Рішення № 138291071, 13.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1068/26

Провадження № 2/202/2731/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2026 року представник АТ «Ідея Банк» Пилат Т.І. звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральним кредитним договором № ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року в розмірі 182911 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 червня 2021 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-891938.1. за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 69900 гривень, зі сплатою відсотків в розмірі 19,5% річних, у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Банк повністю виконав свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором, перерахувавши кошти на рахунок відповідача. Відповідач не повернула отримані в кредит кошти у встановлений договором термін, не сплатила проценти за користування кредитними коштами, плату за обслуговування кредиту, здійснивши останній платіж на виконання умов кредитного договору 12.06.2024 року року. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 182911,01 гривень, з яких: 62664,86 гривень - прострочений борг, 44288,15 гривень - прострочені проценти, 75985,00 гривень - прострочена плата за обслуговування кредиту.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору 02.12.2025 року на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, в якій банк вимагав терміново, протягом тридцяти календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором, однак така вимога не виконана.

Враховуючи наведене, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує умов кредитного договору щодо повернення тіла кредит, сплати відсотків за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту, АТ «Ідея Банк», за захистом своїх прав вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 09 лютого 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справу в порядку загального позовного провадження.

11 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому остання зазначила, що позовні вимоги є недоведеними з огляду на наступне. Так, за умовами Генерального договору, на який посилається позивач, сам по собі факт акцептування пропозиції, без використання коштів, не може свідчити про укладення між сторонами договору кредитування. Разом з тим, використання відповідачем кредитнихкоштів, позивачем не доведено, що свідчить про не укладання кредитного договору на суму 69900,00 гривень. При цьому, факт здійснення ОСОБА_1 погашень заборгованості за кредитом, не можуть бути доказом визнання нею заборгованості чи використання кредиту. Позивач зазначає, що наданим ним сума кредиту складається з тіла кредиту, страхового платежу та переведених сум в погашення кредиту. Водночас, з виписки по рахунку неможливо встановити на погашення якої заборгованості були внесені кошти відповідачем, яка, в свою чергу, сплачувала кошти в рахунок погашення заборгованості яка існувала до оформлення вказаного у даному позові договору.

Відповідач вказує на нікчемність пункту 1.4.2. Генерального кредитного договору щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості та безпідставність нарахування за цим пунктом заборгованості в розмірі 75958, гривень.

Також відповідач зазначає, що позивач неодноразово, зокрема, 16.08.2024 року звертався до неї з досудовими вимогами, про погашення заборгованості, що є дією припинення строку кредитування, підставою для припинення нарахування відсотків за договором та нарахування їх за ст. 625 ЦК України. Однак, банк проігнорував ці вимоги закону й продовжив нараховувати відсотки за умовами договору, сума яких є непропорційно великою. Крім того, матеріали справи не містять розрахунку заборгованості, а надана суму виписка не може слугувати будь-яким доказом розрахунку виниклої заборгованості, а лише фіксує здійсненні за певний період часу операції по рахункам.

З урахуванням наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав їх недоведеності та зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених нею за кредитним договором з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитних заборгованості в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором.

16 березня 2026 року представник АТ «Ідея Банк» Заставна О.В. з допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначає на незгоду з доводами відповідача, викладеними у відзиві та вказує, що 07.06.2021 року між сторонами укладено Генеральний кредитний договір № ГКД-891932.1 від 07.06.2021 року. Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого Траншу, який надається Клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців.

17.12.2021 в рамках Кредитного договору було видано транш за номером № G02.10701.009166226 у розмірі 69900,00 грн. підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів, що наявні в матеріалах справи. Одночасно з видачею Траншу Відповідачу було надіслано Графік щомісячних платежів за Траншем. Власне волевиявлення на отримання Траншу за Кредитним договором відповідач висловила шляхом надсилання із власного Абонентського номера телефону СМС-повідомлення на номер НОМЕР_1 , що узгоджується із п. 1.8. Кредитного договору, за яким Позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». На підтвердження викладеного надається належним чином засвідчена копія Реєстру СМС-повідомлень за грудень 2021 року, під № 349 наявне СМС повідомлення Банку із проханням підтвердити власне волевиявлення на отримання Траншу, адресоване на абонентський номер телефону Відповідача та отриману від Відповідача відповідь із зазначеним у ній кодом, із раніше отриманого СМС-повідомлення Банку. Крім того,згідно з випискою та детального розрахунку по кредиту, відповідач здійснювала платежі спрямовані на погашення Кредитної заборгованості за Траншем, що фактично свідчить про визнання нею кредитної заборгованості та підтверджує отримання нею коштів відповідно до умов Кредитного договору.

Виписка по рахунку, відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним бухгалтерським документом та підтверджує видачу ОСОБА_1 кредиту, а також усі погашення по кредиту та їх зарахування.

Щодо нарахованої суми плати за обслуговування кредитної заборгованості, представник відповідача зазначає, що Кредитний договір укладено 07.06.2021 , тобто вже під час дії Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, що набрав чинності 10.06.2017. Отже, чинне на момент укладення Кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування умов про сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості. Між сторонами письмово було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України , створює презумпцію правомірності правочину. Наведене спростовує твердження відповідача стосовно нікчемності умов Кредитного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

У вимозі від 02.12.2025 заборгованість за Траншем виданим в рамках Кредитного договору становить 182911,01 грн. У позовній заяві, АТ «Ідея Банк» заявляє до стягнення такої ж суми, атому судження ОСОБА_1 про те, що Банк неправомірно здійснив нарахування відсотків після направлення вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань є маніпулятивними та абсолютно безпідставними. Розмір відсотків нарахований згідно з умовами договору, які узгоджені з відповідачем. Процентна ставка становить 19,5%, що складає 0,053% у день та не перевищує визначений в ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки - 1 %. Вказуючи на непропорційну суму нарахованих відсотків, відповідач посилається на законодавство, яке містить вимоги щодо несправедливого нарахування штрафних санкцій (пені, штрафів). Однак ,поняття відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за невиконання кредитних зобов`язань, не є тотожними.

Також безпідставними є доводи відповідача про відсутність розрахунку заборгованості та неотримання відповідачем смс-інформувань, оскільки такі доводи повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи наведене представник позивача просить ухвалити рішення про задоволення позовних вимог позовні вимоги АТ «Ідея Банк» .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, натомість в прохальній частині відзиву на позовну заяву зазначила, що просить розглянути справу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що 07 червня 2021 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року (далі кредитний договір). Укладення якого засвідчено особистими підписами ОСОБА_1 та уповноваженої особи банку.

Згідно з умовами п.1.1 кредитного договору банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та в строки (терміни), що передбачені цим договором та діючими Тарифами банку. Максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком траншами становить 300000 грн., включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів банком приймається за кожним траншем окремо та зобов`язання банку щодо надання траншів в рамках цього договору є відкличними.

Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого траншу, який надається клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п.1.2. кредитного договору).

Відповідно до п.1.4., п.п.1.4.1. кредитного договору, за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 10,0% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління банку, становить 9,5%, що разом із маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 19,5%. Банк повідомляє позичальника про зміну розміру процентної ставки, шляхом надсилання позичальнику нового графіку щомісячних платежів за траншем листом без внесення змін (доповнень) до договору не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Таке повідомлення вважається надісланим в день його відправлення на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі. Новий графік щомісячних платежів стає невід`ємною частиною цього договору.

В цьому пункті договору зазначено, що позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики.

Пунктом 1.5 кредитного договору передбачено, що в день надання чергового траншу позичальник укладає договір страхування від нещасного випадку або змінює дійсний договір страхування з урахуванням суми отриманого траншу та забезпечує оплату страхового платежу за рахунок коштів траншу в розмірі 15% від суми траншу. Підписанням цього договору позичальник надає згоду на укладення від імені та за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя, пролонгацію та/або зміну умов такого договору у зв`язку з отриманням чергового траншу та доручає і дає розпорядження банку переказувати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхових платежів, належних страховику, через транзитний рахунок банку.

Також 07.06.2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, з дотриманням вимог щодо їх укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

В рамках даного Генерального кредитного договору №ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року, 17.12.2021 року ОСОБА_1 видано транш №G02.10701.009166226 строком на 60 місяців на поточні потреби в сумі 69900,00 гривень, у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ «Ідея Банк», що підтверджується меморіальним ордером №6357665 від 17.12.2021 року.

Вказане узгоджується із п. 1.3. Кредитного договору, за яким у день надання Траншу Банк передає особисто Позичальнику або надсилає поштою рекомендованим листом, а Позичальник надає згоду на отримання у такий спосіб, Графіка щомісячних платежів за Траншем (далі «Графік щомісячних платежів» та не пізніше наступного банківського дня здійснює переказ Траншу з позичкового рахунку на банківський поточний рахунок Позичальника, надалі по тексту «БПР» за винятком коштів в сумі страхового платежу, які Банк за розпорядженням Позичальника переказує на рахунок страховика в порядку п. 1.5. Договору.

Власне волевиявлення на отримання Траншу за Кредитним договором відповідач висловила шляхом надсилання із власного Абонентського номера телефону СМС-повідомлення на номер НОМЕР_1 , що узгоджується із п. 1.8. Кредитного договору, за яким Позичальник заявляє про виконання Банком в повному обсязі вимог щодо інформування Позичальника, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», підтверджує своє волевиявлення щодо отримання Кредиту та укладає Кредитний договір в один із наступних способів, зокрема: шляхом скерування з Абонентського номера телефону, вказаного в Розділі 3 даного Договору, коду, отриманого за допомогою СМС-повідомлення згідно п.п. 4 п. 1.7., на номер 3553.

На підтвердження викладеного, представником позивача надано належним чином засвідчену копію Реєстру СМС - повідомлень за грудень 2021 року, оформленого на виконання Договору надання послуг №01/01122020, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Мобільни Маркетинг», згідно з яким обслуговується вище вказаний короткий номер 3553.

За порядковим №349 у надано Реєстрі СМС-повідомлень наявне СМС-повідомлення Банку, направлене 17.12.2021 року на номер 380936001073, текст повідомлення «Вам погоджено транш G02.10701.009166226 в рамках ГКД-891938.1 на суму 69900,00 гривень, з оплатою 3580,00 грн. щомісячно до 17 числа на рахунок НОМЕР_2 . Згодою отримати кредит частину траншу на карту «8460» 42366,17 грн. і частину траншу на погашення всіх готівкових кредитів в Банку на суму 18416,44 грн. є відправлення коду 6472 на номер 3533.

Відповідно до п. 1.9. Кредитного договору здійснення Позичальником операцій у порядку п. 1.8. цього Договору вважаються його згодою на отримання Траншу в рамках та на умовах цього Договору та кошти автоматично перераховуються на картковий рахунок Позичальника.

У графіку щомісячних платежів за траншем №G02.10701.009166226 до Генерального кредитного договору №ГКД-891938.1від 07.06.2021 року передбачено суму платежу за розрахунковий період, яким є один календарний місяць, в розмірі 59 щомісячних платежів по 3580,00 грн. та один останній платіж в сумі 3568,49 гривень. Також даним графіком передбачено щомісячну плату за обслуговування кредиту в розмірі 1747,50 гривень.

Відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 07.01.2000 року по 07.01.2026 року, 17.12.2021 року ОСОБА_1 видано кредит в сумі 69900,00 гривень.

Відповідно до ч. 1ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Вимоги щодо форми виписок з особових рахунків закріплені у п. 51, 52, 61 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в банках України».

Зокрема, це вимоги назви документа, дати складання, змісту та обсягу операцій, номера клієнтського рахунку, тощо.

Надана АТ «Ідея Банк» Виписка по рахунку ОСОБА_1 відповідає вимогам, закріпленим у п. 51, 52, 61 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в банках України», оскільки містить назву документа, дату складання, найменування банку та клієнта, дати та час операцій, деталі операцій, тощо.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Отже, позивач довів факт укладення кредитного договору, погодження умов кредитного договору та надання 17.12.2021 року на узгоджених сторонами умовах, транш за номером №G01.10701.009166226 у розмірі кредиту 69900,00 грн.

Посилання сторони відповідача на відсутність доказів укладення Генерального кредитного договору № ГКД-891938.1 від 17.12.2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів є безпідставними.

Такі посилання повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, згідно з якими ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та частково погашала заборгованість, що свідчить при визнання останньою правовідносин між нею та Банком.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

02.12.2025 року АТ «Ідея Банк» надіслало на адресу відповідача ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань вих. № 12.4.2/№G01.10701.009166226, в якій вимагав протягом тридцяти календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором та сплатити заборгованість за кредитом розмір якої станом на 02.12.2025 року складає 182911,01 гривень.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється (постанова Верховного Суду від 18 вересня 2020 року в справі № 916/4693/15)

З долучених до матеріалів справи розрахунку та Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №G01.10701.009166226, встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.01.2026 року, становить 182911,01 гривень, з яких: 62664,86 гривень основний борг (тіло кредиту); 44288,15 гривень - прострочені проценти; 75985,00 гривень прострочена плата за обслуговування кредиту.

Отже, після пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове погашення заборгованості, позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.

Також судом встановлено, що за умовами кредитного договору (п.1.4.1.) процентна ставка становить 19,5% річних, що складає 0,053% у день.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Отже, позивачем не порушено чинне законодавство щодо періоду нарахування відсотків та розміру відсоткової ставки за якими вони нараховуються

Вирішуючи наявний між сторонами спір щодо нарахування плати за обслуговування кредиту, суд виходить з наступного.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 1.4.2. встановлено, що за обслуговування кредитної заборгованості банком позичальник сплачує плату обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним Графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного Траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. Плата за обслуговування кредитної заборгованості сплачується Позичальником за отримання наступних послуг, які вчиняються Банком на користь Позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов`язань за Договором: - надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.

В кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна плата. Також АТ «Ідея Банк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.4.2 Генерального кредитного договору № ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року встановлено щомісячну плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення п. 1.4.2 Генерального кредитного договору № ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року про зобов`язання позичальника здійснювати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем плати за обслуговування кредиту, є безпідставними, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за цим нарахуванням в сумі 75958,00 гривень, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про зобов`язання АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених нею за кредитним договором з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитних заборгованості в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором.

Згідно з наданих суду розрахунків та виписки з рахунку, ОСОБА_1 було частково сплачено грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, з яких 6990,00 гривень банк зарахував у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (901,94 гривень 18.01.2022 року, 845,56 гривень 18.01.2022 року, 901,94 гривень 17.02.2022 року, 845,56 гривень 17.02.2022 року, 146,12 гривень 30.09.2023 року, 800,56 гривень 16.10.2023 року, 699,44 гривень 16.10.2023 року, 101,38 гривень 01.12.2023 року, 845,56 гривень 11.12.2023 року, 199,77 гривень 11.12.2023 року, 702,17 гривень 26.01.2024).

Враховуючи, що АТ «Ідея Банк» звернулось до суду із вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі (стягнення боргу за кредитним договором) й судом встановлено, що ОСОБА_2 має заборгованість перед позивачем, то в даному випадку, належним способом захисту прав є застосування наслідків недійсності правочину, шляхом зарахування фактично сплаченої плати за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 6990,00 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

З урахуванням викладених судом доводів, проаналізувавши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за траншем № G02.10701.009166226, виданим в рамках Генерального кредитного договору № ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року, яка підлягає стягненню на користь АТ «Ідея Банк» складає 99 963,01 гривень (62664,86 гривень (заборгованість за сумою кредиту) + 44288,15 гривень (заборгованість по відсоткам) 6990,00 гривень (сплачена відповідачем плата за обслуговування кредитної заборгованості за п. 1.4.2. Кредитного договору, який є нікчемним)).

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

Судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, скільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначені висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За звернення до суду з позовною заявою, відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 3328 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 4772488 від 15.01.2026 року.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Ідея Банк» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1818,79 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, заборгованість за траншем № G02.10701.009166226, виданим в рамках Генерального кредитного договору № ГКД-891938.1 від 07.06.2021 року в розмірі 99963,01 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1818,79 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський