Ухвала суду № 138295806, 14.07.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/420/15-ц Провадження № 4-с/486/7/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк», інша особа: Другий відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення, дії, бездіяльність посадової особи відділу Державної виконавчої служби стосовно примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність посадової особи відділу Державної виконавчої служби стосовно примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа, інша особа: Другий відділ ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Скарга обґрунтована тим, що дана скарга подається з метою оскарження Стягувачем АТ «Укрсиббанк» наступної дії/рішення: закінчення виконавчого провадження № 51560785 шляхом винесення постанови від 08.11.2024 року про закінчення даного виконавчого провадження (дана постанова винесена заступником начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павловою Наталією Сергіївною) на підставі положення п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 . В межах вказаного виконавчого провадження № 51560785 здійснювалось примусове виконання судового рішення на підставі наступного виконавчого документа: виконавчого листа у справі № 486/420/15-ц, виданого 13.04.2016 року Південноукраїнським (Южноукраїнським) міським судом Миколаївської області про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 . При винесенні оскаржуваної постанови посадова особа органу державної виконавчої служби не врахувала відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва, тобто не було здійснено в повному обсязі перевірку наявності спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_1 . Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Матеріали виконавчого провадження № 51560785 не містять відомостей про те, що виконавцем перед закінченням виконавчого провадження вчинено дії щодо з`ясування кола всіх спадкоємців ОСОБА_1 27.03.2026 року (враховуючи викладене нижче) Банк дізнався про смерть боржника, строк для пред`явлення вимоги до спадкоємців померлого не сплив.

У зв`язку з цим просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки про її існування дізнався лише 27.03.2026 та скасувати постанову від 08.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження №51560785, винесену заступником начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павловою Наталією Сергіївною.

Ухвалою суду від 10.04.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання, клопотання скаржника задоволено.

26.06.2026 від представника відповідача Папазової Г.С. надійшло клопотання, в якому просила відмовити скаржнику у поновленні процесуального строку та залишити скаргу без розгляду.

Ухвалою суду від 26.06.2026 витребувано у Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію матеріалів виконавчого провадження.

09.07.2026 від Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли витребувані докази.

Представник скаржника в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд скарги за її відсутності та підтримання заявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, представник відповідача просила про розгляд скарги без їхньої участі.

Представник другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися, судом належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши докази в сукупності та матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано законодавцем у розділі VII ЦПК України.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23.03.2016 року позов ПАТ «Укрсиббанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 6152,32 доларів США та заборгованість по сплаті процентів і пені 7716,75 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1923,48 грн. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсиббанк» задоволено, визнано договір поруки №238381 від 15.04.2009 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 недійсним.

13.04.2016 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області видано виконавчий лист №486/420/15-ц.

06.07.2016 року постановою головного державного виконавця Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Черненко Г.О. відкрито виконавче провадження №51560785 за виконавчим листом №486/420/15-ц, виданимо 13.04.2016 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області.

08.11.2024 року постановою заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлової Н.С. керуючись п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом №486/420/15-ц, виданим 13.04.2016 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, закінчено, оскільки відповідно до Повного витягу реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 30.10.2024 №00047719445 зареєстровано актовий запис про смерть ОСОБА_1 Южноукраїнським відділом ДРАЦС.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані ч. 1 ст. 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України.

Частинами 1, 2 ст. 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Так, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Суд вважає, що вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

У свою чергу відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, грошове зобов`язання, що належало спадкодавцю ОСОБА_1 за життя та цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 згаданого Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 справа №916/617/17, від 11.10.2023 справа № 523/2357/20).

Згідно з ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 (пункт 98)).

Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника, а саме пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) та пункт 3 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№606-XIV) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №523/2357/20 від 11.10.2023.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас, закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17).

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Під час розгляду скарги судом встановлено, що станом на 29.10.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 (тобто за адресою фактичного проживання боржника) були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказане свідчить про те, що у зв`язку з постійним місцем проживанням разом зі спадкоємцем на час відкриття спадщини вищезазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 .

Враховуючи, що державний виконавець не вжив заходів щодо з`ясування кола спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , а передчасно виніс оскаржувану постанову, то суд дійшов висновку, що такі дії державного виконавця, є неправомірними, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2024 року підлягає скасуванню.

Відповідно до положення ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження №51560785, оскаржувана постанова винесена 08.11.2024 та надіслана на адресу скаржника 08.11.2024, проте доказів отримання стягувачем вказаної копії постанови матеріали виконачого провадження не місять. Скаржником до скарги додано копію листа відділу ДВС від 27.03.2026 про надіслання на адресу стягувача копії постанови про закінчення виконавчого провадження, яка отримана 27.03.2026.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що повідомлені скаржником причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, а тому пропущений процесуальний строк на звернення до суду з даною скаргою підлягає поновленню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про поновлення строку на подання скарги задовольнити.

Поновити Акціонерному товариству «Укрсиббанк» строк на оскарження постанови від 08.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження №51560785.

Скаргу Акціонерному товариству «Укрсиббанк», інша особа: Другий відділ Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення, дії, бездіяльність посадової особи відділу Державної виконавчої служби стосовно примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа, задовольнити.

Скасувати постанову від 08.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження №51560785, винесену заступником начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павловою Наталією Сергіївною.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.О. Волощук