.; 2) за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року: за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 21 204,90 грн., за послуги з постачання гарячої води - 19 410,15 грн.; 3) за період з 01 листопада 2021 року по 31 серпня 2025 року: з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1 022,93 грн., з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 831,05 грн.; 4) за період 01 березня 2020 року по 31 серпня 2025 року: за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії - 0,00 грн., за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання гарячої води - 0,00 грн.

Водночас, представником позивача долучено до матеріалів справи довідку про залишок боргу за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21 квітня 2026, з якої встановлено, що відповідачі мають заборгованість: за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2025 року у загальному розмірі 23 355,98 грн., з яких: ЦО - 0,00 грн.; ППТЕ - 0,00 грн., ПАО ТЕ - 0,00 грн., ГВП - 7 267,93 грн., ППГВ - 4 251,03 грн., ПАО ГВ - 0,00 грн., пеня - 1 834,38 грн., інфляційні втрати - 7 792,04 грн., 3 % річних - 2 210,60 грн.

Вказана довідка містять інформацію про те, що відповідачами за час розгляду справи здійснено погашення заборгованості на загальну суму 30 586,44 грн. Крім того, 01.04.2026 здійснено коригування заборгованості на загальну суму 15 159,12 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження № 12-67гс19) вказано, що «господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору,зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що «З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення».

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідачами здійснено погашення заборгованості на суму 30 586,44 грн. та позивачем здійснено коригування на суму 15 159,12 грн., провадження у справі у частині позовних вимог на загальну суму 45 745,56 грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відтак, суд надає правову оцінку щодо заборгованості, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 23 355,98 грн.

З реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими є відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із 20.09.2005) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із 08.09.2011).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, зазначений обов`язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. ст. 68, 156, 162.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що нарахування заборгованості за гаряче водопостачання є неправомірним, оскільки квартира АДРЕСА_3 обладнана засобом обліку споживання гарячої води - лічильником.

Позивач стверджує, що нарахування заборгованості за вказані послуги є правомірним, оскільки 30.09.2021 лічильник був знятий із обліку, а новий встановлений лише 21.09.2022.

Щодо заборгованості за гаряче водопостачання

До матеріалів справи долучений Акт №б/н приймання на абонентський облік засобів обліку води від 21.09.2022 за адресою: АДРЕСА_1 про встановлення лічильника гарячої води №2022.0014967, на який встановлено пломбу, показники визначено як 0,065 м.к. Крім того, своєю заявою ОСОБА_1 просила актуалізувати інформацію у програмному комплексі / базі даних виконавця комунальних послуг та за необхідності виконати перерахунок.

Із інформації з особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наданої відповідачем ОСОБА_1 вбачається, що показання лічильника гарячої води за вказаною адресою кожен місяць не передаються.

Водночас, у відповідності до Акту №2333400 від 06.03.2026 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води, станом на 06.03.2026 показники по лічильнику №2022.0014967 становили 0,055 м.к.

На підставі вищезазначеного Акту від 06.03.2026 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» здійснило корегування заборгованості на суму 15 159,12 грн., що відображено у довідці про залишок боргу станом на 14.04.2026 та відповіді директора КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» від 26.02.2026 №4/03.2/3529.

Відтак, з 21.09.2022 нарахування плати за отриману послугу з постачання гарячої води по квартирі відповідачів проводиться відповідно до наданих власником квартири показників індивідуального засобу обліку гарячої води №2022.0014967.

Щодо суми заборгованості до 21.09.2022 слід зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 до вказаного періоду був наявний засіб обліку гарячої води №453306/12, який 18.08.2022 довідкою №ИИ-02101180822037-Д був визнаний непридатним до застосування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів, лічильник №453306/12 останній раз проходив повірку 24.06.2016.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 затверджено Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, у відповідності до яких лічильники води мають міжповірочний інтервал у 4 роки.

Відповідно до п.п. 4 п. 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), загальним правилом розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг є те, що для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу. Датою встановлення факту виходу з ладу або несанкціонованого втручання в роботу вузла розподільного обліку / приладу розподільного обліку теплової енергії є: дата виходу з ладу, зафіксована автоматично таким вузлом/приладом; перший день розрахункового періоду, в якому споживачем було повідомлено про вихід з ладу вузла розподільного обліку / приладу розподільного обліку теплової енергії або це було встановлено виконавцем розподілу комунальної послуги, якщо автоматична фіксація такої дати неможлива; дата повідомлення про несанкціонований вплив на вузол/прилад; перший день після дати припинення дистанційної передачі результатів вимірювання вузла/ приладу (за наявності); дата останньої контрольної перевірки виконавцем розподілу комунальної послуги, але не більше ніж 12 місяців до дати виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол/прилад.

Відтак, враховуючи, що у КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» була відсутня інформація про дату останньої метрологічної повірки вузлу обліку гарячої води №453306/12 (остання дата повірки - 24.06.2016), 30.09.2021 його було знято з обліку в програмному комплексі Підприємства для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги, подальші нарахування були здійснені згідно з нормами споживання з урахуванням кількості проживаючих осіб та кількості діб надання послуги в розрахунковому періоді.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду). У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Відтак, нарахування заборгованості за гаряче водопостачання у період з 30.09.2021 по 21.09.2022 на загальну суму 11 518,96 грн. є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Водночас, директор КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» у своєму листі від 26.02.2026 №4/03.2/3529 повідомив відповідачів, що для розгляду питання щодо перерахунку за отриману послугу з постачання гарячої води, за квартирою до 21.09.2022, необхідно надати до Підприємства свідоцтво про повірку демонтованого вузла розподільного обліку, акт демонтажу/монтажу під час заміни з зафіксованими його показниками та підтверджуючий документ, що саме цим засобом обліковувалась гаряча вода (акт первинного встановлення та/або опломбування, прийняття на абонентський облік лічильника тощо) і всі наявні сплачені квитанції/інші документи з показниками вузла обліку, оскільки показники лічильника не надавались тривалий проміжок часу.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі надали позивачу зазначені документи, що свідчить про правомірність нарахування заборгованості за гаряче водопостачання у період з 30.09.2021 по 21.09.2022, тобто у період із зняття з обліку вузлу обліку гарячої води №453306/12 та до встановлення нового №2022.0014967.

Водночас, ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до періоду заборгованості з 01.05.2018 по 28.09.2022.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд розглядає питання щодо застосування строків позовної давності у період з 30.09.2021 по 28.09.2022.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 березня 2020 року № 1236 (зі змінами) на території України введено карантин з 12 березня 2020 року, дію якого припинено 30 червня 2023 року.

Водночас суд враховує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII праву споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів кореспондує обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, загальні строки позовної давності визначені ст. 257 ЦК України продовжувались на строк дії карантину та зупинялись на строк дії воєнного стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX постановлено: пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключити.

Вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Відтак, із вказаного періоду строки позовної давності поновлено.

Враховуючи вищезазначене, з 30.09.2021 по 23.02.2022 строки позовної давності по заборгованості відповідача було продовжено, а з 24.02.2022 по 04.09.2025 вони були зупинені.

Відтак, звернувшись до суду із даною позовною заявою 23.10.2025, позивач не пропустив строки позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 30.09.2021 по 21.09.2022.

Відтак, підстави для застосування строків позовної давності до позовних вимог відсутні, отже у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 слід відмовити.

Зважаючи на те, що відповідачі є споживачами послуг, оплату яких вони вчасно та регулярно не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в примусовому порядку з відповідачів та складається з заборгованості за послуги з постачання гарячої води у загальному розмірі 11 518,96 грн. у період з 30.09.2021 по 21.09.2022.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення із відповідачів на його користь заборгованості: по пені у розмірі 1 834,38 грн., по інфляційним втратам у розмірі 7 792,04 грн. та по 3% річних у розмірі 2 210,60 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанов № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п. 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, яким встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено, що місто Київ входило до вказаного переліку лише у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних з 01.01.2024 по 31.08.2025.

Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучені відповідні розрахунки інфляційної складової, 3% річних та пені за період з 01.01.2024 по 31.08.2025, які відповідають вищезазначеним вимогам законодавства.

Відтак, із відповідачів підлягає стягненню пеня у розмірі 1 834,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 792,04 грн. та 3% річних у розмірі 2 210,60 грн.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що відповідачі не надали доказів про виконання своїх обов`язків щодо сплати за надані послуги, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та солідарне стягненні із відповідачів заборгованості за отримані послуги з постачання гарячої води у загальному розмірі 11 518,96 грн. у період з 30.09.2021 по 21.09.2022, пені у розмірі 1 834,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 792,04 грн. та 3% річних у розмірі 2 210,60 грн., що разом становить 23 355,98 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню із відповідачів на користь позивача у розмірі 3 028,00 грн., тобто по 1 514,00 грн. з кожного.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 162, 179 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - закрити у частині позовних вимог про стягнення заборгованості на загальну суму 45 745 (сорок п`ять тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 56 копійок.

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) заборгованість у загальному розмірі 23 355 (двадцять три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко