Ухвала суду № 138297287, 17.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12042/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , власника майна ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 , подані в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024000000000658 від 20.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000658 від 20.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

20.04.2026 до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, в якому адвокат просить скасувати арешт на майно вилучене 25-26.08.2024 під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 17800 доларів США, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025, в межах кримінального провадження № 22024000000000658 від 20.07.2024.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва розглянуто клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024000000000658 від 20.07.2024, за результатами чого постановлено ухвалу від 20.06.2025, якою клопотання задоволено та накладено арешт на грошові кошти в сумі 17800 доларів США, вилучені 25-26.08.2024 під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 . Так, 25-26.08.2024, під час проведення обшуку зазначеної квартири, вилучено грошові кошти в сумі 17800 доларів США, які належать ОСОБА_7 і ОСОБА_6 . У обґрунтування задоволення клопотання про накладення судом арешту на майно, вилученого під час проведення обшуку, прокурор у судовому засіданні зазначив, що нібито вилучені під час проведення обшуку грошові кошти можуть бути конфісковані у кримінальному провадженні.

Також прокурор заявляв про можливу належність вилучених грошових купюр підозрюваному по справі ОСОБА_4 . Під час розгляду клопотання адвокат ОСОБА_5 та власники майна ОСОБА_6 і ОСОБА_4 указали суду, що вилучені під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 17800 доларів США не належать підозрюваному ОСОБА_4 .

Окрім цього, згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2024 надано дозвіл на проведення обшуку жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та вилучення грошових коштів у розмірі 17800 доларів США, питання про арешт яких порушено в клопотанні.

Доводи прокурора про можливу належність вилучених під час обшуку грошових коштів ОСОБА_4 не підтверджено ним документально і є лише його припущенням, а також свідчить про очевидну передчасність прийняття рішення судом про накладення арешту на вилучене майно у третьої особи - ОСОБА_6 .

Майно, на яке сторона обвинувачення просила накласти арешт, не відповідає критеріям, зазначеним у КПК України. Окрім цього, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025 накладено арешт на кошти третьої особи - ОСОБА_6 . Жодного відношення до вилучених грошових коштів підозрюваний ОСОБА_4 не має. ОСОБА_6 не є у зазначеному кримінальному провадженні ані підозрюваною, ані обвинуваченою, у зв`язку із чим її грошові кошти не можуть бути конфіскованими. Із зазначеного вбачається, що накладений арешт порушує права та законні інтереси ОСОБА_6 , яка не має жодного відношення до діяльності осіб зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук житлового приміщення та до обставин і фактів, що досліджуються в рамках кримінального провадження № 22024000000000658, не має статусу підозрюваного, обвинуваченого та не є будь-яким іншим учасником цього кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_6 є добросовісним набувачем вказаних грошових коштів (їх походження підтверджено документально і надано під час судового засідання), а застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним із завданням кримінального провадження, порушує її права, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування. 3 огляду на викладене, адвокат зазначає, що правові підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відсутні. На даний час відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння третьої особи ОСОБА_6 отриманими нею грошовими коштами, у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв`язку з чим арешт майна підлягає скасуванню. В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 клопотання про скасування арешту підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. ОСОБА_6 також підтримала клопотання, та просила скасувати арешт з належних їй особисто грошових коштів. Зазначила, що вона з 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , вони проживають разом.

Про обшук дізналась о 02 годині ночі, їй зателефонував слідчий, кошти належать їй.

Вона продала кілька автомобілів, тому це її кошти, також частину коштів їй подарували батьки її чоловіка, ці кошти в її розпорядженні, вона використовувала їх на дітей.

Вказані грошові кошти вилучили не в квартирі, а з автомобіля в якому перебувала вона та її чоловік, у той день, коли викрали її чоловіка: якийсь чоловік підійшов до автомобіля, після того як викрали її чоловіка, він підійшов до автомобіля та почав вмикати двигун.

Почав вмикати двигун на їх автомобілі, вона спитала: «що він робить?», тоді він взяв сумку, вона йому сказала, що в сумці її кошти, він сказав, що кошти його не цікавлять.

Але він їх забрав і пішов пішки, бо автомобіль на якому він приїхав, уже поїхав.

Він мав на поїхати на їх автомобілі, але щось пішло не так. Він не очікував побачити її.

Коли побачив, злякався, почав натягувати маску на обличчя, забрав сумку та пішов пішки. Сумка - спільна, користувались по черзі разом із чоловіком, плечова, унісекс.

У той момент у ній лежали її долари. Гривні належали чоловіку та лежали в нього в кишені. Гроші не вилучались із квартири. Обшук квартири проводився через місяць після описаних подій. Кошти вилучили під час викрадення її чоловіка.

В правоохоронні органи за цим фактом зверталась. Правоохоронці тоді шукали й не знайшли. Писала в СБУ, там сказали, що він не в них. Вона його місяць шукала де тільки могла, поліція району теж шукала. Тоді їх зупинили за 100 метрів до їх будинку, на блокпосту, він там часто був. Частину грошей подарували батьки чоловіка, це було десь у 2018-2019 роках. Подарунок робили, коли я фактично вже була в шлюбі, на той час діти вже були. В мусульманській релігії так заведено дарувати дружині сина гроші при одруженні. Їй батько чоловіка подарував усі грошові кошти з проданої квартири - 110 тисяч доларів. Мати чоловіка хворіла тому це було трохи пізніше.

Кошти витрачала виключно на потреби дітей, майно набувалось із інших грошових коштів. Також гроші давали й її батьки. На ті гроші вона придбала автомобілі та здавала їх у оренду. Офіційно здійснювала підприємницьку діяльність з 2021 року протягом року.

В неї був свій салон краси, чоловік також постійно працював, здавав у оренду кавові машини, транспортні засоби здавав у оренду, на ці гроші він утримував родину.

Своїх заощаджень у нього не було, бо в нього велика родина. Кошти від продажу нею транспортних засобів були в конверті, що вилучили. Вона продала 5 транспортних засобів. До моменту затримання чоловіка продала 5 транспортних засобів.

У конверті лише частина коштів, у той день їхали купувати меблі для дитячої кімнати.

Ще планували купити коляску, в той день, уже їхали купувати, їй залишалось два тижні до пологів, їхали в торгівельний центр, брали грошові кошти з запасом. Про продаж двох автомобілів немає договорів, буде ще додатково звертатись, сума за них 9+8,5 тисяч доларів. Суми в договорах не відповідають реальним сумам, це робилось із метою мінімізації розміру сплати податків, людей-покупців вона не знає. З конверту без причини нічого не витрачали, там було близько 20 тисяч доларів, точніше 17800 тисяч доларів. У сумці також були її картки кредитні.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що арешт накладено на грошові кошти з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання щодо підозрюваного ОСОБА_4 ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_4 - подружжя, а тому ці грошові кошти є їх спільним сумісним майном.

Рішення суду про поділ майна подружжя, в тому числі і зазначених грошових коштів, немає, а відтак підстави для скасування арешту відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що він не має відношення до вилучених із автомобіля грошових коштів в сумі 17800 доларів США.

Ці грошові кошти є особистою власністю дружини, отримувались нею від продажу транспортних засобів.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 зазначив, що вважає клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим, оскільки ОСОБА_6 не є обвинуваченою у даному кримінальному провадженні, та не має до нього ніякого відношення, а відтак вважає, що накладення арешту на її грошові кошти є неспівмірним порушенням прав власника майна, оскільки вона не повинна нести відповідальність за свого чоловіка, в разі якщо його вина буде доведена в установленому порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо, підтримали клопотання про скасування арешту з майна.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши доводи клопотання про скасування арешту майна та матеріали кримінального провадження, в межах вирішуваного питання, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

У провадженні Подільського районного суду м. Києва, на стадії судового розгляду, перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024000000000658 від 20.07.2024.

В рамках даного кримінального провадження органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження, за клопотанням слідчого, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2024, надано дозвіл на проведення обшуку жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та вилучення грошових коштів.

Згідно протоколу обшуку від 25-26.08.2024, проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

- грошові кошти у розмірі 17800 доларів США.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд дослідив відеозапис проведеного обшуку. На відео зафіксовано, що уповноважені на проведення обшуку особи перевірили виявлені грошові кошти в сумі 17800 доларів США на належність ОСОБА_4 , і хоча останній під час обшуку повідомив, що вказані грошові кошти йому передав знайомий для придбання транспортного засобу, не дивлячись на ці обставини та відсутність доказів належності грошових коштів ОСОБА_4 слідчим прийнято рішення про вилучення виявлених грошових коштів в загальній сумі 17800 доларів США. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м . Києва від 20.06.2025, накладено арешт у кримінальному провадженні, № 22024000000000658 від 20.07.2024, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на майно, що вилучене 25-26.08.2024 під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , а саме: на грошові кошти у розмірі 17800 доларів США.

Таким чином, зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025 встановлено, що арешт на зазначені вище грошові кошти накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання щодо ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що ці грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, однак у судовому засіданні встановлено, що в сторони обвинувачення, відсутні підстави вважати, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, є об`єктом кримінально протиправних дій, або, що вони набуті кримінально протиправним шляхом.

Судом також не встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , де проводився обшук, на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , хоча саме у присутності вказаної особи проводився обшук зазначеного житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Так, судом встановлено, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 , який є чоловіком ОСОБА_6 , пред`явлено обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.

Санкцією частини ч. 1 ст. 258 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, у даному кримінальному провадженні дійсно є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, може бути призначене покарання з конфіскацією належного йому майна. Частиною 1 ст. 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 59 КК України, п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, яке належить йому на праві особистої приватної власності. У разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, зокрема з метою конфіскації як виду покарання, підлягає арешту не все майно, а лише та його частина, яка потенційно може бути конфіскована в майбутньому в разі засудження особи за вчинення злочину. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11.

При цьому, виходячи із загальних засад кримінального провадження, належність майна особисто підозрюваному, обвинуваченому чи засудженому, та можливість застосування до конкретного майна конфіскації, повинна довести саме сторона обвинувачення, у даному випадку прокурор. У відповідності до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Статтями 60, 61 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, за загальним правилом, права подружжя на майно у праві спільної сумісної власності є рівними. Таким чином, враховуючи те, що у квартирі, яка на праві приватної власності не належить обвинуваченому ОСОБА_4 , із сумки, належність якої конкретній особі не доведено, вилучені грошові кошти в сумі 17800 доларів США, у суду є достатні підстави для того, щоб дійти висновку, що вказані грошові кошти є спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_6 .

Доказів того, що вказані грошові кошти є особистою приватною власністю одного із подружжя суду не надано. З урахуванням встановлених обставин справи, таких загальних засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, недоторканість права власності, суд вважає, що на даний час існує потреба у частковому збереженні арешту, і що для виконання завдань кримінального провадження слід визнати виправданим збереження арешту на частину грошових коштів, до яких може бути застосована конфіскація майна, як вид покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме на половину вилучених грошових коштів, відносно яких відсутні достатні дані про належність їх третім особам, окрім подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема, на 8900 доларів США.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку ним не ділиться майно подружжя в натурі, а зберігаються застосовані на досудовому розслідуванні заходи забезпечення кримінального провадження у тій мірі, що забезпечує баланс між виконанням завдань кримінального провадження щодо ОСОБА_4 , і правом власності дружини обвинуваченого ОСОБА_6 , право власності якої на половину спільного сумісного майна подружжя презюмується нормами ст. ст. 63, 70 СК України.

Хоча у матеріалах справи й відсутні докази виділення частки ОСОБА_6 із спільної сумісної власності з ОСОБА_4 , проте у наведеному випадку 1/2 частина вилученого майна не підлягатиме конфіскації як власність ОСОБА_6 , яка не є обвинуваченою у вказаному кримінальному провадженні.

Доказів того, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 існувала інша домовленість про володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, суду не надано.

За таких обставини суд вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню, а арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року, справа № 761/20092/25, провадження № 1-кс/761/13707/2025, підлягає скасуванню в частині його накладення на грошові кошти в сумі 8900 доларів США, які вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи адвоката ОСОБА_5 про те, що вилучені грошові кошти в сумі 17800 доларів США є особистою приватною власністю ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Надані суду документи про отримання ОСОБА_6 грошових коштів, не свідчать про те, що вилучені 25-26.08.2024, тобто через значний проміжок часу після їх отримання, грошові кошти є саме тими грошовими коштами, які ОСОБА_6 отримала відповідно до наданих документів. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_6 надала обґрунтовані та послідовні пояснення необхідності продажу транспортних засобів і тривалий час не використовування грошових коштів.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що суду не надано доказів, що вилучені грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , підстав для скасування арешту з усіх грошових коштів суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 131, 170-174, 369-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2025 року, справа № 761/20092/25, провадження № 1-кс/761/13707/2025, в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 8900 (вісім тисяч дев`ятсот) доларів США, які вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині клопотання про скасування арешту з майна, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1