Рішення № 138290045, 07.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026м. ДніпроСправа № 904/5683/25За позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство "національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Ільєнко Д.Ю.

Представники:

від позивача: Вагнер Д.В.;

від відповідача: Васільєв В.О.;

від третьої особи: Пясецький Д.В.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" в якому просить суд стягнути заборгованість за договором про відступлення права вимоги № 2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023 у розмірі 7 487 587, 17 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 5 883 072, 62 грн, 3% річних у розмірі 361 204, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 243 310, 01 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5683/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

22.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 03.11.2025 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 03.11.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2025.

10.11.2025 від Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" надійшла відповідь на відзив.

17.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5683/25 до набрання законної сили рішення у справі № 904/5119/20.

В судове засідання 01.12.2025 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 01.12.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2025.

23.12.2025 від Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження.

24.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшли заперечення на заперечення позивача на клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5683/25 до набрання законної сили рішення у справі № 160/326/24 за позовом ТОВ Дніпропетровськгаз збут до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

В судове засідання 25.12.2025 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 29.12.2025 зупинено провадження у справі № 904/5683/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5119/20, в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" від 24.12.2025 про зупинення провадження у справі № 904/5683/25 до набрання законної сили рішення у справі № 160/326/24 за позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відмовлено.

Відповідно до листа від 29.01.2026 № 904/5683/25/2888/26 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 справа № 904/5683/25 була направлена до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2026 апеляційну скаргу Акцірнерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2025 скасовано. Справу № 904/5683/25 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

13.03.2026 справа № 904/5683/25 повернулась на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 18.03.2026 провадження у справі № 904/5683/25 поновлено з 18.03.2026 призначено підготовче засідання на 30.03.2026

27.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

В судове засідання 30.03.2026 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 розгляд підготовчого засідання відкладено в межах розумного строку до 04.05.2026. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та зобов`язано надати письмові пояснення по суті спору, підтвердженні належними доказами.

14.04.2026 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 29.04.2026 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

30.04.2026 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.05.2026 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення розгляду справи. В запереченнях третя особа зазначає, що при розгляді питання про зупинення провадження через подання іншого позову про визнання правочину недійсним має бути застосована презумпція правомірності правочину. Крім того, позивачем повідомлено суд про всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та надано всі докази, які підтверджують такі обставини. Жоден із вищенаведених доказів в межах поточної справи Відповідачем не оспорюється, доказів протилежного не надає. З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання про зупинення просить відмовити.

В судове засідання 04.05.2026 з`явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення у справі. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 04.05.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" про зупинення розгляду справи відмовлено. Заяву Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/5683/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 02.06.2026.

20.05.2026 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 02.06.2026 з`явились повноважні представники сторін. Третя особа явку повноважного представника не забезпечила. Представник третьої особи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 02.06.2026 оголошено перерву до 07.07.2026.

В судове засідання 07.07.2026 з`явились повноважні представники сторін та третьої особи.

В ході судового засідання 07.07.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.07.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» укладено договір про відступлення права вимоги № 2023-18-504/2309000039 на суму 5 883 072, 62 грн. З 15.09.2023 АТ «Укртрансгаз» набуло право вимагати від ТОВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ погашення (сплати) частини основного боргу, який виник за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н (укладеного між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ») на підставі акта приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542, 11 грн, у розмірі 5 883 072, 62 грн. Позивач вказує на порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині сплати перед АТ «Укртрансгаз» заборгованості на суму 5 883 072, 62 грн, що виникло за договором про відступлення права вимоги, відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивачем нараховано 3 % річних від простроченої суми у розмірі 361 204, 54 грн за період з 15.09.2023 по 01.10.2025 та інфляційні втрати в сумі 1 243 310, 01 грн за період з жовтня 2023 по серпень 2025.

Позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18- 504 від 14.09.2023 в судовому порядку нечинним не визнано. Тому, договір про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18-504 від 14.09.2023 в силу ст. 204 ЦК України є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом, а тому, в силу ст. ст. 11, 514, 509, 526 ЦК України є таким, за яким у відповідача виникло грошове зобов`язання перед АТ «Укртрансгаз» на суму 5 883 072, 62 грн.

Позивач вказує на те, що договір про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18-504 від 14.09.2023 не є предметом врегулювання відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», оскільки грошове зобов`язання відповідача, що виникло перед АТ «Укртрансгаз» за договором відступлення права вимоги не визначено у вказаному Законі. Відповідач у відзиві на позовну заяву та доданих до нього документах не спростовує того факту, що мав заборгованість перед АТ «НАК «Нафтогаз України» та така заборгованість, як станом на момент підписання договору про відступлення, так і на момент подання позовної заяви у цій справі, є непогашеною. Позивач наголошує на тому, що окрім включення учасника до реєстру для врегулювання заборгованості на підставі вказаного Закону, є також обов`язковою умовою укладення між сторонами розрахунку договору про організацію взаєморозрахунків із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України. Між сторонами відсутній договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов`язань). Таким чином, зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» зі сплати заборгованості припинені не були, а отже останнє мало всі правові підстав для відступлення права вимоги боргу.

Позивач посилається на те, що за договором про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18- 504 АТ «Укртрансгаз» отримало право на стягнення заборгованості з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за зобов`язанням, виконання якого було прострочено ще у 2019 році. Відповідно до якого, АТ «НАК «Нафтогаз України» підтвердило АТ «Укртрансгаз» дійсність права, що передається (відступається), а також, що вказане право не передане (не відступлене, іншим чином не відчужене) повністю або в частині жодній третій особі та не обтяжене будь-яким чином. Враховуючи те, що АТ «Укртрансгаз» набуло права вимагати сплату частини боргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу № 18-504-Н, із правом нарахування і отримання неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань за прострочення сплати боржником основного боргу на користь нового кредитора за період після укладення договору, позивач має право вимагати його виконання у будь який час і саме в обсязі переданих прав, враховуючи нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на таку заборгованість за весь час прострочення, а саме з 15.09.2023.

Позивач зазначає, що станом на сьогоднішній день між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та АТ «НАК «Нафтогаз України» не вчинено жодних юридично значимих дій спрямованих на врегулювання заборгованості у визначений Законом України № 1639 спосіб, а саме не укладено договір про організацію взаєморозрахунків. Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо того, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія. Позивач не надає до матеріалів справи № 904/5683/25 будь-яких доказів, що свідчать про виконання умов Закону № 1639 зокрема не надає договір про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, грошове зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз Збут» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» зі сплати заборгованості, внаслідок прийняття Закону № 1639, припинені не були, а отже останнє мало всі правові підстав для відступлення права вимоги боргу. Припущення відповідача про те, що за насідками таких розрахунків у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» відпадає обов`язок сплачувати АТ «Нафтогаз України» 2 044 838 465, 98 грн є нікчемними.

Позивач зазначає, що посилання на ст. 515 ЦК України є безпідставним, адже вказана норма не допускає заміну кредитора лише коли таке зобов`язання нерозривно пов`язана із особою кредитора зокрема у чітко визначених зобов`язаннях - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, тобто положення статті 515 ЦК України застосовуються виключно до зобов`язань особистого характеру і не поширюються на грошові зобов`язання. Норми Закону № 1639 не регулюють питання відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, а тому посилання на норми ст. 515 ЦК України є помилковим, адже Закон не містить заборони на заміну кредитора у таких правовідносинах, а особисті відносини та зобов`язання пов`язані із особою кредитора не регулює взагалі.

Узагальнена позиція відповідача

Заперечуючи заявлені позовні вимоги, відповідач вказує на те, що заявлена в позові основна сума заборгованості в розмірі 5 883 072, 62 грн, яка відступлена за договором про відступлення права вимоги від 14.09.2023 №2023-18-504/2309000039 є предметом позову у справі № 904/5119/20 за позовом АТ «НАК Нафтогаз України» до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення коштів за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 року №18-504-Н. Згідно з яким АТ «НАК Нафтогаз України» заявлено стягнення з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 2 044 838 465,98 грн за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 року №18-504-Н за період з червня 2019 року по липень 2020 року. Заборгованість ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» виникла не через несумлінне виконання обов`язків по договору і є проявом системної проблеми на ринку природного газу, яка виникла виключно внаслідок дій компетентних органів держави. На виконання вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" ТОВ ««Дніпропетровськгаз збут» (заявою від 06.05.2002 р. №497-Сл-3225-0522) надало до НКРЕКП підтверджений суб`єктом аудиторської діяльності розрахунок заборгованості побутових споживачів, яка виникла внаслідок вищезазначених рішень держави і підлягає врегулюванню/ списанню на умовах Закону на загальну суму 2 044 838 465, 98 гривень, а саме має бути компенсована АТ «НАК Нафтогаз України» за рахунок надходжень до спеціального фонду державного бюджету. Вказана заборгованість ТОВ ««Дніпропетровськгаз збут»» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», яка утворилась за рахунок заборгованості побутових споживачів, в тому числі за договором №18-504-Н та включає період постачання червень 2019 року, тобто дана сума, яка відступлена за договором відступлення права вимоги від 14.09.2023 є частиною заборгованості, яка підлягає врегулюванню згідно Закону. Постановою НКРЕКП від 06.09.2022 року № 1081 відповідача включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Таким чином, весь обсяг придбаного природного газу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»» у АТ «НАК «Нафтогаз України» згідно договору № 18-504-Н, за виключенням заборгованості, яка виникла виключно внаслідок втручання держави в функціонування ринку природного газу фактично є сплаченим у повному обсязі. Невиконання НКРЕКП вимог ст.3 Закону №1639-ІХ, пп.3 п. 8 Порядку та не прийняття постанов про затвердження розрахунків, що є бездіяльністю НКРЕКП через яку порушується право ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на проведення взаєморозрахунків в установленому законодавством порядку, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в січні 2024 року вимушене було звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідач не погоджується зі наданими позивачем розрахунками 3 % річних та інфляційних втрат та вказує на те, що позивачем для настання кінцевого строку для повернення грошових коштів неправильно визначено дату 14.09.2023 (дату укладення договору про відступлення права вимоги), оскільки після укладання договору про відступлення права вимоги, позивачем направлено заяву від 12.10.2023 № 1001ВИХ-23-8045 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яка була визнана недійсною у справі № 910/16746/23, а у червні 2025 року направлено вимогу про перерахування 5 883 072, 62 грн, яка отримана відповідачем 25.06.2025.

Відповідач акцентує на тому, що з укладеного договору про відступлення права вимоги вбачається, що первісний кредитор передав право вимоги частини зобов`язання за яким первісний кредитор та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» нерозривно пов`язані між собою як учасники ринку взаєморозрахунків за насідками яких у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не виникає обов`язку оплати перед АТ «Нафтогаз України», а останній позбавляється права стягнення відповідних сум, так як отримає зазначені кошти з державного бюджету. За договором про відступлення права вимоги АТ «НАК Нафтогаз України» відступив право вимоги АТ «Укртрансгаз» за зобов`язанням, яке нерозривно пов`язаних з особою кредитора, що суперечить положенням ст. 515 ЦК України.

Позиція третьої особи викладена у письмових поясненнях

Третя особа щодо заявлених позовних вимог вказує на те, що враховуючи укладення між позивачем та третьою особою договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні за договором на суму 5 883 072, 62 грн, та відповідно третя особа, в цій частині втратила право вимоги вказаних коштів з відповідача. Отже, правовідносини між відповідачем та третьою особою в частині зазначеної суми відступленої вимоги припинилися, тоді як права кредитора у вищезазначеному зобов`язанні набув позивач і вказане право не є припиненими на поточний час. Станом на дату укладання договору відступлення права вимоги, відповідач не був боржником перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 року № 18-504-Н, оскільки зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» зі сплати коштів на користь НАК «Нафтогаз України» має виконуватися державою. Третя особа зазначає, що відповідачем фактично визнано, що за Законом № 1639 врегулювання заборгованості ще не проведено з незалежних від відповідача причин, в тому числі між сторонами не укладалися договори про організацію взаєморозрахунків. Третя особа зазначає, що регулювання заборгованості в рамках Закону № 1639 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для позивача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості. Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що не може перевищувати підтверджену його сторонами заборгованість. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру. Обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається у договорі взаєморозрахунків встановлюється рішенням НКРЕКП та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що вся сума заборгованості відповідача перед НАК «Нафтогаз України» за актом від 30.06.2019 на загальну суму 56 302 542, 11 грн (до якої входить сума відступних вимог в розмірі 5 883 072,62 грн) має бути компенсована саме з державного бюджету. Матеріали справи не містять також будь яких рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення та договору про організацію взаєморозрахунків. Таким чином, матеріалами судової справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед НАК «Нафтогаз України», яка була відступлена за спірним договором відступлення права вимоги, станом на момент його укладення, не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків такої заборгованості або її реструктуризації). Третя особа зазначає, що за відсутності будь-які рішення судів про визнання недійсним спірного договору відступлення права вимоги, то такий договір є правомірним.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

05.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» укладено договір купівлі-продажу природного газу № 18-504-Н.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов`язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що приймання-передачі природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача в період листопад 2018 липень 2020 природний газ на загальну суму 6 833 124 575, 38 грн, в тому числі у червні 2019 року на суму 56 302 542,11 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, що наявний в матеріалах справи.

Таким чином, за поставку в червні 2019 року ТОВ «Дніпропетровскгаз збут» мало остаточно розрахуватись з НАК «Нафтогаз України» по 25.07.2019 року (включно).

Однак, відповідачем фактично сплачено на користь НАК «Нафтогаз України» заборгованість у розмірі 12 875 992, 50 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, станом на 13.09.2023.

14.09.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (позивач, новий кредитор) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 2023-18-504/2309000039.

Згідно з пунктом 1.1. договору, первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає право вимоги до боржника первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ, а саме право вимагати погашення (сплати) частини основного боргу, який виник за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н на підставі акта приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542,11 грн.

Заборгованість, що відступається за договором не включає в себе неустойку (штраф, пеню), проценти річних та інфляційні втрати, що нараховані первісним кредитором або підлягають нарахуванню у зв`язку з простроченням сплати основного боргу за період до укладення договору.

До нового кредитора переходять всі права щодо частини основного боргу, право вимоги щодо якої відступається згідно з цим пунктом договору, за договором купівлі-продажу природного газу № 18-504-Н від 05.11.2018, включаючи право нарахування і отримання неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань за прострочення сплати боржником основного боргу на користь нового кредитора за період після укладення договору.

Пунктом 1.2. договору, передбачено, що одночасно з відступленням первісним кредитором права вимоги відповідно до пункту 1.1 договору новий кредитор набуває права, пов`язані з фактом переходу права вимоги, включаючи права бути позивачем в судах, стягувачем у виконавчому провадженні, кредитором у справах про банкрутство боржника тощо.

Відповідно до п. 1.3. договору, сторони погодились, що відступлення права вимоги відбувається і новий кредитор набуває права вимоги з дати набрання чинності договором згідно з пунктом 7.1 договору.

Пунктом 1.4 договору, первісний кредитор підтверджує новому кредитору дійсність права, що передається (відступається), а також, що вказане право не передане (не відступлене, іншим чином не відчужене) повністю або в частині жодній третій особі та не обтяжене будь-яким чином, але не відповідає за невиконання (неналежне виконання) боржником своїх обов`язків.

Ціна відступлення права вимоги за цим договором становить 5 883 072, 62 грн (пунктом 2.1. договору).

Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору ціну відступлення права вимоги шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок первісного кредитора протягом 10 робочих днів з дати набрання чинності договором згідно з пунктом 7.1 Договору (пунктом 2.2. договору).

Відповідно до п.3.1 договору, визначено обов`язок первісного кредитора за договором, у день підписання договору за актом приймання-передачі документів передати новому кредитору документи, які підтверджують право, що передається (належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н, акта приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542,11 грн тощо), та інформацію, яка є важливою для його здійснення.

Протягом 5 робочих днів з дати укладення договору письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги та протягом 10 робочих днів з дати укладання договору надати новому кредитору належним чином засвідчену копію такого повідомлення із доказами його надсилання засобами поштового зв`язку (пункт 3.1.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (пункт 7.1. договору).

Договір діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором в повному обсязі (пункт 7.2 договору).

На виконання договору, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передало, а Акціонерне товариство Укртрансгаз прийняло наступні документи договір купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н; додаткові угоди №, № 1-26 до договору; акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542,11 грн; акт звіряння розрахунків між ТОВ Дніпропетровськгаз Збут та НАК Нафтогаз України станом на 08.11.2022, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 14.09.2023.

АТ «Укртрансгаз» сплатило на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» ціну відступлення права у сумі 5 883 072, 62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16441 від 29.09.2023.

15.09.2023 АТ «НАК «Нафтогаз України» листом № 39/9-1787-23 повідомила про відступлення права вимоги, що підтверджується описом вкладення № 0100111090534 до цінного листа.

АТ «НАК «Нафтогаз України» листом від 18.09.2023 повідомило АТ «Укртрансгаз» про те, що ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» повідомлений про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н.

Як зазначає позивач, 15.09.2023 АТ «Укртрансгаз» набуло право вимагати від ТОВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ погашення (сплати) частини основного боргу, який виник за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н на підставі акта приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542,11 грн.

Однак, ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ" не виконало своє зобов`язання перед АТ «Укртрансгаз» щодо сплати заборгованості у розмірі 5 883 072,62 грн, що виникло за договором про відступлення права вимоги, відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н.

Позивачем надіслано відповідачу претензію № 1001ВИХ-25- 3079 від 27.05.2025 щодо погашення зазначеної заборгованості до договору. Вказана претензія залишена без задоволення, про що свідчить відповідь відповідача № 497007.2-Сл-649-0725 від 23.07.2025.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивачем нараховано 3 % річних від простроченої суми у розмірі 361 204, 54 грн за період з 15.09.2023 по 01.10.2025 та інфляційні втрати в сумі 1 243 310, 01 грн за період з жовтня 2023 по серпень 2025.

Доказів погашення вказаної заборгованості на час розгляду справи суду не надано.

Вказані обставини і стали підставою для виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відступило право вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н на користь Акціонерним товариством «Укртрансгаз» згідно з укладеним сторонами договором № 2023-18-504/2309000039 від 14.09.2023.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Таким чином, за поставку природного газу в червні 2019 року ТОВ «Дніпропетровскгаз збут» мало остаточно розрахуватись з НАК «Нафтогаз України» по 25.07.2019 року (включно).

Згідно з п.1.3 договору про відступлення права вимоги, сторони погодились, що новий кредитор набуває права вимоги з дати набрання чинності договором згідно з пунктом 7.1 договору.

Пунктом 7.1 договору, визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Договір про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18-504 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін 14.09.2023.

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повідомлено про укладання договору відступлення права вимоги, ще заявою АТ «Укртрансгаз» №1001ВИХ-23-8045 від 12.10.2023 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 5 883 072,62 грн.

З 15.09.2023 АТ «Укртрансгаз» набуло право вимагати від ТОВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ погашення (сплати) частини основного боргу, який виник за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-504-Н на підставі акта приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 56 302 542, 11 грн.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 883 072,62 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у загальній сумі 361 204, 54 грн за період з 15.09.2023 по 01.10.2025 та інфляційні втрати у розмірі 1 243 310, 01 грн за період з жовтня 2023 по серпень 2025.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки здійснено арифметично правильно.

Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 361 204, 54 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 243 310, 01 грн.

Щодо заперечень відповідача, що заборгованість ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» перед НАК Нафтогаз України» в сумі 2 044 838 465,98 грн, яка включає в себе суму відступлену за договором відступлення права вимоги підлягає врегулюванню виключно згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639, а саме має бути компенсована за рахунок надходжень до спеціального фонду державного бюджету і не будь-яким жодним іншим чином, в тому числі шляхом відступлення вимог.

Відповідач вважає, що станом на дату укладання договору відступлення права вимоги, останній не був боржником перед НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 року № 18-504-Н, оскільки зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» зі сплати коштів на користь НАК «Нафтогаз України» має виконуватися державою.

Вказаний Закон, визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону, заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, в тому числі, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.

Відповідно до абзаців 2 та 3 статті 1 Закону, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Частиною 1 статті 4 Закону № визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актами Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року.

У свою чергу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру (частина 2 статті 4 Закону).

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону, взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Таким чином, врегулювання заборгованості в рамках Закону для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для позивача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону, взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/ або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Тобто, договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що не може перевищувати підтверджену його сторонами заборгованість.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру (частина 2 ст. 4 Закону).

Згідно п. 8 постанови КМУ від 12.10.22 №1179 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", та проведення відповідних взаєморозрахунків» для проведення взаєморозрахунків їх учасники (крім одержувачів бюджетних коштів) в установленому законодавством порядку відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки. Одержувачі бюджетних коштів з цією ж метою відкривають в органах Казначейства бюджетні рахунки та подають Міненерго: договір про організацію взаєморозрахунків; копію акта (актів) звіряння заборгованості та/або грошових зобов`язань, складеного (складених) за формою згідно з додатком 3 із зазначенням суми заборгованості та/або грошових зобов`язань (без урахування розміру зобов`язань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість та/або грошові зобов`язання) станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків; копії рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення, визначених частиною другою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

Таким чином, обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається у договорі взаєморозрахунків встановлюється рішенням НКРЕКП та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що вся сума заборгованості відповідача перед НАК «Нафтогаз України» за актом від 30.06.2019 на загальну суму 56 302 542,11 грн (до якої входить сума відступних вимог в розмірі 5 883 072,62 грн) має бути компенсована саме з державного бюджету.

Матеріали справи не містять будь-яких рішень НКРЕКП про затвердження розрахунків/обсягів перевищення та договору про організацію взаєморозрахунків.

Постановою Верховного суду від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію, щодо припинення зобов`язань в рамках Закону, та зазначив зокрема наступне:

« 74. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.

75. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону).

76. Обставин укладення Товариством договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, суди попередніх інстанцій не встановили, відповідно і підстави припинення спірних правовідносин між сторонами відсутні. А тому доводи скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі є необґрунтованими».

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед НАК «Нафтогаз України», яка була відступлена за спірним договором відступлення права вимоги, станом на момент його укладення, не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався. Відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків такої заборгованості або її реструктуризації.

Суд зазначає, що сам факт включення відповідача до реєстру не призводить до врегулювання заборгованості відповідача перед НАК «Нафтогаз України».

Заборгованість відповідача, станом на дату укладення спірного договору відступлення права вимоги, могла вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно ст. 4 Закону та реструктуризації залишків заборгованості згідно зі ст. 5 Закону, факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом (включення до Реєстру) без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій не можуть свідчити про відсутність у відповідача такої заборгованості, станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги.

Щодо посилань відповідача на норми ст. 515 Цивільного кодексу України, яка передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 515 Цивільного кодексу України, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналіз вищевказаної статті вказує на те, що не допускає заміну кредитора лише коли таке зобов`язання нерозривно пов`язана із особою кредитора, зокрема, у чітко визначених зобов`язаннях - відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, тобто положення статті 515 ЦК України застосовуються виключно до зобов`язань особистого характеру і не поширюються на грошові зобов`язання.

Суд зазначає, що Закон № 1639 не містить заборони на заміну кредитора у таких правовідносинах, а особисті відносини та зобов`язання пов`язані із особою кредитора не регулює взагалі.

Заборгованість відповідача є дійсним та чинним грошовим зобов`язанням, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу природного газу і не припинене у встановленому законом порядку.

Договір про відступлення права вимоги № 2309000039/2023-18-504 від 14.09.2023 в силу ст. 204 ЦК України є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом, а тому, в силу ст. ст. 11, 514, 509, 526 ЦК України є таким, за яким у відповідача виникло грошове зобов`язання перед АТ «Укртрансгаз» сплати заборгованості у розмірі 5 883 072, 62 грн.

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 89 851, 05 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Липинського В`ячеслава, буд. 18, офіс 305, код ЄДРПОУ 39572642) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) основну заборгованість у розмірі 5 883 072, 62 грн, 3 % річних у розмірі 361 204, 54 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 243 310, 01 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 89 851, 05 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 17.07.2026

Суддя В.І. Ярошенко