Ухвала суду № 138296638, 14.07.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/1053/24

Провадження № 2/506/443/26

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про відвід

та задоволення заяви про самовідвід

14.07.2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

представника позивача адвоката Кресюна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни заяву представника позивача про відвід судді та заяву головуючого судді про самовідвід по справі за позовом

ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору.

По даній справі 19.11.2025 року постановлено ухвалу про закриття провадження, у зв`язку з відсутністю предмета спору, якою також здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2026 року ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 19.11.2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

17.06.2026 року справа надійшла до Окнянського районного суду Одеської області.

Від представника позивача адвоката Кресюна В.А. до суду надійшла заява про відвід судді Чеботаренко О.Л. від подальшого розгляду даної справи. В обгрунтування вказаної заяви представник позивача посилався на те, що Ухвалою Окнянського районного суду Одеської області від 19.11.2025 року провадження по справі закрито, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Постановою Одеського апеляційного суду від 05.06.2026 року вказану ухвалу скасовано. Головуючим по справі під час винесення ухвали від 19.12.2025 року було чітко та однозначно проаналізовано суть позовних вимог позивача, заперечення відповідача, вказано про те, що відповідач не надав будь-яких доказів звільнення та передачі земельної ділянки позивачу, але при цьому зроблено хибний висновок про те, що між сторонами відсутній спір, внаслідок чого закрито провадження по справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Одеський апеляційний суд в постанові від 05.06.2026 року визнав висновки Окнянського районного суду Одеської області, викладені в ухвалі від 19.12.2025 року хибними, скасував вказану ухвалу та направив справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Приймаючи до уваги, що головуючим по справі суддею Чеботаренко О.Л. вже розглядалась вказана справа по суті, в ході розгляду якої була надана оцінка доказам по справі, винесено судове рішення по справі всупереч вимогам матеріального та процесуального права не на користь ОСОБА_1 , а на користь ПП «Агрофон», аргументація судді Чеботаренко О.Л. щодо відсутності спору у справі була визнана судом апеляційної інстанції хибною, ухвала була скасована, а справа направлена на новий розгляд по суті, то при повторному розгляді справи по суті у Кураки Р.М. є сумніви у неупередженості судді Чеботаренко О.Л. та об`єктивності у розгляді даної справи по суті. Також на думку сторони позивача, суддя Чеботаренко О.Л. буде прямо чи побічно заінтересованою у результатах розгляду справи, що є підставами для заявлення відводу.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Кресюн В.А. підтримав заявлений ним відвід.

Представник відповідача ПП «Агрофон» - адвокат Сердюков Б. в судове засідання не з`явився та просив відкласти розгляд справи у зв`язку із подачею відповідачем касаційної скарги на ухвалу Окнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року, яка Верховним Судом у складі судді КЦС була залишена без руху. На думку представника відповідача ,вирішення Верховним Судом по суті питання щодо оскаржуваних судових рішень матиме безпосередній вплив на розгляд і вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку , у тому числі , у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Так, після повернення справи з Одеського апеляційного суду після скасування ухвали про закриття провадження справа була призначення до слухання на 01 липня 2026 року, однак за клопотанням представника відповідача була відкладена з у зв`язку з неявкою останнього з причин, які були визнані поважними. У подальшому наступна дата судового засідання була узгоджена з представниками позивача та відповідача.

Однак представник відповідача вдруге не з`явився у судове засідання, тому судове засідання проведено у відсутність представника відповідача.

Вислухавши думку представника позивача ,розглянувши заяву представника позивача про відвід судді, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» .

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Заявлений представником позивача адвокатом Кресюном В.А. відвід головуючого по справі судді Чеботаренко О.Л. не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами ЦПК України.

Вказані заявником доводи заявленого відводу ґрунтуються винятково на його незгоді із прийнятим суддею Чеботаренко О.Л. процесуальним рішенням щодо закриття провадження по справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо судове рішення окремому оскарженню не підлягає, за вимогами ч.2 ст.353 ЦПК України, заперечення проти таких судових рішень включаються до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

Таким чином, незгода учасника справи із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.

Процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по справі з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому ч.4 ст.36 ЦПК України передбачено, що у разі незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

На переконання суду, заявлений представником позивача адвокатом Кресюном В.А. відвід головуючого по справі судді Чеботаренко О.Л. зводиться до незгоди з процесуальним рішенням судді, ухваленим під час судового розгляду по цивільній справі та є безпідставним.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість головуючого судді Чеботаренко О.Л. в результаті розгляду даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

При цьому, посилання представника позивача про те , що судове рішення ухвалено на користь відповідача ПП «Агрофон» , абсолютно не відповідає викладеній в ухвалі суду від 19 листопада 2025 року позиції суду.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відвід задоволенню не підлягає.

Крім того, головуючий по даній справі суддя Чеботаренко О.Л. заявила про самовідвід на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, у зв`язку з тим, що в ході розгляду даної справи та при постановленні ухвали від 19.11.2025 року про закриття провадження по справі, нею, як головуючим суддею по справі, досліджувалися обставини, на які сторони посилаються при викладенні своїх вимог та заперечень, а також надавалася оцінка доказам по справі. Щодо цих обставин у неї вже склалася її особиста думка та нею вже було ухвалено відповідне судове рішення, в якому чітко і неоднозначно викладено висновки суду щодо доведеності наявності порушень в діях відповідача на час подання позовної заяви , у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

На переконання судді Чеботаренко О.Л., зазначені обставини можуть викликати у учасників справи сумнів щодо об`єктивності на неупередженості судді, що є безумовною підставою для скасування рішення по справі та ініціювання питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Ч.1 ст.39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Крім того, відповідно до п.д) ч.1 ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу), суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Крім того, за принципом, неодноразово викладеним в рішеннях Європейського суду, суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і сторонам у процесі довіру (див. рішення від 01.10.1982 року «Пєрсак проти Бельгії», від 15.12.2011 року «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії» та інші).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У ст. 15 Кодексу суддівської етики та п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У зв`язку із наведеним, зважаючи на те, що самовідвід від розгляду справи лише сприятиме уникненню сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді, прийняттю законного та об`єктивного рішення у розумні строки, недопущення порушення прав та законних інтересів учасників цивільного провадження, то він підлягає задоволенню.

Справу ж слід передати на повторний автоматизований розподіл відповідно до вимог ст.33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Кресюна Василя Андрійовича про відвід головуючого судді Чеботаренко Оксани Леонідівни відмовити.

Заяву головуючого судді Чеботаренко Оксани Леонідівни про самовідвід задовольнити.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АГРОФОН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії договору повернути до канцелярії суду, для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16.07.2026 року.

Суддя О. Л. Чеботаренко