Ухвала суду № 138291212, 15.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15 липня 2026 року м.Харків Справа № 913/266/20(711/8269/17)

Провадження №13/913/96/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В., секретар судового засідання Велічко О.Р., розглянувши скаргу на дії та бездіяльність приватного виконавця по справі №913/266/20(711/8269/17) за позовом

Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача - ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс-Агро" (місцезнаходження: вул. Гетьмана Сагайдачного, 12/7, м.Черкаси, 18036)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - арбітражний керуючий Новосельцев Володимир Петрович (місцезнаходження: вул. Добровольського, 38/2, м. Черкаси, 18006)

про стягнення заборгованості за договором поруки

За участю:

Від позивача - не прибув

Від відповідача - не прибув

Приватний виконавець - Недоступ Д.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 24.06.2026 р. суд прийняв справу №913/266/20(711/8269/17) та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.06.2026 р. До Господарського суду Луганської області від ОСОБА_1 надійшла скарга на неправомірні дії та бездіяльність приватного виконавця, за якою він просить суд визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Недоступа Д.М. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30.05.2026 р. як таку, що винесена всупереч імперативній забороні п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону про ВП.; зобов`язати приватного виконавця Недоступа Д.М. негайно зняти всі арешти, накладені в межах ВП № НОМЕР_1; на підставі принципу обґрунтованості та стандартів вмотивованості судового рішення, надати в мотивувальній частині ухвали суду окрему вмотивовану правову оцінку кожному із наведених у Скарзі та Реєстрі порушень приватним виконавцем норм права аргументів; постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця Недоступа Дмитра Миколайовича з метою запобігання повторенню подібних порушень у виконавчих провадженнях, у яких стягувачем є ПАТ «Українська інноваційна компанія» та яким останній використовує примусове виконання для стягнення активів, на які не має права, звернувши, зокрема, увагу на такі встановлені факти:

вказання приватним виконавцем у тексті процесуального документа поштового індексу боржника (18028), що достеменно відрізняється від вірного індексу (18004), власноруч зазначеного цим же виконавцем на конверті того ж відправлення, що виключає версію технічної помилки та доводить свідомий характер дій;

визнання самим виконавцем у тій же відповіді мети п. 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» («недопущення позачергового задоволення вимог окремих кредиторів банку поза процедурою, встановленою спеціальним законом») з одночасним прийняттям рішення, що прямо суперечить цій визнаній меті;

ігнорування виконавцем інформації про скасування Постановою КГС ВС від 21.05.2026 р. у справі № 913/266/20(711/8269/17) судового рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, незважаючи на отримання цієї інформації від Боржника 11.06.2026 р. та на її об`єктивну загальнодоступність у Єдиному державному реєстрі судових рішень з 05.06.2026 р., тобто до наданої відповіді № 87604 від 16.06.2026 р.;

надання відповіді № 87604 від 16.06.2026 р. без власноручного підпису приватного виконавця, що є порушенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р.;

прийняття до виконання заяви про примусове виконання, підписаної особою, повноваження якої діяти від імені Стягувача - банку в процедурі ліквідації під управлінням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - належним чином не підтверджені, попри документально зафіксоване усвідомлення виконавцем статусу Стягувача (відповідь № 87604 від 16.06.2026 р.).

30.06.2026 р. суд прийняв скаргу до розгляду та призначив засідання на 15.07.2026 р.

09.07.2026 р. від приватного виконавця Недоступ Д.М. надійшли заперечення на скаргу в яких він не погоджується з доводами Відповідача та просить відмовити в задоволенні скарги.

15.07.2026 р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції прийняв участь приватний виконавець Недоступ Д.М. Відповідач через технічні проблеми з його сторони, участі у судовому засіданні не прийняв.

Приватний виконавець підтримав свої заперечення та просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20 березня 2025 року позов Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс-Агро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - арбітражний керуючий Новосельцев Володимир Петрович, про стягнення заборгованості за договором поруки - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" заборгованість за договором поруки №03-2015-1п від 12.02.2015 в розмірі 550961 грн 35 коп., в тому числі: суму основного боргу за кредитним договором в розмірі 526747 грн 82 коп.; пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20139 грн 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 4073 грн 78 коп., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8264 грн 41 коп. В іншій частині позову відмовлено.

06.02.2026 р. на виконання зазначеного рішення Господарським судом Луганської області був виданий наказ. В зазначеному наказі стягувачем було зазначено - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404. ідентифікаційний номер 05839888)

21.05.2026 р. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.01.2026 та рішення Господарського суду Луганської області від 20.03.2025 у справі № 913/266/20(711/8269/17) скасовано; справу №913/266/20(711/8269/17) передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

29.05.2026 приватним виконавцем Недоступ Д.М. була отримана заява від Позивача від 14.05.2026 р. № 19111В про примусове виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/266/20(711/8269/17) від 06.02.2026 р.

Зазначена заява була підписана головою правління ПАТ "Українська інноваційна компанія" Ільюченко Аллою, до заяви були додані оригінал наказу суду, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань ПАТ "Українська інноваційна компанія".

30.05.2026 виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та розпочато примусове виконання рішення суду № 913/266/20(711/8269/17).

09.06.2026 приватним виконавцем було одержано звернення Відповідача з проханням повернути наказ № 913/266/20(711/8269/17) без прийняття до виконання, на підставі пункту 11 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі по тексту Закон №1404-VIII), та посиланням на відсутність права вимоги у Позивача.

11.06.2026 р. з адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 відправник ОСОБА_2, на адресу електронної пошти приватного виконавця ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист в якому повідомлялось про необхідність закриття виконавчого провадження, оскільки рішення на яких воно базується були скасовані постанову Верховного Суду від 21.05.2026 по справі № 913/266/20(711/8269/17).

11.06.2026 р. приватним виконавець була надана відповідь про неможливість розгляду зазначеного звернення, оскільки воно не було підписано електронно-цифровим підписом.

16.06.2026 за результатами розгляду звернення Відповідача від 09.06.2026, виконавцем надано відповідь, яка була надіслана на поштову адресу останнього.

23.06.2026 на адресу приватного виконавця надійшла копія заява Відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як вказує приватний виконавець саме з неї йому стало відомо про існування Постанови Верховного Суду від 21.05.2026 по справі № 913/266/20(711/8269/17) згідно якої було скасовано рішення судів нижчих інстанцій, на підставі яких було видано виконавчий документ та відкрито виконавче провадження.

23.06.2026 виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) в якій він послався на постанову Верховного Суду від 21.05.2026 по справі № 913/266/20(711/8269/17), якою, зокрема, були припиненні заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частини першої статті 5 Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (наказ є виконавчим документом згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону ) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом статей 326, 327 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, виконання яких здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (пункти 1, 3, 5, 8 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За приписами частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).

Таким чином, одним з засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

Отже, зазначеними нормами встановлена можливість звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20).

За змістом частини другої статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20 зазначила, що передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" та статтею 339 ГПК України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2924 у справі № 204/8017/17 звернула увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.

Водночас суд зазначає про те, що 23.06.2026 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, визнання у цьому випадку неправомірності дій та бездіяльності приватного виконавця в межах виконавчого провадження, яке наразі закінчене, не поновить порушеного права скаржника, а матиме лише наслідком встановлення юридичних фактів.

При цьому встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов`язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7631/18).

Наведене дає підстави для висновку про те, що задоволення заявлених у скарзі на дії та бездіяльність приватного виконавця вимог не є ефективним способом захисту у розумінні наведених вище норм та висновків, оскільки навіть задовольнивши таку скаргу суд не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право відповідача - зазначене є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та не вимагає з`ясування інших обставин по суті спору.

Відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у cправі № 910/15184/21 (910/4519/21) від 13 березня 2025 року.

Беручи до уваги, що приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", отже визнання у цьому випадку неправомірності дій та бездіяльності приватного виконавця в межах виконавчого провадження, яке наразі закінчене, не поновить порушеного права скаржника, а матиме лише наслідком установлення юридичних фактів, відтак задоволення заявлених у скарзі на дії та бездіяльність приватного виконавця вимог не є ефективним способом захисту у розумінні наведених вище норм та висновків, оскільки навіть задовольнивши таку скаргу суд не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить порушене право скаржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та не вимагає з`ясування інших обставин по суті спору, суд дійшов до переконливого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Щодо вимог скаржника щодо постановлення окремої ухвали відносно приватного виконавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (у тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).

Поряд з цим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін.

За таких обставин підстави для постановлення окремої ухвали відсутні, а тому клопотання скаржника про постановлення окремої ухвали судом не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 232, 234, 246, 342, 343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 913/266/20(711/8269/17).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.07.2026.

Суддя Богдан ЯРЕСЬКО