Ухвала суду № 138289983, 17.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17 липня 2026 року Справа № 903/559/26 за позовом: Приватного підприємства "Ажур", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині Лакітки", м. Луцьк

про стягнення 38 100,00 грн

Суддя Шум М.С.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

встановив: Приватне підприємство "Ажур" в позовній заяві від 12.06.2026 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині Лакітки" заборгованість за поставлений товар у розмірі 38 100,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу, які становлять 5 000,00 грн та судовий збір, який складає 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.07.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій позивач просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, внаслідок задоволення відповідачем позовних вимог на суму 38 100,00 грн після звернення до суду із даним позовом, стягнути з відповідача 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана заява мотивована тим, що позивач не підтримує вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після відкриття провадження у даній справі, тому, як вказує позивач, на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України судові витрати (судовий збір та правнича допомога) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як вбачається з поданої заяви позивача, відповідачем після звернення позивача до суду з вказаним позовом, було сплачено суму 38 100,00 грн, що підтверджується долученою до заяви платіжною інструкцією №898 від 24.06.2026, а тому, у зв`язку з відсутністю спору, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як передбачено в ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, згідно з платіжною інструкцією №589 від 12.06.2026, яка додана до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки спір у справі виник саме з вини відповідача, а сплата відповідачем суми позовних вимог відбулась вже після звернення позивача до суду з вказаним позовом, суд вбачає підстави для покладення судового збору у розмірі 2 662,40 грн на відповідача.

Також позивач при зверненні до суду з позовом та в заяві про закриття провадження у справі просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі врегульовані статтею 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору.

У вказаній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке: "(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; (2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; (3) у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі".

Зі змісту постанови об`єднаної палати від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 вбачається, що норми ч. 3 ст. 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору. Для визначення того, чи підлягає у цьому конкретному випадку застосуванню норма ч. 3 ст. 130 ГПК України, необхідно порівняти обставини, встановлені у межах цієї справи, із ключовими елементами, зазначеними у нормі права. Лише у разі співпадіння всіх елементів у їх сукупності можна дійти висновку, що норма підлягає застосуванню. Оскільки у цій справі відсутня заява позивача про відмову від позову, то очевидно, що застосування першого речення ч. 3 ст. 130 ГПК України виключається. Буквальний аналіз другого речення ч. 3 ст. 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Між тим об`єднана палата звернула увагу, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні ч. 3 ст. 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення. Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи. Вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Таким чином, оскільки позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору внаслідок задоволення відповідачем заявлених позивачем позовних вимог на суму 38 100,00 грн, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Правову допомогу позивачу у Господарському суді Волинської області надано адвокатом Полетилом Павлом Сергійовичем, повноваження якого підтверджуються ордером серії АС №1191205 від 12.06.2026.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи долучено: розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, який міститься у позовній заяві; копію договору про надання правничої допомоги №1/09-06-2026 від 09.06.2026, який укладений з адвокатом Полетилом П.С.; рахунок №1/09/06/2026 від 09.06.2026 на суму 5 000,00 грн; платіжну інструкцію №588 від 10.06.2026 на суму 5 000,00 грн; акт прийому-передачі послуг про надання правничої допомоги від 07.07.2026 на суму 5 000,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі послуг про надання правничої допомоги від 07.07.2026 вбачається, що адвокатом надано позивачу наступні види послуг: 09.06.2026 аналіз наданих документів ПП «Ажур», підготовка правової позиції, підготовка та укладення договору про надання правничої допомоги №1/09-06-2026 від 09.06.2026; 10.06.2026-11.06.2026 підготовка позовної заяви та подача до Господарського суду Волинської області; 07.07.2026 підготовка клопотання про закриття провадження та стягнення судових витрат; 07.07.2026 укладення акту прийому-передачі. Послуги адвоката оплачені клієнтом в сумі 5 000,00 грн згідно платіжної інструкції №588 від 10.06.2026.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Згідно із ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем не було подано заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши докази, додані до позову, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та беручи до уваги, що відповідачем не було подано заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката, суд вважає, що заявлені витрати в сумі 5 000,00 грн є обґрунтованими, реальними (дійсними та необхідними), співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

Суд також враховує, що положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв; скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 231-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ухвалив:

1. Провадження у справі №903/559/26 за позовом Приватного підприємства "Ажур" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині Лакітки" про стягнення 38 100,00 грн закрити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бабусині Лакітки" (43005, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Савура Клима, буд. 21а, код ЄДРПОУ 44764589) на користь Приватного підприємства "Ажур" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. На Таборищі, буд. 7А, кв. 17, код ЄДРПОУ 31880836) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Суддя Микола ШУМ