Рішення № 138290504, 07.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/9/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Справа № 908/271/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» (вул. Грищенка Володимира, буд. 26, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 35802320)

до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 192 400 грн 59 коп.

за участю представників

від позивача: Клімченко М.Г., адвокат, ордер серія АР № 1287826 від 21.04.2026

від відповідача: Богославський В.А., адвокат, довіреність № 46 від 15.04.2026

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 119 394 грн 00 коп. основної заборгованості, 13 856 грн 25 коп. 3 % річних за період з 24.03.2022 по 03.02.2026, 59 150 грн 34 коп. втрат від інфляції за період березня 2022 по січень 2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/271/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/271/26. Присвоєно справі номер провадження 27/9/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

24.02.2026 Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» сформувало в системі «Електронний суд» (зареєстровано 25.02.2026 за вх. № 4239/08-08/26) відзив на позовну заяву, проти позову заперечив у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.03.2026 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30.03.2026.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкладено підготовчого провадження, судове засідання призначено на 15.04.2026.

13.04.2026 Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» сформувало в системі «Електронний суд» (зареєстровано 14.04.2026 за вх. № 8266/08-08/26) додаткові пояснення.

14.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» сформувало в системі «Електронний суд» (зареєстровано 14.04.2026 за вх. № 8287/08-08/26) клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якому останній повідомляє, що між сторонами у справі тривають переговори щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди (або досягнення домовленості про добровільне виконання зобов`язань), у зв`язку із чим сторони потребують додаткового часу для узгодження остаточних умов та підготовки тексту відповідних документів. Просить суд відкласти розгляд справи 908/271/26 з 15.04.2026 на іншу дату для надання сторонам часу для мирного врегулювання спору.

14.04.2026 Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» сформувало в системі «Електронний суд» (зареєстровано 14.04.2026 за вх. № 8306/08-08/26) клопотання, в якому останній з метою врегулювання питань між учасниками справи та забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, просить суд відкласти підготовче засідання в межах строків, передбачених ст. ст. 177, 181 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 29.04.2026.

21.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» в підсистемі «Електронний суд» сформована заява про заміну сторони у справі № 908/271/26 Господарського суду Запорізької області, у якій останній просить суд, відповідно до ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України та ст. 52 Господарського процесуального кодексу України та договору про відступлення прав вимоги № 3 від 16.04.2026, замінити первісного кредитора (позивача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» у справі № 908/271/26 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП».

29.04.2026 представники Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» прибули до приміщення Господарського суду Запорізької області у визначений час.

29.04.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» адвокатом Клімченко М.Г. подано до суду клопотання в порядку ст. 177 ч. 3 ГПК України, просить суд продовжити строк підготовчого провадження, з метою надання суду оригіналів договору про відступлення прав вимоги № 3 від 16.04.2026 та договору про надання правової допомоги № 06/23 від 03.04.2023. Також, просить суд не проводити фіксацію судового засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження до 03.06.2026 та відкладено підготовче засідання на 19.05.2026.

05.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» подано до суду повідомлення про відступлення права вимоги від 16.04.2026.

19.05.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в підсистемі «Електронний суд» сформована заява про закриття провадження в частині сплачених сум.

Ухвалою суду від 19.05.2026 замінено позивача у справі № 908/271/26 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41521948) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» (ідентифікаційний код юридичної особи 35802320), відкладено підготовче провадження та засідання суду призначено на 28.05.2026.

27.05.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в підсистемі «Електронний суд» сформована заява про залучення контр розрахунку відповідності передбаченої ст. 625 ЦК України.

27.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» в підсистемі «Електронний суд» сформовані додаткові пояснення у справі.

28.05.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі № 908/271/26 в частині позовних вимог, а саме стягнення основного боргу в сумі 119 394 грн 00 коп., у зв`язку із оплатою Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго».

28.05.2026 представник відповідача підтримує заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу сформоване в підсистемі «Електронний суд» 19.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» та Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про закриття провадження у справи в частині позовних вимог, закрито, в порядку ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 908/271/26 в частині позовних вимог стягнення з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 119 394,00 грн основного боргу за договором № 1091121 від 30.11.2021, у зв`язку із відсутністю предмету спору. Підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 09.06.2026.

09.06.2026 суд в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України заслухав вступне слово позивача та відповідача.

Суд в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України 09.06.2026 оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 07.07.2026 о 10 год. 20 хв.

Судове засідання 07.07.2026 проводилось за допомогою підсистеми «Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

09.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» підтримує позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях у справі від 27.05.2026. Зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», правонаступником якого за договором про відступлення права вимоги № 3 від 16.04.2026 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП», та Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» укладено Договору № 1091121 від 30.11.2021. Вказує, що згідно п. п. 1.1. вказаного Договору відповідач на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», повинен був виконати роботи з розробки проектної документації, а саме робочого проекту «Прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку на електроопорах в с. Велика Білозірка Кам`янко-Дніпровською району Запорізької області». Зазначає, що вартість робіт з проектування (п.2.1 Договору) склала 119 394,00 грн., які було сплачено Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в повному обсязі 29.12.2021 на підставі рахунку 6988 від 10.12.2021. Вказує на те, що відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Договору Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» зобов`язано було закінчити роботи та передати замовнику робочий проект 23.03.2022. Зазначає, що в порушення п.п. 1.4, 4.2 Договору вказаний проект не переданий Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» Товариству з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», також до звернення із позовом до суду відповідач не повернув отриманні грошові кошти Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в сумі 119 394,00 грн. Повідомляє, що 29.04.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» суму основного боргу в розмірі 119 394,00 грн, із зазначенням призначенням платежу: «Опл. осн. Боргу зг. дог. про відст.права вимоги №3 від 16.04.26 з ТОВ Гігабіт ЛЛС за дог. № 1091121 від 30.11.21, (пр. дер. Зак. Не пер) ПДВ 19899,00 ((3773))». Зазначає, що ухвалою суду 28.05.2026 закрито, в порядку ст. 231 ГПК України, провадження у справі в частині позовних вимог стягнення 119 394,00 грн основного боргу за договором № 1091121 від 30.11.2021, у зв`язку із відсутністю предмету спору. Враховуючи те, що відповідач безпідставно використовував грошові кошти позивача, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 3 % річних за період з 24.03.2022 по 03.02.2026 в сумі 13 856 грн 25 коп. та втрати від інфляції за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року в сумі 59 150 грн 34 коп.

07.07.2026 представник Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» зазначає, що об`єкт проектування за договором № 1091121 від 30.11.2021, знаходяться у с. Велика Білозерка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яке згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території (МінТОТ) № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Росйською Федерацією» та наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» є тимчасово окупованим з березня 2022 року, у зв`язку зі чим завершити виконання робіт з розробки проектної документації стало неможливим з причин, що не залежать від волі відповідача. Повідомляє, що 29.04.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» суму основного боргу в розмірі 119 394,00 грн, із зазначенням призначенням платежу: «Опл. осн. Боргу зг. дог. про відст.права вимоги №3 від 16.04.26 з ТОВ Гігабіт ЛЛС за дог. № 1091121 від 30.11.21, (пр. дер. Зак. Не пер) ПДВ 19899,00 ((3773))».

Відповідач не погоджується з нарахованим розміром відповідальності передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим просить залучити до матеріалів справи контрозрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах строку загальної позовної давності, відповідно до якого 3% річних складають 10 745 грн 46 коп за період з 04.02.2023 по 03.02.2026, а інфляційні втрати за період з січня 2023 року по січень 2026 року 32 132 грн 76 коп.

Також, в судовому засіданні 07.07.2026 представник відповідача зазначив, що при визначенні періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинна враховуватись дата отримання Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» вимоги про повернення коштів по договору вих. № 270623 від 27.06.2023. а саме 30.06.2023.

У судовому засіданні 07.07.2026, суд в порядку ст. 210 ГПК України дослідив докази у справі, на підставі ст. 217 ГПК України закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників позивача та відповідача дослідивши докази, суд згідно ст. 240 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», далі Замовник, та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (наразі - Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»), далі Виконавець, укладено договір № 1091121 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цими договорами, Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами, засобами за замовленням Замовника виконати роботи з розробки проектної документації, а саме робочого проекту «Прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку на електроопорах в с. Велика Білозірка Кам`янко-Дніпровською району Запорізької області» (далі роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2. Договорів визначено, що обсяг та вартість робіт вказується у договірній ціні (Додаток № 2), складеному Виконавцем, що є невід`ємною частиною договорів.

Згідно із п. 1.3. Договорів, результатом виконання робіт за цим договором є розроблена Виконавцем проектна документація, а саме робочий проект «Прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку на електроопорах в с. Велика Білозірка Кам`янко Дніпровською району Запорізької області».

У відповідності до п. 1.4. Договору, технічні умови (копія) (Додаток 1) є підставою для початку робіт. Виконавець приступає до виконання робіт протягом 2 робочих днів після надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у розмірі, зазначеному у п. 2.3. цих договорів. Строк закінчення виконання робіт: 23.03.2022.

Пунктом 2.1. Договорору визначено вартість робіт за договором разом з ПДВ становить 99 495 грн 00 коп., ПДВ (20%) 19 899 грн 00 коп. разом з ПДВ - 119 394 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунок між Замовником і Виконавцем по даному договору проводиться Замовником в національній валюті України шляхомперерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно із п. 2.3. Договору, розрахунки за цими договорами проводяться Замовником шляхом попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості робіт, зазначених у п. 2.1. цього договору, протягом 5 календарних днів після підписання договору.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання проектних робіт (Акт) (п. 3.1. Договорів).

У відповідності до п. 3.2. Договорів, Виконавець на протязі 3 робочих днів з моменту закінчення виконання робіт направляє Замовнику Акт. Датою отримання Замовником акту вважається: при направлені рекомендованим листом дата, вказана на фінансовому чеку почтового відділення, який підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (3 дні по місту, 5 днів по області); при направлені нарочним дата вручення Замовнику.

Умовами п. 3.6 Договори узгоджено, що якщо в процесі виконання робіт виявиться неможливість/недоцільність подальшого виконання робіт, Виконавець зобов`язаний негайно припинити роботи та довести до відома Замовника про припинення робіт. Питання про подальше виконання робіт вирішується Сторонами. У разі неможливості/недоцільності подальшого виконання робіт, Сторони здійснюють розрахунки за фактично виконані роботи з урахуванням здійсненої передоплати.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Виконавець зобов`язаний, зокрема, в обумовлений договорами строк виконати роботи і передати їх Замовнику в повному обсязі.

У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі Порушення договорів), сторона несе відповідальність, визначену цими договором та чинним законодавством України. Порушення договору є їх невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цих договору (п. 5.1. та п. 5.2. Договору).

Згідно із п. 6.2. Договору, Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договорів, обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Дія таких обставин може бути викликана, зокрема, непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання сторони (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо).

Сторона, що не можуть виконати зобов`язання за цими договорами унаслідок дії форс-мажору (обставин непереборної сили), повинна не пізніше ніж протягом 10-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Документ, який засвідчує настання форс-мажору (обставин непереборної сили) та строку його (їх) дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (п. 6.3. та п. 6.4. Договору).

Відповідно до п. 6.5 Договору, у разі коли строк дії форс-мажору (обставин непереборної сили) продовжується більше ніж 30-ть днів кожна із сторін у встановленому порядку має право розірвати цей Договір.

Пунктами п.п. 7.1, 7.2 Договору узгоджено, що усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Згідно із п. 9.1. Договору набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 21.06.2022 включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

29.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» сплатило Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» 119 394 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1595 від 29.12.2021 та випискою по рахунку за 29.12.2021, де вказано призначення платежу: «За розробку проектної документації Прокл.волоконно-оптичної лінії звязку на опорах ПЛ-6, згідно рах.6988 від 10.12.2021р.в т.ч. ПДВ 20% 19899,00 грн.».

30.06.2023 Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» вимогу про повернення коштів по договору за вих. № 270623 від 27.06.2023, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», у зв`язку із не виконання станом на 27.06.2023 роботи з розробки проектної документації за договором № 1091121 від 30.11.2021 та неповерненням коштів, вимагає повернути перераховані кошти у сумі 119 394 грн 00 коп. протягом 10 банківських днів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС». Також, повідомило відповідачу, що у випадку не повернення коштів Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» має право звернутись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів та стягнути інфляційні витрати та 3% річних, які становлять 30 953 грн 20 коп.

Оскільки, відповідач у справі - Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» не повернуло грошові кошти сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» за договором № 1091121 від 30.11.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» звернулось до суду 04.02.2026 з позовом про стягнення 119 394 грн 00 коп. основної заборгованості, 13 856 грн 25 коп. 3 % річних за період з 24.03.2022 по 03.02.2026, 59 150 грн 34 коп. втрат від інфляції за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року.

16.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», далі Первісний кредитор, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП», далі Новий кредитор, укладено договір про відступлення права вимоги № 3, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе права вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 1091121 від 30.11.2021 на виконання робіт з розробки робочого проекту «Прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку на електроопорах в с. Велика Білозірка Кам`янко - Дніпровською району Запорізької області» (Основний договір) укладеним між Первісним кредитором та акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) (Боржник) у розмірі 119 394,00 грн. (п. 1.1 Договору відступлення).

Згідно із п. 1.2 Договору відступлення Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань у сумі не меншій 119 394,00 грн.

Пунктом 1.3. Договору відступлення встановлено, що з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, Новий Кредитор замінює Первісного Кредитора в Основних договорах і набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог як за основним зобов`язанням так і похідними, штрафи, пені відшкодування втрат від знецінення грошових коштів, компенсації за неналежне виконання зобов`язань тощо) Кредитора за цими договорами. Разом з Правами Вимоги, до Нового кредитора переходять всі інші, пов`язані з ними права, в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржнику, право на звернення до суду, право на всі суми, які Новий Кредитор одержить від боржника на виконання його вимог, і інші, включаючи права, що забезпечують зобов`язання боржника.

Моментом переходу права власності вимоги є дата підписання цього договору (п.1.4. Договору відступлення).

Відповідно до п. 5.1 Договору відступлення набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором

Також, 16.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» складений акт прийому-передачі, відповідно якого Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги заборгованості у сумі 119 394,00 грн, яка виникла за договором № 1091121 від 30.11.2021 на виконання робіт з розробки робочого проекту «Прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку на електроопорах в с. Велика Білозірка Кам`янко - Дніпровською району Запорізької області» (Основний договір) укладеним між Первісним кредитором та акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) (Боржник) за договором про відступлення права вимоги № 3 від 16.04.2026. Також, в вказаному акті зазначено, акт є підставою для бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували па момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Згідно ч. 1ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, ст. 512 ЦК України передбачає випадки, в яких відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, тобто, матеріальному правовідношенні, при цьому за змістом даної статті правонаступництво та передання своїх прав кредитором іншій особі за правочином є окремими самостійними підставами заміни кредитора у зобов`язанні, що відрізняються як за умовами виникнення, так і їх оформленням та правовими наслідками; заміна боржника в зобов`язанні також є можливою як на підставі правочину (ст. 520 ЦК України), так і в силу спеціальних приписів закону (ст. ст. 104-109 ЦК України).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. При цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Ухвалою суду від 19.05.2026, замінено позивача у справі № 908/271/26 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» (вул. Шкільна, буд. 4, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код юридичної особи 41521948) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» (вул. Грищенка Володимира, буд. 26, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 35802320).

29.04.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» суму основного боргу в розмірі 119 394,00 грн, із зазначенням призначенням платежу: «Опл. осн. Боргу зг. дог. про відст.права вимоги №3 від 16.04.26 з ТОВ Гігабіт ЛЛС за дог. № 1091121 від 30.11.21, (пр. дер. Зак. Не пер) ПДВ 19899,00 ((3773))».

Враховуючи той факт, що на момент розгляду справи в суді предмет спору в частині позовних вимог стягнення з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 119 394,00 грн основного боргу за договором №1091121 від 30.11.2021 відсутній, ухвалою суду від 28.05.2026 провадження у справі № 908/271/26 у зазначеній частині позовних вимог закрито, на підставі ст. 231 ч. 1 п. 2 ГПК України.

За вказаних обставин, судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 3 % річних за період з 24.03.2022 по 03.02.2026 в сумі 13 856 грн 25 коп. та втрат від інфляції за період березня 2022 року по січень 2026 року в сумі 59 150 грн 34 коп.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 847 ЦК України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1.4. Договору, технічні умови (копія) (Додаток 1) є підставою для початку робіт. Виконавець приступає до виконання робіт протягом 2 робочих днів після надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у розмірі, зазначеному у п. 2.3. цих договорів. Строк закінчення виконання робіт: 23.03.2022.

Матеріали справи свідчать, що 29.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» сплатило Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» 119 394 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1595 від 29.12.2021 та випискою по рахунку за 29.12.2021, де вказано призначення платежу: «За розробку проектної документації Прокл.волоконно-оптичної лінії звязку на опорахПЛ-6, згідно рах.6988 від 10.12.2021р.в т.ч. ПДВ 20% 19899,00 грн.».

Отже відповідно до умов договору № 1091121 від 30.11.2021 відповідач повинен був надати послуги до 23.03.2022 включно.

Отже, відбулось прострочення виконання зобов`язання відповідачем за договором № 1091121 від 30.11.2021.

Умовами п. 3.6 Договори узгоджено, що якщо в процесі виконання робіт виявиться неможливість/недоцільність подальшого виконання робіт, Виконавець зобов`язаний негайно припинити роботи та довести до відома Замовника про припинення робіт. Питання про подальше виконання робіт вирішується Сторонами. У разі неможливості/недоцільності подальшого виконання робіт, Сторони здійснюють розрахунки за фактично виконані роботи з урахуванням здійсненої передоплати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що об`єкт проектування за договором № 1091121 від 30.11.2021, знаходяться у с. Велика Білозерка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яке згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території (МінТОТ) № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Росйською Федерацією» та наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» є тимчасово окупованим з березня 2022 року, у зв`язку зі чим завершити виконання робіт з розробки проектної документації стало неможливим з причин, що не залежать від волі відповідача.

Отже з березня 2022 року відповідач усвідомлюючи, що виконання договору № 1091121 від 30.11.2021 у визначені строки неможливо, в супереч ст. 847 ЦК України та п. 3.6 Договору не повідомив про припинення робіт, не вирішив питання щодо взаєморозрахунків між сторонами та повернення грошових коштів Замовнику до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС» із позовом до суду.

Згідно із п. 9.1. Договору набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 21.06.2022 включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

29.04.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» суму основного боргу в розмірі 119 394,00 грн, із зазначенням призначенням платежу: «Опл. осн. Боргу зг. дог. про відст.права вимоги №3 від 16.04.26 з ТОВ Гігабіт ЛЛС за дог. № 1091121 від 30.11.21, (пр. дер. Зак. Не пер) ПДВ 19899,00 ((3773))».

Як встановлено судом відповідачем у визначений договором строк зобов`язання з надання послуг виконано не було, грошові кошти сплачені Замовником повернути лише 29.04.2026.

Приписами ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем повернення грошових коштів за договором № 1091121 від 30.11.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних і інфляційних втрат, заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до розрахунку позивача за неналежне виконання Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» зобов`язань щодо повернення грошових коштів сплачених за договором № 1091121 від 30.11.2021, сума інфляційних втрат становить 59 150 грн 34 коп. за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року, а сума 3 % річних за період з 24.03.2022 по 03.02.2026 - 13 856 грн 25 коп.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що вказаний розрахунок виконаний правильно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних на суму 13 856 грн 25 коп. та інфляційних втрат в сумі 59 150 грн 34 коп.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

З огляду на викладене, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача у справі - Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», що 3% річних та інфляційні втрати повинні нараховуватись в межах строку загальної позовної давності слід зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат нарахованих за період з квітня 2022 року по грудень 2025 року, та трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.03.2022 по 03.02.2026, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Суд зазначає, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно ч. 1 п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судового збору в сумі 2 065 грн 19 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 3892 від 04.02.2026 за письмовою заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГАБІТ ЛЛС», враховуючи, що саме останнім був сплачений судовий збір при зверненні із позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 42, 52, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» до Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» (вул. Грищенка Володимира, буд. 26, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 35802320) 3 % річних на суму 13 856 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 25 коп. та інфляційних втрат в сумі 59 150 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят) грн 34 коп., судовий збір в сумі 1 262 (одна тисяча двісті шістдесят дві) грн 81 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 17.07.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.