Рішення № 138296741, 15.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18443/25

Провадження №: 2/755/3493/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Гончарука В.П.,

при секретарях Печуркіній Я.А., Оніщук Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 755/18443/25 за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,-

У С Т А Н О В И В:

ДП «Адміністрація річкових портів» звернулося до суду з позовом у якому просить усунути перешкоди у користуванні об`єктом інфраструктури внутрішнього водного транспорту - водною станцією № 7 на річці Десенка за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення від суден «КИВ-3608-К», «КИВ-3607-К» та «КИВ-3775-К».

Позовні вимоги позивач обґрунтовані тим, що ДП «Адміністрація річкових портів» відповідно до статуту є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України, створено з метою забезпечення ефективного використання державного майна - гідротехнічних споруд, рейдів, затонів, місць стоянки суден, підхідних каналів, операційних акваторій причальних споруд, інших об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, для стоянки та обслуговування на водних шляхах загального користування суден, обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності та отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

В сфері управління Міністерства розвитку громад та територій України та на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» на праві господарського відання знаходиться державний об`єкт інфраструктури внутрішнього водного транспорту - Водна станція № 7 на річці Десенка, за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 28.

Вказано, що 30.04.2025 на адресу ДП «Адміністрація річкових портів» від відповідача ОСОБА_1 , надійшла заява щодо укладання договору надання послуг стоянки плавзасобів «КИВ-3608-К», «КИВ-3607-К» та «КИВ-3775-К», разом із копіями суднових документів.

Листом від 10.06.2025 № 01/01-791 ДП «Адміністрація річкових портів» надіслало на адресу відповідача проект договору надання послуг, проте будь-якої відповіді на вказаний лист з питань укладання договору надання послуг стоянки не надходило.

Листом від 02.07.2025 № 01/01-922 ДП «Адміністрація річкових портів» звернулося до відповідача з вимогою звільнити Водну станцію № 7 від належних йому суден.

05 серпня 2025 року було здійснено огляд Водної станції № 7 та складено акт, з якого вбачається що водна станція не звільнена від суден «КИВ-3608-К», «КИВ-3607-К» та «КИВ-3775-К».

Позивач зазначає, що ДП «Адміністрація річкових портів» не перебуває у будь-яких правовідносинах із відповідачем, а тому останній використовує Водну станцію № 7 для стоянки суден «КИВ-3608-К» та «КИВ-3607-К» без будь-якої правової підстави.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

03 лютого 2026 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Представником позивача до суду подано заяву в якій просить провести у його відсутності, в заяві вказав, що просить розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено.

Правом подачі до суду відзиву на позов, відповідач не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається із матеріалів справи, позивач ДП «Адміністрація річкових портів» являється балансоутримувачем водної станції № 7, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 28, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

Відповідач звернувся до позивача з заявою про укладення договору про надання послуг стоянки плавзасобу - Бані на Трухановому строком на 2 роки.

За повідомленням позивача, листом від 10.06.2025 № 01/01-791 ДП «Адміністрація річкових портів» надіслало на адресу відповідача проект договору надання послуг, проте будь-якої відповіді на вказаний лист з питань укладання договору надання послуг стоянки не надходило.

Листом від 02.07.2025 № 01/01-922 надісланим на адресу ОСОБА_1 , ДП «Адміністрація річкових портів» заявлено вимогу про звільнення в період до 15.07.2025 державного об`єкту інфраструктури внутрішнього водного транспорту - Водної станції № 7, за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 28, від належного ОСОБА_1 майна.

Відповідно до акту огляду гідротехнічної споруди ДП «Адміністрація річкових портів» від 05.08.2025, складеного начальником відділу з експлуатації гідротехнічних споруд ДП «Адміністрація річкових портів», в ході проведеного огляду представником підприємства державного об`єкту - Водної станції № 7, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 28, встановлено факт незаконного його використання ОСОБА_1 , а саме встановлення трьох плавзасобів на яких розміщуються три функціональні лазні (велика, середня, мала).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно положень ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України, право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи положення передбачені ст. ст. 317, 391 ЦК України власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Як зазначає позивач, відповідач користується належним ДП «Адміністрація річкових портів» майном без будь якої правової підстави шляхом розміщення належних йому суден.

Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що між сторонами угода щодо користування належним ДП «Адміністрація річкових портів» майном не укладалась, тому відсутні правові підстави для користування відповідачем належним позивачу майном.

Жодних доказів на спростування наведених позивачем обґрунтувань, відповідачем суду не надано.

З урахуванням зазначеного позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

В частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 по справі № 359/9012/23 зазначив, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 по справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 по справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами понесених витрат на правничу допомогу, суд приймає до уваги наступне.

Інтереси позивача ДП «Адміністрація річкових портів» у справі представляв адвокат Сербулов О.В. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1969036 від 01.12.2025.

06 січня 2019 року між адвокатом Сербуловим О.В. та ДП «Адміністрація річкових портів» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до п. п. 1.1, 6.2, 6.3, 6.5 Договору, адвокат приймає на себе доручення Клієнта надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги) на умовах передбачених даним Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, що складається із фіксованого розміру та погодинної оплати. Складова гонорару у вигляді погодинної оплати та п. 6.5 цього Договору, не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт і є обов`язковим до сплати Клієнтом. Складова гонорару у вигляді фіксованої оплати становить: за участь Адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції - 5 000 грн. із розрахунку одного судового засідання. Кожне наступне судове засідання, в межах розгляду однієї справи у відповідній інстанції - 3 000 грн.

28 листопада 2025 року між Сербуловим О.В. та ДП «Адміністрація річкових портів» укладено додаткову угоду до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.01.2019.

Відповідно до вищевказаної додаткової угоди, доповнено договір пунктом 6.3.11, згідно якого розмір гонорару адвоката за участь (представництво) у першому судовому засіданні у справі Дніпровського районного суду м. Києва № 755/18443/25 в суді першої або апеляційної інстанції - 5 000,00 грн., а за кожне наступне судове засідання, в межах розгляду цієї справи у відповідній інстанції - 3 000,00 грн.

З матеріалів справи убачається, що представник позивача ДП «Адміністрація річкових портів» - адвокат Сербулов О.В. представляв інтереси позивача в судових засіданнях 01.12.2025 та 30.03.2026, проте у вказані судові засідання були відкладені у зв`язку із неявкою сторони відповідача.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Будь яких заперечень з боку відповідача щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

Таким чином, враховуючи принцип пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

Усунути Державному підприємству «Адміністрація річкових портів» перешкоди у користуванні власністю шляхом звільнення об`єкта інфраструктури внутрішнього водного транспорту - водної станції № 7 на річні Десенка за адресою: м. Київ, вул. Труханівська, 28, від належних ОСОБА_1 суден «КИВ-3608-К», «КИВ-3607-К» та «КИВ-3775-К».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн., а всього суму 10 422 (десять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», адреса місця знаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Оводова, 64, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33404067.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Судове рішення складено 15 липня 2026 року.

Суддя