Ухвала суду № 138297021, 17.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

17.07.2026 Справа № 756/7377/26

Справа № 756/7377/26

Провадження №2-зз/756/39/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Тихої О.О.,

за участі секретаря судового засідання Донеско А.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників заявника (відповідача) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за заявами ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову та вжиття заходів зустрічного забезпечення у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики на загальну суму 32 753 835,35 доларів США.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.05.2026 частково задоволено заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову; накладено арешт на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , у межах заявлених позовних вимог у розмірі 32 753 835,35 дол. США, а саме: 1/3 частку квартири, загальною площею 68,7 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2775536680000, дата реєстрації 03.08.2023; машиномісце (гараж № НОМЕР_1 ), загальною площею 10,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 945043280000, дата реєстрації 23.11.2023; машиномісце (гараж № НОМЕР_2 ), загальною площею 10,4 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 945002180000, дата реєстрації 23.11.2023; квартиру, загальною площею 225 кв.м, житловою площею 127,5 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 944886780000, дата реєстрації 23.11.2023.

Заявник ОСОБА_4 через свого представника адвоката Рибарука М.М., звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.05.2026 та з заявою про вжиття заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_5 внести на депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва грошові кошти у сумі 2 039 135,00 грн. протягом десяти днів з дня постановлення ухвали.

В обгрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову посилається на неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову, порушення балансу інтересів сторін, оскільки накладення арешту на квартиру площею 225 кв.м, яка є предметом іпотеки за Договором іпотеки №383130-ІД1 від 11.06.2025 з АТ «Прокредит Банк», не створює додаткових гарантій для позивача ОСОБА_5 , оскільки відповідач і так позбавлений права самостійно розпоряджатися цим майном. Водночас арешт створює для відповідача реальну загрозу штрафних санкцій за п. 8.1. Договору іпотеки (10% від заставної вартості, що складає 2 039 135,00 грн), та порушує інтереси іпотекодержателя - АТ «Прокредит Банк». Арешт 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 прямо зачіпає права інших співвласників цієї квартири, які не є учасниками справи, що не було враховано судом під час накладення арешту на частку відповідача у праві власності на цю квартиру. Крім того, позивачем не надано жодних доказів існування ризиків та реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Майновий стан відповідача, а також відсутність будь-яких судових справ про стягнення з нього грошових коштів/звернення стягнення на майно, відсутність відомостей про відповідача ОСОБА_4 у Реєстрі боржників, а також відсутність відкритих виконавчих проваджень, у яких ОСОБА_4 є боржником, свідчать про те, що відповідач спроможний реально виконати рішення суду у разі задоволення позову без застосування заходів забезпечення позову. Також позивачем не доведено, що відповідач вчиняє або має намір вчинити дії щодо відчуження майна, що може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення. Вказав про недобросовісну поведінку позивача, ініціювання накладення арешту на майно відповідача з метою створення максимального дискомфорту для останнього, а не для захисту власного порушеного права.

В обгрунтування заяви про вжиття заходів зустрічного забезпечення зазначив, що 11.06.2025 між ОСОБА_4 (іпотекодавець) та Акціонерним товариством «Прокредит Банк» (іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки №383130-ІД1. Предметом іпотеки є квартира, загальною площею 225 кв.м, житловою площею 127,5 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 944886780000. Відповідно до пп. 4.1.1. п.4.1. Договору іпотеки іпотекодавець має право виключно на підставі та умовах попередньої письмової згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки, передавати його у користування, оренду, іпотеку та здійснювати інші дії, які відповідно до законодавства України можуть вчинятися виключно на підставі згоди Іпотекодержателя; відповідно до п.5.3.5. Договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний у випадку пред`явлення вимог третіх осіб на предмет іпотеки та/чи накладення на нього будь-яких обтяжень негайно вжити усіх достатніх, адекватних та можливих заходів для звільнення предмета іпотеки від обтяжень та претензій; пунктом 5.3.6. Договору іпотеки встановлено обов`язок іпотекодавця негайно письмово інформувати іпотекодержателя та надавати йому відповідні документи про настання страхового випадку, пошкодження, знищення, чи інше погіршення стану предмета іпотеки, будь-яке обтяження предмета іпотеки, виникнення спору щодо предмета іпотеки чи договору, пред`явлення третіми особами прав на предмет іпотеки та будь-які інші обставини, що можуть негативно вплинути на стан предмета іпотеки, виконання умов договору та права іпотекодержателя за договором.

Пунктом 8.1. Договору іпотеки встановлено, що при порушенні умов п.4.1, 5.3 Договору іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної заставної вартості предмета іпотеки за кожен випадок такого порушення. Таким чином, за умовами пунктів 5.3.5., 5.3.6., 8.1. Договору іпотеки, накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, створює для відповідача високий ризик фінансових втрат (сплати штрафу) у розмірі 10% від вартості такої квартири, що становить 2 039 135,00 грн.

Відповідач не володіє актуальною інформацією про наявність у позивача будь-якого майна. Разом з тим, за інформацією що міститься в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно позивача перебуває під забороною відчуження. Так, Державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Острозького районного управління юстиції Думою Т.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (номер запису про обтяження 2455154) у межах виконавчого провадження №39332360; державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Дяконом Н.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 37698347, видана 11.09.2014; державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 49857671, видана 26.01.2016. За даними, що містяться в Єдиному реєстрі боржників, ОСОБА_5 є боржником у виконавчих провадженнях №54594798 та №54592301, відкритих Острозьким ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Крім того, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві Заворітного В.В. від 19.11.2013 в межах кримінального провадження №12013110000000789 від 24.07.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 187 КК України, ОСОБА_5 оголошено в розшук.

За наведених обставин у позивача наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі звернення до нього АТ «Прокредит Банк» із повідомленням про сплату штрафу у зв`язку з накладенням заборони відчуження на предмет іпотеки за Договором №383130-ІД1 від 11.06.2025, та понесення ним витрат у сумі щонайменше 2 039 135,00 грн. (штраф стягується за кожен випадок порушення), у позивача будуть відсутні кошти для відшкодування відповідачу таких збитків та відповідач буде змушений ініціювати окремі судові провадження для їх стягнення, що, однак, також не гарантуватиме відшкодування йому таких збитків, зважаючи на накладення арешту на майно позивача та наявність відкритих виконавчих проваджень.

З огляду на те, що судом було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, орієнтовна вартість якого складає 2 605 252,40 дол. США, а потенційні збитки відповідача у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову становитимуть 2 039 135,00 грн., відповідач вважає, що внесення позивачем 2 039 135,00 грн. на депозитний рахунок суду буде співмірним із вжитими заходами забезпечення та потенційними збитками. Посилаючись на п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України та практику Верховного Суду заявник просить застосувати вказаний захід зустрічного забезпечення.

Представником позивача подано до суду письмові заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову та заяву про зустрічне забезпечення. В обгрунтування своїх заперечень представник позивача зазначив, що зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду 2 039 135,00 грн. протягом десяти днів є очевидно неспівмірним, дискримінаційним та таким, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одночасно з цим, відповідач, господарська діяльність якого жодним чином не постраждала від арешту майна (оскільки арешт лише забороняє відчуження, але не перешкоджає користуванню квартирою), не несе жодних співрозмірних витрат чи обмежень у даному судовому процесі. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що йому можуть бути завдані збитки внаслідок забезпечення позову на підставі ухвали суду від 08.05.2026; що зазначені збитки можуть бути спричинені позивачем; що позивач може бути відповідачем у справі про відшкодування збитків відповідачу внаслідок забезпечення позову. Вказав про відсутність правових та фактичних підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення у справі, оскільки помилковим є ототожнення «штрафу», передбаченого п. 8.1. договору іпотеки, який є неустойкою, зі «збитками» в розумінні ст. 154 ЦПК України. Оскільки відповідач не надав жодного доказу виникнення у нього збитків в розумінні ст. 22 ЦК України (зриву укладених угод оренди чи купівлі-продажу через арешт, втрати вартості майна тощо), відсутні підстави ототожнювати договірний штраф зі збитками. Натомість, на виконання умов договору іпотеки, якими відповідач обгрунтовує свої вимоги про зустрічне забезпечення, останнім не надано доказів інформування ним банку про накладення арешту на іпотечне майно ухвалою суду від 08.05.2026, не надано доказів, що АТ «Прокредит Банк» (іпотекодержатель) взагалі зафіксував факт порушення договору та виставив відповідачу як іпотекодавцю претензію чи вимогу про сплату штрафу або хоча б заявив про такий намір. Більше того, подання відповідачем заяви про скасування заходів забезпечення позову є безпосереднім виконанням ним вимог п. 5.3.5 договору іпотеки (вжиття заходів для звільнення майна від обтяжень). Тобто, діючи в межах судового процесу, відповідач не порушує, а виконує договір іпотеки, що повністю нівелює саму юридичну можливість застосування до нього штрафу за п. 8.1 договору. Накладення арешту на майно ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.05.2026 є актом судової влади, об`єктивним процесуальним обмеженням, яке виникло незалежно від волі чи дій відповідача. Примусове обтяження майна державними органами чи судом не вважається винним порушенням зобов`язань з боку боржника/іпотекодавця, якщо останній не вчиняв дій, спрямованих на приховування майна.

Також зазначив, що, з огляду на ціну позову та орієнтовну вартість майна відповідача, на яке накладений арешт, застосовані судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та пов`язані з предметом позову стягненням грошових коштів. Накладення арешту на частку відповідача у праві власності на квартиру АДРЕСА_5 , жодним чином не порушує права інших співвласників, які не позбавлені права володіння, користування і розпорядження іншими 2/3 частками цієї квартири.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Тобто забезпечення позову пов`язано із самою ймовірністю з боку відповідача не виконувати рішення суду про стягнення грошових коштів, з чим і пов`язаний такий засіб забезпечення позову як накладення арешту на майно.

Відповідач, у свою чергу, не продемонстрував активними діями чи належними і допустимими доказами те, що він має намір і можливість виконувати рішення суду, адже саме по собі клопотання про скасування заходів забезпечення свідчить про ймовірність невиконання рішення після скасування заходів забезпечення позову.

Посилання відповідача на перебування позивача у розшуку чи у статусі будь-якого учасника кримінальних проваджень не мають жодного відношення до забезпечення позову чи його скасування.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову, ужитих ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.05.2026, з підстав, викладених у заяві. У разі, якщо суд не знайде підстав для скасування заходів забезпечення позову, просили ужити заходи зустрічного забезпечення з підстав, викладених у заяві.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти скасування заходів забезпечення, а також проти застосування заходів зустрічного забезпечення з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення заяв про скасування заходів забезпечення позову та застосування зустрічного забезпечення, дійшов наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, тобто, забезпечення позову по суті це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для скасування ужитих ухвалою від 08.05.2026 заходів забезпечення позову на даній стадії судового процесу, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір і вжиття заходів забезпечення позову необхідне з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання можливого судового рішення, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення у разі задоволення позову, а також виходячи із пов`язаності забезпечення позову з його предметом.

При цьому суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

З огляду на ціну позову (32 753 835,35 дол. США) та орієнтовну вартість належного відповідачу майна (2 605 252,40 дол. США, як зазначив сам представник відповідача у заяві про зустрічне забезпечення), на яке накладено арешт ухвалою суду від 08.05.2026, суд відхиляє доводи сторони відповідача про неспівмірність застосованих до відповідача заходів забезпечення позову.

Також суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що накладенням арешту на іпотечне майно квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , порушується майновий інтерес іпотекодержателя АТ «Прокредит Банк», оскільки накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.05.2025 у справі № 466/2651/23.

Суд також вважає неспроможними твердження сторони відповідача про порушення прав інших співвласників квартири АДРЕСА_5 , оскільки застосований вид забезпечення позову не обмежує їх у праві володіння та користування своїм майном, арешт є тимчасовим заходом для збереження майна відповідача до вирішення спору по суті.

Інші доводи сторони відповідача не впливають на висновки суду про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Щодо вжиття заходів зустрічного забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до частин першоїп`ятої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Зазначені норми ЦПК України узгоджуються зі змістом Принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.

Отже, зустрічне забезпечення це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення спрямоване насамперед на захист інтересів відповідача. Фактично це є збереженням status-quo між сторонами до ухвалення остаточного рішення суду.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій у пункті другому зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Діючим ЦПК України передбачено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із цим.

Оцінка співмірності здійснюється, крім іншого, з урахуванням співвідношення права та інтересу, які просить захистити заявник, вартості майна, на яке накладається арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. При цьому в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення вказується розмір останнього або інші дії, які повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення, а також строк його надання, котрий не може перевищувати 10-ти днів з дня постановлення ухвали.

Вид зустрічного забезпечення зазначається заявником. Проте суд може визнати зустрічне забезпечення неналежним як за формою так і за сумою, зокрема через його неспівмірний характер, якщо воно не є достатньою гарантією відшкодування ймовірних збитків, або його неможливо швидко реалізувати, або є сумніви в добросовісності гаранта тощо. При цьому під час оцінки збитків суд має виходити зі своїх дискреційних прав та оціночних суджень і визначати розмір можливих збитків відповідача, завданих забезпеченням позову. Очевидно, що ймовірні збитки можуть включати в себе як збитки в їх класичному розумінні, так і негативні наслідки, пов`язані з діловою репутацією, гідністю та честю.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №22-з/824/784/2021.

Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, загальною площею 225 кв.м, житловою площею 127,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 , перебуває в іпотеці АТ «Прокредит Банк» на підставі укладеного з іпотекодавцем ОСОБА_4 договору іпотеки № 383130-ІД1 від 11.06.2025, за умовами якого (п.п. 5.3.5, 5.3.6, 8.1) накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, створює для відповідача ризик фінансових втрат сплати штрафу на користь іпотекодержателя у розмірі 10% від заставної вартості предмета іпотеки, що становить 2 039 135,00 грн.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що обумовлений договором іпотеки штраф не є збитками у розумінні ст. 154 ЦПК України та ст. 22 ЦК України, оскільки ймовірні збитки можуть включати в себе як збитки в їх класичному розумінні, так і інші майнові втрати, що підлягають грошовій оцінці.

Враховуючи умови договору іпотеки суд, вважає, що потенційно існує можливість завдання збитків відповідачу, пов`язаних із вжитими заходами забезпечення позову в частині накладення арешту на належну відповідачу квартиру, яка передана в іпотеку.

Також, обгрунтовуючи заявлені вимоги про застосування зустрічного забезпечення відповідач посилається на п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, якою передбачений обов`язок суду застосовувати зустрічне забезпечення, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Матеріали справи не містять інформації щодо належного майнового стану позивача, наявності у нього майна, достатнього для компенсації таких ймовірних збитків відповідача. Натомість, суду надані докази того, що позивач переховується від слідства, оголошений у розшук, перебуває поза межами території України, є боржником у двох виконавчих провадженнях, у зв`язку з чим на майно позивача накладено арешти та оголошено заборони на його відчуження.

Отже, судом не встановлено обставин щодо фінансової можливості позивача у майбутньому відшкодувати ймовірні збитки, які можуть бути понесені відповідачем внаслідок застосованих судом заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення «балансу та рівності сторін», суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України у спосіб, запропонований відповідачем, шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_5 внести на депозитний рахунок суду 2 039 135,00 грн. Такі заходи зустрічного забезпечення позову є співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Суд роз`яснює, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. (ч.9-10 ст.154 ЦПК України).

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 154, 158, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, ужитих ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.05.2026 у справі № 756/7377/26 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.

Задовольнити заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Застосувати зустрічне забезпечення у справі № 756/7377/26 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_5 внести на депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача в форматі IBAN - UA128201720355259002001012089) грошові кошти у розмірі 2 039 135 (два мільйони тридцять дев`ять тисяч сто тридцять п`ять) гривень 00 копійок протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Тиха