Ухвала суду № 138297007, 08.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9662/23

Провадження № 2-з/522/366/26

УХВАЛА

08 липня 2026 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря судового засідання Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що в обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково, шляхом:

- накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на яку накладений арешт на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2014 (справа №522/3463/14-ц), за номером запису про обтяження: 7839882 (спеціальний розділ);

- накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу на розрахункових або будь-яких інших рахунках відповідача у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем при виконанні судового рішення, в межах суми позовних вимог у розмірі 138 599,82 грн., до розгляду справи по суті.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 138 599,82 гривень та судовий збір в розмірі 1386,00 гривень.

Рішення набрало законної сили та знаходиться на виконанні у приватного виконавця.

В подальшому, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Лукасевич Катериною Володимирівною від 06.10.2025 року було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з неї заборгованості за рішенням суду в рамках якого судом були застосовані заходи забезпечення позову та постановою приватного виконавця від 06.10.2025 року, від 07.10.2025 року, від 23.10.2025 року та від 30.10.2025 року було накладено арешт на кошти боржника, постановою від 30.10.2025 року було звернуто стягнення на майно боржника, а постановою від 30.10.2025 року було накладено арешт на майно, що належить боржнику.

Так, стягувач використав всі передбачені засоби щодо стягнення боргу з боржника згідно Закону України «Про виконавче провадження» і що у подальшому забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру немає необхідності.

Також вказує, що у заяві про забезпечення позову представник позивача не надав доказів належності квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідачеві, не надав доказів її вартості, при цьому суд наклав арешт у якості забезпечення позову і на грошові кошти відповідача у банківських установах і на квартиру АДРЕСА_2 . Також квартира, на яку накладено арешт у якості забезпечення позову, належить Одеській міській раді.

Отже, у зв`язку з тим, що відпала необхідність в арешті квартири у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження щодо примусового стягнення боргу з боржника та накладення арештів в рамках виконавчого провадження, відповідач просить суд скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 року.

Ухвалою від 17 червня 2026 року заяву відповідача прийнято до провадження суду та справу призначено до розгляду на 08.07.2026 року.

24 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Бобровника Д.О. надійшли заперечення проти заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову, в яких представник позивача заперечував щодо скасування заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи тим, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року по справі №522/9662/23 в повному обсязі не виконано, а тому наявні об`єктивні підстави для збереження заходів забезпечення позову, у зв`язку з реальною загрозою невиконання чи утруднення виконання рішення суду у повному обсязі.Також представник зазначив про те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси було винесено ще 02 жовтня 2024 року, однак, відповідач до теперішнього часу не виконала рішення суду в добровільному порядку. При цьому, на рахунках відповідача відсутні грошові кошти в сумі, достатній для погашення заборгованості в повному обсязі, що підтверджується тим, що приватний виконавець Лукасевич К.В. протягом усього періоду виконавчого провадження (з 06.10.2025 року) не змогла здійснити стягнення за рахунок коштів на рахунках відповідача, а отже, накладені виконавцем арешти на рахунки відповідача не дали результату через відсутність на них достатніх коштів. Стверджував про те, що така поведінка відповідача (ухилення від добровільного виконання рішення суду та відсутність коштів на рахунках) об`єктивно свідчить про її намір уникнути виконання рішення суду, що вступило в законну силу, а отже, підтверджує наявність підстав для продовження дії заходів забезпечення позову відповідно до ч. 8 ст. 158 ЦПК України. В підтвердження тверджень про не виконання відповідачем рішення суду у повному обсязі представником надано відповідь ОСОБА_3 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області №13417 від 22.06.2026 року, відповідно до якої виконавець повідомляє, що рішення суду у повному обсязі не виконано і що станом на 22.06.2026 року залишок заборгованості за рішенням суду складає 136 273,29 грн. та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79283741 від 06.10.2025 року.

08 липня 2026 року в судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала заяву про скасування заходів забезпечення позову та просила задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Дідорчук І.І. в судовому засіданні заперечувала щодо скасування заходів забезпечення позову та просила у задоволені заяви відповідача відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши сторін, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в Приморському районному суду м. Одеси знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року були вжиті заходи забезпечення позову та накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , на яку накладений арешт на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.11.2014 (справа №522/3463/14-ц), за номером запису про обтяження: 7839882 (спеціальний розділ) та арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на розрахункових або будь-яких інших рахунках ОСОБА_1 у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем при виконанні судового рішення, в межах суми позовних вимог у розмірі 138 599,82 грн. (сто тридцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять ) грн. 82 коп., до розгляду справи по суті. В іншій частині заяви відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2025 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 138 599,82 гривень та судовий збір в розмірі 1386,00 гривень.

02.09.2025 року Приморським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист № 522/9662/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 138 599,82 гривень та судовий збір в розмірі 1386,00 гривень, який знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеській області Лукасевич Катерини Володимирівни, виконавче провадження № 79283741.

З матеріалів справи вбачається, що рішення перебуває на примусовому виконанні, у повному обсязі не виконано і що станом на 22.06.2026 року залишок заборгованості за рішенням суду складає 136 273,29 гривень, що підтверджується відповіддю щодо розгляду адвокатського запиту Лукасевич К.В. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 22.06.2026 року №13417.

Отже, судом встановлено, що боржником за виконавчим документом, рішення суду повністю не виконане, виконавче провадження № 79283741 не закінчено, а виконавчий документ не надісланий до Приморського районного суду міста Одеси.

Таким чином, судом з`ясовано, що на даний час підстави для забезпечення позову не відпали, а тому суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2023 року враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою забезпечення позову є запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 року у справі № 504/158/22, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

З Постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 521/19246/20 вбачається, що порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Отже, порядок скасування заходів забезпечення позову регулюється ст. 158 ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з своєї ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч.4 ст.158 ЦПК України).

У відповідності до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно із ч. 8 ст. 158 ЦПК України, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 рішення суду не виконано у повному обсязі, наразі не відпала необхідність у його забезпеченні.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що квартира належить Одеській міській раді та відсутності доказів її вартості, то дані доводи суд не бере до уваги, оскільки дані обставини були з`ясовані судом на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Для задоволення такої заяви недостатньо аргументів щодо незгоди з первинною ухвалою про забезпечення позову, оскільки ці доводи фактично спрямовані на перегляд питання про застосування забезпечення, а не на встановлення того, що забезпечення втратило актуальність унаслідок зміни фактичних обставин.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, які є підставою для скасування забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник у заяві про скасування заходів забезпечення позову не навів та не підтвердив належними доказами, що після застосування забезпечення настали такі зміни, які усунули б ризики, з якими закон пов`язує його існування, зокрема не довів, що обставини, які обґрунтовували забезпечення, припинили існування або виникли нові обставини, які гарантують ефективний захист прав позивача без забезпечувальних обмежень.

Посилання заявника на наявність відкритого виконавчого провадження та накладення арештів в рамках виконавчого провадження, самі по собі не можуть розцінюватися як докази відпадання підстав забезпечення, оскільки забезпечення позову спрямоване не на «покарання» сторони, а на процесуальне гарантування реальної дієвості судового захисту, і оцінка ризику стосується не лише намірів заявника, а й об`єктивної можливості зміни фактичного стану речей до завершення розгляду спору.

Наявність виконавчого провадження не є підставою для скасування заходів забезпечення позову, більш того, у відповідності до ч. 8 ст. 158 ЦПК України, у разі відкриття виконавчого провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Тобто, на відміну від диспозитивних положень частини 7 ст. 158 ЦПК України, які передбачають можливість скасування заходів забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у визначений законом період їх дії (протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили), імперативна норма частини 8 ст. 158 ЦПК України встановлює чинність заходів забезпечення позову до повного виконання судового рішення в разі відкриття виконавчого провадження та при цьому не містить застереження щодо можливості скасування заходів забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи упродовж періоду, що настає після спливу зазначеного 90-денного строку.

Враховуючи те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до повного виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Оскільки, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.

Вжиті ухвалою суду від 23 червня 2023 року заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, та наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору, а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, судове рішення набрало законної сили та виконується у примусовому порядку, у зв`язку з чим дія заходів забезпечення позову зберігається до повного виконання судового рішення у відповідності до ч. 8 ст. 158 ЦПК України, а їх скасування порушить права позивача у зв`язку з існуванням реальної загрози невиконання або істотного утруднення виконання рішення суду (через ухиляння відповідача від виконання рішення суду в добровільному порядку), на думку суду, наявні об`єктивні підстави для збереження заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд доходить до висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, що були застосовані ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2023 року.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 158, 260, 353-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 15 липня 2026 року.

Суддя: