Ухвала суду № 138296697, 15.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9961/26

Провадження №: 1-кс/755/2942/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000076 від 12.03.2024 року, про арешт майна,

за участю:

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024011000000076 від 12.03.2024 року, про арешт майна.

Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 .

Як зазначено у клопотанні, громадянка України ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч чинному законодавству України, 07.06.2016 року, перебуваючи в невстановленому місці на території України, зареєструвала відповідно до законодавства рф «ООО «МЕБЕЛЬНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ-ЮГ», що за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Данилова, буд. 43, літера К.

У невстановлений час, однак не пізніше 28.12.2023 року, ОСОБА_7 , яка була обізнаною про необхідність реєстрації на порталі рф щодо державних закупівель відповідно до федерального закону рф від 05.04.2013 року № 44-Ф3 «http://zakupki.gov.ru».

Так, ОСОБА_7 , знаючи, що контрагентами у таких договорах будуть бюджетні підприємства, установи та організації країни-агресора - рф, обіймаючи посаду генерального директору ООО «МЕБЕЛЬНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ-ЮГ», відповідно до чинного статуту товариства та маючи право діяти без довіреності від імені юридичної особи, усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт окупації АР Крим збройними силами рф та заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, а також розуміючи те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, здійснила провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, а саме уклала контракт № 399 від 28.12.2023 року з так званою «ФКУ «Исправительной колонией № 1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю» (адрес: 295040, Республика Крым, г. Симферополь, пер. Элеваторный, д. 4, ИНН 9102007308, КПП 910201001, ОГРН 1149102009760, ОКТМО 35701000) щодо постачання матеріалів для виготовлення товарів власного виробництва для так званої «ФКУ «Исправительной колонии № 1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю», згідно Специфікації, на загальну суму 66 887,50 рос. руб.

Зокрема, відповідно до федерального закону від 05.04.2013 року № 44-ФЗ, спільно підписаний зі службовими особами так званого «ФКУ «Исправительной колонии № 1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю» контракт, передбачав початок постачання матеріалів для виготовлення товарів власного виробництва з моменту його підписання, тобто з 28.12.2023 року та його завершення до 29.02.2024 року.

Згідно Рахунків-фактури № 1727 від 29.12.2023 року та № 22 від 12.01.2024 року, «ООО «МЕБЕЛЬНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ-БГ», виконало умови вказаного контракту та поставило матеріали для виготовлення товарів власного виробництва на загальну суму 66 887,50 рос. руб.

Отже, ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України у м. Сімферополь АР Крим, здійснила провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, а саме так званим «ФКУ «Исправительной колонией № 1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю», створеною на тимчасово окупованій території.

Так, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду генерального директора «ООО «МЕБЕЛЬНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ-ЮГ», відповідно до вказаних документів, в період часу з 29.12.2023 року по 12.01.2024 року, поставила матеріали для виготовлення товарів власного виробництва так званої «ФКУ «Исправительной колонии № 1 Управления Федеральной службы исполнения наказаний по Республике Крым и г. Севастополю», на загальну суму 66 887,50 рос. руб, чим довела свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у колабораційній діяльності, тобто у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

29.02.2024 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Згідно зі ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик підозрюваної вручено їй у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик підозрюваної в газеті «Урядовий кур`єр» № 47 (7707) від 05.03.2024 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

На вказані виклики ОСОБА_7 не з`явилася та не повідомила про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надала.

У зв`язку з викладеним, у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування та суду.

Повідомлення про підозру ОСОБА_7 особисто не вручено, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Одночасно з цим, повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено її захиснику у вказаному кримінальному провадженні - адвокату ОСОБА_8

12.03.2024 року прокурором прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя виділено з кримінального провадження № 22020011000000024 від 12.03.2020 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, в окреме провадження та зареєстровано виділені матеріали досудового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22024011000000076 від 12.03.2024 року.

Згідно з ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Беручи до уваги, що згідно ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Відповідно до відомостей Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, підозрюваною ОСОБА_7 у період часу з 11.06.2019 року по 15.07.2026 року в Базі даних не виявлено.

19.03.2024 року постановою слідчого ОСОБА_7 оголошено у розшук.

Разом зі тим, встановлено, що підозрювана ОСОБА_7 наразі переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується відповіддю оперативного підрозділу щодо виконання доручення.

Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_7 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі: матеріалами виконаного доручення щодо виявленого кримінального правопорушення № 8/5/1-1655 від 27.02.2024 року, матеріалами виконаного доручення щодо виявленого кримінального правопорушення № 8/5/1-1657 від 27.02.2024 року, протоколом огляду від 31.12.2024 року, протоколом огляду від 20.04.2026 року, протоколом огляду від 11.06.2026 року, відповіддю Офісу Президента України № 43-01/491 від 27.03.2024 року та іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У свою чергу, санкція ч. 4 ст. 111-1 КК України, передбачає конфіскацію майна, як вид додаткового покарання.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.09.2025 року № 444964111, у власності ОСОБА_7 перебуває наступне нерухоме майно:

- нежитлове приміщення, загальною площею 145,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1;

- нежиле вбудоване приміщення № 18-в у літері «А», загальною площею 43,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2

Отже, на думку органу досудового розслідування, накладення арешту на вказане майно надасть змогу зберегти майно, унеможливить його подальше приховання, відчуження, та забезпечити конфіскацію майна як виду покарання.

Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, накласти арешт на вказане майно, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання.

Власниця майна підозрювана ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про розгляд клопотання повідомлялася належним чином у встановлений законом спосіб, за таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду вказаного клопотання без участі власника майна.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально - правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст .9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення, та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 5 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вказане майно, шляхом заборони розпорядження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого Головного управління СБ України в АР Крим ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності, із забороною розпорядження вказаним майном, а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 145,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1;

- нежиле вбудоване приміщення № 18-в у літері «А», загальною площею 43,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: